Ухвала

від 30.04.2021 по справі 902/776/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" квітня 2021 р. Cправа № 902/776/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши матеріали заяви (вх. № канц. 01-37/18/21 від 22.04.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" про розстрочку виконання судового рішення у справі

за позовом : Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" (вул. Генерала Арабея, 2-А, м. Вінниця, 21020)

про стягнення 40933,6 грн

Секретар судового засіданні Гнатик Є.Б.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: Міщенко А.Г.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа за позовом Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" про стягнення 40933,6 грн.

28.12.2021 р. у даній справі прийнято рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" (вул. Генерала Арабея, 2-А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 38512116) на користь Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 16285602) 40 933,60 грн заборгованості та 2 102,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

21.01.2021 р. на виконання рішення суду видано наказ.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-Експлуатаційне Об`єднання" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.12.2020 р. у справі №902/776/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.12.2020 р. у справі №902/776/20 залишено без змін.

21.04.3032 р. матеріали справи були повернуті до Господарського суду Вінницької області.

22.04.2021 р. від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" надійшла заява (вх. № канц. 01-37/18/21 від 22.04.2021 р.) про розстрочку виконання судового рішення у даній справі.

Ухвалою суду від 23.04.2021 р. призначено судове засідання з розгляду заяви (вх. № канц. 01-37/18/21 від 22.04.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" про розстрочку виконання судового рішення у даній справі на 30.04.2021 р. Встановлено строк для подачі заперечень учасниками справи щодо поданої заяви - до судового засідання через канцелярію суду.

На визначену судом дату в судове засідання з`явився представник відповідача.

Представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 23.04.2021 р.

Положення ч. 2 ст. 202 ГПК України надає суду право відкладати розгляд справи виключно в межах визначених ГПК України процесуальних строків розгляду, зокрема у випадку відсутності доказів направлення ухвали учаснику процесу.

В силу ч. 2 ст. 332 ГПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою (ч. 2 ст. 110 ГПК України).

Процесуальним законом визначено граничний десятиденний строк розгляду заяви про відстрочку судового рішення, обов`язкової участі осіб, які є учасниками процесу ГПК України не передбачає, відтак неявка будь - кого з учасників процесу не перешкоджає розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення.

Суд констатує, що відкладення розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). В силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Також, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення представника позивача про дату, час та місце судового слухання, однак останній не скористався своїм правом участі у судовому засіданні.

Представник відповідача (боржника) заяву про розстрочку рішення суду підтримав в повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, заява боржника про розстрочення виконання рішення суду мотивована тим, що відповідач (Заявник) перебуває у складному фінансовому становищі, в зв`язку з запровадженням карантинних та протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що значно ускладнює виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28 грудня 2020 р. по справі №902/776/20. Зокрема звертає увагу суду на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово- експлуатаційне об`єднання є управителем, що узгоджується з пунктом 14 статті 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII (надалі - ЗУ Про житлово-комунальні послуги ), який відповідно надає мешканцям послуги з управління багатоквартирним будинком. Враховуючи те, що вищезазначені послуги надаються мешканцям для їх власних потреб, вони є безпосередніми кінцевими споживачами послуг, за які зобов`язані розраховуватись. Однак, на жаль, фактор існування заборгованості населення перед Товариством з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне об`єднання за наданні відповідні послуги, зумовлює специфіку можливості здійснення різного роду платежів, лише після проведення відповідних розрахунків зі сторони споживачів за наданні послуги, що також призводить до складного фінансового становища Відповідача (Заявника). В свою чергу, заборгованість населення перед ТОВ ЖЕО за наданні відповідні послуги станом на березень 2021 року становить 13 774 916,36 грн.

Заявник звертає увагу суду, про те, що, контрагенти відповідача належним чином не виконують перед останнім свої грошові зобов`язання, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у розмірі 3 590 383,06 грн. Як слідує із клопотання відповідача, лише у березні 2021 року ТОВ ЖЕО було сплачено заробітну плату працівникам Товариства у загальній сумі в розмірі 572 214,05 грн, ПДФО у загальній сумі в розмірі 151 348,20 грн, ПДВ в розмірі 729 112,38 грн, ЄСВ у загальній сумі в розмірі 176 828,63 грн, та військового збору у загальній сумі в розмірі 12 495,39 грн.

За таких обставин відповідач вважає, що у випадку арешту його рахунків та майна, і стягнення суми боргу за рішенням Господарського суду Вінницької області від 28 грудня 2020 р. по справі №902/776/20 без розстрочки, зумовить до неможливості сплати податків та зборів, заробітної плати працівникам Товариства, та інших обов`язкових платежів.

Враховуючи наведене, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ч.ч. 1, 3, 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо.

Положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Таким чином, розстрочення виконання рішення суду є процесуальним інститутом наслідком реалізації якого є відкладення (перенесення) виконання рішення суду на інший строк у зв`язку з наявністю обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Поряд з тим, суд наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Вирішуючи питання про розстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

На підтвердження доводів щодо наявності підстав для розстрочення виконання судового рішення відповідачем не надано будь яких допустимих доказів, заява відповідача аргументовано лише його доводами та припущеннями.

Суд виходить з того, що диспозиція ч. 4 ст. 331 ГПК України чітко розділяє коло суб`єктів до яких застосовуються ті чи інші обставини.

Відповідно до положень частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відтак тяжке фінансове становище на якому акцентує увагу в своїй заяві заявник не підтверджено жодним належним доказом.

Що ж до юридичної особи, то частина 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає випадки, які суд повинен врахувати при винесенні судового акту про розстрочку виконання рішення суду (стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (яка на підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України використовується судом як джерело права) відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), Справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші).

Враховуючи вищенаведене суд констатує, що розстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів та обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Водночас, тяжке фінансове становище підприємства (на що посилається боржник) не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності та в умовах фінансової кризи в країні носить загальний характер, як для боржника так і для стягувача.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 р.). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.1999 року (заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

З врахуванням викладеного вище суд приходить до висновку про те, що наведені заявником обставини для розстрочення виконання рішення, не підтверджують неможливості чи ускладнення виконання рішення суду, тому не можуть розцінюватись як виняткові обставини для розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, клопотання боржника (заявника) про розстрочку виконання рішення у справі №902/776/20 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 18, 46, 232, 233, 234, 235, 240, 242, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви (вх. № канц. 01-37/18/21 від 22.04.2021 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне об`єднання" про розстрочку виконання судового рішення у справі № 902/776/20 - відмовити.

2. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. За приписами п.24 ч.1 ст.255, ч.7 ст.331 ГПК України ухвалу щодо відстрочення виконання судового рішення може бути оскаржено окремо від рішення суду першої інстанції до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного тексту ухвали надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу позивача - OFFICE@INGO.UA; відповідачу-tviy-dim@ukr.net; alla.yurist@gmail.com.

Дата складання повного тексту ухвали 05.05.2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054)

3 - відповідачу (вул. Генерала Арабея, 2-А, м. Вінниця, 21020)