Постанова

від 31.05.2010 по справі 2-а-1742/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

31 травня 2010 р.           Справа № 2-а-1742/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання:   Колодійчуку О.В.,  

за участю представників сторін:

позивача      :   Дячка В.В.,

відповідача :   не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області   

до:   Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бершадському районі Вінницької області  

про: стягнення коштів, які не включені в акти щомісячної звірки між сторонами, в загальній сумі 280852, 24 гривень

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України у Бершадському району Вінницької області (далі -УПФ України Бершадському районі) звернулось в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бершадському районі Вінницької області про стягнення коштів в сумі 280852,24 грн., що не включені в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання  за період з 01 липня 2009 року по лютий 2010 року включно.

Позовні вимоги мотивовані тим що відповідно до п. 5 "Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" Управлінням Пенсійного фонду в Бершадському районі було складено акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності, та включено в акти звірки видатки, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку  на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який  помер в наслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Дані акти були подані на узгодження та підписання відповідачу. Але останній відмовився підписати їх,  і визначену в них суму не визнає.

Така відмова відповідача від включення в акт звірки щомісячної адресної допомоги непрацездатним особам в сумі, що не вистачає до досягнення прожиткового мінімуму, наданої УПФУ в  згідно положень Постанови КМУ "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року, розцінюється позивачем як безпідставна та така, що суперечить чинному законодавству України, оскільки, на думку відповідача, єдиним документом який передбачає відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виро бництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з ви платою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного за хворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є Постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професій них захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4"Про затвердження Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворю вання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на ви робництві або професійного захворювання". Відповідач не бере дані суми (суми щомісячної державної адресної допомоги ) до заліку, оскільки вони не передбачені Законом України „Про загально обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також вищезазначеним «Порядком відшкодування..».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив задовольнити позов.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності та надав до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги позивача не визнав, зазначивши, що відповідно до пунктів 2, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 №5-4/4 (далі - Порядок), вищезазначене відшкодування здійснюється на центральному рівні між Пенсійним Фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, відповідач у своїх запереченнях, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог вказав на ст. 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, підписану державами, з числа колишніх республік Союзу РСР та ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон №2272).

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями відповідача, дослідивши надані докази та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 8 і 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян здійснюється органами Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд, поряд з іншими надходженнями формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами на заходи соціального страхування.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтями 21 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи її потерпілому або особам, які перебували на його утриманні, та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професіонального захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статей 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

В судовому засіданні встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області включено в акти щомісячної звірки витрати, пов’язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 354705,96 грн. Із них ВД ФССНВ та ПЗ України у Бершадському районі Вінницької області не взято до відшкодування  витрати на суму 280854,24 гривень, що підтверджується копіями актів щомісячної звірки за вказаний період з липня 2009 року по лютий 2010 року. З пояснень представника позивача в судовому засіданні встановлено, що в дану різницю витрат складають суми, що виплачені громадянам на підставі Постанови КМУ "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року як щомісячну державну адресну допомогу до пенсії.

Частиною 2 пункту 5 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що у разі, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування ним витрат.

Згідно з ч. 2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду соціального страхування від нещасних випадків документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

16.05.2003 р. Міністерством юстиції України зареєстрована постанова правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4, якою затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок).

Пунктом 2 вказаного Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно з пунктами 5, 6 і 7 Порядку органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Головні управління Пенсійного фонду та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підставі поданих актів узагальнюють і узгоджують Довідку про відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, та до 20 числа місяця, наступного за звітним, подають її відповідно до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на підставі вказаної довідки на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.

Так, пунктом 3 Порядку визначено, що відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до п.п. "а", "в", "г" ст.26, ст.ст. 37, 38 та пенсії, виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків.

Згідно п.4 Порядку: "Відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів  України  "Про  пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного  розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога  на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій".

Постановою КМУ "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" №265 від 26.03.2008 року встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат інвалідам особам, які не мають права на пенсію тощо (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової  грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

При цьому, згідно положень п.4 даної Постанови: "Виплата щомісячної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога".

Постановою КМУ «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 11 березня 2009 року встановлено у 2009 році з 1 квітня  підвищення  до  пенсії, щомісячного  довічного  грошового утримання,  державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам,  особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (далі - підвищення), у розмірі 7,5 гривні,  збільшуючи його з 1 липня  -  до  14,2  гривні,  а  з    жовтня - до 28,4 гривні.

Підвищення здійснюється незалежно від дати призначення (перерахунку) пенсії (щомісячного довічного  грошового  утримання, державної соціальної допомоги) непрацюючим особам,  а особам,  які одержують пенсію (державну соціальну  допомогу)  на  дітей  та/або недієздатних осіб - незалежно від одержуваного доходу. Пунктом 2 вищезгаданої постанови  передбачена виплата підвищення, передбаченого   пунктом 1 цієї постанови,  проводиться  понад  розміри,  передбачені  постановами Кабінету Міністрів  України   від   26  березня  2008  р.  N  265 ( 265-2008-п ) "Деякі питання  пенсійного  забезпечення  громадян" і від 16 липня 2008 р.  N 654 ( 654-2008-п ) "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення  громадян",  в межах розмірів, зазначених у  пункті  10  постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р.  N 530 "Деякі питання соціального захисту  окремих  категорій  громадян", за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія, щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога.

Крім того, слід зазначити, що Порядок носить саме технічний, а не нормативний характер і встановлює тільки механізм погодження та відшкодування витрат, і ніяким чином не може змінювати нормативно-правові акти вищої юридичної сили, як то Постанови Кабінету Міністрів. Тому посилання представника відповідача на те, що перелік сум, які підлягають відшкодуванню є вичерпним, суперечить нормам закону. Даний «Прядок» носить локальний характер, а Постанови КМУ – загальнообов’язковий. Крім того слід зазначити, що «Прядок» було розроблено та затверджено у 2003 році, а Постанови КМУ , якими передбачені виплати адресної допомоги та доплати до пенсії , прийняті у 2008 та 2009 роках відповідно, тому при узгодженні цього порядку не могло бути враховано вищезазначені категорії виплат.

Аналізуючи постанови КМУ № 265 від 26.03.08р., якою вводиться поняття цільової адресної допомоги, Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009р., якою передбачається доплата до пенсії, з урахуванням викладеного суд вважає, що щомісячна адресна допомога та доплата до пенсії підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, оскільки виплачується відповідно до нормативно-правових актів -  Постанови КМУ  №265 від 26.03.2008 року, Постанови КМУ № 198 від 11.03.2009р., а також підпадають під визначений п.4 Порядку перелік соціальних виплат, що відшкодовуються фондом.

У судовому засіданні також встановлено, що відповідач відмовляється вживати заходи, спрямовані на відшкодування витрат позивача, пов'язаних із виплатою пенсій особам через нещасний випадок на виробництві, зокрема і через те, що нещасний випадок відносно деяких осіб, а саме, відносно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, стався не на території України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленими після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Угодою про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992  (далі - Угода) визначено, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатності осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди.

Ст. 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Згідно з ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із здісненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає таке забезпечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України “Про міжнародні договори  України” чинні  міжнародні  договори  України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Частина 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає, що особи, право яких на отримання відшкодування  шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або  законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав - учасниць Угоди, призначаються за законодавством України.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату пенсій, якщо нещасний випадок стався на території держав - учасниць Угоди.

Посилання представника відповідача у своїх запереченнях на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, що набула чинності 06.10.1995 р., судом не приймаються, через те, що вказана Угода не може поширюватись на зазначений випадок, оскільки Угода передбачає відшкодування шкоди роботодавцем, заподіяної працівнику каліцтвом, за правилами цивільного законодавства, зокрема ст. 1195 ЦК України (ст. 456 ЦК Української РСР).

У даному випадку питання стосуються відшкодування пенсій за рахунок коштів відповідного фонду, а тому повинна застосовуватись угода про гарантії прав громадян держав – учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.

Відповідач до розміру суми, вказаної у наданому позивачем розрахунку заперечень не надав, а суд з врахуванням досліджених доказів підстав для неприйняття цієї суми не встановив.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд, керуючись ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", задовольняє позовні вимоги щодо стягнення (відшкодування) з відповідача виплачених Пенсійним фондом України коштів у сумі 280852,24 грн.

При цьому слід зазначити, що судом не оглядались матеріали пенсійних справ, заяви про призначення пенсії та медичні висновки осіб, яким виплачувалась щомісячна державна адресна допомага та доплата до пенсії, оскільки факт отримання ушкодження їхньому здоров’ю внаслідок травми на виробництві є вже встановленим, та у судовому засіданні сторонами не заперечувався.

Визначаючись щодо компетенції адміністративного суду з розгляду справ, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Стаття 12 Закону України "Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що спори, які виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду.

Стаття 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", встановлює право звернення до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року визначено, що частина друга статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, в тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатись до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечити захист прав усіх суб'єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає  задоволенню в повному обсязі, а саме, шляхом стягнення з відповідача коштів у сумі 280852,24 грн. - витрати на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з липня 2009 року по лютий 2010 року.

Зі змісту ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Суду не було надано документально підтверджених доказів стосовно понесених зазначених судових витрат, а тому питання про їх розподіл не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити повтністю.

2. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Бершадському районі Вінницької області (2440, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Миколаєнка, 6/1, код ЄДРПОУ 05436185) на користь Управління Пенсійного фонду України у Бершадському районі Вінницької області (24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Радянська, 23, код ЄДПРОУ 20106156) заборгованість в сумі 280852,24 гривень (двісті вісімдесят тисяч вісімсот п'ятдесят дві гривні двадцять чотири копійки).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   01.06.10р.  

Суддя          Сауляк Юрій Васильович

31.05.2010