Рішення

від 13.04.2021 по справі 907/733/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13.04.2021 р. м. Ужгород Справа № 907/733/20

За позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» , м. Ужгород

про стягнення 122 008 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники :

Позивача -

Відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» , м. Ужгород про стягнення 122 008 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати.

Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує покликанням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року в частині сплати орендних платежів за період з січня по жовтень 2020 року включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 122 008 грн. 80 коп., яка є предметом договору № 2060 від 18.04.2019 року.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча, клопотанням від 22.01.2021 року просив відкласти підготовче засідання у даній справі. У судові засідання по розгляду даної справи відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, повідомлення про вручення ухвал долучені до матеріалів справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

На судове засідання 13.04.2021 року представник позивача подав заяву, якою позовні вимоги підтримав повністю та просив розглянути справу без участі представника Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради на підставі наявних матеріалів.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд Встановив:

18.04.2019 року між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (орендодавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» (орендарем, відповідачем у справі) був укладений договір оренди землі № 2060 (надалі - Договір), згідно умов якого орендодавець (позивач) зобов`язався передати орендареві у строкове користування, а орендар прийняти земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:60:002:0028) площею 0,2807 га для розміщення та експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту в м. Ужгороді, вул. Гранітна, 17, та зобов`язався сплачувати орендну плату на умовах, визначених Договором.

Пунктами 5, 6 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2019 рік становить 2 091 579 грн. 91 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виданої відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області № 1249 від 19.03.2019 року. Земельна ділянка, яка передається в оренду, має такі недоліки, що можуть перешкоджати її ефективному використанню: санітарно - захисна зона навколо об`єкта площею 0,0099 га; санітарно - захисна зона навколо об`єкта площею 0,0007 га.

За умовами п. 8 Договору термін оренди складає 5 років, а саме , до 18 квітня 2024 року.

Розмір орендної плати та порядок її сплати сторони погодили у розділі «Орендна плата» Договору та встановили, що орендна плата встановлюється в розмірі 12 200 грн. 88 коп. на місяць. Орендна плата сплачується шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Невиконання відповідачем умов договору оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року в частині сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 122 008 грн. 80 коп., стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати в примусовому порядку.

В ході судового розгляду спору відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим положеннями статті 46 ГПК України, а також статті 165 ГПК України щодо подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем порушено умови Договору оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 122 008 грн. 80 коп. за період січень - жовтень 2020 року.

Позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 122 008 грн. 80 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Згідно з ст. 204 Цивільного кодексу України договори , укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини , є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доданими позивачем до матеріалів справи доказами підтверджується факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь з відповідача суми 122 008 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати згідно договору оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року.

З огляду на вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 122 008 грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати згідно договору оренди землі № 2060 від 18.04.2019 року документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Таким чином, позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» , 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гранітна, будинок 17 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 38581200) на користь Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, будинок 3 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 36541721) суму 122 008 (Сто двадцять дві тисячі вісім гривень) грн. 80 коп. заборгованості по сплаті орендної плати, а також суму 2 102 (Дві тисячі сто дві гривні) грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 06.05.2021 року.

Суддя Пригара Л.І.