Рішення

від 01.04.2021 по справі 910/10839/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2021Справа № 910/10839/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Волковій Д. Р., розглянувши у загальному позовному провадженні господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново

до Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна

про зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново

про стягнення 174 906, 92 грн.

за участю представників сторін :

від позивача (за первісним позовом): Мартиненко В. В.; Кучерук Н. С.

від відповідача (за первісним позовом): Танцюра Ю. Б.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду міста Києва з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Де Ново" (далі - ТОВ "Де Ново", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вьорл Софтвер Україна" (далі - ТОВ "Вьорл Софтвер Україна", відповідач) про зобов`язання повернути обладнання за договором розміщення майна.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" укладеного сторонами договору № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості послуг у сфері інформатизації, наданих у період травень-жовтень 2019 р. У зв`язку з таким порушенням позивач у односторонньому порядку розірвав вищевказаний договір з 01.04.2020 р., що також потягло припинення дії іншого договору - розміщення майна № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., оскільки останній діє до закінчення строку договору № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. Отже, зважаючи на припинення договірних відносин між сторонами, у ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" виник обов`язок повернути позивачу комп`ютерне обладнання, що залишилось розміщеним у відповідача.

У позові ТОВ "Де Ново" просить зобов`язати відповідача повернути за актом приймання-передачі наступне обладнання: ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв.номер ОСИТ997); ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв. номер ОСИТ998); ядро мережі: мережевий комутатор Catalist 2960-XR (інв. номер ОСИТ999); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1000); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1001); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1002); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1003); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1004); обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1031); вузол зберігання s-none ES (інв. номер ОСИТ1005).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 р. за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначене підготовче засідання. Цією ж ухвалою сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач за первісним позовом, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що укладений сторонами договір про надання послуг у сфері інформатизації № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено, а не внаслідок дострокового його розірвання за ініціативою ТОВ "Де Ново" у зв`язку із наявністю заборгованості у ТОВ "Вьорл Софтвер Україна". З огляду на це договір розміщення майна № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. своєї дії не припинив, а тому обов`язку для повернення комп`ютерного обладнання у відповідача не виникло. Крім того, вказав про наявність заборгованості у ТОВ "Де Ново" перед відповідачем за договором розміщення майна № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. у сумі 162 000,00 грн.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою ідентифікації виконавця підпису в актах наданих послуг у сфері інформатизації з боку ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" та вирішення питання про наявність заборгованості відповідача за договором № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. за період з травня по жовтень 2019 р. Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою від 12.10.2020 р., занесеною до протоколу судового засідання, у його задоволенні відмовив з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Суд врахував, що матеріали даної справи не містять висновків експертів з питань ідентифікації виконавця підпису з боку ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" на актах наданих послуг з травня по жовтень 2019 р. Проте, суд виходив з того, що предметом позову ТОВ "Де Ново" є зобов`язання відповідача повернути комп`ютерне обладнання за договором № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., а тому питання щодо виконання підписів на актах наданих послуг з боку ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" та наявності у нього заборгованості за іншим договором - № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. не відноситься до предмету заявленого позову. Також суд прийняв до уваги те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тобто, у разі, коли висновок експерта не може бути замінений іншими засобами доказування, а наявні у справі докази є взаємно суперечливими. При цьому питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/2430/16, від 24.04.2018 у справі № 910/9394/17, від 12.12.2018 у справі № 910/105772/17. За таких обставин суд вважав, що у проведенні експертного дослідження немає необхідності.

Також у підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про забезпечення судових витрат позивача шляхом внесення на депозитний рахунок суду попередньо визначеної ТОВ "Де Ново" суми витрат, пов`язаних із розглядом даної справи в розмірі 172 165,02 грн., яке обґрунтоване незгодою ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" з указаною сумою. Розглянувши зазначене клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.10.2020 р., відмовив у його задоволенні, як у необґрунтованому, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 125 ГПК України суд може зобов`язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією, про що постановляє ухвалу (забезпечення судових витрат забезпечення судових витрат застосовується, якщо: 1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або 2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові. Таке забезпечення судових витрат також може бути застосоване, якщо суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Таким чином, нормами процесуального закону визначено вичерпний перелік підстав для забезпечення судових витрат, до якого незгода відповідача із їх розміром не належить, тому клопотання ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" суд вважав безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді, заявленого у підготовчому засіданні, то суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 12.10.2020 р., також відмовив у його задоволенні як у необґрунтованому на підставі ст. 186 ГПК України, зважаючи на відсутність згоди на таке врегулювання з боку позивача.

Крім того, відповідач у строк, визначений законом, подав на розгляд суду зустрічний позов, заявлений до ТОВ "Де Ново", про стягнення за договором розміщення майна № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. заборгованості у сумі 174 906,92 грн., що складається з основного боргу у сумі 162 000,00 грн., пені у сумі 9 183,48 грн., інфляційних втрат у сумі 1 944,00 грн. та 3 % річних у сумі 1 779,44 грн. Зустрічний позов мотивований неналежним виконанням ТОВ "Де Ново" зобов`язань за вказаним договором в частині своєчасної сплати вартості послуг щодо розміщення комп`ютерного обладнання замовника, внаслідок чого у відповідача за зустрічним позовом виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 р. зустрічний позов був прийнятий судом до спільного розгляду із первісним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом (ТОВ "Де Ново") у строк, встановлений законом, надав відзив, у якому проти заявлених вимог заперечив, зазначив, що строк оплати за договором № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. не настав, оскільки рахунки, які мають визначати момент обчислення строку для оплати послуг розміщення обладнання виконавцем, не виставлялись, при цьому факт надання таких послуг позивачем не підтверджений, а з лютого 2020 р. майно перебувало не за погодженою сторонами адресою (м. Київ, вул. Васильківська, 37 В), про що ТОВ "Де Ново" стало відомо пізніше. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

У судовому засіданні представники позивачів за первісним та зустрічним позовами заявлені ними вимоги підтримали та обґрунтували, просили їх задовольнити, проти зустрічних вимог заперечили з підстав, наведених у відзивах.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши їх пояснення у судовому засіданні та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку, що вимоги за первісним та зустрічним позовами підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Установлено, що 01.10.2018 р. між ТОВ "Де Ново" (виконавець) та ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" (замовник) був укладений договір про надання послуг у сфері інформатизації (далі - договір-1, договір надання послуг). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов`язується надавати замовнику послуги у сфері інформатизації, перелік та умови надання яких закріплені у відповідних додатках до цього договору, а замовник зобов`язується приймати надані виконавцем послуги та своєчасно і в повному обсязі оплачувати виконавцю їх вартість (п. 1.1). Опис окремих послуг, умови їх надання та рівень якості послуг, визначаються в додатку № 2 до цього договору (п. 1.2 договору-1).

Послуги надаються на території власного або орендованого майданчика замовника (центрі обробки даних). Умови розміщення обладнання виконавця на майданчику замовника регулюються окремим договором № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., укладеним між замовником та виконавцем (п. 1.3 договору-1).

Перелік послуг, що надаються на умовах цього договору, наведено в додатку № 1. Збільшення переліку послуг, що зазначені в додатку № 1 до цього договору відбувається шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди до цього договору (п. 3.1 договору-1). Загальна вартість послуг за період з 01.10.2018 р. по 31.07.2020 р. становить 16 973 079,90 грн. (п. 3.2 договору-1 в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2019 р.). Датою початку послуг за цим договором є 01.10.2018 р. (п. 3.3 договору-1). Загальна вартість цього договору визначається як сума усіх послуг, наданих виконавцем на протязі усього строку дії даного договору, згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі послуг (п. 3.5 договору-1).

Відповідно до п. 4.1 договору звітним періодом є один календарний місяць. У цьому ж пункті (в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2019 р.) сторони погодили порядок розрахунків, зокрема те, що оплата послуг за період з 01-31.05.2019 р. складає 863 287,20 грн., за період з 01-30.06.2019 р. - 1 016 858,88 грн., за період з 01.07. по 30.09.2019 р. - 1 157 760,00 грн., за період з 01-31.10.2019 р. - 192 001,02 грн. та має бути здійснена до 25.12.2019 р.

Договір-1 вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.07.2020 р. (включно), але в будь-якому випадку положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.1 в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2019 р.).

У додатках 1, 2 до договору-1 сторони погодили перелік послуг, які ТОВ "Де Ново" зобов`язалось надати замовнику та їх якість.

Також судом встановлено, що 01.10.2018 р. між ТОВ "Де Ново" (замовник) та ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" (виконавець) був укладений договір № НРІ-С 01-10-18-2 (далі - договір-2, договір розміщення обладнання). Відповідно до умов цього договору виконавець надає послуги щодо розміщення комп`ютерного обладнання замовника та забезпечує умови для належного функціонування обладнання згідно додатку № 2 до цього договору протягом всього строку дії договору (п. 1.1). Основною метою надання послуг є забезпечення можливості виконання сторонами своїх зобов`язань за договором-1, укладеного між сторонами (п. 1.2 договору-2).

Послуги надаються у приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37В (п. 1.3 договору-2). Перелік обладнання замовника, що передається виконавцю для його розміщення відповідно до умов цього договору, зазначається у відповідному акті приймання-передачі обладнання (п. 1.4 договору-2).

Вартість послуг за цим договором складає 18 000,00 грн. (п. 3.1 договору-2). Оплата вартості послуг здійснюється замовником щомісячно, протягом 5 робочих днів з моменту надання рахунку виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в розмірі, зазначеному у відповідному рахунку та умов цього договору (п. 4.1 договору-2).

Договір-2 вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до закінчення строку дії договору-1, який був укладений між сторонами, але в будь-якому випадку положення цього договору є дійсними до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 10.1). Договір-2 припиняється у випадку закінчення строку дії договору-1 (п. 10.3.1).

Дослідивши зміст укладених сторонами угод, суд встановив, що договір № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. та договір № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. за своєю правовою природою є договорами наданих послуг, а договір № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. містить в собі також елементи договору зберігання, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 63, 66 ЦК України.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Із матеріалів справи вбачається, що 18.06.2019 р. ТОВ "Де Ново" (замовник) на виконання умов договору-2 (щодо розміщення обладнання) передало ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" для розміщення 27 одиниць комп`ютерного обладнання, а саме: ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв.номер ОСИТ997), ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв. номер ОСИТ998), ядро мережі: мережевий комутатор Catalist 2960-XR (інв. номер ОСИТ999), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1000), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1001), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1002), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1003), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1004), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1031), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1043), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1044), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1006), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1050), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1007), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ806), вузол зберігання s-none ES (інв. номер ОСИТ1005), вузол зберігання s-none ES (інв. номер ОСИТ1042), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИТ1085), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD 1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИТ1086), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD 1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИП 1087), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИТ1088), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИТ1089), диск група lxSSD800GB HGST, 3xSSD1.92TB SanDisk (інв. номер ОСИТ1090), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1073), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ812), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ809), обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ808), що підтверджується актом прийому-передачі № 13 від 18.06.2019 р.

Крім того, на виконання договору-1 (щодо надання послуг) ТОВ "Де Ново" у період з жовтня 2018 р. по жовтень 2019 р. надало ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" послуги у сфері інформатизації на загальну суму 10 026 519,90 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.10.2018 № 1635 на суму 522 024 грн., від 30.11.2018 № 1801 на суму 572 256 грн., від 31.12.2018 № 1999 на суму 607 104 грн., від 31.01.2019 № 57 на суму 631 437,60 грн., від 28.02.2019 № 265 на суму 690 919,20 грн., від 31.03.2019 № 439 на суму 690 919,20 грн., від 30.04.2019 № 653 на суму 766 432,80 грн., від 31.05.2019 № 848 на суму 863 287,20 грн., від 30.06.2019 № 1043 на суму 1 016 858,88 грн., від 31.07.2019 № 1241 на суму 1 157 760 грн. від 31.08.2019 № 1438 на суму 1 157 760 грн., від 30.09.2019 № 1642 на суму 1 157 760 грн., від 31.10.2019 № 1946 на суму 192 001,02 грн., що були підписані уповноваженими особами сторін без зауважень.

Разом з тим, ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" свої зобов`язання за договором-1 (щодо надання послуг) виконало неналежним чином, вартість наданих йому послуг у сфері інформатизації сплатило частково - на суму 4 481 092,80 грн., що підтверджується наявними у справі банківськими виписками з рахунку ТОВ "Де Ново". Таким чином у замовника виникла заборгованість за послугами, наданими у період з травня по жовтень 2019 р., на суму 5 545 427,10 грн., строк оплати яких був встановлений додатковою угодою № 8 від 01.10.2019 р. до договору-1 - до 25.12.2019 р.

Згідно із загальними вимогами до виконання зобов`язань, що виникають у тому числі з договорів, зобов`язання має виконуватись належним чином. Однією з умов належного виконання зобов`язання є виконання його у встановлений строк. Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.

Судом встановлено, що у зв`язку із невиконанням ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" зобов`язань з оплати послуг за договором-1, 27.03.2020 р. ТОВ "Де Ново" направило на адресу замовника претензію, у якій вказувало на порушення умов договору щодо надання інформаційних послуг № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. та повідомило про розірвання цього договору, а також просило у семиденний строк з дати отримання вимоги повернути обладнання, що є предметом договору № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., з огляду на розірвання договору-1. Вказана претензія була отримана ТОВ "Де Ново" 01.04.2020 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, залишена останнім без виконання.

Також 30.06.2020 р. ТОВ "Де Ново" звернулось до замовника з вимогою № 202, у якій вимагало забезпечити 06.07.2020 р. об 11 год. 00 хв. доступ представників виконавця до спірного обладнання за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37В, з метою його вивезення та підписання із ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" відповідного акту прийому-передачі обладнання. Вказана вимога була отримана відповідачем за зустрічним позовом 01.07.2020 р., про що свідчать наявні у матеріалах справи експрес-накладні № 20450253011493 та № 20450253017361. Проте, у визначений день та час (06.07.2020 р.), не зважаючи на видані ТОВ "Де Ново" довіреності від 03.07.2020 р. особам, уповноваженим на право вивезення обладнання ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), представники ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 37В, не з`явились та відповідне обладнання замовнику не повернули, про що представниками ТОВ "Де Ново" був складений акт від 06.07.2020 р.

Того ж дня (06.07.2020 р.) ТОВ "Де Ново" самостійно намагалось вивезти комп`ютерне обладнання за місцем його встановлення та надання послуг по вул. Васильківській, 37В, в м. Києві, у зв`язку із чим звернулось до юридичної особи, яка на той час знаходилась за вказаною адресою - ТОВ Гігацентр Україна із адвокатським запитом від 04.06.2020 р. та листом № 203 від 30.06.2020 р., у яких ТОВ "Де Ново" просило ТОВ Гігацентр Україна надати інформацію щодо осіб, які наразі користуються частиною приміщення з розташованим у ній обладнанням (модуль А) та/або розміщують в ній вказане обладнання, та допустити його до частини приміщення у м. Києві по вул. Васильківська, 37В, з метою вивезення належного йому обладнання. Однак, до приміщення за вказаною адресою позивача за первісним позовом працівники ТОВ Гігацентр Україна не допустили, про що 06.07.2020 р. ТОВ "Де Ново" був складений відповідний акт. При цьому листом від 03.07.2020 р., адресованим позивачу, ТОВ Гігацентр Україна повідомило, що воно мало договірні відносини із ТОВ "Вьорл Софтвер Україна", які вже припинені, тому все обладнання було повернуте останньому 13.02.2020 р. у повному обсязі відповідно до актів прийому-передачі (повернення).

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ "Де Ново" вказує на наявність підстав для зобов`язання відповідача повернути належне виконавцю обладнання з огляду на розірвання договору № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р., а також припинення договору № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. (який припиняється у випадку закінчення строку дії договору-1).

ТОВ "Вьорл Софтвер Україна", зі свого боку, заперечуючи проти позову, факт розірвання договору № НРІ-С 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. (договору-1) не визнало та вказало на відсутність у нього боргу за цим договором, оскільки акти наданих послуг за травень-жовтень 2019 р. ним не підписані, обсяг та вартість послуг за цими актами сторонами не погоджено, відтак - підстав для дострокового припинення дії договору розміщення в односторонньому порядку не було.

Суд, перевіряючи такі доводи сторін та вирішуючи спір по суті, виходив з наступного.

За змістом статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом розірвання договору можливе за взаємною згодою сторін. Разом з цим, розірвання договору можливе також у судовому або в односторонньому порядку, при цьому розірвання договору в односторонньому порядку допускається виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Як вбачається із п.п. 8.1., 8.3.2 договору № НРІ 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. (договору-1 в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2019 р.), цей договір діє до 31.07.2020 (включно). Кожна із сторін даного договору має право розірвати даний договір в односторонньому порядку за умови, що інша сторона не виконує взяті на себе зобов`язання протягом 30 календарних днів. Договір вважається розірваний з дати отримання іншою стороною повідомлення про його розірвання.

Таким чином, за змістом п. 8.3.2 договору-1 необхідними умовами для одностороннього розірвання вказаного договору є:

- невиконання однією стороною взятих на себе зобов`язань протягом 30 календарних днів;

- надіслання іншою стороною повідомлення про розірвання договору та його отримання першою.

Судом вже було встановлено, що ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" неналежно виконало свої зобов`язання за договором № НРІ 01-10-18-1 від 01.10.2018 р., а саме - у період з травня по жовтень 2019 р. вартість наданих послуг у сфері інформатизації на суму 5 545 427,10 грн. у строк до 25.12.2019 р. не сплатило.

При цьому з умов вказаного договору (договору-1 в редакції додаткової угоди № 8 від 01.10.2019 р.) вбачається, що ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" самостійно погодилось здійснити оплату вартості послуг за кожен із місяців за період з травня по жовтень 2019 року у строк до 25.12.2019 р. І за змістом цього договору виконання замовником обов`язку з оплати послуг у вказаний строк не залежить від настання інших обставин, зокрема, підписання/непідписання ним актів наданих послуг, згодою/незгодою з об`ємом та вартістю вказаних в актах послуг, тощо.

Водночас, пунктом 4.3 договору-1 сторони визначили порядок погодження актів приймання-передачі наданих послуг замовником. Так, відповідно до вказаного пункту виконавець щомісячно, до 10 числа, наступного за звітнім періодом, надсилає замовнику підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі наданих послуг, наданих замовнику протягом звітного періоду. Замовник щомісячно підписує та направляє виконавцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання акт приймання-передачі наданих послуг, або мотивовану відмову від приймання послуг та підписання акту. У разі неотримання виконавцем підписаного акту або мотивованої відмови від приймання послуг та підписання акту протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту замовником, вважається, що послуги надані виконавцем у звітному періоді належним чином, у відповідності із умовами цього договору та вимогами чинного законодавства України, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним виконавцем в односторонньому порядку (п. 4.4 договору-1).

Із наявних у матеріалах справи актів наданих послуг за період травень-жовтень 2019 р. вбачається, що вони були підписані з боку замовника директором ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" Руденком О. Р. та будь-яких заперечень щодо обсягів наданих послуг та їх вартості за цими актами замовник послуг не висловив. За таких обставин суд дійшов висновку, що послуги з інформатизації були надані виконавцем належним чином.

Доводи відповідача за первісним позовом, викладені його представником під час розгляду справи по суті, щодо відсутності умови договору про погоджену вартість послуг у сфері інформатизації, оскільки згідно з актами за травень, червень та жовтень 2019 р. така вартість склала 1 157 760,00 грн., а у додатковій угоді № 8 від 01.10.2019 р. за цей період вона визначена у меншому розмірі, суд відхиляє та зазначає, що умовами договору була зафіксована лише попередня домовленість сторін щодо відповідних прав та обов`язків на предмет договору, у той час, як первинні документи (якими є, зокрема, акти наданих послуг) встановлюють факт здійснення конкретної господарської операції (наданої послуги), її обсяг та вартість, з якою замовник може погодитись чи надати мотивовану відмову від неї, виконуючи свій обов`язок з оплати.

Отже, встановивши порушення зобов`язання з боку замовника, що тривало більше 30 календарних днів, суд вважає правомірною відмову позивача за первісним позовом від договору-1 в односторонньому порядку, про що він повідомив ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" листом від 27.03.2020 р. про дострокове розірвання договору № НРІ 01-10-18-1 від 01.10.2018.

На підставі викладеного, враховуючи наведені приписи чинного законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що договір № НРІ 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. (щодо надання послуг) припинив свою дію з 01.04.2020 р., тобто з моменту отримання замовником листа від 27.03.2020 р.

За змістом п. 10 договору-2 (щодо розміщення обладнання) цей договір діє до закінчення строку дії договору-1, який був укладений між сторонами. Договір-2 припиняється у випадку закінчення строку дії договору-1.

Отже, оскільки договір № НРІ 01-10-18-1 від 01.10.2018 р. припинив свою дію з 01.04.2020 р., відповідно - з цієї дати закінчився строк дії і договору № НРІ 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., відтак, для сторін указаних угод настали відповідні правові наслідки.

Статтями 948, 949 ЦК України визначено, що після закінчення строку зберігання поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача, а зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до п. 2.1.12 договору № НРІ 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. після закінчення терміну дії даного договору виконавець (ТОВ "Вьорл Софтвер Україна") зобов`язаний повернути обладнання замовнику за актом приймання-передачі обладнання.

У матеріалах справи наявні листи ТОВ "Де Ново" від 27.03.2020 р., від 30.06.2020 р., у яких останній вимагав від ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" повернути обладнання, що є предметом договору № НРІ 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., зокрема, протягом 7-ми днів з дати отримання листа від 27.03.2020 р., тобто до 08.04.2020 р. Однак, вказані звернення були залишені ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" без виконання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи невиконання відповідачем умов договору з повернення обладнання, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про зобов`язання ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" повернути комп`ютерне обладнання.

При цьому суд відхиляє твердження ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" про відсутність авторизованих представників ТОВ "Де Ново" для отримання обладнання, необхідність забезпечення схоронності такого обладнання , про можливе порушення умов конфіденційності договору та наявність у виконавця заборгованості за розміщення обладнання з посиланням на ст. 538 ЦК України, оскільки вказані обставини не впливають на правильне вирішення справи та не спростовують обов`язку відповідача повернути майно у разі припинення дії договору № НРІ 01-10-18-2 від 01.10.2018 р.

Зокрема, посилання відповідача на відсутність авторизованих представників позивача є безпідставним, оскільки, по-перше, обов`язок ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" повернути обладнання позивачу не залежить від наявності/відсутності у останнього авторизованих представників; по-друге, відповідач не вчинив будь-яких дій для повернення спірного обладнання та ігнорував усі звернення позивача; по-третє, положення договору № НРІ-С 01-10-18-2 щодо авторизованих осіб втратили чинність у зв`язку з припиненням дії вказаного правочину; по-четверте, для отримання 06.07.2020 обладнання позивачем було видано довіреності на уповноважених представників, які є чинними та установленому законом порядку недійсними не визнавались.

Доводи відповідача про неможливість повернення спірного обладнання позивачу у зв`язку з наявністю у останнього заборгованості за його розміщення також є безпідставними, оскільки виконання відповідачем обов`язку з повернення обладнання не залежить від сплати/несплати позивачем послуг за його розміщення, відповідно - наявність/відсутність такої заборгованості не впливає на вирішення спору щодо повернення обладнання. При цьому договір № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 не містить умов, які б ставили обов`язок відповідача повернути обладнання в залежність від сплати/несплати коштів за його розміщення, а правові норми, які б пов`язували виконання обов`язку відповідача повернути обладнання зі сплатою/несплатою вартості за його розміщення, відсутні.

При цьому застосування відповідачем положень ст. 538 ЦК України у спірних відносинах є хибним, оскільки вказана правова норма стосується зустрічного виконання зобов`язання, яке у даному спорі відсутнє. Повернення обладнання і сплата вартості розміщення обладнання є двома різними зобов`язаннями, при цьому повернення обладнання не залежить від виконання/невиконання позивачем обов`язку з оплати за його розміщення.

Стосовно доводів ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" про протиправність вимоги позивача щодо повернення не усього, а лише частини переданого на розміщення обладнання, суд зазначає, що така вимога ТОВ "Де Ново" є правом позивача відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України та не суперечить положенням чинного законодавства, а умовами договору № НРІ 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. не визначено обов`язку замовника з одночасного повернення обладнання у повному обсязі, при цьому спірне обладнання (кожна із заявлених одиниць) може бути повернуте окремо незалежно від іншої частини обладнання.

За таких обставин, оскільки доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасного повернення ТОВ "Де Ново" обладнання відповідач не надав та заявлених первісних позовних вимог не спростував, суд дійшов висновку, що позов ТОВ "Де Ново" про зобов`язання відповідача повернути 10 одиниць обладнання (зазначеного у прохальній частині первісного позову) за актом прийому-передачі підлягає задоволенню.

Також суд розглянув зустрічну позовну заяву ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" до ТОВ "Де Ново" про стягнення заборгованості за договором № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. (договором-2) за послуги з розміщення комп`ютерного обладнання у сумі 174 906, 92 грн. за період з листопада 2019 р. по липень 2020 р.

У обґрунтування зустрічного позову ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" вказує, що з листопада 2019 р. ТОВ "Де Ново" припинило сплачувати послуги за розміщення переданого за актом приймання-передачі № 13 від 18.06.2019 р. комп`ютерного обладнання (за договором-2), у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у сумі 162 000,00 грн.

Зі свого боку, відповідач за зустрічним позовом зазначив, що оплата за договором-2 мала здійснюватися на підставі виставлених виконавцем рахунків, однак, такі рахунки ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" за період з листопада 2019 р. по липень 2020 р. не виставляло, а тому строк сплати вартості послуг з розміщення обладнання за вказаний період не настав.

Перевіривши вказані доводи сторін, суд встановив, що відповідно до п. 2.1 договору-2 виконавець зобов`язаний надавати замовникові послуги, починаючи з дати підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання, та до моменту припинення дії цього договору.

Вартість послуг за договором складає 18 000,00 грн. в місяць (п. 3.1 договору-2). Оплата вартості послуг здійснюється замовником щомісячно, протягом 5 робочих днів з моменту надання рахунку виконавцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок виконавця в розмірі, зазначеному у відповідному рахунку та умов цього договору (п. 4.1 договору-2).

Приймання-передача наданих послуг проводиться щомісячно уповноваженими представниками сторін та оформляється шляхом підписання акту наданих послуг (п. 5.1 договору-2). Замовник зобов`язаний підписати акт, наданий виконавцем, протягом 5 робочих днів з дати отримання або надати мотивовані письмові заперечення від підписання акту. У випадку надання замовником письмових заперечень сторони окремо погоджують перелік недоліків наданих послуг та строки їх усунення (п. 5.2 договору-2).

При цьому з п. 4.1 договору-2 вбачається, що оплата вартості послуг здійснюється замовником щомісячно, протягом 5 робочих днів з моменту надання рахунку виконавцем, на чому наголошував відповідач за зустрічним позовом.

Проте, слід зазначити, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, рахунок носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від оплати вартості послуг Відповідний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29.04.2020 р. по справі № 915/641/19 про стягнення заборгованості за договором поставки, яка є аналогічною до спірних правовідносин, тому суд застосовує вказаний висновок при вирішенні даної справи.

Так само відсутність актів наданих послуг не спростовує факту надання ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" замовнику послуг із розміщення обладнання, оскільки у спірних правовідносинах судом вже встановлений факт перебування обладнання замовника у виконавця цих послуг, починаючи з моменту укладення договору-2 та до часу розгляду даної справи, що свідчить про фактичне надання таких послуг.

Також суд враховує, що у договорі № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. сторони погодили конкретну вартість послуг з розміщення обладнання за кожний місяць - у сумі 18 000,00 грн. (п. 3.1) та реквізити виконавця для такої оплати (розділ 13). Отже, замовнику послуг (ТОВ "Де Ново") було достеменно відомо про свій обов`язок кожного місяця сплачувати послуги за розміщення комп`ютерного обладнання у сумі 18 000,00 грн., у тому числі за період з листопада 2019 р. по липень 2020 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у попередні періоди - з червня 2019 р. по жовтень 2019 р. ТОВ "Де Ново" будь-яких претензій щодо наявності рахунків не висловлювало та здійснювало оплату цих послуг у погодженій сторонами сумі - 18 000,00 грн. щомісячно, що підтверджується наявною копією банківської виписки з рахунку ТОВ "Де Ново" та підписами останнього на актах наданих послуг за вказаний період.

Водночас, суд приймає до уваги, що хоч договір № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р. і припинив свою дію 01.04.2020 р., однак, ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" на час розгляду справи обладнання замовнику не повернуло (у зв`язку з чим був задоволений первісний позов ТОВ "Де Ново"), тому суд доходить висновку, що послуги з розміщення обладнання продовжували надаватись ТОВ "Де Ново" після закінчення дії договору-2 (у тому числі по липень 2020 року).

Відповідно до ст. 946 ЦК України якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Отже, за висновком суду обов`язок відповідача сплатити вартість наданих йому послуг не залежить від факту виставлення позивачем (виконавцем) рахунку-фактури на оплату цих послуг, а також надання актів приймання-передачі наданих послуг, оскільки обов`язок зі сплати їх вартості у відповідача (замовника) виникає в силу закону (статей 901, 903, 946 ЦК України) та в даному випадку - на підставі договору, за умовами якого чітко визначений обов`язок замовника сплатити вартість наданих послуг щомісячно.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки положеннями цієї статті не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

За таких обставин суд вважає, що ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" правомірно заявило вимогу про стягнення з ТОВ "Де Ново" вартості фактично наданих послуг з розміщення обладнання за період - з листопада 2019 р. по липень 2020 р. (9 місяців) по 18 000,00 грн. за кожний місяць, строк оплати якої настав та становить 162 000,00 грн.

Доводи відповідача за зустрічним позовом про відсутність підстав для оплати послуг з розміщення у зв`язку з тим, що обладнання у заявлений період не перебувало за погодженою адресою, що було встановлено з листа ТОВ Гігацентр Україна від 03.07.2020 р., яке повідомило, що все обладнання було повернуте ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" з 13.02.2020 р., відтак - послуги зі зберігання обладнання за договором відповідачу не надавались, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що адреса: м. Київ, вул. Васильківська, 37-В, не є місцем реєстрації (знаходження) ТОВ "Вьорл Софтвер Україна", а є місцем надання послуг за договором-2. Досягнувши згоди на розміщення обладнання ТОВ "Де Ново" за вказаною адресою, сторони не обумовили виконання договору місцем реєстрації юридичної адреси ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" чи наявністю у нього договірних відносин з іншими юридичними особами за цією адресою, при цьому доказів того, що ТОВ Гігацентр Україна 13.02.2020 р. повернуло позивачу за зустрічним позовом обладнання, що було предметом договору № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., матеріали даної справи не містять. Отже, висновки ТОВ "Де Ново" про те, що спірне обладнання не перебувало за адресою, визначеною сторонами в договорі № НРІ-С 01-10-18-2 - м. Київ, вул. Васильківська, 37В, зроблені відповідачем на власний розсуд та не узгоджуються з матеріалами справи і встановленими у ній обставинами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обов`язку зі сплати вартості наданих послуг з розміщення обладнання у період з листопада 2019 р. по липень 2020 р. відповідач за зустрічним позовом не спростував.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача за зустрічним позовом про відсутність у нього заборгованості зі сплати вартості наданих ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" послуг з розміщення обладнання, а доказів належної сплати вартості таких послуг (з листопада 2019 р. по липень 2020 р.) замовник не надав, зустрічні позовні вимоги ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" про стягнення основного боргу у сумі 162 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ТОВ "Де Ново" пеню, нараховану за прострочення зобов`язання на підставі п. 6.2 договору № НРІ-С 01-10-18-2 від 01.10.2018 р., у сумі 9 183,48 грн.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 6.2 договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого до оплати платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1.9, 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

При цьому суд виходить з того, що нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання, обов`язок виконання якого у відповідача виникав кожного місяця в межах заявленого періоду, здійснюється з наступного місяця такого прострочення, починаючи з 6 дня, враховуючи п`ятиденну відстрочку платежу, передбачену п. 4.1 договору-2 для оплати послуг з розміщення комп`ютерного обладнання.

Зважаючи на наведені положення чинного законодавства та умови договору-2, нарахування пені за порушення зобов`язання було здійснене ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" правомірно.

Перевіривши наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору-2, суд дійшов висновку, що з ТОВ "Де Ново" на користь ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" підлягає стягненню пеня у заявленій позивачем сумі - 9 183,48 грн.

Також за порушення зобов`язання ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" просило стягнути з ТОВ "Де Ново" інфляційні втрати у сумі 1 944,00 грн. та 3 % річних у сумі 1 779,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок матеріальних втрат, суд встановив, що з ТОВ "Де Ново" підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 1 944,00 грн. та 3 % річних у сумі 1 779,44 грн., тобто у сумах, заявлених позивачем за зустрічним позовом.

За таких обставин, зустрічний позов ТОВ "Вьорл Софтвер Україна" також підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати, зокрема, зі сплати судового збору, покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат, понесених сторонами на правничу допомогу, про які вони заявили до закінчення судових дебатів, суд зазначає, що вказане питання буде вирішене в порядку, визначеному господарським процесуальним законом, після ухвалення судового рішення у даній справі та надання відповідних доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново до Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33В, оф. 1; ідентифікаційний код 41054885) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Де Ново (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; ідентифікаційний код 35877574) за актом приймання-передачі наступне обладнання:

- ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв.номер ОСИТ997);

- ядро мережі: мережевий комутатор Cisco Nexus 3524х (інв. номер ОСИТ998);

- ядро мережі: мережевий комутатор Catalist 2960-XR (інв. номер ОСИТ999);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1000);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1001);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1002);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1003);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1004);

- обчислювальний вузол c-node S (інв. номер ОСИТ1031);

- вузол зберігання s-none ES (інв. номер ОСИТ1005).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33В, оф. 1; ідентифікаційний код 41054885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; ідентифікаційний код 35877574) судовий збір у сумі 9 715 (дев`ять тисяч сімсот п`ятнадцять) грн. 02 коп.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново про стягнення заборгованості у сумі 174 906, 92 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Де Ново (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; ідентифікаційний код 35877574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вьорл Софтвер Україна (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 33В, оф. 1; ідентифікаційний код 41054885) борг у сумі 162 000 (сто шістдесят дві тисячі) грн. 00 коп., пеню у сумі 9 183 (дев`ять тисяч сто вісімдесят три) грн. 48 коп., інфляційні втрати у сумі 1 944 (одна тисяча дев`ятсот сорок чотири) грн. 00 коп., 3 % річних у сумі 1 779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев`ять) грн. 44 коп. та судовий збір у сумі 2 623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 60 коп.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 1 квітня 2021 року.

Повний текст рішення складений 6 травня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.