Постанова

від 05.05.2021 по справі 173/869/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3034/21 Справа № 173/869/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА МИШУРИН РІГ , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну її сплату та щорічної матеріальної допомоги для обробітку земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ АГРОФІРМА МИШУРИН РІГ , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну її сплату та щорічної матеріальної допомоги для обробітку земельної ділянки.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки загальною площею 5.5895 га, яка складається із земельної ділянки площею 2.6471 га,. кадастровий номер 1221087000:01:038:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і земельної ділянки площею 2.9424 га., кадастровий номер 1221087000:01:039:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, право власності на які посвідчені за нею згідно Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 828402 від 11.12.2009 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010911901090.

У 2013 році маючи скрутне матеріальне становище, що було пов`язане з необхідністю лікування, будучи вже пенсіонеркою, на невигідних для себе умовах вона продала належний їй пай ТОВ АГРОФРМА МИШУРИН РІГ .

Так як на той час офіційно укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва було заборонено, то їх правовідносини були оформлені шляхом підписання договорів оренди землі.

14.01.2014 року між нею та ТОВ АГРОФРМА МИШУРИН РІГ було укладено два договори оренди землі, а саме:

- № 14.01/01 щодо земельної ділянки площею 2.6471 га., кадастровий номер 1221087000:01:038:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

- № 14.01/02 щодо земельної ділянки площею 2.9424 га., кадастровий номер 1221087000:01:039:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Згідно двох договорів оренди землі нормативна оцінка земельної ділянки в 2014 році склала 65862.64 грн.; у 2015 році - 82266.56 грн.; у 2016 - 2018 році - 98719.87 грн.; у 2019 році - 116557.92 грн.

Виходячи із даних розмірів нормативної грошової оцінки землі до перерахунку за двома договорами їй підлягали до виплати наступні суми: в 2015 році - 738.18 грн. в 2016-2018 році - по 1478.57 грн., у 2019 році 2281.27 грн., що складає 6647.63 грн.

Таким чином відповідач систематично не сплачував їй орендну плату в повному обсязі, визначену умовами договору, що є підставою для його розірвання. Крім того орендодавцем не сплачена їй щорічна матеріальна допомога для обробітку присадибної земельної ділянки.

Враховуючи викладене, позивач просила розірвати договір оренди землі № 14.01/01 від 14.01.2014 року, укладений між нею та ТОВ АГРОФРМА МИШУРИН РІГ , щодо земельної ділянки площею 2.6471 га,. кадастровий номер 1221087000:01:038:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований Верхньодніпровським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області 21.01.2014 року, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4343769;

- розірвати договір оренди землі № 14.01/02 від 14.01.2014 року, укладений між нею та ТОВ АГРОФРМА МИШУРИН РІГ , щодо земельної ділянки площею 2.9424 га, кадастровий номер 1221087000:01:039:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, зареєстрований Верхньодніпровським районним управлінням юстиції Дніпропетровської області 21.01.2014 року, номер запису про інше речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 4342725;

- стягнути із ТОВ АГРОФРМА МИШУРИН РІГ орендну плату в сумі 6647.63 грн., пеню за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 1682.94, щорічну матеріальну допомогу для обробітку присадибної земельної ділянки в сумі 2824.68 грн., а всього 11155.25 грн. Вирішити питання стосовно судового збору (а.с. 1-12).

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ АГРОФІРМА МИШУРИН РІГ , про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, пені за несвоєчасну її сплату та щорічної матеріальної допомоги для обробітку земельної ділянки - відмовлено (а.с.153-160).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів (а.с. 164-172).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок:

земельної ділянки площею 2.6471 га., кадастровий номер 1221087000:01:038:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

земельна ділянка площею 2.9424 га., кадастровий номер 1221087000:01:039:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Право власності на зазначені земельні ділянки підтверджується копією Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 828402 від 11.12.2009 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010911901090.

Зазначені земельні ділянки передані позивачем в оренду відповідачеві на підставі двох договорів оренди земельних ділянок від 14.01.2014 року:

- № 14.01/01 щодо земельної ділянки площею 2.6471 га, кадастровий номер 1221087000:01:038:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.40-44);

- № 14.01/02 щодо земельної ділянки площею 2.9424 га,. кадастровий номер 1221087000:01:039:0233, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мишуринрізької сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.62-66).

Згідно умов договору оренди землі № 14.01/01 від 14.01.2014 року передбачено сторонами наступне: п. 4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 31191.52 грн; п. 5 орендна плата за користування земельною ділянкою підлягає індексації разом з вартістю земельної ділянки; п.9 орендна плата встановлена у розмірі 4.5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1403.63 грн. на рік.

За перші десять років оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю у вигляді єдиного разового платежу в сумі 14036.20 грн., з якої прибутковий податок у сумі 15% становить 2105 грн. 43 коп., шляхом виплати його двома етапами 11764 грн. 70 коп.. в тому числі 1764.71 грн. прибутковий податок в день підписання цього договору і 2271.49 грн. з урахуванням прибуткового податку до 31 грудня 2014 року. Після сплати вказаного платежу орендарем на користь орендодавця - зобов`язання першого перед другим вважається виконаним за перші десять років дії договору оренди. Після цього орендар не повинен здійснювати на користь орендодавця будь-яких платежів за цей період дії договору на виконання умов договору, окрім у випадку зміни розміру нормативної грошової оцінки землі у цей період. Вразі зміни нормативної грошової оцінки землі протягом зазначеного періоду, орендар здійснює відповідне перерахування орендної плати за той рік чи роки, в якому відбулась відповідна зміна і виплачує орендодавцю відповідну доплату коштами або сільськогосподарською продукцією за домовленістю сторін, що підтверджується копією договору.

Згідно умовами договору № 14.01/02 від 14.01.2014 року передбачено наступне: п. 4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 34671.12 грн; п. 5 орендна плата за користування земельною ділянкою підлягає індексації разом з вартістю земельної ділянки; п.9 орендна плата встановлена у розмірі 4.5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 1560.20 грн. на рік.

За десять років оренди орендар сплачує орендну плату орендодавцю у вигляді єдиного разового платежу в сумі 15602.00 грн., з якої прибутковий податок у сумі 15% становить 2340 грн. 30 коп. шляхом виплати його двома етапами 11764 грн. 70 коп., в тому числі 1764.71 грн., прибутковий податок в день підписання цього договору і 3837.30 грн. з урахуванням прибуткового податку до 31 грудня 2014 року. Після сплати сказаного платежу орендарем на користь орендодавця - зобов`язання першого перед другим вважається виконаним за перші десять років дії договору оренди. Після цього орендар не повинен здійснювати на користь орендодавця будь-яких платежів за цей період дії договору у виконання умов договору, окрім у випадку зміни розміру нормативної грошової оцінки землі у цей період. Вразі зміни нормативної грошової оцінки землі протягом зазначеного періоду, орендар здійснює відповідне перерахування орендної плати за той рік чи роки, в якому відбулась відповідна зміна і виплачує орендодавцю відповідну доплату коштами або сільськогосподарською продукцією за домовленістю сторін, що підтверджується копіями договорів оренди земельної ділянки, що підтверджується копією договору.

Також п. 7 укладених договорів оренди земельної ділянки передбачено, що договори укладаються строком на сорок дев`ять років.

Пунктом 10 укладених договорів оренди земельної ділянки передбачено, що протягом наступних років орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щорічно в строк до 30 грудня поточного року.

В період за 2014-2019 роки позивачці було виплачено: - 14.01.2014 року -10000.00 грн. (видатковий касовий ордер від 13.01.2014 року); - 14.01.2014 року -10000.00 грн. (видатковий касовий ордер від 13.01.2014 року); - 11.07.2014 року 3000.00 грн. (видатковий касовий ордер від 11.07.2014 року); - 24.11.2014 року 2000.00 грн. (видатковий касовий ордер від 24.11.2014 року); - 28.04.2015 року 1000. 00 грн. (видатковий касовий ордер від 28.04.2020 року); А всього 26000.00 грн., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів.

Отримання даних коштів позивачем не заперечується.

З копій договорів оренди земельних ділянок, укладених між сторонами вбачається, що за перші десять років позивачеві сплачується орендна плата виходячи із розрахунку 4.5 % грошової нормативної оцінки землі, яка на час укладання зазначених договорів в 2014 році складала 65862. 64 грн., що з відрахування земельного податку склало 26000.00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першою статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Статтями 627, 629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена як Верховним Судом України, так і Верховним Судом, зокрема у постанові Верховного Суду України від 28.09.2016 року у справі № 362/5740/15-ц, постановах Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі № 484/3687/16, від 20.11.2019 року у справі №704/236/17: та ін.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просила розірвати зазначені вище договори оренди земельної ділянки за підставами систематичної невиплати їй орендної плати протягом 2017-2019 років.

Згідно зі статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю.

При вирішенні спору судом першої інстанції надана належна оцінка видатковим касовим ордерам від 13.01.2014 року № 5, від 13.01.2014 року №4, від 11.07.2014 №111, від 21.11.2014 року №184, 28.04.2015 року №61 підписані ОСОБА_1 ,- 28.04.2015 року 1000. 00 грн. (видатковий касовий ордер від 28.04.2020 року) на загальну суму 26 000 грн.

Згідно зі статтею 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України Про оренду землі .

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що орендодавець отримав від орендаря грошові кошти у розмірі 26000.00 грн., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів, в яких чітко зазначена підстава виплати грошових коштів: орендна плата за землю (пай) за 2014-2024 роки.

Враховуючи положення статті 531 ЦК України, зміст касових ордерів, які свідчить про те, що ОСОБА_1 погодилася на отримання орендної плати за майбутні періоди згідно укладених договорів оренди від 14 січня 2014 року у загальному розмірі 26000 грн, а також дії орендаря, який сплатив вказану суму, слід дійти висновку, що сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами, отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою.

Позивач у цій справі не довів істотного порушення орендарем умов договору, позбавлення його права на те, на що він розраховував при укладенні договору оренди (стаття 651 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленого судового рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно застосував до правовідносин сторін норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого за встановлених обставин в межах заявлених позовних вимог висновку про відмову в їх задоволенні у зв`язку із необґрунтованістю.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: