Справа № 548/617/21
Провадження № 2/548/414/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.04.2021 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом -
ВСТАНОВИВ:
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувя до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_2 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 .
13 жовтня 2019 року син позивача ОСОБА_2 помер в селі Мелюшки Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_2 .
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його спадкове майно, тобто земельну ділянку площею 2,7272 гектарів, кадастровий номер:5324882600:00:014:0008, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( колишньої Новоаврамівської сільської ради Хорольського району ) та належала йому згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. Серія НВО№935244 від 13.03.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 338 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 100778235, дата формування: 19.10.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1338267753248, кадастровий номер: 5324882600:00:014:0008, площа: (га): 2,7272, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: номер запису про право власності: 22081772, дата державної реєстраці: 22.08.2017 року, державний реєстратор Барановська В.В..
З довідки виконкому Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 07.05.2020 року за № 435 слідує, що останнім місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 було АДРЕСА_1 . Спільно з ним на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований. Заповіт від імені ОСОБА_2 Новоаврамівською сільською радою Хорольського району Полтавської області не посвідчувався.
01.04.2021 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.
В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно із статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов"язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 , є спадкоємцем першої черги за законом померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 , яка прийняла його спадщину, тому має право на його спадкове майно.
Згідно з повідомленням державного нотаріуса Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. від 27.03.2021 року за № 213/02-14 спадкова справа до майна ОСОБА_2 відкрита у цій держнотконторі 08.04.2020 року за № 55/2020 на підставі моєї, ОСОБА_1 , заяви про прийняття спадщини за законом. Інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у даній спадковій справі немає. Осіб, які б вважались такими, що прийняли спадщину в порядку ч.3,ч.4 ст.1268 ЦК України не має.
У зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, позивач не має можливості оформити право власності на спадкове майно в нотаріальному порядку та має необхідність звернутись до суду з відповідною заявою.
Належність вказаного спадкового майна померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 року доводиться копією Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. Серія НВО№935244 від 13.03.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 338 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 100778235, дата формування: 19.10.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1338267753248, кадастровий номер: 5324882600:00:014:0008, площа: (га): 2,7272, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: номер запису про право власності: 22081772, дата державної реєстраці: 22.08.2017 року, державний реєстратор Барановська В.В., та витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу Держгеокадастру у Хорольському районі від 04.05.2020 року, згідно якої вартість вказаної земельної ділянки становить - 89 617,93 грн.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , в порядку спадкування за законом майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 сина ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,7272 гектарів, кадастровий номер:5324882600:00:014:0008, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( колишньої Новоаврамівської сільської ради Хорольського району ) та належала йому згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. Серія НВО№935244 від 13.03.2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 338 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 100778235, дата формування: 19.10.2017 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1338267753248, кадастровий номер: 5324882600:00:014:0008, площа: (га): 2,7272, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: номер запису про право власності: 22081772, дата державної реєстраці: 22.08.2017 року, державний реєстратор Барановська В.В..
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 27.04.2021 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ВІДПОВІДАЧ: Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області адреса: місто Хорол, вулиця Незалежності, 37 Полтавської області, поштовий індекс: 37800 код ЄДРПОУ: 22528612.
Суддя : О.В. Коновод
Суд | Хорольський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 27.04.2021 |
Оприлюднено | 06.05.2021 |
Номер документу | 96696414 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Хорольський районний суд Полтавської області
Коновод О. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні