Рішення

від 06.05.2021 по справі 815/2982/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2982/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. З 06.10.2014 р. по 13.10.2014 р. працівниками державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОЖДІСТІКС з питань дотримання вимог податкового законодавства та підтвердження взаємовідносин із контрагентом Товариство з обмеженою відповідальністю AB БЛЕК ГОЛД за період червень 2014 року. За результатами проведеної перевірки органами податкової служби складено Акт про результати проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС від 13.10.2014 р. № 5546/15-53-22-3/36553339, на підставі якого головним державним ревізор-інспектором відділу супроводження особливо важливих перевірок управління податкового аудиту, Висоцьким Ю.А., встановлено: порушення п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 128345,52 грн., у тому числі за період звітності: - червень 2014 року - 128345,52 грн. 31.10.2014 р. на підставі даного Акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000972203 відповідно до якого ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 128345,52 грн. та застосована сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 32086 грн., та визначену загальну суму, що підлягає сплаті платником податку до бюджету у розмірі 160431 грн. ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС не погоджується з висновками, викладеними в акті позапланової перевірки № 407/15-53-22-3/36553339, та вважає, що висновки державних податкових органів не відповідають нормам чинного законодавства України, а податкове повідомлення № 0000972203 від 31.10.2014 р. підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 31.10.2014 р. № 0000972203, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС судовий збір у сумі 320,87 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області було залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 03.09.2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області було задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року було прийнято до провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що актом зафіксовано, що перевіркою документального підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС (код ЄДРПОУ 3655333) з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) та дослідженням їх реальності здійснення, повноти відображення в обліку за червень 2014 р. встановлено наступне: ТОВ ІТЛ - Замовником укладено договори з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД - Виконавцем: від 30.05.14 № 1505 на організацію транспортно-експедиторських послуг, та від 30.05.14 № 1605 про надання сюрвеєрських послуг, згідно яких Виконавець надає послуги по організації транспортно-експедиторського обслуговування морських контейнерів з вантажем та сюрвеєрські послуги (відповідно), а Замовник приймає та сплачує послуги, організовані Виконавцем. На виконання договорів від 30.05.14: № 1505 та № 1605 за організацію транспортно-експедиторських послуг та надання сюрвеєрських послуг, ТОВ ІТЛ отримані податкові накладні та акти виконаних робіт на загальну суму 770073 грн., у т.ч. ПДВ - 128345,52 грн. Розрахунки між суб`єктами господарювання здійснювались у безготівковій формі: п/д від 14.07.14 № 775 на суму 56215,32 грн., у т. ч. ПДВ 9369,22 грн. Станом на 01.06.14 дебіторська / кредиторська заборгованість становить 0 грн. (відповідно до пояснень, наданих листом вх. до ДПІ від 15.09.14 № 27050/10). Станом на 30.06.14 дебіторська / кредиторська заборгованість становить 770073 грн., у т.ч. ПДВ 128345,52 грн. Крім цього, актом зазначено, що ТОВ ІТЛ не надані довіреності, специфікації, товарно-транспортні накладні щодо підтвердження фактичного транспортування товару; неможливо встановити вантажовідправника, транспортувальника, вантажоотримувача, місце навантаження та отримання товару в розумінні пп.186.1. ст.186 ПКУ. Суми податку на додану вартість у розмірі 128345,52 грн. включено до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам ТОВ ІТЛ з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД , які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за відповідний податковий період. В акті перевірки зазначено, що актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.14 № 2517/26-55-22-13/38192723 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) за період червень 2014р. встановлені порушення абз. а , б п.185.1 ст.185, п.186.1, п.186.2 ст.186, абз. а п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198, що призвело до завищення суму податкових зобов`язань за червень 2014 р. у сумі 1451855 грн. та завищення суму податкового кредиту за червень 2014 р. у сумі 1450309 грн. У акті ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД за податковою адресою не знаходиться, про що складено акт № 1857/26-55-22-13/38192723 від 20.08.14, направлено запит на встановлення місцезнаходження підприємства № 1492/9/26-55-22-13 від 20.08.14 та не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) щодо фінансово-господарських відносин з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період діяльності червень 2014 р. У акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.08.14 № 2517/26-55-22-13/38192723 зазначено, що ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) придбавало товари, не пов`язаний з виконанням своїх зобов`язань, у т.ч. з надання послуг (робіт) перед замовниками - покупцями. Крім цього, податковим органом не встановлено факту передачі товарів (послуг) від контрагентів - постачальників до ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД , у зв`язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Актом зазначено, результатами перевірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по взаємовідносинам з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД з ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС у сумі 770073,01 грн., у т.ч. ПДВ 128 345,52 грн. З урахуванням зазначеного, ТОВ ІТЛ по операціям з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) за перевіряємий період завищено податковий кредит на суму 128345 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 128345 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що сам по собі Акт перевірки № 5546/15-53-22-3/36553339 від 13.10.2014 року за відсутності інших доказів, зокрема рішення суду про визнання недійсними договорів, які були укладені між ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС та TOB AB БЛЕК ГОЛД не може спростовувати настання правових наслідків. Відзив не містить жодного аргументу щодо неналежності та/або недопустимості первинних документів, наданих позивачем. А твердження Головного управління ДПС в Одеській області про те, що ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС не надані первинні документи, які підтверджують фактичне виконання фінансово-господарських операцій, не відповідає дійсності. Висновок Головного управління ДПС в Одеській області про наявність у ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС заборгованості за надані TOB AB БЛЕК ГОЛД транспортно-експедиторські та сюрвеєрські послуги за Договорами № 1505 та № 1506 від 30.06.2014 року не підтверджений будь-якими доказами.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

У зв`язку з знаходженням головуючого судді Кравченка М.М. на лікарняному з 05.04.2021 року по 30.04.2021 року, справа розглядається 06.05.2021 року.

Відповідно до ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, на підставі наказу від 03.10.2014 року № 2252, у період з 06.10.2014 року по 13.10.2014 року співробітник Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області провів позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД за період червень 2014 року.

За наслідками вказаної перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області склала акт № 5546/15-53-22-3/36553339 від 13.10.2014 року Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС ЄДРПОУ 36553339 щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД код ЄДРПОУ 38192723 за період червень 2014 року , в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 128345,52 грн., у тому числі за червень 2014 року 128345,52 грн.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС на підставі акту перевірки № 5546/15-53-22-3/36553339 від 13.10.2014 року відповідно до зазначених порушень Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення:

- від 31.10.2014 року № 0000972203, яким позивачеві за порушення п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 160431,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язаннями 128345,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32086,00 грн.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Під час розгляду справи суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС (Замовник) 30.05.2014 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю АВ БЛЕК ГОЛД (Виконавець) Договір № 1605, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику сюрвейєрні послуги, а Замовник зобов`язується прийняти та сплатити надані послуги, в порядку та на умовах, передбачених даним договором; Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання з: проведенню незалежної кількісної і якісної оцінки при огляді автотехніки; оформлення висновків сюрвеєрного обстеження відповідними звітами.

Також, 30.05.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС (Замовник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю АВ БЛЕК ГОЛД (Виконавець) Договір № 1505, відповідно до умов якого Виконавець надає послуги з організації транспортно-експедиційного обслуговування морських контейнерів з вантажами, а замовник зобов`язується прийняти та сплатити послуги організовані Виконавцем, на умовах даного договору.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентом, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні документи: заявки, рахунки на оплату, звіти сюрвейєра, банківські виписки, податкові накладні, акти надання послуг.

Як зазначає позивач, даний вид послуг не передбачає купівлю/продаж товарів, складання видаткових накладних, перевезення та складання товарно-транспортних накладних, касових ордерів (прибуткових та видаткових), тощо, отже їх відсутність не може впливати на формування висновку щодо відсутності або нереальності господарських операцій.

Суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний); неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; вантажний морський транспорт; вантажний річковий транспорт.

З урахуванням зазначеного, укладені договори позивача з його контрагентом повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентом, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до звіту сюрвеєра за червень 2014 року TOB AB БЛЕК ГОЛД 04.06.2014 року, 05.06.2014 року, 17.06.2014 року та 19.06.2014 року були надані послуги щодо інспектування товару (транспортних засобів) з метою перевірки якості товару, в результаті чого були виявлені недоліки товару, про що зазначено виконавцем послуг в звітному документі.

Послуги TOB AB БЛЕК ГОЛД були надані після здійснення митного оформлення вантажу, завантаження товару та виїзду транспортних засобів за межі території порту, у зв`язку з чим оформлення перепусток не здійснювалось.

Відсутність безпосередньо дати підписання сторонами Звіту сюрвеєра є технічною помилкою, проте даний звіт містить дати надання послуг та період за який він складений.

Згідно наданої інформації звіт про надані послуги був наданий замовнику у останній день проведення огляду товарів 19.06.2014 року, що підтверджується листом контрагента від 18.08.2015 року.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.пп.2.1-2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентом в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих первинних документів вбачається, що вказаним контрагентом в періоді, що перевірявся, надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказаний контрагент видав податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся. Ці податкові накладні є зареєстрованими та включеними до Єдиного реєстру податкових накладних відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним послуг від контрагента, що підтверджується податковою накладною, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цим контрагентом до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентом позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновку про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС норм податкового законодавства відповідач посилався на акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 року № 2517/26-55-22-13/38192723 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД код ЄДРПОУ 38192723 за період червень 2014 року.

Разом з цим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2014 року (справа № 826/17069/14), яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 року, частково задоволено позов ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД до ДПІ у Печерському районі, визнано протиправними дії щодо внесення змін до автоматизованої інформаційної системи Податковий блок на підставі акта від 20.08.2014 року № 2517/26-55-22-13/38192723 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період червень 2014 року , зобов`язано відновити в автоматизованій інформаційній системі Податковий блок задекларовані показники податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД , за результатами якої складено акт від 20.08.2014 року № 2517/26-55-22-13/38192723 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД (код ЄДРПОУ 38192723) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період червень 2014 року .

Також, посилання відповідача, що контрагент позивача не міг надавати послугу, що підтверджується ухвалою Києво-Святошинського районного суду київської області від 15.09.2015 року по справі № 369/9310/15-к, згідно якої були встановлені фактичні обставини здійснення фіктивної підприємницької діяльності АВ БЛЕК ГОЛД , суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Згідно вказаної ухвали директор набувши статусу службової особи суб`єкта підприємницької діяльності - ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД , яка виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов`язки, діючи всупереч інтересам держави, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність, достовірно знаючи, що його діяння мають злочинний характер, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, бажаючи їх настання, керуючись злочинною метою та корисливим мотивом, умисно ухилився від сплати податку на додану вартість, який входить в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів у великих розмірах.

При цьому, ОСОБА_1 , що був звільнений від відповідальності зазначеною ухвалою, прийнятий на роботу та призначений на посаду директора ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД наказом № 9/П від 02.09.2014 року, в той час як перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД здійснена за червень 2014 року.

Стосовно доводів відповідача про наявність кримінальних проваджень: № 320141000080000004 від 11.01.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України, в ході розслідування якого було виявлено, що службові особи ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД сформували податковий кредит для підприємств-транзитерів; № 32015140000000215 від 19.11.2015 року, в якому виявлено серед іншого про фіктивність ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД ; № 32015100010000014 від 03.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.205 КК України, розпочатого відносно ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД ; № 12014000000000060 за фактом фіктивного підприємництва, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (справа № 757/28043/15-к), то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направляв запити до підрозділів Національної поліції України щодо з`ясування обставин кримінальних проваджень № 320141000080000004, № 32015140000000215, № 32015100010000014, № 12014000000000060 щодо службових осіб ТОВ АВ БЛЕК ГОЛД , на які отримав відповіді, що за однією справою направлені документи до суду що звільнення особи від відповідальності, а інші не рахуються в правоохоронних органах.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентом до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов`язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, в даному випадку висновки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203 є протиправним та належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР ТРАНС ЛОДЖІСТІКС (вул. Маразліївська, 1/20, м. Одеса, 65014, ідентифікаційний код 36553339) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (Французький б-р., 7, м. Одеса, 65012, ідентифікаційний код 39565511) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0000972203.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко