Постанова

від 29.04.2021 по справі 260/1999/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1999/20 пров. № А/857/1561/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Шевчук С.М., ОнишкевичаТ.В.,

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б. у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Стар В до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Авто-Стар В (далі -ТзОВ Авто-Стар В , позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС, відповідач) №0008515104 від 29.01.2020.

22.09.2020на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат по справі №260/1999/20 у розмірі 3250,00 грн.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 позов було задоволено повністю.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного судувід10.12.2020 було стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на користь ТзОВ Авто-Стар В витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3250,00 грн.

Не погодившись із додатковим рішенням, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Авто-Стар В у задоволенні заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ГУ ДПС є бюджетною установою, яка фінансується з Державного бюджету України, що зумовлює не співмірність покладення на бюджетний орган всього тягаря витрат на правничу допомогу, що може собі дозволити суб`єкт господарювання.

Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 01.12.2012 в межах п`ятиденного строку після розгляду справи судом представником позивача було подано до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій він просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3250гривень.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сплачена позивачем сума на професійну правничу допомогу є співмірною зі складністю справи та іншими істотними обставинами, в тому числі ціною позову в розмірі 42 033 грн, а тому вартість такої послуги у даному випадку є обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

За змістом ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів враховує, що оскільки в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 не вирішувалося питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, отриману в суді першої інстанції, тому були підстави для ухвалення додаткового судового рішення з цього питання.

Так, згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п.1 ч.3 статті 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відносно відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3250 грн, колегія суддів на підставі аналізу положень статей 134, 139 КАС України зазначає, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Матеріалами справи підтверджується, що на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в обумовленій сумі гонорару, суду надано наступні документи, а саме :ордер серії АО№1011117 від 24.06.2020, витяг із статуту АО Греца і Партнери , договір про надання правової допомоги від 19.10.2019, акт виконаних робіт №218 від 05.08.2020, рахунок від 05.08.2020 та платіжне доручення №41 від 21.09.2020.

Зокрема, згідно договору про надання правової допомоги від 19.10.2019, виконавець зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і порядку визначених даним договором, а клієнт зобов`язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.

Розділом 5 Договору про надання правової допомоги сторони передбачили, що за послуги згідно цього Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар в наступних розмірах: 1200 грн за одну годину роботи старшого партнера Об`єднання; 1000 грн за одну годину роботи партнера Об`єднання; 800 грн за одну годину роботи адвоката Об`єднання.

На думку суду апеляційної інстанції, покладення на відповідача відшкодування витрат на правничу допомогу слід брати до уваги суму, на яку фактично такі роботи виконано, тобто суму, зазначену у акті виконаних робіт, що підписаний обома сторонами, та підтверджену відповідними рахунком (фактурою) та платіжними документами в межах надання правничих послуг щодо розгляду конкретної справи.

Також слід зазначити, що витрати на правничу допомогу адвоката, включають в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

З врахуванням встановленого та наведених правових норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактична вартість витрат адвокату складає підтверджений розмір у 3250 грн і такий розмір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року по справі №260/1999/20- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 06.05.2021.