Рішення

від 06.05.2021 по справі 905/1849/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.05.2021 Справа № 905/1849/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання (помічник судді) Табачніков В.Г.,

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготранс ЛТД» (61010, м. Харків, Гімназійна Набережна, буд. 2, кв. 9/7, код ЄДРПОУ 32868071)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВБРО» (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кринична, буд. 10, код ЄДРПОУ 41315878)

про визнання недійсними: 1) договору №171011/СТ від 29.09.2017; 2) договору №18-17-1201 від 01.12.2017

представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Товариство з обмеженою відповідальністю Енерготранс ЛТД звернулось з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ВБРО про визнання недійсними: 1) договору №171011/СТ від 29.09.2017; 2) договору №18-17-1201 від 01.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та відповідачем були укладені договори на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті №171011/СТ від 29.09.2017 та №18-17-1201 від 01.12.2017, які підписані керівниками товариств. До зазначених Договорів також були підписані протоколи договірної ціни додаток №2. Разом з тим, позивач вважає, що договори було підписано не керівником товариства, а іншою особою, за відсутності необхідних повноважень. Такі сумніви позивач обґрунтовує тим, що на Договорах та Протоколах договірної ціни наявні підписи директора, однак вони істотно відрізняються з огляду на що, на думку позивача, Договори укладені з а не уповноваженою особою і мають бути визнані недійсними, з моменту їх укладення.

Відповідач надав відзив, у якому він заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на те, що спірні договори з ТОВ «Енерготранс - ЛТД» та протоколи погодження договірної ціни, дійсно були укладені. При цьому, в подальшому, на виконання умов договорів сторонами було складено та підписано акти надання послуг, які також були підписані директором товариства як і спірні Договори. Крім того, відповідач зауважив, що договори та додатки №2 до них, підписано та скріплено печатками без зауважень, договірні зобов`язання належно виконувались обома сторонами на підтвердження чого, надав копії платіжних доручень щодо оплати вартості за отримані послуги. Таким чином, волевиявлення учасників правочину було цілком вільне та відповідало їх внутрішній волі і договір укладено з метою настання реальних наслідків, про що свідчить його виконання, а посилання позивача, що договір підписано не директором не підтверджені належним чином.

Ухвалою суду від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1849/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.11.2020.

Ухвалою суду від 18.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не прибули, про дату час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідач надав заяву про проведення судового засідання, за відсутності останнього та його уповноваженого представника.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми ст.43 вказаного кодексу зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Енерготранс ЛТД (далі - Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія ВБРО (далі - Виконавець, відповідач) укладено Договори про надання інформаційних послуг на залізничному транспорті №171011/СТ від 29.09.2017 та №18-17-1201 від 01.12.2017 (далі - Договори).

Умови наведених правочинів, за своїм змістом, є тотожними один одному.

Так, за змістом п. 1.1. Договорів, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати інформаційні послуги замовнику щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України, згідно з переліком, вказаним у Додатку 1 до Договору, що є невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договорів встановлено, що ціна інформаційних послуг визначається відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток 1 до цього Договору), який складає його невід`ємну частину.

При укладенні договору вперше, замовник повинен зробити передоплату у розмірі 100% запланованих обсягів інформаційних послуг по пунктах Додатку 1 до цього Договору (п.2.2 Договорів).

Замовник зобов`язується забезпечувати щомісячно попередню оплату у розмірі не менше 50% середньомісячної вартості інформації за попередній місяць (п.2.3 Договорів).

Розділом 3 Договорів визначені права та обов`язки замовника і виконавця.

Зокрема, виконавець має забезпечувати своєчасне і якісне надання інформаційних послуг замовнику щодо інформації, яка міститься в автоматизованих системах залізничного транспорту України, згідно з переліком послуг, вказаних в Додатку 1 до Договору; щомісячно надавати замовнику акт наданих послуг у двох примірниках, відповідно до розділу 1 Договору, який замовник підписує та повертає виконавцю протягом 5 банківських днів; належним чином виконувати умови цього Договору тощо (п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Договорів).

Відповідно до пункту 7.1, термін дії Договорів встановлюється з дати їх підписання, зокрема, як за договором №171011/СТ від 29.09.2017, так і за договором №18-17-1201 від 01.12.2017 до 31.12.2018.

Пунктом 7.2 Договорів передбачено, що останні вважаються пролонгованими на кожний наступний календарний рік за домовленістю сторін, якщо за один місяць (30 календарних днів) до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить письмово про їх припинення.

Усі додатки, узгоджені і підписані Сторонами є невід`ємною частиною цього договору (п.9.3 Договорів).

Пунктом 10.1 Договорів передбачено, що до договору додається Протокол погодження договірної ціни (додаток 1), який є невід`ємною його частиною.

Договори підписано сторонами, скріплено печатками підприємств.

Договір від імені ТОВ «Компанія ВБРО » підписано директором Приходько В.Д., а від імені ТОВ «Енерготранс ЛТД» директором Трощинським В.А.

До позовної заяви позивач надав копії Протоколів договірної ціни (додаток 2), а саме: до Договору №171011/СТ від 29.09.2017, та до Договору №18-17-1201 від 01.12.2017.

Даними Протоколами сторони засвідчили про досягнення згоди щодо розміру договірної ціни за надання інформаційних послуг та визначили перелік інформації, яку отримує Замовник.

Відповідно до п.1 приміток до Протоколу, він вважається невід`ємною частиною Договору і є підставою для проведення взаємних розрахунків і платежів між Виконавцем та Замовником.

Протокол від імені Виконавця підписано директором В.Д. Приходько, від імені Замовника - директором В.А.Трощинським.

Відповідач до матеріалів справи надав копії актів надання послуг. Зазначені акти підписані від ТОВ «Компанія ВБРО » підписано директором Приходько В.Д., а від ТОВ «Енерготранс ЛТД» директором Трощинським В.А. та скріплені печатками юридичних осіб.

За умовами п. 2.4 Договорів, замовник протягом п`яти банківських днів після отримання Акту наданих послуг зобов`язаний підписати та передати його виконавцю.

Замовник здійснює остаточну оплату наданих інформаційних послуг в останній день місяця, у якому надавалися інформаційні послуги, та перераховує передоплату на наступний місяць (п.2.5 Договорів).

Позивач надав до матеріалів справи копії платіжних доручень, з яких вбачається що ним в межах договору перераховувалися кошти відповідачу:

· за договором №171011/СТ від 29.09.2017:

- №737 від 12 жовтня 2017 року, на суму 300 000, 00 грн.;

- №772 від 23 жовтня 2017 року, на суму 350 000, 00 грн.;

- №792 від 30 жовтня 2017 року, на суму 325 620, 00 грн.;

- №803 від 02 листопада 2017 року, на суму 443 880, 00 грн.;

- №817 від 07 листопада 2017 року, на суму 449 550, 00 грн.;

- №829 від 09 листопада 2017 року, на суму 324 810, 00 грн.;

- №843 від 14 листопада 2017 року, на суму 477 900, 00 грн.;

- №898 від 04 грудня 2017 року, на суму 259 200, 00 грн.;

- №901 від 05 грудня 2017 року, на суму 319 500, 00 грн.;

- №911 від 06 грудня 2017 року, на суму 337 500, 00 грн;

· за договором №18-17-1201 від 01.12.2017:

- №1012 від 10 січня 2018 року, на суму 408 600, 00 грн.;

- №1017 від 11 січня 2018 року, на суму 360 900, 00 грн.;

- №1057 від 24 січня 2018 року, на суму 408 600, 00 грн.;

- №1072 від 31 січня 2018 року, на суму 261 000, 00 грн.;

- №1077 від 01 лютого 2018 року, на суму 499 500, 00 грн.;

- №1083 від 02 лютого 2018 року, на суму 495 900, 00 грн.;

- №1088 від 05 лютого 2018 року, на суму 409 500, 00 грн.;

- №1091 від 06 лютого 2018 року, на суму 407 700, 00 грн.;

- №1102 від 07 лютого 2018 року, на суму 365 400, 00 грн.;

- №1181 від 06 березня 2018 року, на суму 414 000, 00 грн.;

- №1180 від 06 березня 2018 року, на суму 396 000, 00 грн.;

- №1207 від 19 березня 2018 року, на суму 410 400, 00 грн.;

- №1208 від 19 березня 2018 року, на суму 435 600, 00 грн.;

За позицією позивача спірний правочин підписано не встановленою особою, оскільки проаналізувавши підписи на Договорах та Протоколах (додатку №2), він дійшов висновку, що підписи істотно відрізняються і тому просить визнати спірний договір недійсним зважаючи на те, що договір уповноваженою особою відповідача не підписувався, наведене зумовило звернення позивач до суду з даним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам зазначає наступне.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Наявність спору через порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, а тому обов`язком позивача відповідно до статей 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення його прав та інтересів відповідачами в справі.

При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, вирішуючи спір про спростування презумпції правомірності правочину, суд встановлює не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі №902/841/15).

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними договорів на надання інформаційних послуг на залізничному транспорті, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерготранс ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ВБРО» .

Зокрема, позивач вважає, що Договори та протоколи договірної ціни підписано різними особами від імені директора ТОВ «Компанія ВБРО» , оскільки на його думку, підписи осіб відрізняються при візуальному огляді.

Разом з тим, позивач ні у позовній заяві, ні у письмових поясненнях по справі не зазначає яке саме його право порушене і в чому саме полягає таке порушення.

Проте, позивач та відповідач протягом розгляду справи намагалися довести суду, що Договір фактично виконувався сторонами. Так, сторонами надані до матеріалів справи копії актів надання послуг, в яких визначений перелік послуг, який Замовник отримав та їх вартість, копії платіжних доручення, за якими Замовник (Позивач) оплатив отримані послуги. Факт виконання договору сторонами підтверджувався.

Велика Палата Верховного Суду зазначає про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. Тобто законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених прав та інтересів позивача.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів порушення його права відповідачем.

Судовий збір, у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготранс ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ВБРО» про визнання недійсними: 1) договору №171011/СТ від 29.09.2017 - відмовити; 2) договору №18-17-1201 від 01.12.2017. - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано 06.05.2021.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2021.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Сковородіна