Постанова

від 25.03.2021 по справі 520/10835/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/488/21

Номер справи місцевого суду: 520/10835/15-ц

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Сороколет Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

відповідача ОСОБА_1 представника відповідача ОСОБА_2 ,

від позивача ОСОБА_3 - не з`явились,

переглянувши справу №520/10835/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 , підтриманою представником ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 травня 2019 року у складі судді Луняченка В.О., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_3 , звернувшись 4 серпня 2015 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що 10 вересня 2012 року як замовник уклав з відповідачем ОСОБА_1 як підрядником договір підряду на виготовлення з матеріалів підрядника меблів, доставку та встановлення меблів у квартирі позивача. Посилаючись на неналежне виконання договору, позивач ОСОБА_3 після уточнення 6 червня 2017 року вимог та звернення таких до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 просив зменшити ціну кухонних меблів, виготовлених по договору підряду від 10 вересня 2012 року до ціни, встановленої експертизою та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі, визначеній як різниця між ціною по договору підряду та ціною, визначеною експертизою; стягнути витрати на проведення експертизи (т.1 а.с.2-5, 51-55, 97-98, 126-130).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2015 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.15).

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, зазначивши, що 10 жовтня 2012 року укладено договір підряду на виготовлення, доставку та встановлення кухонного меблевого гарнітуру, в день підписання договору ОСОБА_3 сплачено аванс в сумі 16000,00 грн. Перед підписанням договору підряду оглянуто приміщення, в якому заплановано встановити кухню, проведено заміри, надано замовнику для огляду ескіз та матеріали, погоджено фурнітуру та колір. Параметри температури приміщення, в якому буде встановлено кухонний меблевий гарнітур, ним не визначались. Замовник знав, що кухонний меблевий гарнітур буде виготовлено з матеріалу ДСП, який як і будь-яка деревина боїться води. Гарнітур повністю зібрано та встановлено 8 листопада 2012 року у передбачений договором строк, після встановлення меблевого гарнітуру у замовника були відсутні будь-які зауваження, гарантійний термін встановлено 12 місяців. Через вісім місяців після встановлення кухонного гарнітуру зателефонував у липні 2013 року ОСОБА_3 з претензією, що у нього лопнула стільниця. 1 серпня 2013 року прибув до замовника, де оглянув стільницю та зафіксував (сфотографував) недолік. Візуальним оглядом встановив, що стільниця розбухла внаслідок намокання та тріснула, на момент огляду стільниця була в неохайному вигляді. Заміна стільниці внаслідок залиття водою не була гарантійним випадком та підлягала заміні за кошти замовника, проте ОСОБА_3 не погодився, звинувативши у встановленні стільниці з браком. За домовленістю з замовником у вересні 2013 року встановлено нову стільницю, сплату за яку відкладено до висновку виробника щодо наявності/відсутності заводського браку. Крім того, запропоновано замовнику безкоштовно відремонтувати пошкоджені внаслідок залиття водою фасадні двері під стільницею, замовник лише мав оплатити матеріали. В подальшому виробник стільниці ТОВ Рост підтвердив, що пошкодження стільниці не є виробничим браком та виникли внаслідок порушення правил експлуатації, про що довів до відома замовника ОСОБА_3 , на що останній відмовився проводити з ним будь-які розрахунки. Фактично ним за власні кошти встановлено ОСОБА_3 нову стільницю в кухонному гарнітурі та перефарбовано один фасад. ОСОБА_3 не надано суду ні гарантійного зобов`язання, ні підтвердження повної сплати за виготовлення та встановлення кухонного гарнітуру відповідно до умов договору підряду. ОСОБА_3 виявлено недоліки щодо встановлення гарнітуру у липні-серпні 2013 року, гарантійний річний строк закінчувався у серпні 2014 року (т.1 а.с.23-26).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 6 квітня 2016 року призначено судову технічну експертизу, провадження в справі зупинено (т.1 а.с.84).

Експертизу не проведено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 липня 2016 року провадження в справі поновлено (т.1 а.с.93).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2016 року призначено судову технічну експертизу, провадження в справі зупинено (т.1 а.с.107).

Експертизу не проведено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 січня 2017 року провадження в справі поновлено (т.1 а.с.116).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2017 року призначено судову технічну експертизу, провадження в справі зупинено (т.1 а.с.137).

Експертизу не проведено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 3 жовтня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, провадження в справі поновлено (т.1 а.с.147-148).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2018 року призначено судову технічну експертизу, провадження в справі зупинено (т.1 а.с.196).

Експертизу не проведено.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 жовтня 2018 року провадження в справі поновлено (т.1 а.с.224).

Позивач ОСОБА_3 самостійно замовив експертний висновок, з огляду на який уточнивши 28 січня 2019 року вимоги та звернувши такі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , просив стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди внаслідок втрати якості товару 39325,44 грн., витрати на проведення експертизи 4000,00 грн., витрати на сплату судового збору в сумі 280,00 грн. та 121,80 грн. (т.2 а.с.66-67).

Відповідач ОСОБА_1 уточнений позов не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення з позивача ОСОБА_3 на його користь да договором про надання послуг від 10 вересня 2012 року грошових коштів в сумі 29343,60 грн. та витрат на сплату судового збору в сумі 768,40 грн. Обґрунтував зустрічні вимоги тим, що вартість замовленої продукції становила 28000,00 грн., ним отримано аванс в сумі 16000,00 грн., борг становить 12000,00 грн., на який нараховано інфляційні втрати в сумі 17343,60 грн. (т.2 а.с.54-58).

Позивач ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову не визнав (т.2 а.с.69-71).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року первісний позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди, завданої неналежним виконанням договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року, грошові кошти в сумі 39325,44 грн., судові витрати в сумі 4501,00 грн.; в задоволенні зустрічного позову відмовлено (т.2 а.с.108-111).

Окремою ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року доведено до відома Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради про грубе порушення фізичною-особою підприємцем ОСОБА_1 . Закону України Про захист прав споживачів (т.2 а.с.112).

Висновок суду обґрунтовано тим, що між сторонами виник спір стосовно причин наявних пошкоджень: замовник вважає неякісне виготовлення кухонного гарнітуру, а виконавець неналежне та неохайне користування. Суд поклав в основу рішення Висновок товарознавчої експертизи №0143 від 18 грудня 2018 року, проведеної експертом Одеської філії ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа , де розмір матеріальної шкоди внаслідок якості кухонних меблів, що досліджувались, на момент проведення експертизи визнаний рівним 39325,44 грн. Даний висновок суд прийняв як належний доказ, врахувавши те, що визначені у висновку порушення врегульовані не лише ДСТУ 2016 року, а й іншими нормативними актами, діючими під час виготовлення меблів, посилання на які зазначені у висновку. Кухонний гарнітур, виготовлений підприємцем ОСОБА_1 не відповідає стандартам меблі для кухні що підтверджується висновком експертизи, а тому суд вважав доведеним порушення прав споживача послуг - замовника по договору підряду ОСОБА_3 . Суд вважав доведеним розмір матеріальної шкоди у 39325,44 грн., який визначений як витрати, які повинен буде понести позивач для приведення кухонного гарнітуру до належної якості, так як у відповідності до положень пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України до збитків законодавець відносить і втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Строк виготовленні продукції визначений сторонами 50 днів з дня підписання договору, тобто до 1 листопада 2012 року. Гарантійний строк кухонних меблів за нормами ДСТУ 4414:2005 визначено у 24 місяці. Дефекти, встановлені висновком експерта, не відносяться до тих, які можливо встановити при звичайному огляді меблів не спеціалістом, та проявились під час експлуатації виробу. Дані обставини свідчать про те, що строк позовної давності почав спливати після виявлення недоліків у кухонному гарнітурі та відмови підрядника у поновленні порушеного права. Суд врахував відсутність складених сторонами актів про виявлені недоліки та чіткий термін з`ясування причин виявлених пошкоджень, а також надані відповідачем докази того, що у жовтні 2013 року він звертався для з`ясування причин пошкодження стільниці до її виробника, та відсутність доказів повідомлення ОСОБА_1 замовника про відмову в усуненні недоліків кухонного гарнітуру, тому суд прийшов до висновку про не порушення позивачем строку позовної давності.

Зустрічні вимоги необґрунтовані та недоведені.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову (т.2 а.с.112-129).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Єдиним доказом, на підставі якого суд вирішив справу, є висновок товарознавчої експертизи №0143 від 18 грудня 2018 року, проведеної експертом Одеської філії ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа , однак даний висновок є недостовірним та недопустимим доказом. Так, експерт зробив висновок майже на всі порушення з посиланням на ДСТУ, який не існував на дату виготовлення кухні, експерт в судовому засіданні не змогла пояснити, який саме ДСТУ замінив ДСТУ 16371:2016. Висновки експерта містяться на власне нічим не підтверджених припущеннях. Експерт відніс до виробничих дефектів відсутність амортизаторів , що призвело до певних деформацій без врахування того, що на дату дослідження минуло 6 років. Експерт зазначає, що духова шафа не є предметом дослідження, в той час він же зазначає, що саме робота духової шафи вплинула на пошкодження. Тобто, фактично експерт сам стверджує, що пошкодження були завдані порушенням експлуатації духової шафи. Висновки експерта щодо не роз`яснення ОСОБА_1 ОСОБА_3 правил користування гарнітуром ґрунтуються на припущеннях.

Суд безпідставно не застосував частину 4 статті 267 ЦК України до спірних правовідносин і не відмовив у задоволенні первісного позову. ОСОБА_3 виявлено недоліки щодо встановленого кухонного гарнітуру у липні-серпні 2013 року (рік закінчився у серпні 2014 року), до суду ОСОБА_3 звернувся у серпні 2015 року.

Суд безпідставно не врахував докази, які мають значення для справи. До заперечень на відзив ОСОБА_1 додав фотографії, з яких вбачається, що кухонний меблевий гарнітур повністю зібрано та встановлено 8 листопада 2012 року, як передбачено договором підряду, що підтверджується датами на зроблених за допомогою мобільного телефону фотографіях. Роздруковані фотографії виготовленого ОСОБА_1 кухонного гарнітуру суд безпідставно відніс до електронних доказів, передбачених статтею 100 ЦПК України. Суд не прийняв до уваги лист ТОВ Рост , де зазначено, що пошкодження гарнітуру відбулося внаслідок порушення правил експлуатації та не є виробничим браком. Суд у порушення статті 89 ЦПК України не розглянув докази в їх сукупності, а відхилив усі інші докази, окрім висновку товарознавчого дослідження, який насправді є недостовірним та недопустимим доказом, у такий спосіб суд протиправно надав перевагу одному доказу над усіма іншими та порушив принцип рівності сторін.

Суд не розглянув зустрічний позов та відхилив його з формальних підстав. ОСОБА_1 детально описав ситуацію, за якої він запропонував ОСОБА_3 вихід з виниклої ситуації. Цінуючи свою репутацію, ОСОБА_1 до отримання висновку виробника щодо заводського браку самостійно встановив пошкоджену внаслідок порушення ОСОБА_3 правил експлуатації стільницю. Суд відмовив ОСОБА_1 у стягненні коштів за свою роботу, стягнувши з нього більше коштів ніж було визначено сторонами в договорі підряду.

У відзиві на апеляційну скаргу на рішення суду ОСОБА_3 зазначив, що рішення на первісний позов ОСОБА_3 про пропорційне зниження ціни товару було прийнято на основі всебічного та глибокого аналізу матеріалів справи, а також за результатами товарознавчої експертизи, підстав для скасування рішення не має. Договір підряду укладено 10 вересня 2012 року, ціна роботи по договору на день підписання становила 28000,00 грн., термін виконання договору був визначений в 50 календарних днів, в день підписання договору замовником були виплачені кошти в розмірі 16000,00 грн. в якості авансу. Підрядником робота виконана з простроченням в 5 місяців, одним із доказів не виконання роботи в повному обсязі на 8 листопада 2012 року є відсутність дверей фасаду під №23, які були задефектовані на невідповідність кольору пофарбування фасаду гарнітуру і повернуті у лютому 2013 року. В договорі не вказано додаткового документу на підтвердження розрахунку, який був здійснений в готівковій формі після прийомки виконаний робіт. ОСОБА_1 жодного разу не виявив бажання на проведення експертизи, розгляд справи закінчився замовленням ним експертизи, яку суд прийняв як доказ. Згідно нормативів ДСТУ 4414/2005 гарантійний термін кухонних меблів визначено 24 місяці, з огляду на що та прояв недоліків в ході експлуатації про що він повідомляв ОСОБА_1 по телефону неодноразово, строк позовної давності дотримано. Суд обґрунтовано не прийняв в якості доказів фотографії та не взяв до уваги лист ТОВ Рост , так як в наданих сертифікатах не зазначено, що куплена підрядником у ПП Фаворит 2000 стільниця, якось пов`язана з ТОВ Рост , а фотографії пошкодженої стільниці зроблено не за місцем встановлення гарнітуру. Заперечення на первісний позов не узгоджуються з обґрунтуванням зустрічного позову, де заявлено вимоги про стягнення коштів, що не були сплачені за замінену стільницю. Заборгованість за стільницю вважає недоведеною, так як підрядник не надав суду висновку експертизи по стільниці. Розраховуючи розмір шкоди експерт використав індекс інфляції за період з 2012 року по листопад 2018 року, тому на момент проведення експертизи шкода склала 39325,44 грн. (т.2 а.с.159-170).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення рішення суду, зміну рішення суду в частині вимог первісного позову та залишення без змін рішення суду в частині судових витрат та вимог зустрічного позову з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 , фізична особа-підприємець, види діяльності: код КВЕД 31.02 Виробництво кухонних меблів (основний); код КВЕД 31.09 Виробництво інших меблів; державна реєстрація проведена 1 жовтня 2009 року (т.1 а.с.56-57).

Між ОСОБА_1 , суб`єкт підприємницької діяльності (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник) укладено Договір про надання послуг від 10 вересня 2012 року, предметом якого є виготовлення кухні згідно ескізу, а також доставка та встановлення. За умовами Договору виконавець зобов`язується виконати замовлення відповідної якості в установлені строки, замовник зобов`язується прийняти поставлену продукцію і оплатити виконавцю за неї суму 28000,00 грн.; розрахунок між сторонами проводиться наступним порядком: аванс 16000,00 грн., остаточний розрахунок по сумі, що залишилася, проводиться замовником після прийняття робіт; договір вступає в силу з моменту підписання і діє до виконання сторонами зобов`язань, строк виконання договору 50 днів. Договір містить підписи сторін та відмітку про те, що виконавцем ОСОБА_1 отримано аванс в сумі 16000,00 грн. (т.1 а.с.6, 7-8, т.2 а.с.52).

Договір про надання послуг від 10 вересня 2012 року не містить відмітки отримання остаточного розрахунку в сумі 12000,00 грн.

До Договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року не додано документів (квитанції, чеку тощо) про сплату ОСОБА_3 ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 12000,00 грн. (іншої суми) в рахунок остаточного розрахунку по договору.

Сторонами не надано акту приймання-передачі виконаних робіт по виготовленню, доставці, встановленню кухонних меблів по Договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року.

Сторонами не надано гарантійного зобов`язання на кухонні меблі по Договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи від 18 грудня 2018 року №0143 Одеської філії Київської незалежної судово-експертної установи в процесі дослідження пошкоджень/дефектів кухонних меблів, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 , експертом встановлено: наявність виробничих дефектів (явні та приховані) та пошкоджень не виробничого характеру (перелік пошкоджень викладений в дослідженні по першому питанню); за наявності неприпустимих виробничих дефектів (явних та прихованих), які спричинили зниження якості загалом на 80%, меблі є такими, що не відповідають нормативним вимогам; розмір матеріальної шкоди внаслідок втрати якості кухонних меблів, що досліджувались, на момент проведення експертизи визначено рівним 39325,44 грн. (т.2 а.с.2-52).

Оплату проведення товарознавчої експертизи в сумі 4000,00 грн. здійснено ОСОБА_3 (т.1 а.с.239, 240).

До заперечень на позов ОСОБА_1 надано: Сертифікат відповідності UA1.140.0021759-15 на заготовки із деревини матеріалів по типу Постформінг для виробництва стільниць, меблевих фасадів, стінових панелей; Сертифікат відповідності UA1.058.0065407-13 на матеріали для меблів: крайка АБС (акрил-бутадієн-стірол) та ПВХ (полівінілхлорид) ТМ EGGER та TM ROMA, крайка меламінова TM ROMA, TH ЗЕД; Сертифікат відповідності UA1.006.0036183-14 на плити деревноволокнисті сухого способу виробництва (МДФ); Сертифікат відповідності UA1.058.0196521-11 на матеріали для меблів та будівництва (т.1 а.с.27-30).

Експертиза на відповідність матеріалів, з яких виготовлено меблі за Договором про надання послуг від 10 вересня 2012 року, матеріалам, на які ОСОБА_1 надано Сертифікати відповідності, не проводилась.

Позов з вимогами про пропорційне зменшення ціни товару за Договором про надання послуг від 10 вересня 2012 року подано замовником ОСОБА_3 до суду 4 серпня 2015 року. За змістом вимог кухонні меблі було встановлено в квартирі в кінці лютого 2013 року (точно встановити дату виготовлення та встановлення меблів не можливо, кожен зі сторін зазначає різну дату, а документи, які б містили письмову фіксацію дати виготовлення, встановлення, приймання-передачі замовлених меблів, остаточного розрахунку тощо в справі відсутні).

З позовних вимог ОСОБА_3 , що неодноразово були уточнені, заперечень ОСОБА_1 на вимоги ОСОБА_3 , з пояснень сторін в суді встановлено, що у період 2013-2015 років між сторонами мали місце усні перемовини, домовленості, огляди меблів на місці їх встановлення тощо, які ніяким чином письмово оформлені не були і кожним зі сторін трактуються по різному. Оскільки належні та допустимі докази вказаних перемовин, домовленостей, оглядів тощо відсутні, суд не надає таким оцінки та не приймає.

Обґрунтування вимог ОСОБА_3 про зменшення ціни, які фактично виникли через майже три роки з дати укладення договору про надання послуг, зводилося до того, що йому як покупцю було передано товар неналежної якості, тому він як покупець, якому передано товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати за своїм вибором, зокрема, пропорційне зменшення ціни (п.1 ч.1 ст.678 ЦК України).

У первісно поданих до суду вимогах не було зазначено, яке ж саме пропорційне зменшення ціни має бути встановлено. Після проведення 18 грудня 2018 року товарознавчої експертизи позивач ОСОБА_3 в порядку уточнення вимог фактично змінив вимоги та заявив про стягнення шкоди в розмірі 39325,44 грн., завданої внаслідок втрати якості товару; підставою цих вимог слугував висновок експерта, правовим обґрунтуванням посилання на частину 2 статті 679, пункт 2 частини 1, частину 5 статті 858 ЦК України (т.2 а.с.66-67).

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема, пропорційного зменшення ціни.

Згідно частини 2 статті 679 ЦК України якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступленням від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, зокрема, пропорційного зменшення ціни роботи.

Згідно частини 5 статті 858 ЦК України підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Із аналізу доказів у справі, суд вважає встановленим, що сторони між сторонами виникли договірні відносини підряду на підставі Договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року, на виконання якого відповідач виконав роботу по виготовленню, доставці та встановленню кухонних меблів в квартирі позивача (точна дата виконання робіт та встановлення меблів не встановлена), а відповідач прийняв (точна дана не встановлена) та проводив оплату виконаної роботи (10 вересня 2012 року передано аванс, передача остаточного розрахунку 12000,00 грн. не підтверджена).

Про неналежність якості товару (кухонних меблів) заявлено в позовних вимогах, що подані до суду 4 серпня 2015 року (перемовини, домовленості, огляди, виконання певних робіт по усуненню недоліків у період 10 вересня 2012 року по 4 серпня 2015 року не приймаються як докази неналежної якості товару, так як не мають письмового підтвердження та по різному страктуються сторонами).

Неналежна якість товару (кухонних меблів) вперше зафіксована експертним дослідженням, що мало місце у грудні 2018 року. Дослідницька частина Висновку експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи від 18 грудня 2018 року №0143 Одеської філії Київська незалежна судово-експертна установа вказує на те, що меблі мають явні виробничі дефекти, приховані виробничі дефекти, невиробничі дефекти від процесу експлуатації.

Висновок експерта від 18 грудня 2018 року №0143 приймається судом в частині встановлення певної неналежної якості меблів, проте безспірно дослідження не можуть бути покладені в основу рішення, так як експлуатація меблів за їх призначенням мала місце на протязі п`яти років, що є досить суттєвим фактором.

Крім того, за умовами Договору про надання послуг від 10 вересня 2012 року вартість товару (меблів) визначена в сумі 28000,00 грн., розмір переданого позивачем та отриманого відповідачем авансу становить 16000,00 грн. Тобто, вартість товару, розрахунки тощо визначена та підлягали здійсненню в національній валюті гривні, а не в іноземній валюті, отже, посилання позивача на розрахунок шкоди з прив`язкою до іноземної валюти є некоректним. Щодо розрахунку експерта, то ним в основу покладено 28000,00 грн. збільшену на рівень інфляції за період з листопада 2012 року по листопад 2018 року, що також не є коректним, оскільки безспірним є передання коштів в сумі 16000,00 грн., не підтвердженим доказами є сума 12000,00 грн. (остаточний розрахунок), нарахована із застосуванням індексів інфляції за період 2013-2018 року сума не є шкодою, а є інфляційними втратами, правова природа яких відмінна від правової природи шкоди (матеріальних збитків).

Підсумовуючи викладене, виходячи з наявної в справі доказової бази, принципу розумності та справедливості, фактичного знаходження кухонних меблів у позивача у користуванні на протязі достатньо тривалого часу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти в сумі 16000,00 грн.

Щодо вимог зустрічного позову про стягнення з позивача на користь відповідача 12000,00 грн. з урахуванням інфляційних втрат, то в силу часткового задоволення вимог первісного позову і вищевикладеної оцінки виниклих між сторонами правовідносин, такі вимоги задоволенню не підлягають і рішення суду першої інстанції в цій частині зміні чи скасуванню не підлягає.

Судом першої інстанції правильно дано оцінку строку позовної давності щодо вимог первісного позову, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , підтриману представником ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - змінити в частині розміру відшкодування шкоди.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на відшкодування майнової шкоди 16000 гривен 00 копійок.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 травня 2019 року в частині стягнення судових витрат за первісним позовом та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Є.С.Сєвєрова