Рішення

від 21.04.2021 по справі 908/109/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/10/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2021 Справа № 908/109/21

м.Запоріжжя

За позовом: Селянського (фермерського) господарства "Прилуки", код ЄДРПОУ 31380375 (70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Кірова, буд. 15; представник позивача: адвокат Сивоненко О.В., 70202, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. Шевченка, буд. 19)

до відповідача: Воздвижівської сільської ради, код ЄДРПОУ 04353089 (70220, Запорізька область, Гуляйпільський район, с. Воздвижівка, вул. Центральна, буд. 34)

про визнання права постійного користування земельними ділянками

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

від позивача: Сивоненко О.В.;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" до відповідача: Воздвижівської сільської ради, з позовними вимогами про:

- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Прилуки" права постійного користування земельною ділянкою площею 32,4765 га, кадастровий номер 2321881000:08:009:0013, розташованої на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землю ЗП № 06-501588, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації Гуляйпільського району Запорізької області від 15.01.1997 р. № 13;

- визнання за Селянським (фермерським) господарством "Прилуки" права постійного користування земельною ділянкою площею 23,4641 га, кадастровий номер 2321881000:08:006:0007, розташованої на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землю ЗП № 06-501588, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації Гуляйпільського району Запорізької області від 15.01.1997 р. № 13.

Ухвалою суду від 01.02.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/109/21, присвоєний номер провадження 9/10/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2021. Ухвалою суду від 25.02.2021 підготовче засідання відкладено на 25.03.2021. Ухвалою суду від 25.03.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.2021.

21.04.2021 справу розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які підтримані представником позивача в судовому засіданні. Позов мотивовано, зокрема, наступним. Згідно рішення Гуляйпільської районної ради від 30.03.1995 №3 Про виділення земельних ділянок ОСОБА_1 для створення фермерського господарства виділено земельну ділянку площею 56 га сіножатей поліпшених із земель запасу Воздвижівської сільської ради. На підставі розпорядження Гуляйпільської районної державної адміністрації від 16.01.1997 № 13 Про затвердження матеріалів встановлення меж земельних ділянок на ім`я ОСОБА_1 року було видано Державний акт на право постійного користування землею серія ЗП 06-501588, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56. При складанні рішення Гуляйпільської районної Ради народних депутатів від 30.03.1995 №3 та розпорядження Гуляйпільської районної державної адміністрації від 16.01.1997 № 13 було допущено помилку в написанні прізвища ОСОБА_1 , а саме: замість ОСОБА_1 помилково зазначено ОСОБА_1 . Зазначення у вказаних документах прізвища ОСОБА_1 відбулося внаслідок технічної помилки при їх складанні. Селянське (фермерське) господарство Прилуки було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як юридична особа 29.12.2001. Згідно актового запису про смерть від 06.03.2015 ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_4 , яка є донькою померлого ОСОБА_1 , є спадкоємцем права на частку у статутному капіталі С(Ф)Г Прилуки . З 10.02.2016 року керівником господарства є ОСОБА_4 (донька померлого). Протягом 2001-2020 років Селянське (фермерське) господарство Прилуки користувалося спірною земельною ділянкою, звітуючись перед податковими органами про користування та сплату земельного податку за земельну ділянку розміром 54,5 га. У червні 2019 року Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Воздвижівської сільської ради про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства .Прилуки земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 2321881000:08:006:0007 площею 23,4641 га та за кадастровим номером 2321881000:08:009:0013 площею 32,4765 га, що розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що право постійного користування земельними ділянками припинилося в зв`язку зі смертю особи - ОСОБА_1 , якому була надана земельна ділянка на підставі акту на право постійного користування землею від 14.02.1997р. серії ЗП 06-501588. СФГ Прилуки безпідставно використовує спірні земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції, оскільки таке право фермерське господарство не оформлювало та воно не переходить в порядку спадкування. Прокурор також зазначив, що у ході інвентаризації вказаних земельних ділянок їм було присвоєно кадастрові номери 2321881000:08:006:0007 та 2321881000:08:009:0013, визначено точну площу - 23,4641 га та 32,4765 га. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 було скасовано рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/1578/19 про задоволення позову прокурора, у позові відмовлено з посиланням на те, що зі смертю голови СФГ Прилуки ОСОБА_1 право постійного користування залишилось у фермерського господарства. У зв`язку із цим С(Ф) Прилуки подано позов про визнання за ним права постійного користування вказаними земельними ділянками в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов суду не надав. 21.04.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи № 908/109/21 без участі представника Воздвижівської сільської ради, в якому відповідач також зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Гуляйпільської районної Ради народних депутатів № 3 від 30.03.1995р. Про виділення земельних ділянок , зокрема вирішено: - виділити ОСОБА_1 для створення фермерського господарства земельну ділянку площею 56 га сіножатей поліпшених із земель запасу Воздвижівської сільської ради (п.2 рішення); провести відведення земельних ділянок у встановленому порядку (п.7).

Згідно з розпорядженням голови Гуляйпільської районної державної адміністрації №13 від 16.01.1997 р. Про затвердження матеріалів встановлення меж земельних ділянок , розглянувши матеріали встановлення меж земельних ділянок, розроблені Запорізьким філіалом інституту землеустрою, у постійне користування фермерському господарству ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею всього - 54,5 га, у т.ч. сіножатей - 54,4 га та лісосмуг - 0,1 га.

14.02.1997 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЗП 06-501588 на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого надано у постійне користування земельну ділянку площею 54,5 га, розташовану на території Воздвижівської сільської ради, для ведення фермерського господарства, у межах згідно з планом. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 56. Відповідно до плану зовнішніх меж землекористування, земельна ділянка, надана за цим актом складалась з двох окремих ділянок, а саме: площею 22,9 га та 31,6 га.

Як зазначив позивач, при складанні рішення Гуляйпільської районної Ради народних депутатів від 30.03.1995 № 3 та розпорядження Гуляйпільської районної державної адміністрації від 16.01.1997 № 13 було допущено помилку в написанні прізвища ОСОБА_1 , а саме: замість ОСОБА_1 помилково зазначено ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 , як засновником, створено Селянське (фермерське) господарство "Прилуки", дата державної реєстрації юридичної особи - 29.12.2001.

ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 06.03.2015.

Селянське (фермерське) господарство Прилуки продовжило користуватись земельними ділянками сільськогосподарського призначення площею 22,9 га та 31,6 га, які було надано ОСОБА_1 згідно Державним актом на право постійного користування землею ЗП 06-501588, виданим 14.02.1997, що підтверджується відомостями про наявність земельних ділянок та податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України).

Як свідчать копії Витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки, копії яких містяться в матеріалах справи, 12.12.2013 відділом Держземагенства у Гуляйпільському районі Запорізької області, за наслідками інвентаризації земель під час здійснення землеустрою, було проведено реєстрацію права державної власності земель сільськогосподарського призначення, які розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області; земельній ділянці площею 23,4641 га присвоєно кадастровий номер 2321881000:08:006:0007, земельній ділянці площею 32,4765 га - кадастровий номер 2321881000:08:009:0013.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 № 8-1751/15-18-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність відповідно до статей 15-1, 117, 122 Земельного кодексу України, розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаний територіальної громад наказано передати Воздвижівській сільській об`єднаній територіальній громаді у комунальну власність за актом приймання-передачі земельній ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1321,3163 га, які розташовані на території Воздвижівської сільської об`єднаної територіальної громади Гуляйпільського району Запорізької області за межами населеного пункту, згідно з додатком.

За Актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення від 27.09.2018 Воздвижівська сільська об`єднана територіальна громада Гуляйпільського району Запорізької області прийняла зазначені земельні ділянки у комунальну власність.

Згідно з інформаційними довідками про відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.06.2019 на підставі вищевказаних Акту приймання-передачі 27.09.2018 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.09.2018 внесено записи про державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 32,4765 га із кадастровим номером 2321881000:08:009:0013 та площею 23,4641 га із кадастровим номером 2321881000:08:006:0007; власник: Воздвижівська сільська рада (Гуляйпільський район Запорізької області).

З матеріалів справи також слідує, що Перший заступник керівника Токмацької місцевої прокуратури, посилаючись на те, що С(Ф)Г Прилуки після смерті ОСОБА_1 , без належних правових підстав використовувало земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 32,4765 га кадастровий номер 2321881000:08:009:0013 та площею 23,4641 га кадастровий номер 2321881000:08:006:0007, розташовані на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, звернувся до господарського суду з позовною заявою про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, за яким Господарським судом Запорізької області було відкрито провадження у справі №908/1578/19.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 у справі №908/1578/19 позов було задоволено, витребувано зазначені земельні із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Прилуки" на користь Воздвижівської сільської ради.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2020 задоволено апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Прилуки"; рішення Господарського суду Запорізької області від 26.11.2019 у справі № 908/1578/19 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В основу даної постанови апеляційної інстанції у справі № 908/1578/19 покладено правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18, зокрема, про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського фермерського господарства, відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку. Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що зі смертю голови СФГ "Прилуки" ОСОБА_1 право постійного користування залишилося у фермерського господарства, яке на даний час не припинено, та відповідно до змін, внесених до Статуту СФГ, його головою є донька померлого ОСОБА_1 , а членами ФГ є члени сім`ї - дружина, син, онуки, племінники.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 09.09.2020 у справі №315/112/20 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Воздвижівської сільської ради Гуліяйпільського району Запорізької області про визнання права постійного користування спірними земельними ділянками у порядку спадкування. В даному рішенні суд також з посиланням на правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 дійшов до висновку, що оскільки правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельних ділянок, які були надані засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, то питання щодо їх успадкування особами як спадкоємцями першої черги саме після смерті фізичної особи, не є належним способом захисту порушених в цьому випадку прав.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши надані докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 51 Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990 (у редакції, чинній на момент створення ФГ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

З положень статті 7 цього Кодексу слідує, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно частини 1 статті 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За змістом частин 1, 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення С(Ф)Г Прилуки ) після одержання Державного акта на право постійного користування землею селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості), одержання Державного акта на право постійного користування та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення ФГ, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 прийнято Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 цього Закону вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ЗК України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону).

Отже, чинне законодавство також пов`язує можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону "Про фермерське господарство" також слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2002) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

З наведеного вбачається, що на момент смерті голови СФГ "Прилуки" ОСОБА_1 , право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України у редакції, яка діяла з 01.01.2002 (момент набрання ним чинності), було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01.01.2002, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 від 22 вересня 2005 р. №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю, громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Вказаним Рішенням Конституційного Суду України положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Також у цій постанові вказано, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц).

Беручи до уваги, що правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними, а одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Також Верховним Судом в постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 було зроблено висновок, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство.

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ "Прилуки", так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) відсутня така підстава припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть громадянина - засновника СФГ.

Отже право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному у вищенаведеному рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Таким чином, після проведення державної реєстрації селянського фермерського господарства, останнє стає користувачем земельної ділянки, наданої в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Відтак, зі смертю голови С(Ф) Прилуки ОСОБА_1 , право постійного користування земельними ділянками залишилось у фермерського господарства, яке на даний час не припинено.

Із аналізу ст.ст. 7, 8, 19, 20 Закону України Про фермерське господарство , ст. 22 Земельного кодексу України слідує, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам. Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Із змісту положень ст.ст. 15, 16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом.

Приписами статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом частини першої статті 4, частини першої статті 5, частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У рішенні Конституційного Суду України у рішенні від 01.12.2004 (справа № 18-рп/2004) надано офіційне тлумачення поняттю охоронюваний законом інтерес , що визначено як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі "S. W. проти Сполученого Королівства", заява № 20166/92, § 36).

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Європейський суд з прав людини констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (див. рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України , заява № 19164/04, § 47).

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в пункті 3.1 мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 у справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці є допустимим за умови передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права має базуватися на критеріях, які дадуть змогу передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

У судовій практиці Великої Палати Верховного Суду йдеться про те, що загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень (див. постанову від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц). Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. Дія вказаного принципу проявляється не лише у чіткості та зрозумілості закону, скільки в процесі його правозастосування. Гарантія остаточності та обов`язковості судових рішень є складовими принципу правової визначеності та означають, що остаточне рішення компетентного суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим як для сторін процесу, так і для суду, який ухвалив таке рішення, і не може переглядатися (див. постанову від 21 лютого 2020 року у справі № 813/2646/18). Велика Палата Верховного Суду робить акцент, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, має характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля (див. постанови від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17; 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16 (П/9901/197/18); 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17; 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц; 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18).

На переконання Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність і передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (див. постанову від 14 березня 2018 року у справі № 917/1503/17).

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

Як встановлено судом вище, у зв`язку з проведенням інвентаризації земель під час здійснення землеустрою спірним земельним ділянкам, які були надані в постійне користування ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землю ЗП № 06-501588, були присвоєні кадастрові номери 2321881000:08:009:0013 (земельна ділянка площею 32,4765 га) та 2321881000:08:006:0007 (земельна ділянка площею 23,4641 га). В подальшому зазначені земельні ділянки були передані у комунальну власність Воздвижівській сільській об`єднаній територіальній громаді.

Положеннями частин 1 та 2 статті 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом (ч. 2).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 вказаного Кодексу).

У разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна (привласнення) кадастрового номера, здійснена з дотриманням норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі №904/6059/19.

На підставі усього вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимоги та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання за СФГ Прилуки права постійного користування на вищевказані земельні ділянки. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту з метою відновлення своїх прав та законних інтересів є ефективним і таким, що відповідає змісту досліджених судом правовідносин та чинному законодавству.

В судовому засіданні 21.04.2021 представник позивача зазначив, що не наполягає на стягненні з відповідача судового збору. У зв`язку із цим витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Прилуки" (код ЄДРПОУ 31380375) право постійного користування земельною ділянкою площею 32,4765 га, кадастровий номер 2321881000:08:009:0013, розташованою на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 06-501588, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації Гуляйпільського району Запорізької області від 15.01.1997 р. № 13.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Прилуки" (код ЄДРПОУ 31380375) право постійного користування земельною ділянкою площею 23,4641 га, кадастровий номер 2321881000:08:006:0007, розташованою на території Воздвижівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЗП № 06-501588, на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації Гуляйпільського району Запорізької області від 15.01.1997 р. № 13.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва