Рішення

від 29.04.2021 по справі 263/8074/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа №263/8074/19

Провадження №2/263/94/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шевченко О.А., при секретарі Савченко О.І., за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Харитонова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом про зобов`язання відповідача провести необхідні дії по звільненню і поверненню незаконно зайнятої земельної ділянки та відкриттю перекритою парканами частини вулиці - проходу з АДРЕСА_1 між домоволодіннями АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 до дому № НОМЕР_1 по АДРЕСА_3 , між домоволодіннями АДРЕСА_4 і АДРЕСА_1 між домоволодіннями АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_3 ; та зобов`язання відповідача відновити вільний прохід по частині вулиці з проходом між АДРЕСА_3 і усунути перешкоди у вільному користуванні домоволодінням АДРЕСА_6 . З урахуванням заяви про доповнення позовних вимог від 02.12.2019 року, просив зобов`язати Маріупольську міську раду в разі необхідності, ініціювати вилучення для суспільних потреб частини приватизованих земельних ділянок для відновлення проходу.

На обґрунтування зазначив, що позивачу йому на праві власності належить житловий будинок, розташований на земельній ділянці (кадастровий номер 1412336300:01:012:0639) за адресою: АДРЕСА_6 . Домоволодіння знаходиться в середині житлової забудови, з усіх сторін оточене сусідськими земельними ділянками, загородженими парканами, окрім частини вулиці, проходу який вів до будинку позивача. У зв`язку з тим, що сусіди незаконно, самовільно перегородили парканами частину вулиці, яка була єдиним законним проходом до його домоволодіння з боку АДРЕСА_3 , позивач неодноразово звертався до посадових осіб Маріупольської міської ради з проханням вжити заходів щодо звільнення незаконно і самовільно перекритої частини вулиці і відновити прохід між АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 , тим самим усунути перешкоди у вільному користуванні вулицею для проходу до його домоволодіння. На звернення позивача відповідач повідомив, що незаконно і самовільно перекритої частини вулиці не існує і прохід між зазначеним провулком і вулицею не існував, запропонувавши позивачу самостійно вирішувати дане питання у судовому порядку. Однак, як вбачається, відповідач провів перевірку за зверненням позивача без залучення організацій, які б могли визначити на місцевості координати знаходження меж законно зайнятих земельних ділянок та незаконно зайнятих земельних ділянок, які є частиною вулиці, і проходом між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . до будинку позивача. Відповідно до витягу з протоколу засідання виконкому Жданівської міської ради №14 від 24.05.56, відповіді начальника головного управління містобудування та архітектури ММР ОСОБА_2 від 18.09.17 року та стереотопографічної зйомки, виготовленої трестом Геотопозйомка прохід між АДРЕСА_3 існує. У відповідача відсутні будь-які документи щодо ліквідації вказаного проходу, або передачі зазначеної земельної ділянки іншому власнику або користувачеві. Також у осіб, які незаконно перекрили вказаний проїзд, відсутні правовстановлюючі документи на земельні ділянки, які є частиною вулиці. Таким чином, оскільки відповідачем не вирішено питання, з яким позивач звернувся до нього, хоча зазначене у відповідності до законодавства входить до його обов`язків, та оскільки позивач не може виступати належним позивачем у справі щодо незаконного зайняття комунальної власності, земель громадського користування, то позивач змушений звертатись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 04 червня 2019 року позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 24 липня 2019 року витребувано з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області відомості про надання у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , документів, які стали підставою їх приватизації.

Ухвалою від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Не погоджуючись із позовом, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що з витребуваних документів вбачається, що земельні ділянки по АДРЕСА_4 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0317) знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також ОСОБА_6 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0828 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0358). Земельна ділянка по АДРЕСА_3 площею 0,1000 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0433) належить ОСОБА_7 . За адресою: АДРЕСА_5 фактично існує два домоволодіння, які належать ОСОБА_8 , та яким присвоєно кадастрові номери 1412336300:01:012:0673 площею 0,0381 га та 1412336300:01:012:0763 площею 0,0339 га. Таким чином, усі перелічені домоволодіння з земельними ділянками уже сформовані, мають відповідні кадастрові номери, їх межі визначено та перенесено до Державного земельного кадастру. Рішення про передачу у власність земельних ділянок та правовстановлюючі документи є діючими, та не визнавались незаконними. Враховуючи викладене, та відсутність обґрунтованих та достовірних відомостей про порушене право позивача, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_6 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , згідно витягу про державну реєстрацію прав Міського комунального підприємства Маріупольське бюро технічної інвентаризації № 33223438 від 20.02.2012 року.

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_6 , площею 0,0069 га, було присвоєно кадастровий номер 1412336300:01:012:0639.

28.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольської міської ради із заявою, зареєстрованою 28.11.2018 року за №К-20941-11-1.1.2, у якій просив прийняти рішення про звільнення проходу у відповідності до законодавства.

Згідно відповіді Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради від 13.12.2018 року №К-20941-11-1.1.2, представником комітету самоорганізації населення Новоселівка та департаменту по роботі з активами міської ради здійснено комісійне обстеження за адресою: АДРЕСА_6 , за результатами якого встановлено, що доступ на територію зазначеного домоволодіння можливий через прохід довжиною близько 20 м між будинками АДРЕСА_7 та АДРЕСА_5 з боку вул.Цегляної, який є спільним для будинків АДРЕСА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 9 та огороджений калиткою. Також зазначено, що з метою встановлення законності розмежування території приватних домоволодінь, прилеглих до вказаного проходу, було зроблено запити до МКП Бюро технічної інвентаризації та Головного управління містобудування та архітектури.

Відповідно до виписки з протоколу №14 засідання виконкому міської Ради депутатів трудящих від 24 травня 1956 року, було вирішено зареєструвати земельні ділянки по кварталу №286-287 відповідно до додатку 1.

З копії стереотопографічної зйомки масштабу 1:2000, виконаної трестом Гоетопозйомка у 1959 році, та викопіювання з плану м.Маіруполя від 22.06.2017 року вбачається наявність проходу з АДРЕСА_6 .

Згідно відповіді Головного управління містобудування і архітектури №30.8-389-30.1 від 18.09.2017 року, на стереотопографічній зйомці масштабу 1:2000, виконаній у 1959 році, дійсно мається прохід до будинку АДРЕСА_6 , також зазначений прохід відмічений на плані міста.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ№425546, ОСОБА_9 є власником земельної ділянки площею 0,0658 га за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з технічної документації, наданої Відділом у місті Маріуполі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_10 належить будинок за адресою: АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 05.09.2006 року, посвідченого Першої маріупольською державною нотаріальною конторою. Згідно акту про встановлення кордонів земельної ділянки від 13.09.2007 року, межі земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_4 в натурі проходять по огорожі, стінам домоволодінь, будинку, а на відкритих місцях кутах поворотів, що відповідає також плану зовнішніх меж земельної ділянки.

Відповідно до технічної документації, наданої Відділом у місті ОСОБА_6 та ОСОБА_11 належить будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.06.2003 року, посвідченого Першої маріупольською державною нотаріальною конторою. Згідно акту про встановлення кордонів земельної ділянки від 21.02.2007 року, суміжними землекористувачами земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 є ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№703590, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0828 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ№727899, ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_4

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за кадастровим номером 1412300000:04:012:0317, земельна ділянка площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , розмір частки Ѕ, та ОСОБА_5 , розмір частки 1/2.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_11 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_11 належить на праві приватної власності ОСОБА_16 , розмір частки 1/1.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , будинок за адресою: АДРЕСА_5 , земельна ділянка площею 694 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , розмір частки 1/1.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 , будинок за адресою: АДРЕСА_6 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , розмір частки 13/25, ОСОБА_17 , розмір частки 12/25.

За положеннями ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не забороненого законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.41 Конституції України , кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За положеннями ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності на інших речових прав задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов`язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.

Відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Так, позивач просить відповідача провести необхідні дії по звільненню і поверненню незаконно заянятої земльної ділянки та відкриттю проходу з АДРЕСА_1 між домоволодіннями АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 до будинку АДРЕСА_6 , між домоволодіннями АДРЕСА_4 та АДРЕСА_8 , між домоволодіннями АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 .

Однак, судом встановлено, що земельні ділянки по АДРЕСА_4 , площею 0,1000 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0317) знаходиться у приватній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Також ОСОБА_6 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0828 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0358). Земельна ділянка по АДРЕСА_11 площею 0,1000 га (кадастровий номер 1412300000:04:012:0433) належить ОСОБА_7 . За адресою: АДРЕСА_5 фактично існує два домоволодіння, які належать ОСОБА_8 , та яким присвоєно кадастрові номери 1412336300:01:012:0673 площею 0,0381 га та 1412336300:01:012:0763 площею 0,0339 га. Усі перелічені домоволодіння з земельними ділянками уже сформовані, мають відповідні кадастрові номери, їх межі визначено та перенесено до Державного земельного кадастру. Таким чином, відповідач не є власником зазначених земельних ділянок.

Щодо вимоги позивача про вилучення для суспільних потреб частини приватизованих земельних ділянок для відновлення проходу, слід зазначити наступне.

Згідно ст.2 ЗУ Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов`язані з викупом земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для забезпечення суспільних потреб чи пов`язані з примусовим відчуженням зазначених об`єктів нерухомого майна з мотивів суспільної необхідності, якщо такі потреби не можуть бути забезпечені шляхом використання земель державної чи комунальної власності.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону, сільські, селищні, міські ради, Київська і Севастопольська міські ради в межах території здійснення їх повноважень приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, у порядку, визначеному цим Законом, для таких суспільних потреб будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об`єктів та об`єктів транспортної і енергетичної інфраструктури, пов`язаних з обслуговуванням відповідно територіальної громади села, селища, міста (доріг, мостів, естакад, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв`язку, аеропортів, нафтових та газових терміналів, електростанцій), та об`єктів, необхідних для їх експлуатації; розташування об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ.

Згідно ч.1 ст.10 ЗУ Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 Земельного кодексу України.

За наслідками розгляду пропозицій суб`єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Однак, відповідачем Маріупольською міською радою на території розташування домоволодінь АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 , домоволодінням АДРЕСА_5 і АДРЕСА_6 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_11 жодних проектів, передбачених Законом не розроблялось та не затверджувалось.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивачем не надано належних, допустимих доказів на підтвердження обставин позовної заяви, а позовні вимоги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.4, ст.ст.258-259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, ЗУ Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 29 квітня 2021 року.

Суддя О.А.Шевченко