Рішення

від 22.04.2021 по справі 917/1584/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 р. Справа № 917/1584/20

м. Полтава

за позовною заявою Полтавської міської ради, вул.Соборності, 36, м. Полтава, 36000

до Приватної фірми "КМ", вул. Половка, 64, м. Полтава, 36010

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру (вул. Соборності, 36, м. Полтава, 36000)

про стягнення 150 415,55 грн.

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олійник Н. І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява про стягнення 150 415,55 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій розміщено об`єкти нерухомості.

Ухвалою суду від 30.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 29.10.2020р. на 09-50 год.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на те, що в період з 30.05.2017 р. по 21.01.2019р. відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Полтавською міською радою доходу від орендної плати за землю в сумі 150 415,55 грн., який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, що і стало приводом подачі позову до суду.

Відповідач у відзиві з додатком, в т.ч. заява про застосування позовної давності (вх. № 11444 від 15.10.2020р.) позов не визнає, зазначаючи, що земля, на якій була розташована нерухомість, що належала відповідачеві, не була сформована у земельну ділянку, тобто не виготовлялася технічна документація, не визначена площа, не проводилася державна реєстрація у Державному земельному кадастрі, відповідно, не присвоювався кадастровий номер. Отже межі не були установлені, не визначене конкретне місце розташування та не визначене цільове (господарське) призначення. Відповідно, керуючись нормами Земельного і Податкового кодексів, дана земля не мала статусу земельної ділянки, що виключає наявність об`єкту й бази оподаткування, об`єктивну можливості визначити можливу орендну плату. Більше того, укласти договір оренди на несформовану земельну ділянку неможливо, адже відсутній безпосередній предмет договору. Саме тому, як зазначає відповідач, позивачем не було додано до позовної заяви витягу з Державного земельного кадастру, як доказ формування земельної ділянки площею 3 463 кв.м. Більше того, довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 02.07.2020 року, що додані до позовної заяви, містять недостовірну інформацію, а саме: зазначено неіснуючий кадастровий номер (жодна земельна ділянка в Державному земельному кадастрі за ним не числиться, даний номер є неповним). Крім того, у доданому до позову запиті Полтавського міського управління земельних ресурсів та земельного кадастру № 010401207/1000 від 11.06.2020 року зазначено, що земельна ділянка «орієнтовною» площею 3 463 кв.м. і без зазначення кадастрового номера. Отже позивачем в позовній заяві не конкретизовано, за який саме об`єкт цивільних прав заявлено вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів.

А частина 2 статті 120 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи відсутність потреби укладати договір оренди, передбачає це лише у випадку, якщо такий договір (або інша правова форма користування землею) було укладено із попереднім власником нерухомості, що розташована на сформованій земельній ділянці: «Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача» . В даному випадку, як зазначає відповідач, дане положення не може бути застосоване.

Отже у відповідача відсутній обов`язок по сплаті орендних чи будь-яких інших платежів та відсутня об`єктивна можливість здійснити будь-які розрахунки в зв`язку з відсутністю сформованої земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вищезгадані довідки про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 02.07.2020 року, що містять недостовірну інформацію є неналежними доказами, адже дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Позивачем необгрунтовано зазначено площу 3 463 кв.м., яку в запиті № 010401207/1000 від 11.06.2020 року названо «орієнтовною» , тоді як нерухомість, що належала Відповідачеві, відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.01.2019 року займала ділянку площею 1 085,9 кв.м. Решта 2 377,1 кв.м. (3 463 - 1 085,9) Відповідачем не використовувалась і Позивачем доказів протилежного не надано.

Позивач не має повноважень визначати збитки з підстави користування землею, без оформлення права користування в установленому законом порядку, оскільки це не передбачено ст. 156 ЗК України.

Відповідач також вказує, що позивачем було неправильно вибрано спосіб захисту прав та інтересів (замість вимоги про відшкодування збитків відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, вибрано повернення безпідставно набутого майна відповідно до абз. 2 п. 8 ч. 2 ст. 16 та ст. 1212 цього ж Кодексу), або не надано достатніх та належних доказів на обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою (повернення безпідставно набутого майна), позаяк позов ґрунтується виключно на Рішенні про відшкодування збитків.

Відповідач також посилається на те, що період, за який позивачем здійснено розрахунок починається з 30.05.2017р., що виходить за межі строку позовної давності згідно ст. 257 ЦК України, враховуючи дату звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 29.10.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру, м. Полтава, відкладено розгляд справи на 17.12.2020р. на 14-00 год.

Позивач у відповіді на відзив (вх. №12039 від 29.10.2020р.) посилається на те, що згідно з ч. 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Оформлення права користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70, наявність технічної документації щодо земельної ділянки, а також рішень про надання земельної ділянки у користування та присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 5310136400:13:002:0009 свідчить про її сформування.

При зверненні до суду з позовом Полтавська міська рада при розрахунку суми боргу за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів визначала площу земельної ділянки із врахуванням рішення Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020 року у справі № 917/1912/19 та висновку експерта №63 від 12.07.2019 року, в тому числі згідно додатку № 3 «План порядку користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70» .

Відповідно до рішення Полтавської міської ради від 30.12.2008 року «Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави» вирішено затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Полтави (пункт 1 рішення) та Міському управлінню земельних ресурсів та земельного кадастру забезпечити застосування нової нормативної грошової оцінки земель міста Полтави згідно з п. 1 цього рішення при підготовці нових договорів оренди землі та перегляді вартості орендної плати в усіх раніше укладених договорах оренди (пункт 2 рішення).

Згідно з пунктом 4 вказаного рішення встановлено, що витяги з нормативної грошової оцінки для конкретних землекористувань виконуються комунальним підприємством «Полтаваземкадастр» та видаються міським управлінням земельних ресурсів та земельного кадастру.

Рішення Полтавської міської ради від 30.12.2008 року «Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави» з урахуванням рішення Полтавської міської ради від 29.01.2009 «Про внесення змін до рішення позачергової тридцять п`ятої сесії міської ради п`ятого скликання від 30.12.08 «Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави» є чинним, не скасованим у встановленому законом порядку, а тому є обов`язковим до виконання на відповідній території.

Таким чином, зазначає позивач, довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки можна вважати належним доказом грошової оцінки для розрахунку орендної плати за землю.

Позивач вказує, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки земельна ділянка по вул. Половки, 70 у м. Полтаві, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Полтави, до 21.01.2019 року включно використовувалася відповідачем у справі - ПФ «КМ» для розміщення належного йому нерухомого майна.

Оскільки відповідач включно до 21.01.2019 року був власником нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці комунальної власності за адресою: м. Полтава, вулиця Половки, 70, площею 3 463 кв.м., а отже, до 21.01.2019 року включно користувався вказаною земельною ділянкою без оформлення відповідного договору оренди землі та державної реєстрації права, за рахунок позивача (власника земельної ділянки).

Таким чином, як зазначає позивач, право власності позивача щодо належної йому земельної ділянки по вул. Половки, 70 у м. Полтаві, було порушено у вигляді вилучення корисних властивостей земельної ділянки шляхом безоплатного користування нею. Орендна плата за користування цією земельною ділянкою власнику земельної ділянки не надійшла, а тому продовжує тривати порушення прав власника земельної ділянки.

Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, а тому позов про стягнення безпідставно збережених коштів за користування майном без відповідної правової підстави може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Станом на час звернення до суду і розгляду справи у суді, як зазначає позивач, продовжує існувати порушення прав позивача у вигляді неотримання коштів орендної плати за користування земельною ділянкою до 21.01.2019 року включно, а тому до правовідносин щодо захисту права власності позивача позовна давність не застосовується.

Ухвалою суду від 17.12.2020р. відкладено розгляд справи на 21.01.2021р. на 10-15 год.

Від представника позивача до суду надійшли клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна, 23, м.Полтава, 36039) (вх.№ 626 від 20.01.21р.), Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (вул.Європейська, 4, м.Полтава, 36014) (вх.№ 627 від 20.01.21).

21.01.2021р. ухвалою суду відкладено розгляд справи на 04.03.2021р. на 10-30 год.

Позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 2295 від 01.03.2021р.), у якій зазначає, що у прохальній частині позовної заяви було допущено описку, а саме у пункті 2 неправильно зазначено площу земельної ділянки 4 463 кв.м., замість правильної площі - 3 463 кв.м. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70, площею 3 463 кв.м., на якій розміщено об`єкти нерухомості, у розмірі 150 415, 55 грн., судові витрати - 2 256,23 грн. та залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру.

Ухвалою суду від 04.03.2021р. відмовлено у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на строні позивача з мотивів, зазначених в ухвалі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021р. на 10-00 год.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2021 р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений (поштове пвідомлення в мат. справи).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необгрунтованим, просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 22.04.2021р. ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Приватна фірма "КМ" на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1294, від 04.03.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 10231000, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 669658453101, була власником 115/1000 частини промислових будівель, що розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вулиця Половки, 70.

22.01.2019 року власником вказаного об`єкту нерухомого майна стало ТОВ "ПРОМОФІС" на підставі договору купівлі-продажу від 22 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман E.Л.(а.с.43), що підтверджується також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с.15-21).

Позивач зазначає, що до 21.01.2019 року включно відповідач користувався земельною ділянкою площею 3 463 кв.м. шляхом розміщення нерухомого майна на вказаній земельній ділянці без укладеного договору оренди, плату за користування земельною ділянкою не здійснював і таким чином зберіг у себе грошові кошти, які мав сплатити позивачу у вигляді орендної плати і які не отримав позивач - власник земельної ділянки.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь 150 415,55 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельної ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70, площею 3 463 кв.м., на якій розміщено об`єкти нерухомості.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

В даному випадку між сторонами виник спір стосовно безпідставного збереження коштів орендної плати у розмірі 150 415,55 грн на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, у зв`язку з фактичним користуванням без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, площею 3 463 кв. м. за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Суд зазначає, що для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи сформовано земельну ділянку, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, як об`єкт цивільних прав та обґрунтованість порядку та підстав здійснення нарахування орендної плати за користування такою.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У частині 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Позивач стверджує про сформованість земельної ділянки. У позовній заяві та у довідках про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 02.07.2020р., які застосовувалися для розрахунку плати за землю починаючи з 01.01.2017р., 01.01.2018р., 01.01.2019р. та в рішенні Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.07.2020 № 213 про затвердження акта, складеного на засіданні комісії 21.07.2020р. (а.с.31-32), позивач вказує на земельну ділянку площею 3 463 кв. м. по вул. Половки, 70, м. Полтава.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що з метою оформлення права на землю за Полтавським підприємством матеріально-технічного забезпечення «Полтаваголовпостач» , вул. Половки, 70, було проведено роботи зі встановлення меж та інвентаризації землекористування, що підтверджується матеріалами справи з інвентаризації землекористування Полтавським підприємством матеріально-технічного забезпечення «Полтаваголовпостач» , вул. Половки, 70.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Полтавської міської ради народних депутатів від 23.06.93р. № 224 вирішено закріпити земельні ділянки в постійне користування без зміни цільового призначення за Полтавським підприємством матеріально - технічного забезпечення «Полтаваголовпостач» , вул. Половки, 70, площа земельної ділянки 7,65 га (а.с.82).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 08.04.98р. № 92 «Про закріплення земельних ділянок» вирішено закріпити земельні ділянки без зміни цільового призначення за слідуючими підприємствами та організаціями в постійне користування: ВАТ «Полтаваголовпостач» , Полтавською філією «Промпостач» , вул. Половки, 70, пл. 5, 94 га (а.с.98).

З метою оформлення права користування вказаною земельною ділянкою було виготовлено технічний звіт по коректуванню матеріалів інвентаризації ВАТ «Полтаваго ловпостач» , Полтавська філія «Промпостач» по вул. Половка, 70 (а.с.99-114).

Позивач стверджує, що відповідно до довідки про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці з реєстрацією в Державному земельному кадастрі м. Полтави вих. № 691/ 1 від 24.01.2003 року, виданій на підставі заяви ВАТ «Полтаваголовпостач» , земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70, присвоєно кадастровий номер 5310136400:13:002:0009 (а.с.115).

Враховуючи відмінність площ (5,94 га та 3 463 кв. м) земельних ділянок, слід дійти висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:13:002:0009 не є земельною ділянкою, стосовно якої заявлено вимогу.

Також суд зазначає, що відповідно до публічної кадастрової карти України відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5310136400:13:002:0009 відсутні.

Отже спірна земельна ділянка не сформована. Їй не присвоєно кадастровий номер.

У відповіді на відзив позивач вказує, що звертаючись до суду з цією позовною заявою Полтавська міська рада під час розрахунку суми боргу за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів визначала площу земельної ділянки із врахуванням рішення господарського суду Полтавської області від 23.01.2020р. у справі № 917/1912/19 та Висновку експерта № 63 від 12.07.2019р.(а.с.116-139).

Як досліджено судом, рішенням господарського суду Полтавської області від 23.01.2020 р. у справі № 917/1912/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промофіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Промофіс 11" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Продукт", фізичної особи-підприємця Гулак Станіслава Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Експосервіс плюс" припинено право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промофіс" (код ЄДРПОУ 42425790, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Комарова, 2б) на 111/1000 частин нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70; припинено право спільної часткової власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Промофіс 11" (код ЄДРПОУ 42766428, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Комарова, 2б) на 241/1000 частин нежитлових будівель, що знаходяться у м. Полтаві по вул. Половки, 70; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промофіс" (код ЄДРПОУ 42425790, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Комарова, 2б) право власності на 111/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70 в натурі, як окреме індивідуально визначене нерухоме майно; залишено Товариству з обмеженою відповідальністю "Промофіс" (код ЄДРПОУ 42425790, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Комарова, 2б) на праві спільної часткової власності 4/1000 частин нежитлових будівель, що розташовані за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70; Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Промофіс 11" (код ЄДРПОУ 42766428, місцезнаходження: 36000, м. Полтава, вул. Комарова, 2б) право власності на 241/1000 частин нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70 в натурі, як окреме індивідуально визначене нерухоме майно. Тобто, питання щодо розподілу земельної ділянки не було предметом розгляду у справі № 917/1912/19.

Також, посилаючись на справу № 917/1912/19, позивач зазначає кадастровий номер земельної ділянки площею 3 463 кв. м. 5310136400:13:002:0079, який є відмінним від вказаного вище.

Враховуючи те, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.01.2020р. у справі № 917/1912/19 не вирішувалося питання щодо розподілу земельної ділянки та не визначалася її площа, відповідач не був учасником зазначеної справи, суд вважає безпідставним посилання Полтавської міської ради на зазначене рішення під час нарахування відповідачеві безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у цій справі.

Є безпідставним також і посилання позивача на Висновок експерта № 63 від 12.07.2019р. з додатком 3 до нього (а.с.120-139), оскільки складений він на замовлення нового власника об`єкта нерухомого майна - ТОВ Промофіс , а не відповідача у справі. До того ж, у Висновку наведений варіант можливого порядку користування земельною ділянкою за адресою: м. Полтава, вул. Половки, 70, а саме: ділянка площею 3 463 кв.м. - виділяється ТОВ "Промофіс" на 111/1000 частку, ділянка площею 7 734 кв. м. виділяється ТОВ "Промофіс 11", ділянка площею 30 235 кв. м. виділяється іншим співвласникам.

Також, слід зазначити, що відповідно до публічної кадастрової карти України площа земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:13:002:0079 становить не 3 463 кв. м, а 22 721 кв. м.

Матеріали справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Згідно статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель").

Тобто, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статі 288 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Із наведених норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 16.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Додані до позовної заяви Довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2020р. за номерами 01-04-03-02/б/н (а.с.38-40) не є належними доказами на підтвердження даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.

Зазначені обставини виключають можливість обчислювати розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги необгрунтовані і задоволенню судом не підлягають.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону (зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 372/1036/15-ц).

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню з підстав його необґрунтованості, позовна давність застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 5 травня 2021 р.

Суддя Солодюк О.В.