Рішення

від 05.05.2021 по справі 711/81/21

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 711/81/21

Провадження № 2/712/1497/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2021 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Пироженко В.Д.

при секретарі - Жук О. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства АЗОТ до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року ПАТ Азот звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року у справі № 711/1885/1719, стягнуто з ПрАТ АЗОТ на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 25825,25 грн., з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 25.07.2017 року по 09.04.2019 року в сумі 279252,88 грн. та судовий збір в розмірі 3050,78 грн. В подальшому постановою Апеляційного суду від 27.08.2019 року вказане рішення першої інстанції змінено та доповнено абзац третій резолютивної частини рішення словами з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України . В решті рішення залишено без змін.

На виконання зазначеного рішення суду 26.07.2019 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження № 59662301, яке в подальшому постановою державного виконавця від 19.12.2019 року виконавця закінчено у зв`язку з фактичним виконанням.

Однак, під час виконання виконавчого провадження, ОСОБА_1 отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без відрахування всіх обов`язкових платежів, передбачених законом, тобто у розмірі більшому, ніж встановлено чинним законодавством України та визначеного рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.04.2019 року.

Зазначає, що позивач нарахував, утримав та сплатив до бюджету від імені відповідача податок на доходи фізичних осіб в сумі 50265,52 грн. та військовий збір в сумі 4188,79 грн. Отже, позивач повністю виконав вимоги податкового законодавства і дотримався правового механізму оподаткування доходу, та, як податковий агент, сплатив податок і збір за відповідача за свій кошт, не маючи можливості відрахувати необхідну суму з належних ОСОБА_1 коштів. Тому 21.04.2020 року ТОВ АЗОТ звернулося до відповідача з листом-вимогою перерахувати на рахунок позивача кошти в сумі 54454,31 грн. в якості податку на доходи фізичних осіб в сумі 50265,52 грн. та військового збору в сумі 4188,79 грн, однак, вказана вимога відповідачем проігнорована.

Таким чином, відповідачу відомо, що він отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 279252,88 грн. без відрахування податків та зборів, однак, на дату подання цього позову, відповідач не виконав законної вимоги позивача повернути зайво отримані кошти, а отже, не виконав рішення суду від 09.04.2019 року у справі № 711/1885/17, яке набрало законної сили.

Просять стягнути з відповідача на користь ПАТ АЗОТ грошові кошти в сумі 54454,31 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2021 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ПАТ АЗОТ Савенко Ю.Н. в судове засідання не з`явилась, надала суду клопотання про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не відомі, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року у справі № 711/1885/1719, стягнуто з ПрАТ АЗОТ на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 25825,25 грн., з відрахуванням передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів, та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 25.07.2017 року по 09.04.2019 року в сумі 279252,88 грн. Також стягнено з ПАТ Азот на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3050,78 грн.

26.07.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Горбатюк В.П. відкрито виконавче провадження № 59662301 з примусового виконання виконавчого листа № 711/1885/19, виданого Придніпровським районним судом м. Черкаси на виконання вказаного рішення суду.

В подальшому постановою Апеляційного суду від 27.08.2019 року вказане рішення першої інстанції змінено та доповнено абзац третій резолютивної частини рішення словами з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України . В решті рішення залишено без змін.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вельган О.В. від 19 грудня 2019 року виконавче провадження № 59662301 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Згідно листа-вимоги від 21 квітня 2020 року № 501-06/257 випливає, що ПрАТ Азот повідомив ОСОБА_1 про необхідність перерахунку коштів у сумі 54454,31 грн., що складається із суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 50265,52 грн та військовий збір у розмірі 4188,79 грн., які ним отримані помилково.

З наявної в матеріалах справи довідки ПрАТ АЗОТ від 27.11.2020 року № 1269 вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 перераховано середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 279252,88 грн, відповідно до встановленого податковим законодавством порядку, ПрАТ АЗОТ нарахувало, утримало та сплатило до бюджету від імені ОСОБА_1 з суми 279252,88 грн. податок на доходи фізичних осіб в сумі 50265,52 грн. та військовий збір в сумі 4188,79 грн.

Надаючи оцінку заявленим позивачем вимогам суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 6 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.

Державна фіскальна служба України у листі від 9 березня 2016 року №665/4/99-99-17-03-03-13 зазначила, що відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, заробітна плата це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні й компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки виплата доходу у вигляді суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку під час звільнення працівника, здійснюється звільненому працівнику й не пов`язана з відносинами трудового найму, такий дохід обкладається ПДФО за ставкою 18% і військовим збором за ставкою 1,5%, як інші доходи.

Підприємство, яке виплачує такий дохід, для такого платника податку являється податковим агентом, а тому повинно утримати ПДФО та військовий збір із суми доходу, перерахувати їх до бюджету та відобразити виплату у формі № 1ДФ.

Суми середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника, слід класифікувати як інші доходи, відповідно до п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, оскільки між роботодавцем і колишнім працівником уже відсутні трудові відносини. При цьому, визначення виду доходу впливає на його відображення у податковому розрахунку 1-ДФ, а інші доходи зазначаються за ознакою 127 . Оскільки об`єкти оподаткування військового збору фактично дублюють об`єкти оподаткування податку на доходи фізичних осіб, то із даного доходу утримується також військовий збір, за ставкою 1, 5 %, відповідно до п. 161 Перехідних положень Податкового кодексу України.

Ставка податку на доходи фізичних осіб, згідно із ст. 167 зазначеного Кодексу, на суму середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час затримки розрахунку при звільненні працівника становить 18%.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.

Тому, незважаючи на те, що призначена судом сума зменшується на суму податкових відрахувань, цей факт в жодному разі не погіршує становище працівника, адже якби працівник просто отримував зарплату, а вимушено був відсутній на роботі, то таку зарплату він отримував би також з урахуванням утримання обов`язкових податкових платежів.

Вказане відповідає правовим висновкам висвітлених у постановах Верховного Суду від 18липня 2018року у справі №359/10023/16-ц,Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/13736/15 та у справі №369/10046/18, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019року у справі № 910/4518/16 та в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року справа № 401/1813/16-ц.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Глави 83 Цивільного кодексу України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Вказане відповідає правовим позиціям висвітленим в постановах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року справа №6-91цс14, від 22 січня 2014 року справа №6-151цс13, постановах Верховного Суду від 7 березня 2018 року справа №517/186,17, від 28 березня 2018 року справа №173/166/17, від 3 травня 2018 року справа №473/2859/17.

Виходячи із системного аналізу ст. 1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Тобто, відсутність розрахункової помилки та добросовісність набувача презюмується, а тягар доказування наявності розрахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника: за загальним правилом цивільного процесу щодо змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч. 1 ст. 1 ЗУ Про оплату праці , заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п.п.14.1.48 ПК України заробітна плата - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013, поняття заробітна плата і оплата праці , які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст. 2 ЗУ Про оплату праці , тому на неї не розповсюджується правило ст. 1215 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки позивач, на виконання рішення суду в примусовому порядку, сплатив відповідачу суму боргу, без відрахування податків і зборів, тому така переплата підлягає стягненню в судовому порядку.

Також підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати в сумі 2102 грн., що відповідає вимогам ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279, 280-284 ЦПК України, ст.1212, 1215 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства АЗОТ , код ЄДРПОУ 00203826, адреса: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72) грошові кошти в сумі 54454,31 грн та судові витрати в сумі 2102 грн, а всього 56556,31 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 30 днів з дня його моменту проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення складено 05.05.2021

Позивач: Приватне акціонерне товариство АЗОТ (код ЄДРПОУ 00203826, адреса: м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).