Рішення

від 22.04.2021 по справі 460/8556/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2021 року м. РівнеСправа №460/8556/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про скасування рішення комісії та зобов`язати вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області, відповідач), у якому просить:

скасувати рішення комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.08.2020 №16 щодо відмови позивачу в зарахуванні пільгового стажу роботи за списком №2 періоди роботи з 22.08.2001 по 22.08.2001 на посаді майстра, виконроба, з 18.04.2003 по 26.09.2005 на посаді виконроба, з 27.09.2005 по 12.07.2006 на посаді старшого виконроба;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з дати звернення за її призначенням - 09.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 1986 року по 2007 рік позивач працювала на підприємстві, яке розташоване в м.Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області та відноситься до зони посиленого радіологічного контролю. Посвідчення серії НОМЕР_1 підтверджує її статус як особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4). Позивач вважає, що працюючи в означений період чотири роки на території зони посиленого радіологічного контролю, то вона набула право на отримання пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років у відповідності до ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали Чорнобильської катастрофи. Крім того, трудова книжка підтверджує період її роботи в означений період на посадах «майстер», «виконроб», «виконавець робіт» та «старший виконавець робіт», які відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, що додатково дає право на зменшення пенсійного віку ще на один рік відповідно до вказаної норми. Проте, рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Рівненській області від 27.08.2020 №16 підтверджено ОСОБА_1 період пільгової роботи за Списком №2 з 08.06.1987 по 30.06.1992, з 01.08.1992 по 21.08.1992, з 23.08.2001 по 17.04.2003 з рахуванням поданих копій первинних документів, результатів атестації робочих місць та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, що у сукупності складає 6 років 9 місяців 11 днів. При цьому, органом Пенсійного фонду відмовлено у зарахуванні до пільгового стажу період з 22.08.1992 по 22.08.2001 з підстав відсутні документи про результати атестації робочих місць по посаді майстра, виконавця робіт, з 18.04.2003 по 26.09.2006 в зв`язку з відсутністю документів про результати атестації робочих місць на посаді виконавця робіт дільниці №23 та з 27.09.2005 по 12.07.2006 - у зв`язку з відсутністю посади старшого виконавця робіт у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показника, зайнятість в яких дає право на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 повністю. Позивач вважає, що її робота за Списком №2 в означений період підтверджується трудовою книжкою, що є основним документом та достатнім документом для підтвердження періоду роботи, в тому числі і на роботах за Списком №2, а тому рішення, яким відповідач відмовив у зарахуванні роботи позивача за Списком №2 є протиправним в такій частині. Крім того, відповідач протиправно відмовив в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, внаслідок чого порушив гарантоване державою право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою від 25.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено строк для подання суду відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років. Зазначив, що позивач не проживала або не працювала у зоні посиленого радіологічного контролю з 26.04.1986 по 31.07.1986. У зв`язку з чим, початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки не застосовується. Відтак, відсутні підстави для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років (5 років як потерпілій від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії + 1 рік як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, яка відпрацювала на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, зокрема жінки 10 років і більше) як потерпілій від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, яка відпрацювала на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", через відсутність документів, які підтверджують роботу в шкідливих і важких умовах праці не менше 10 років. Зазначив, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з врахуванням наявного пільгового стажу за Списком №2 (6 років 9 місяців 11 днів) позивач матиме після досягнення 57 років, а на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після досягнення віку 55 років. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 1983 року по 25 квітня 1986 року навчалася у Придністровському енергобудівельному технікумі за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво», що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 про присвоєння кваліфікації «технік будівельник», виданим 25.04.1986 (а.с.26).

Згідно з наказом Управління механізації Управління будівництва Рівненської атомної електростанції від 01.08.1986 №69, ОСОБА_3 зарахована з 04.08.1986 на посаду оператора денної служби 4 розряду (а.с.42), яке розташоване в м.Кузнецовськ (м.Вараш) Рівненської області

Відповідно до відмітки в трудовій книжці від 06.08.1986 серії НОМЕР_3 (а.с.10), прізвище позивача « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » на підставі свідоцтва про шлюб від 28.02.1992 серії НОМЕР_4 .

У період з 04.08.1986 по 01.08.2007 позивач працювала в Управлінні механізації Управління будівництва Рівненської атомної електростанції на різних посадах, що підтверджується записами трудової книжки від 06.08.1986 серії НОМЕР_3 (а.с.10-16), а саме: 11.11.1986 позивач переведена на посаду інженера продовольчого відділу; 08.06.1987 переведена на посаду майстра; 28.03.2001 позивач призначена на посаду виконроба; 02.02.2004 виконавця робіт; 27.09.2005 старшого виконавця робіт; 12.07.2006 виконавця робіт; 01.08.2007 позивач звільнена з роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства.

За вказаний період Управління механізації Управління будівництва Рівненської атомної електростанції, яке розташоване в м.Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області, неодноразово було реорганізоване, зокрема, 06.12.1993 в Управління механізації орендного підприємства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції; 01.12.1995 - в Управління механізації Відкритого акціонерного товариства «Кузнецовськатомбуд»; 14.08.1996 - в Управління механізації Закритого акціонерного товариства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції, що підтверджується записами трудової книжки від 06.08.1986 серії НОМЕР_3 (а.с.10-16).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 , видане 21.11.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) (а.с.17).

Рішенням Комісії при ГУ ПФУ в Рівненській області від 27.08.2020 №16, прийнятого за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджено ОСОБА_1 період пільгової роботи за Списком №2 з 08.06.1987 по 30.06.1992, з 01.08.1992 по 21.08.1992, з 23.08.2001 по 17.04.2003 з рахуванням поданих копій первинних документів, результатів атестації робочих місць та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, що у сукупності складає 6 років 9 місяців 11 днів. При цьому, період з 22.08.1992 по 22.08.2001 органом Пенсійного фонду не зараховано до пільгового стажу, адже відсутні документи про результати атестації робочих місць по посаді майстра, виконавця робіт, з 18.04.2003 по 26.09.2006 в зв`язку з відсутністю документів про результати атестації робочих місць на посаді виконавця робіт дільниці №23 та з 27.09.2005 по 12.07.2006 - у зв`язку з відсутністю посади старшого виконавця робіт у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показника, зайнятість в яких дає право на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 повністю (а.с.38).

09.09.2020 позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.39).

Листом ГУ ПФУ в Рівненській області від 16.11.2020 №1700-0304-8/36211 на запит ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років (5 років як потерпілій від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії + 1 рік як потерпілій від Чорнобильської катастрофи, яка відпрацювала на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, зокрема жінки 10 років і більше) потерпілій від Чорнобильської катастрофи четвертої категорії, яка відпрацювала на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", через відсутність документів, які підтверджують роботу в шкідливих і важких умовах праці не менше 10 років. При цьому, зазначено, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з врахуванням наявного пільгового стажу за Списком №2 (6 років 9 місяців 11 днів) позивач матиме після досягнення 57 років; а на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після досягнення віку 55 років (а.с.6-7).

Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні пенсії та незарахуванні страхового стажу за періоди роботи за Списком №2 у період з 22.08.1992 по 22.08.2001 та з 18.04.2003 по 26.09.2006 для обчислення такої пенсії на пільгових умовах, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до п.2 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі Закон №1788-ХІІ), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом рішення Комісії при ГУ ПФУ в Рівненській області від 27.08.2020 №16 (а.с.38), позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи на посадах за Списком №2 з 22.08.1992 по 22.08.2001 та з 18.04.2003 по 26.09.2006 з підстав відсутності документів про результати атестації робочих місць по посаді майстра, виконавця робіт, а з 27.09.2005 по 12.07.2006 - у зв`язку з відсутністю посади старшого виконавця робіт у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показника, зайнятість в яких дає право на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36.

При цьому, відповідачем зараховано періоди роботи позивача, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з 08.06.1987 по 30.06.1992, з 01.08.1992 по 21.08.1992, з 23.08.2001 по 17.04.2003 з рахуванням поданих копій первинних документів, результатів атестації робочих місць та даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування, що у сукупності складає 6 років 9 місяців 11 днів.

Згідно із записами трудової книжки від 06.08.1986 серії НОМЕР_3 (а.с.10-15), у період з 04.08.1986 по 01.08.2007 позивач працювала в Управлінні механізації Управління будівництва Рівненської атомної електростанції (правонаступником якого в означені періоди були Управління механізації орендного підприємства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції; Управління механізації Відкритого акціонерного товариства «Кузнецовськатомбуд»; Управління механізації Закритого акціонерного товариства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції) на різних посадах, а саме: з 04.08.1986 на посаді оператора денної служби 4 розряду; з 11.11.1986 - інженера продовольчого відділу; з 08.06.1987 майстра; з 28.03.2001 - виконроба; з 02.02.2004 виконавця робіт; з 27.09.2005 старшого виконавця робіт; з 12.07.2006 по 01.08.2007 виконавця робіт.

Таким чином, у період з 22.08.1992 по 27.03.2001 позивач працювала на посаді «майстер», у періоди з 28.03.2001 по 22.08.2001 та з 18.04.2003 по 01.02.2004 - «виконроб», з 02.02.2004 по 26.09.2005 «виконавець робіт», з 27.09.2005 по 11.07.2006 «старший виконавець робіт», з 12.07.2006 по 26.09.2006 «виконавець робіт».

Розділом XXVII «Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 №10, передбачалася професія «Мастера строительных и монтажных работ" (код 2290000б-23419).

Вказана професія «Майстри будівельних і монтажних робіт» (код 2290000б-23419) передбачалася також Списком №2 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, а також професія «виконавці робіт» (код 2290000б-24441) в розділі XXVII «БУДІВНИЦТВО, РЕКОНСТРУКЦІЯ, ТЕХНІЧНЕ ПЕРЕОСНАЩЕННЯ, РЕСТАВРАЦІЯ ТА РЕМОНТ БУДІВЕЛЬ, СПОРУД ТА ІНШИХ ОБ`ЄКТІВ».

Розділом XXVII "Будівництво" Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 (який діяв до 03.08.2016), передбачалася професія «виконавці робіт» (код 27б). Разом з тим, код 27б розділу XXVII "Будівництво" Списку №2 в редакції від 16.01.2003 включає в себе такі професії: керівники та фахівці; виконавці робіт; майстри будівельних та монтажних робіт.

Згідно з додатком до постанови Держбуду СРСР від 03.07.1987 № 131, передбачено характеристику робіт для старшого виконавця робіт і характеристику робіт для виконавця робіт.

Виконавець робіт організовує проведення будівельно-монтажних робіт, забезпечує дотримання технологічної послідовності виробництва тощо.

Старший виконавець робіт здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю дільниці (участка), керує виконавцями робіт, встановлює їм виробничі завдання, координує і контролює їхню діяльність тощо.

Враховуючи те, що старший виконавець робіт здійснює керівництво виконавцями робіт, то така професія відповідає вимогам професій «керівники та фахівці», зазначених за кодом 27б розділу XXVII "Будівництво" Списку №2 в редакції від 16.01.2003, а тому працівники за цією посадою мають право на пільгове пенсійне забезпечення.

За наведених обставин, твердження відповідача, що стаж позивача за період 27.09.2005 по 12.07.2006 на посаді «старший виконавець робіт» не підлягає зараховано до пільгового стажу за Списком №2 у зв`язку з відсутністю такої посади у Списку виробництв, робіт, професій, посад і показника, зайнятість в яких дає право на пільгових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Суд зауважує, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, затверджено Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Відповідно до пп.4.5 Порядку №383, якщо ж атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Отже, у разі відсутності результатів атестації робочого місця (у зв`язку з непроведенням останньої) до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, зараховується період роботи із шкідливими умовами праці на підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника (пп.4.2 п.4 Порядку №383).

Таким чином, законодавець визначив, що у разі проведення атестації робочих місць та підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Як встановлено судом, у 2001 році, на підставі наказу від 23.08.2001 №233а (а.с.50 зворот - 51), в Управлінні механізації Закритого акціонерного товариства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції проведено атестацію робочих місць за умовами праці для визначення права працівників структурних підрозділів підприємства на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, та затверджено перелік таких посад за Списками №1 та №2 по структурних підрозділах підприємства, згідно з яким право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 підтверджено працівникам на посаді майстри (код 22900000-23419) та виконавці робіт (код 22900006-24441).

У 2003 році, на підставі наказу від 18.04.2003 №124 (а.с.52-53), в Управлінні механізації Закритого акціонерного товариства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції проведено атестацію робочих місць за умовами праці для визначення права працівників структурних підрозділів підприємства на пільги та компенсації, передбачені чинним законодавством, та затверджено перелік таких посад за Списками №1 та №2 по структурних підрозділах підприємства, згідно з яким право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 підтверджено працівникам на посаді виконавця робіт (код 22900006-24441).

З огляду на викладене, суд не бере до уваги посилання відповідача про відсутність підстав зарахування до стажу роботи позивача із шкідливими та важкими умовами праці за Списком №2 період її роботи з 22.08.1995 по 26.09.2006, оскільки в силу вимог пп.4.5 п.4 Порядку №383 до пільгового стажу зараховується 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років.

Відтак, посади «майстер», «виконроб», «виконавець робіт» та «старший виконавець робіт», на яких позивач працювала у період з 22.08.1996 по 26.09.2006, є атестованими в розумінні Порядку №383, оскільки їх атестація проводилася як у 2001 році, так і в 2003 році.

Як встановлено судом, у період з 1986 року по 2007 рік Управління механізації Управління будівництва Рівненської атомної електростанції неодноразово реорганізовувалося. При цьому, докорінної зміни умов і характеру праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не відбувалося, що не заперечується відповідачем у відзиві.

Щодо незарахування до пільгового стажу позивача період її роботи на посаді «майстер» за Списком №2 у період з 22.08.1992 по 21.08.1996, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII, на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Пунктом 10 Порядку №383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442 (далі - Порядок №442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці», працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Сукупність правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2.

При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Таким чином, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Оскільки чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку №442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, то цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№11-1207апп19), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Як встановлено судом, в 1995 році, на підставі наказу від 22.02.1995 №84 (а.с.49-50), в Управлінні механізації орендного підприємства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції проведено атестацію робочих місць за умовами праці за Списком №2.

При цьому, в переліку робочих місць, робіт, професій і посад, робітникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, відсутня посада «майстер» (а.с.50).

Підстави непроведення атестації посади «майстер» в Управлінні механізації орендного підприємства Управління будівництва Рівненської атомної електростанції первинні документи не містять.

Водночас, відповідачем зараховано періоди роботи позивача на такій посаді з 08.06.1987 по 30.06.1992, з 01.08.1992 по 21.08.1992 (а.с.40).

Тобто позивач до проведення атестації в 1995 році та після виконувала роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Відтак, період роботи позивача на посаді «майстер» з 22.08.1992 по 21.08.1996 має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації, оскільки особа не може нести відповідальності за непроведення власником підприємства атестації робочих місць.

Суд зауважує, що основним документом для призначення пенсії на пільгових умовах є трудова книжка, при цьому первинні документи вимагаються лише у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що належать до списку №1 або списку № 2.

Тобто, трудова книжка позивача є основним та достатнім документом, що підтверджує період роботи позивача у період з 08.06.1987 по 27.03.2001 на посаді «майстер», у періоди з 28.03.2001 по 22.08.2001 та з 18.04.2003 по 01.02.2004 - «виконроб», з 02.02.2004 по 26.09.2005 «виконавець робіт», з 27.09.2005 по 11.07.2006 «старший виконавець робіт», з 12.07.2006 по 26.09.2006 «виконавець робіт».

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відтак, страховий стаж позивача становить понад 27 років, з них понад 17 років на посадах, що відносяться до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, та дає позивачу право на включення спірного періоду до її пільгового стажу роботи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення комісії при ГУ ПФУ в Рівненській області від 27.08.2020 №16 в частині відмови позивачу в зарахуванні пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи з 22.08.2001 по 22.08.2001 на посаді «майстер», «виконавець робіт», з 18.04.2003 по 26.09.2005 на посаді «виконавець робіт», з 27.09.2005 по 12.07.2006 на посаді «старший виконавець робіт», яке суперечить чинному законодавству України та порушує гарантоване державою право позивача на соціальний захист, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до положень ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 09.09.2020, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, м.Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області відноситься до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

В примітці до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії суд враховує, що згідно з п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч.1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч.4).

Позивачем до позовної заяви додано посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_5 , видане 21.11.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-XII (а.с.17).

Вказане посвідчення було долучено позивачем також і до заяви про призначення пенсії від 09.09.2020 (а.с.39), що не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Згідно з п.6 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яка була чинною на момент видачі позивачу посвідчення) (далі - Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В..

Відповідно до п.2 Порядку №51 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Викладене кореспондується зі змістом частини третьої статті 65 Закону №796-ХІІ, згідно з якою посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №51 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18), які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Таким чином, надаючи особі посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи держава визнає за особою право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) серії НОМЕР_5 , виданого 21.11.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, підтверджує той факт, що ОСОБА_1 з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року постійно проживала або постійно працювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років, що дає їй право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Крім того, матеріалами справи (записами трудової книжки від 06.08.1986 серії НОМЕР_3 ) стверджено, що у періоди з 04.08.1986 по 01.08.2007 позивач постійно працювала на підприємстві, яке розташоване в м.Кузнецовськ (Вараш) Рівненської області, що відноситься до 4 зони посиленого радіоекологічного контролю. Тобто з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) та станом на 1 січня 1993 року позивач пропрацювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю 6 років 4 місяці 27 дів, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 2 роки за 3 повні роки проживання в такій зоні.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів проживання, роботи чи навчання позивача на вказаній території радіоактивного забруднення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС по 31.07.1986.

Оскільки у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 позивач не проживала, не працювала або не навчалася в зоні посиленого радіоекологічного контролю, то вона не набула права на зарахування початкової величини зниження пенсійного віку на 4 роки.

Крім того, відповідно до абз.2 ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ, потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2(чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею.

Враховуючи викладене, позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 3 роки відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ (2 роки додатково за повних 6 років проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю; 1 рік робота із шкідливими і важкими умовами праці засписком №2 понад 10 років).

Водночас, частиною третьою статті 55 Закону №796-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Враховуючи вимоги Законів №796-XII та №1058-ІV право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки позивач набуде в 57 років та за наявності страхового стажу не менше 25 роки, але не менше 15 років страхового стажу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії (09.09.2020) вона досягла віку 54 роки 2 місяці 22 дні та мала понад 27 років страхового стажу (а.с.9).

Оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду позивач не досягла необхідного віку для призначення їй пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, то відповідно до вимог чинного законодавства України вона не набула права на призначення такої пенсії за нормами Закону №796-XII.

Крім того, в розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, передумовою для можливості задоволення позовних вимог щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії (похідна вимога) повинна бути наявність факту порушення прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав, тобто вчинення таким суб`єктом протиправних дій, бездіяльності чи прийняття протиправного рішення (основна вимога), які, у даному випадку, відсутні, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

За правилами до ч.3 ст. 139 КАС України суд присуджує судові витрати на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про скасування рішення комісії та зобов`язати вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.08.2020 №16 в частині відмови ОСОБА_1 у підтвердженні періоду пільгової роботи за Списком №2 з 22 серпня 1992 року по 22 серпня 2001 року, з 18 квітня 2003 року по 26 вересня 2005 року та з 27 вересня 2005 року по 12 липня 2006 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці повне рішення складено 05 травня 2021 року.

Суддя Н.О. Дорошенко