Постанова

від 19.05.2010 по справі 2а-2136/10/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.05.10

Справа №2а-2136/10/8/0170

   (12:50)                             м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Маляр К.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим       

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Триант»   

про стягнення

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: Державна податкова інспекціїя в м. Керчі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Триант» заборгованості у сумі 35481,39грн., у тому числі  34525,15грн. орендної плати за землю з юридичних осіб та 956,24грн. пені.

Ухвалами суду від 12.02.2010р. було відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до судового розгляду.

Сторони явку своїх представників у судове засідання 19.05.2010р. не забезпечили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

До дня розгляду справи від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач явку свого представника у судове засідання 19.05.2010р. не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином – оголошенням в газеті «Керченський робочий» № 42 (21410) від 20.04.2010р.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,  

                                                ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Триант» зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Керченської міської Ради 28.06.1996р., ідентифікаційний код 24491072, що підтверджується довідкою Головного управління державного комітету статистики України в АР Крим № 09/2-56/1495 (а.с.19) та знаходиться на обліку в ДПІ в м. Керчі від 20.08.1996р. № 364 (а.с.20).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», платниками  податків і зборів (обов’язкових платежів)  є юридичні і фізичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов’язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Інструкції про порядок ведення державними інспекціями оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженої наказом Держаної податкової адміністрації  України від 18.07.2005р. № 276 зі змінами та доповненнями і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 843/11123 від 02.08.2005р., з метою обліку нарахованих і сплачених платежів податковою інспекцією ведуться картки особових рахунків по кожному виду податку.

Судом встановлено, що згідно податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1160 від 30.01.2009р. відповідачем самостійно нарахована орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності в розмірі 82873,91грн. з розрахунку за січень – листопад 2009р. по 6906,16грн. на місяць та за грудень 2009р. – 6906,15грн. (а.с.40).

Орендна плата розрахована на підставі договору від 01.04.2008р., укладеного між Керченською міською радою та ТОВ «Триант», предметом якого є  оренда земельної ділянки площею 0,3484 га, що розташована у межах населеного пункту за адресою:м. Керч, вул. Крупська, 50, щ підтверджується відомостями з договору оренди землі (а.с.41).    

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XIII від 03.07.1992р. зі змінами та доповненнями використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата

Відповідно до ст.5 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XIII від 03.07.1992р. зі змінами та доповненнями об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Статтею 4 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XIII від 03.07.1992р. зі змінами та доповненнями передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Судом встановлено, що відповідач частково погасив заборгованість, у результаті чого на момент розгляду справи непогашеною залишилася заборгованість 34525,15грн. орендної плати за землю з юридичних осіб.

Судом встановлено, що позивачем на вимогу діючого законодавства на адресу відповідач надсилалися перша та друга податкові вимоги № 1/278 від 01.09.2009р. на суму 2852,35грн. та № 2/332 від 04.11.2009р. на суму 20712,83грн.(а.с.32, 33, 35), які не були отримані відповідачем, про що був складений акт неможливості вручення податкової вимоги від 05.10.2009р. (а.с.30), у зв’язку з чим вказані вимоги були розміщені на дошці податкових оголошень.

Таким чином, судом встановлено, що за ТОВ «Триант» склалася податкова заборгованість в розмірі 34525,15грн., у тому числі 34525,15грн. орендної плати за землю з юридичних осіб та 956,24грн. пені.

Однак, відповідач обов’язок по своєчасній сплаті сум податків і зборів не виконав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем узгоджені податкові зобов’язання, самостійно визначні у деклараціях.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509 від 04.12.1990р. зі змінами та доповненнями завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає  стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни, у зв'язку з чим повинні подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу  платника податків.

Сума податкового боргу позивача включає в себе і самостійно визначені  відповідачем податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності шляхом подання податкових декларацій.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-XII від 25.06.1991р. із змінами та доповненнями до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить такі також плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (із змінами та доповненнями) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове  зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів  у  порядку  та у строки,  визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. № 2181 - ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

          Пунктом 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку і розмірах, встановлених законами України.

Згідно з пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону №2181).

Згідно із пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону № 2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Пунктом 16.4 статті 16 цього Закону встановлено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

                 Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг, не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та доказів про сплату податкової заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2009 рік у розмірі 35481,39грн., у тому числі  34525,15грн. орендної плати за землю з юридичних осіб та 956,24грн. пені є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Суд також бере до уваги, що Закон України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає  стягнення до бюджетів і державних цільових фондів сум недоїмок, пені у випадках, порядку і розмірах, передбачених законами України.

Примусове стягнення податкової заборгованості передбачене законодавством України як процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Як вказано у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності,  що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.

Стаття 41 Конституції України встановлює  застереження, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове  відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умовами попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Статтею 3 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що активи платника  податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов’язань виключно за рішенням суду.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

        Постанову складено у повному обсязі 19.05.2010року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 100, 160-163, 167 КАС України, суд

                                                             ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Триант» (98300, АРК, м. Керч, вул. Бувіна, 7; ідентифікаційний код 24491072, банківські рахунки не відомі) податкову заборгованість у сумі 35481,39грн. на р/р 33215812700019 в УДК в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: місцевий бюджет м. Керч, код платежу 13050200, ЄДРПОУ 34740946.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                          Кушнова А.О.