Рішення

від 21.04.2021 по справі 335/1250/21

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/1250/21 2/335/1279/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Фоміної Л.О., розглянувши у залі суду м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, в обґрунтування позивних вимог зазначивши наступне.

З 19.03.2018 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем та 03.07.2020 року його було звільнено, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, переводом на інше підприємство ТОВ „ЗБК" Рассвет". На момент звільнення позивача відповідач не здійснив розрахунку із заробітної плати, розмір заборгованості із заробітної становить 62 714,29 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, оскільки відповідач в повному обсязі добровільно заборгованість не виплачує, позивач, посилаючись на ст.ст. 117 КЗпП України, просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, який станом на час подання позову становить 166 005,00 гривень. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 10.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи; від відповідача витребувано докази у справі: довідку про розмір нарахованої і невиплаченої заробітної плати при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з грудня 2019 року по 03.07.2020 року; довідку про виплату компенсації (у випадку призначення) за невикористану щорічну відпустку за період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на ТОВ Запорізький ДБК .

Представник позивача суду подав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність без проведення фіксації судового процесу, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов суду не надано, витребувані судом докази суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12,13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що з 19.03.2018 року позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, займав посаду машиніста баштового крану цеху баштових кранів у Товаристві з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК , та 03.07.2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу № 30-к від 03.07.2020 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 6).

Згідно із розрахунковим листком за липень 2020 року заборгованість за ТОВ „Запорізький ДБК" перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить 62 714,29 гривень (а.с. 8).

Обставини позову щодо наявності заборгованості по заробітній платі позивача відповідачем не спростовано та не надано заперечень щодо вимог позову.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні, допустимі та достовірні докази порушення трудового законодавства відповідачем, та, оцінюючи їх у сукупності, вважає їх достатніми для підтвердження аргументів, викладених у позові, про наявність підстав для стягнення нарахованої та невиплаченої заробітної плати позивачу у розмірі 62 714,29 гривень.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки класичне право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВСУ Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 р. при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ №100 від 08.02.1995 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку становить 166 005,00 гривень з розрахунку: 217 робочих днів (з дня звільнення - 03.07.2020 року по день подання до суду позову - 05.02.2021 року) х 765 гривень (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення), що підтверджується розрахунком позивача, який підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, визначена судом сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку у розмірі 166 005,00 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача, є сумою, з якої під час виконання відповідного судового рішення підлягають нарахуванню роботодавцем та утриманню податки та збори.

На підставі викладеного, враховуючи, що на час розгляду справи судом матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем було вжито заходи по погашенню заборгованості по заробітній платі перед позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі п. 1. ч. 1 ст. 5 ЗУ Про судовий збір , позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, у зв`язку із чим, суд, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, сплаченого за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, у розмірі 1 660,05 гривень, відповідно до квитанції від 04.02.2021 року (а.с. 1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України , суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК (код ЄДРПОУ 30616508, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Олександра Пивоварова, 4) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 62 714 (шістдесят дві тисячі сімсот чотирнадцять) гривень 29 копійок.

Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2020 року по 05.02.2021 року у розмірі 166 005 (сто шістдесят шість тисяч п`ять) гривень 00 копійок, з урахуванням податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню з цієї суми.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 660 (одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 05 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький ДБК на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя В.В. Калюжна