Рішення

від 28.04.2021 по справі 319/471/20

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/471/20

Провадження №2/319/4/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2021 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого -судді Гляня О.С.,

за участі секретаря судового засідання - Смокової О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гришко Р.В.,

представника відповідача - Ковальчука Б.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Більмак в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Більмацької селищної ради Запорізької області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області № 12 від 22 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області № 12 від 22 листопада 2019 року в частині відмови в дозволі на поділ земельної ділянки площею 38 га, кадастровий номер - 2322785400:07:0010070 за відповідною заявою членів С (ФГ) Азов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

В позові зазначила, що 24.05.2016 між нею та Запорізькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Відповідно до проекту, проведений поділ земельної ділянки за кадастровим номером 2322785400:07:0010070, площею 38 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна, яка розташована за адресою: Запорізька область, Куйбишевський район, Новоукраїнська сільська рада (за межами населеного пункта) на чотири рівні частини площею 5,6716 га кожна, з метою передачі у власність членам СФГ Азов : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства.

Вказує, що отримала виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, але внести відомості до Державного земельного кадастру з метою отримання земельних ділянок у власність не має можливості, оскільки рішенням № РВ-2300800902019 від 25.05.2019 року ДП Центр державного земельного кадастру відмовив членам СФГ Азов внести відомості до ДЗК у зв`язку з відсутністю згоди власника земельної ділянки на поділ земельних ділянок.

Оскільки відповідач є власником земельної ділянки, позивач та треті особи звернулися із заявою до Новоукраїнської сільської ради, в якій прохали розглянути на сесії зазначене питання і надати дозвіл на поділ земельної ділянки відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, виготовленого Запорізькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру .

Рішенням Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області № 12 від 22 листопада 2019 року позивачам відмовлено в дозволі на поділ земельної ділянки площею 38 га, кадастровий номер - 2322785400:07:0010070, без зазначення підстав такої відмови.

Вважає, що оскільки рішення не вмотивоване, прийняте з порушенням норм земельного законодавства України, не обґрунтоване, то воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Вказує, що рішенням № 9 від 22.11.2019 земельна ділянка, площею 38 га, кадастровий номер - 2322785400:07:001:0070 готується для надання в оренду строком на 10 років.

Вважає, що оскільки колишній власник земельної ділянки - Куйбишевська державна районна адміністрація Запорізької області надала дозвіл на розроблення проекту для отримання у власність земельних ділянок, цим дозволом почато процес приватизації, а тому Новоукраїнська сільська рада, як новий власник земельної ділянки, не мав право ставити під сумнів законність такого дозволу та не має право скасовувати приватизацію своєю відмовою у поділі земельної ділянки.

10.07.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішенням Господарського суду Запорізької області № 908/905/18 від 28.09.2018 витребувано із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Азов на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, котра була надана у постійне користування ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 квітня 1994 серії ЗП № 09-500852, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду № 908/905/18 від 14.01.2019 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Азов залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2018 у справі № 908/905/18 залишено без змін. Таким чином члени С(Ф)Г Азов , зокрема і позивач, на теперішній час не є власником (розпорядником) вказаної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 02.04.2021 у зв`язку з припиненням Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, залучено до участі у справі правонаступника відповідача - Більмацьку селищну раду Більмацького району Запорізької області.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Гришко Р.В. позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, з підстав, викладених у позові, зазначивши, що вищезазначене рішення Господарського суду Запорізької області не впливає на права членів С(Ф)Г Азов щодо розпочатої приватизації земельних ділянок, посилаючись на рішення Госродарського суду Запорізької області.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Куйбишевської районної державної адміністрації Запорізької області № 708 від 27.11.2012 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої частки (паю) по Новоукраїнській сільській раді із земель фермерського господарства Азов членам С(Ф)Г Азов : ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; рекомендовано голові фермерського господарства Азов ОСОБА_5 замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання цих видів робіт та подати на затвердження до райдержадміністрації.

ОСОБА_5 , якому право постійного користування земельною ділянкою було надано на підставі державного акту, виданого 09.04.1994, помер у травні 2013 року, не скориставшись, наданим йому правом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства.

24.05.2016 між ОСОБА_1 та Запорізькою регіональною філією Державного підприємства Центр державного земельного кадастру укладено договір № 1608990100074 про розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до п. г) ст. 28 Закону України Про землеустрій розробник документації із землеустрою має право виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Відповідно до копії акту приймання-передачі документації, проект землеустрою розробником передано ОСОБА_2 18.06.2019.

Зазначеним проектом ДП Центр державного земельного кадастру Запорізької регіональної філії погоджено проект щодо відведення земельної ділянки у власність.

Рішенням Господарського суду Запорізької області № 908/905/18 від 28.09.2018 витребувано із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Азов на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, котра була надана у постійне користування ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 09 квітня 1994 року серії ЗП № 09-500852, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 25.

Вказаним рішення встановлено, зокрема, що використання С(Ф)Г Азов земельної ділянки, що належала на праві постійного користування ОСОБА_5 , здійснюється безпідставно.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду № 908/905/18 від 14.01.2019 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Азов залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 28.09.2018 у справі № 908/905/18 залишено без змін.

20.09.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області із заявою про надання дозволу на поділ земельної ділянки.

Рішенням № 12 Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області від 22 листопада 2019 року відмовлено в дозволі на поділ земельної ділянки площею 38,0 га, кадастровий номер - 2322785400:07:001:001:0070; рекомендовано С(Ф)Г Азов прийняти участь у відкритих земельних торгах на придбання даної земельної ділянки в оренду, про що свідчить копія рішення.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з положенням п. г ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

За правилами ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що всупереч цьому процесуальному обов`язку ОСОБА_1 не приєднала до позову жодного доказу на підтвердження того, що вона у встановленому порядку набула право користування земельною ділянкою площею 38,0 га, кадастровий номер - 2322785400:07:001:001:0070.

Крім того, в матеріалах цивільної справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалося, що оспорюване рішення № 12 Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області від 22 листопада 2019 року порушує цивільні права та інтереси позивача. Зважаючи на це, судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність та допустимість скасування зазначеного рішення Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області.

Посилання позивача на те, що рішенням Куйбишевської державної районної адміністрації Запорізької області надано дозвіл на розроблення проекту для отримання у власність земельних ділянок, і цим дозволом почато процес приватизації, а тому відповідач не мав право ставити під сумнів законність такого дозволу та не має право скасовувати приватизацію своєю відмовою у поділі земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки дозвіл на розроблення проекту для отримання у власність земельних ділянок було надано ОСОБА_5 , якому право постійного користування земельною ділянкою було надано на підставі державного акту, виданого 09.04.1994, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не позивачу.

Вказане твердження також не знайшло свого підтвердження у рішенні Господарського суду Запорізької області № 908/905/18 від 28.09.2018, всупереч посиланням на це позивача.

У відповідності до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Разом з тим, у відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із положеннями, зокрема, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Між тим, за положенням ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналіз вказаних норм матеріального та процесуального права дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Вирішуючи переданий на розгляд спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. При цьому, обов`язком позивача є доведення/підтвердження в установленому законом порядку наявності факту порушення та/або оспорювання його прав та інтересів.

Відсутність порушеного права та інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

В даному випадку, на переконання суду, жодні існуючі, законні та обґрунтовані права та інтереси позивача, наявні на день звернення із заявою про надання згоди Новоукраїнською сільською радою на поділ земельної ділянки, відповідно до проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність, внаслідок прийняття останньою відповідного рішення, не порушено.

Крім того, сам позивач у своїй позовній заяві жодним чином не обґрунтовує, яким чином вказане рішення Новоукраїнської сільської ради порушує його права та інтереси, а лише констатує факт прийняття такого рішення, та наводить аргументи щодо його скасування.

За наведених вище обставин, суд вважає , що позивач не довів факту порушення внаслідок прийняття оскаржуваного рішення його прав, свобод чи інтересів, а сам по собі факт, як стверджує у своєму позові позивач, незаконності прийнятого рішення відповідачем, на переконання суду не є достатньою підставою для задоволення позову.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що позивач не дотрималася вимог в частині визначення порушеного права.

Законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Разом із тим судом встановлено, що права позивача не порушені, оскільки вона не є власником або користувачем спірної земельної ділянки.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Тобто, поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у Законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт порушення його прав, оскільки, в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вказаної обставини.

Враховуючи також те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача на першій наступній сесії надати дозвіл на поділ земельної ділянки мають похідний характер від позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області, у задоволенні яких судом відмовлено, на переконання суду зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 259, 265, 268 ЦПК України, ст. 1241, 1268-1272 ЦК України суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Більмацької селищної ради Більмацького району Запорізької області, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Новоукраїнської сільської ради Більмацького району Запорізької області № 12 від 22 листопада 2019 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги через Куйбишевський районний суд Запорізької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги - якщо така подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 5 травня 2021 р.

Суддя: О.С.Глянь