Постанова

від 21.04.2021 по справі 308/6290/16-ц

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/6290/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., БИСАГИ Т.Ю.

за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 308/6290/16-ц за позовом Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення територіальній громаді, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 червня 2017 року, головуюча суддя Шепетко І.О., -

встановив:

14 .0 6.2016 Ужгородська місцева прокуратура звернулася до суду із зазначеним позовом до Ужгородської міської ради і ОСОБА_1 мотивуючи таким .

Ужгородською місцевою прокуратурою під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства щодо порядку набуття громадянами права володіння земельними ділянками комунальної власності встановлено, що рішенням 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 18.07.2008 № 790 Про надання та приватизацію земельних ділянок ОСОБА_1 надано дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0,055 га по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У подальшому рішенням 4 сесії 5 скликання Ужгородської міськради від 21.11.2008 № 891 гр-ну ОСОБА_1 затверджено проект відведення та передано у власність зазначену земельну ділянку.

Ці рішення Ужгородської міської ради прийняті з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства і є незаконними.

В силу положень ст.ст. 13, 19, 41 Конституції України, ст.ст. 12, 20, 21, 116, 152 ЗК України, ст.ст. 21, 328 ЦК України, право власності на землю набувається з підстав і в порядку, визначеному законом; органи місцевого самоврядування вправі з передбачених законом підстав надавати земельні ділянки у власність громадянам, однак, повинні при цьому діяти виключно в межах своїх повноважень і в спосіб, передбачений законом; прийняте з порушенням вимог закону, в тому числі, з порушенням правил щодо встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, рішення органу місцевого самоврядування може бути скасоване судом.

Беручи до уваги норми ст.ст. 1, 3 Закону України Про планування та забудову територій , ст.ст. 20, 42 ЗК України, дані Генерального плану міста Ужгорода, надана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка належить до земель багатоквартирної житлової забудови і в разі приватизації багатоквартирного будинку громадянами може передаватися у власність або в користування лише об`єднанню власників такого будинку. У власність окремим громадянам така земельна ділянка не може бути передана. Крім того, до прийняття відповідного рішення спірна земельна ділянка за цільовим використанням належала до земель іншого призначення (код 1.21), а надавши земельну ділянку у власність ОСОБА_1 міська рада одночасно змінила цільове призначення земельної ділянки на землі для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва (код 1.8).

За приписами ст.ст. 17, 18 Закону України Про автомобільні дороги , п.п. 3.13, 3.19, 3.32 ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень складовою вулиці є, зокрема, зелені насадження, межі вулиці за її шириною визначаються червоними лініями , а відстані між 2-3 поверховими і більш ніж 4 поверховими будинками залежно від конкретних параметрів повинні становити 15-20 метрів.

Вимогам щодо протипожежних відстаней між будинками і відступів від червоних ліній автомобільної дороги рішення про надання ОСОБА_1 земельної ділянки не відповідає.

Оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України), недотримання порядку розпорядження землею є порушенням інтересів держави, на захист яких спрямовані дії прокурора шляхом звернення до суду з позовом про усунення виявлених порушень.

Відповідно до Закону України Про державний контроль за охороною та використанням земель та інших нормативних актів Державна інспекція сільського господарства України здійснює контрольні функції у сфері використання та охорони земель, виявляє відповідні порушення, однак, не наділена повноваженнями щодо звернення з позовами до суду для вжиття заходів з метою усунення порушень, не має права пред`явити позов щодо оскарження рішення Ужгородської міської ради, визнання недійсним правочину тощо. Право і повноваження пред`явити такий позов має прокуратура (ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20, 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України).

Враховуючи положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури , який набрав чинності з 01.12.2012, у прокурора виникла можливість бути самостійним позивачем, тому строк позовної давності для прокурора може обчислюватися не раніше ніж із цієї дати. Згідно з вимогами закону прокурор не мав можливості виявити порушення земельного законодавства шляхом проведення перевірки і дізнався про порушення законності під час надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 лише із засобів масової інформації на початку 2016 року, відколи й розпочався для нього перебіг позовної давності. Тому позовна давність пропущена з поважних причин.

Посилаючись на ці обставини, позивач просив:

визнати поважними причини пропуску позовної давності та захистити порушене право;

визнати п. 2.5 рішення 4 сесії Ужгородської міської ради 5 скликання від 18.07.2008 за № 790 та п. 1.10 рішення 4 сесії Ужгородської міської ради 5 скликання від 21.11.2008 за № 891 незаконними та скасувати;

визнати недійсним Державний акт серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 площею 0,055 га та повернути її територіальній громаді міста Ужгорода.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2017, з урахуванням ухвали суду від 18.07.2018 про виправлення описки в рішенні суду, позов задоволено:

визнано незаконним і скасовано:

пункт 2.5 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 18.07.2008 за № 790, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0 , 055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (у власність);

пункт 1.10 рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 21.11.2008 за № 891, яким затверджено ОСОБА_1 проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0 , 055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 ;

визнано недійсним Державний акт серії ЯЕ № 430080 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 площею 0 , 055 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 площею 0 , 055 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнуто з ОСОБА_1 і Ужгородської міської ради на користь Прокуратури Закарпатської області судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Резуненко О.А., оскаржив рішення суду першої інстанції як незаконне та необґрунтоване, оскільки:

суд розглянув справу без обов`язкових доказів, які сторонами не були надані;

висновок позивача про порушення технічних норм щодо виділення земельної ділянки (п.п. 3.13, 3.19, 3.32 ДБН 360-92** і ст.ст. 20, 21 ЗК України) надуманий, а вирок щодо особи, яка погодила проект розміщення спірної земельної ділянки, відсутній;

суд розглянув справу без призначення земельно-технічної експертизи, яка є обов`язковою;

справа була розглянута без участі, як зазначено в скарзі, третьої особи, яка не знала про час і місце розгляду справи, представник відповідача адвокат Резуненко О.А. теж не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи;

суд розглянув у одному провадженні вимоги щодо визнання рішення недійсним, вимоги щодо позбавлення права власності особи та вимогу зобов`язального характеру - зобов`язання повернути земельну ділянку;

суд не розглянув клопотання, як зазначено в скарзі, третьої сторони про застосування позовної давності;

клопотання про закриття провадження у справі не було судом вирішене .

У скарзі також зазначається, що прокуратура та орган місцевого самоврядування не виконували своїх процесуальних обов`язків щодо надання документів і доказування, однак, апелянт був позбавлений права власності на земельну ділянку. Тим часом, вся необхідна технічна і дозвільна документація щодо земельної ділянки була погоджена і була наявна, а доводи позивача про начебто порушення виділенням спірної земельної ділянки Генерального плану міста Ужгорода необґрунтовані та є припущеннями. Відповідними експертизами технічна і дозвільна документація не була спростована.

Зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася встановленим порядком, із додержанням вимог закону. Ужгородська міська рада надаючи земельну ділянку апелянту вправі була змінити її цільове призначення і діяла в межах своїх повноважень, а в разі оспорювання відповідного рішення такий спір підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства. Водночас вимога про повернення земельної ділянки територіальній громаді вказує на наявність спору про право цивільне.

Таким чином, позовна заява містить одночасно вимоги, які належало розглядати за правилами різного судочинства і які не можна було розглядати в рамках однієї справи.

Сторона просить рішення суду скасувати, провадження в справі - закрити.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач Ужгородська місцева прокуратура вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити. Зазначає, зокрема, що спір з огляду на його приватно-правовий характер підлягає розгляду в поряду цивільного судочинства, а суд першої інстанції мав достатні підстави та докази для задоволення позову. Крім того, після прийняття рішення судом першої інстанції відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:15:001:0191 і 2110100000:15:001:0192, що зареєстровано 03.11.2017.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2018 рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2017 було залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 15.07.2020 постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 07.05.2018 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що:

за характером даного спору його належить розглядати за правилами цивільного судочинства;

при вирішенні спору належить у конкретних його умовах враховувати обставини, які пов`язуються із законністю, пропорційністю та виправданістю втручання держави в право власності особи, наявністю чи відсутністю суспільного, публічного інтересу в такому втручанні;

у світлі практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач, при цьому, підтримка, яка надається стороні прокурором, може бути виправдана за певних обставин, зокрема, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави;

представництво прокурором інтересів держави в процесі повинно мати реальну підставу та має бути належно обґрунтоване і підтверджене;

оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, а тому держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності;

перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, для прокурора перебіг цього строку починається від дня, коли про порушення права держави він довідався або міг довідатися лише у випадках: 1) прокурор дізнався про порушення права раніше, ніж держава в особі уповноваженого у відповідних правовідносинах органу; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган;

відповідач ОСОБА_1 під час розгляду справи судом першої інстанції просив застосувати позовну давність;

апеляційний суд не звернув увагу на те, що пред`являючи позов прокуратура при обґрунтуванні дати позову посилалася виключно на публікацію мережі Internet від ІНФОРМАЦІЯ_7, в якій міститься інформація про спірну земельну ділянку;

апеляційний суд не перевірив, чи є пред`явлення позову прокуратурою таким, що відповідає вимогам Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, вимогам закону про повноваження прокуратури та початку перебігу строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Андрейчик А.М., яка апеляцію не визнала, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 2 ч.ч. 1, 3, ст. 3 ч. 1, ст.ст. 10, 11, 27, 31 ЦПК України в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 43, 49 цього Кодексу в редакції, чинній з 15.12.2017, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом (ст. 26 ч. 1, ст.ст. 30, 3, і ст. 42 ч. 1, ст.ст. 48, 51 відповідних редакцій ЦПК України).

Предметом позову є матеріально-правовий зміст позовних вимог, задоволення пред`явлених вимог є метою позивача, результатом реалізації права на отримання шляхом ухвалення судом рішення конкретно визначеного цими вимогами матеріального блага. Підставами позову є факти і обставини, якими обґрунтовуються вимоги позивача. Підстави та предмет позову взаємопов`язані, предмет позову обумовлюється підставами позову, випливає з них, ці елементи позову не можуть розглядатися окремо один від одного. Вимоги позову можуть бути задоволені за умов, коли вони ґрунтуються на підставах позову, відповідають вимогам закону, договору та є доведеними у належний процесуальний спосіб. Право позивача вимагати з передбачених законом підстав задоволення позову і, відповідно, право відповідача на захист від позову можуть бути належно реалізовані сторонами за умови пред`явлення конкретних, чітко сформульованих вимог, що не допускають множинного тлумачення, припущень ані щодо власне самих вимог, ані щодо підстав, якими вони обґрунтовуються, ані щодо відповідача, до якого вони пред`явлені.

Особа розпоряджається своїми цивільними та процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, включно з тими, які власне обґрунтовують як право на пред`явлення вимог (право на позов), так і право на пред`явлення вимог до конкретного відповідача (відповідачів) та обов`язок такого конкретного відповідача (відповідачів) відповідати за пред`явленим до нього позовом; обов`язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ст.ст. 10, 11 і ст.ст. 12, 13 відповідних редакцій ЦПК України).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, який розглядає справу в межах пред`явлених позивачем вимог, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного розгляду справи суд не вправі за відсутності для того належних підстав змінювати склад позивачів, відповідачів у справі, зміни у складі учасників процесу допустимі лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві (ст. 37 ч. 1, ст. 45 ч.ч. 1, 2, 3, ст.ст. 107, 291, 292, ст. 304 ч. 1 і ст. 23 ч. 1, ст. 24 ч. 1, ст. 55 ч. 1, ст. 56 ч.ч. 2, 3, 6, ст.ст. 351, 352, ст. 368 ч. 1 відповідних редакцій ЦПК України).

Таким чином, по захист своїх порушених прав може до суду звернутися саме особа, права якої порушені, і може це зробити не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі належного позивача (позивачів) відповідає обов`язок належного відповідача (відповідачів) усунути порушення права. Ці правила діють і в разі звернення до суду уповноважених осіб із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів.

Апеляційний суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення (ст. 367 ч. 4 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, 4 сесія 5 скликання Ужгородської міської ради прийняла 18.07.2008 рішення Про надання та приватизацію земельних ділянок № 790, пунктом 2.5. якого надала ОСОБА_1 дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки площею 0 , 055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (у власність) (а.с. 12 т. 1).

На замовлення ОСОБА_1 і на підставі рішення Ужгородської міськради від 18.07.2008 № 790 ТОВ Терра Капітал у серпні-вересні 2008 року виготовило Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,055 га гр-ну ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах обмінний файл прийнято 11.09.2008, кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:15:001:0080 (а.с. 19-27, 211- 247 т. 1).

Пунктом 1.10. рішення 4 сесії 5 скликання Ужгородської міської ради від 21 . 11.2008 № 891 Про надання, відмову у наданні та приватизацію земельних ділянок ОСОБА_1 затверджено проект відведення та надано у власність земельну ділянку площею 0,055 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 13 т. 1).

На підставі рішення Ужгородської міськради від 21 . 11.2008 № 891 ОСОБА_1 05.03.2009 видано Державний акт серії ЯЕ № 430077 на право власності на земельну ділянку площею 0 , 055 га, призначену для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд , розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28 ).

У справі містяться публікації в мережі Internet:

від ІНФОРМАЦІЯ_5 на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_6 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , від ІНФОРМАЦІЯ_5 на ресурсі ІНФОРМАЦІЯ_2 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , в яких серед іншого зазначено, що Земельні скандали можуть невдовзі спалахнути на початку вул. М. Заньковецької - поруч із трьома дев`ятиповерхівками-малосімейками. Упритул до будинків виділено аж 4 земельні ділянки (кадастрові номери … 2110100000:15:001:0080 …). Цільове призначення усіх ділянок - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 68-76 т. 1);

від ІНФОРМАЦІЯ_7 на ресурсі Nikorupciji . org за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі текст посилання відсутній), де йдеться про кричущий приклад надання земельних ділянок між дворовими кварталами на початку АДРЕСА_1 , зокрема, про належність до приватної власності прилеглого до малосімейки по АДРЕСА_2 вільного простору між будинком і меблевим магазином, про виділення чотирьох земельних ділянок на прибудинковій території (а.с. 17-18 т. 1).

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Резуненко О.А. подавав заяву про застосування позовної давності посилаючись на обізнаність Ужгородської міської ради з фактом порушення її права з 2008 року, а також на те, що публікація в мережі Internet від ІНФОРМАЦІЯ_7, на яку як на момент обізнаності з обставинами щодо надання земельної ділянки посилався позивач, є повторною публікацією інформації, яка первісно в мережі Internet була розміщена ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 66-67 т. 1).

Згідно з відповіддю Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради від 15.06.2016 № 206/20-13 на запит прокурора ділянки з кадастровими номерами згідно Публічної карти: 2110100000:15:001:0079, 2110100000:15:001:0080, 2110100000:15:001:0081 відповідно до генплану м. Ужгорода 2004 року знаходились на територіях, які позначені як території багатоквартирної житлової забудови; станом на 2004 рік законодавством не було передбачено розроблення плану зонування території (зонінг) (а.с. 16 т. 1).

Відповідно до ст.ст. 14, 41 Конституції України, ст.ст. 11, 15, 16, 20, 21, 316-319, 321, 328, Глави 29, ст. 396 ЦК України, ст.ст. 78-81, 90, 95, 152, 155 ЗК України, інших норм законодавства, право власності на землю та/або право землекористування, набуваються в порядку, передбаченому законом, правомірність набуття цих прав презюмується; власник земельної ділянки і землекористувач вправі вимагати захисту свого права, усунення будь-яких порушень у його здійсненні і захищаючи свої законні права та інтереси не може бути позбавлений права на належний у процесуальному розумінні як позов, так і захист від відповідного позову.

З метою представництва та захисту інтересів і порушених прав держави в суді позов може пред`явити прокурор, обґрунтувавши та підтвердивши належним чином підстави для такого позову і представництва; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, зазначає в заяві орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ст. 45 ч. 2 ЦПК України, ст. 23 ч.ч. 1, 3, 4, 6 Закону України Про прокуратуру в редакції, що була чинною на час пред`явлення позову, що розглядається).

14 .0 6.2016 Ужгородська місцева прокуратура пред`явила до Ужгородської міської ради і ОСОБА_1 позов про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення територіальній громаді (а.с. 1-11 т. 1).

На час пред`явлення позову ОСОБА_1 як власник земельної ділянки, щодо визнання недійсними правовстановлюючих документів на яку, припинення права власності на ділянку та зобов`язання повернути її територіальній громаді ставилося питання, був належним відповідачем за позовом.

Однак, як випливає з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідка від 07.02.2018 № 113191071) та інших матеріалів, поданих прокурором апеляційному суду 08.02.2018 (а.с. 189-202 т. 1), земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080, призначена для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, була 10.01.2017 передана ОСОБА_1 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднані енергосистеми , право власності на неї було зареєстроване за Товариством 20.01.2017, а 01.11.2017 був зареєстрований поділ цієї земельної ділянки на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:15:001:0191 і 2110100000:15:001:0192.

Ці обставини додатково перевірялися судом під час повторного апеляційного розгляду справи та знайшли своє підтвердження. За даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (довідки від 20.04.2021 №№ 253499641, 253505838 і 253506070) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 з 20.01.2017 зареєстроване за ТОВ Об`єднані енергосистеми , а з 01.11.2017 за цим Товариством зареєстровано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:15:001:0191 (площею 0,01 га) і 2110100000:15:001:0192 (площею 0,045 га), призначені для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що були утворені шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 . Новоутворені земельні ділянки з 02.02.2018 перебувають в іпотеці у ОСОБА_2 на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. 02.02.2018 за реєстровим № 112.

Отже, хоча спір, в якому поставлено питання про захист права власності територіальної громади міста Ужгорода на земельну ділянку, щодо права на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 виник із ОСОБА_1 як з її власником, під час розгляду судом першої інстанції справи її обставини щодо відповідача змінилися докорінно. 20.01.2017 власником спірної земельної ділянки стало ТОВ Об`єднані енергосистеми .

У справі немає доказів повідомлення відповідачем ОСОБА_1 суду першої інстанції про обставини щодо відчуження спірної земельної ділянки, які мали місце за п`ять місяців до ухвалення судом рішення в справі, що, втім, не усуває факту вирішення судом першої інстанції справи щодо неналежного відповідача. На момент розгляду справи по суті та ухвалення рішення щодо ОСОБА_1 він уже не був учасником спірних правовідносин і не був належним відповідачем, натомість новий власник земельної ділянки ТОВ Об`єднані енергосистеми не брав участі в справі.

За конкретних обставин, які мають місце під час судового розгляду, може виникати питання правонаступництва у разі, зокрема, переходу відповідних прав і обов`язків від однієї особи, яка була стороною в справі, до іншої, залучення до участі у справі правонаступника відповідної сторони є обов`язком суду саме на тій стадії цивільного процесу, на якій дане питання виникає, усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (ст. 37 ч.ч. 1, 2 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017). Крім того, за клопотанням позивача суд замінює відповідача належним, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК України в редакції, чинній до 15.12.2017). Аналогічним чином і питання регулюються ст.ст. 51, 55 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

У даній справі йдеться про залучення до участі в справі правонаступника фізичної особи, яка була стороною в справі, однак, передала свої цивільні права та обов`язки щодо спірної земельної ділянки (відчужила земельну ділянку) юридичній особі під час здійснення провадження в справі судом першої інстанції. Залучення на стадії апеляційного розгляду справи до участі в ній за правилами правонаступництва особи, яка є правонаступником фізичної особи - відповідача внаслідок відчуження земельної ділянки під час провадження в справі в суді першої інстанції і з цього моменту не брала участі в справі, недопустиме. Щодо такого правонаступника справа не розглядалася і рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, залучення його в якості відповідача вже лиш на стадії апеляційного розгляду справи мало б наслідками фактичне позбавлення такого відповідача можливості реалізувати цивільні і процесуальні права, заявити відповідні клопотання тощо, здійснення яких у змагальному процесі є можливим саме і тільки на стадії розгляду справи судом першої, а не апеляційної інстанції.

Міркування про можливість вирішення вимог позову про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку окремо від вимоги про повернення земельної ділянки територіальній громаді не можуть бути враховані. За обставинами справи та відповідно до правової позиції позивача всі вимоги позову взаємопов`язані, вимога про повернення земельної ділянки територіальній громаді випливає з двох попередніх вимог і залежить від результату їх вирішення, а новий власник земельної ділянки не може бути позбавлений права і можливості на належній стадії процесу захищати своє право, заперечувати проти задоволення вимог, які впливають на підстави набуття права власності на земельну ділянку, на легітимність і обсяг цього права тощо.

ТОВ Об`єднані енергосистеми , майнових прав та інтересів якого безпосередньо стосується спір, не брало участі в справі в якості відповідача в суді першої інстанції.

Попри вищенаведене позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і підтримував позов до ОСОБА_1 за фактичної наявності спору з власником спірної земельної ділянки ТОВ Об`єднані енергосистеми . Позивач не врахував змін після пред`явлення позову у правовому становищі відповідача. Судом першої інстанції питання про участь у справі дійсного власника спірної земельної ділянки як належного відповідача не вирішувалося.

Тим часом, саме сторона у справі повинна доводити обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і саме відповідачу належить право визнати позов, укласти мирову угоду тощо (ст. 10 ч. 3, ст.ст. 27, 31, 60, 174, 175 і ст. 12 ч. 3, ст.ст. 43, 49, 81, 206, 207 відповідних редакцій ЦПК України). Докази, які оцінюються в цивільній справі, факти, що на їх підставі встановлюються, за сукупністю яких вирішується питання про права і обов`язки сторін, ухвалюється судове рішення, мають правове значення, якщо ці дії вчиняються у процесі, участь в якому беруть належні учасники у належному процесуальному статусі.

У даному випадку факти щодо дій сторін, цивільних прав і обов`язків, що мають місце у зв`язку з набуттям права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:15:001:0080 , із захистом прав на неї тощо мають правове значення, якщо встановлені у справі, в якій є належний відповідач, а саме, дійсний власник земельної ділянки.

Тож позов був вирішений щодо неналежного відповідача ОСОБА_1 , відповідно, не був вирішений щодо ТОВ Об`єднані енергосистеми як належного відповідача. Суд не мав процесуальних підстав за відсутності належного відповідача для вирішення спору як щодо його прав, так і щодо прав позивача по суті. Таке вирішення справи є неправильним у процесуальному розумінні, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України в редакції до 15.12.2017 (ст.ст. 89, 263-265 чинної редакції ЦПК України), вищенаведені обставини виключали можливість реального вирішення спору через відсутність у справі належного відповідача, без якого про законність розв`язання спору не йдеться. Питання обґрунтованості позову по суті, його доведеності, інші обставини наразі значення не мають.

За умовами справи на стадії апеляційного провадження викладені обставини не можуть бути змінені, а порушення норм закону не можуть бути усунені чи виправлені. Вирішення справи щодо неналежного відповідача та відсутність у справі на стадії її розгляду судом першої інстанції необхідного для вирішення спору відповідача було обов`язковою підставою для скасування рішення суду за змістом ст. 303 ч. 3 та інших норм ЦПК України в редакції, що була чинною на час ухвалення рішення судом першої інстанції, і є обов`язковою підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення за приписами ст. 376 ч. 3 п. 4 чинної редакції цього Кодексу.

Відтак, з урахуванням положень ст. 367 ч. 4 ЦПК України та на підставі ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4 цього Кодексу апеляцію з урахуванням саме наведених вище обставин слід задовольнити, рішення суду скасувати, у позові відмовити з процесуальних підстав - внаслідок вирішення судом справи щодо неналежного відповідача.

Поза тим, апеляційний суд вважає за необхідне зауважити й таке. Суд касаційної інстанції звернув увагу, крім іншого, на практику Європейського суду з прав людини в контексті належності суб`єктного складу сторін та представництва інтересів держави прокурором. У справі, що розглядається, позивачем є Ужгородська місцева прокуратура, тоді як відповідним суб`єктом звернення до суду згідно із законом є не прокуратура як підрозділ певного рівня системи прокуратури України, а прокурор, який власне і має відповідні процесуальні права та повноваження. Прокурор не вказаний позивачем у справі. Окрім цього, на час пред`явлення позову та вирішення справи судом першої інстанції Ужгородська місцева прокуратура не була юридичною особою, що було встановлено ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.07.2018 (а.с. 51-52 т. 2), тоді як учасником цивільних і процесуальних відносин, якщо йдеться про організацію, установу, є юридична особа (ст.ст. 80, 82, 91, 92 ЦК України, ст.ст. 28, 29, 30 і ст.ст. 46, 47, 48 відповідних редакцій ЦПК України).

Керуючись ст. 367 ч. 4, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ч. 2, ч. 3 п. 4, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 червня 2017 року скасувати, у позові Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради Закарпатської області та ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та її повернення територіальній громаді - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 30 квітня 2021 року.

Судді