Рішення

від 05.05.2021 по справі 925/117/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2021 року м. Черкаси справа № 925/117/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Вдовиченко В.О. - адвокат за ордером;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" (смт. Лисянка, Черкаська область) до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси) про визнання права власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Позивачем за підписом директора (як вказано у преамбулі позовної заяви) заявлено позов з вимогами визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" право власності на земельну ділянку площею 48,6 га, яка розташована на території Ріпківської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

Ухвалою від 23.03.21 суд припинив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі № 925/117/21 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 02.03.2021 здійснено заміну неналежного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області належним відповідачем - Виноградською сільською радою Звенигородського району Черкаської області внаслідок передачі землі у комунальну власність.

12.04.21 до суду надійшла заява позивача від 08.04.2021 про зміну предмету позову, якою позивач змінив предмет позову та просить суд визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" право постійного користування на земельні ділянки :

кадастровий номер 7122885600:02:001:0555 площею 21,8792 га;

кадастровий номер 7122885600:02:001:0557 площею 12,9155 га;

кадастровий номер 7122885600:02:001:0556 площею 13,657 га;

які розташовані в адмінмежах Ріпківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області з тих же правових підстав, які були заявлені у первісному позові та з виправленням описки щодо ідентифікаційного коду однієї земельної ділянки.

Ухвалою від 14.04.2021 судом прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач, Виноградська сільська рада, проти задоволення позовних вимог у відзиві на позов (а.с. 86) заперечує з підстав, що право користування припинилося зі смертю особи, якій це право було надано і таке право не входить до складу спадщини. Відповідач не визнає переходу права до СФГ "Вікторія" на користування спірними земельними ділянками від засновника цього господарства.

В останнє засідання представник відповідача не з`явився. Направленим клопотанням від 05.05.2021 просить засідання провести без своєї участі, проти задоволення позову Виноградська сільська рада не заперечує.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Всі документи, які були надані сторонами на всіх стадіях розгляду справи суд приєднав до справи керуючись ст. 2 ГПК України, якою передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Заслухавши доводи та заперечення сторін і дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення. виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2000 року ОСОБА_1 надано у постійне користування 48,6 га ріллі на території Ріпківської сільської ради для ведення фермерського господарства на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів від 06.09.2000 № 11-2.

Вказаній особі видано Акт на право постійного користування землею Серія ЧР № 10-62 (а.с. 11). Згідно плану до Акту, земельна ділянка складається із трьох частин.

Згідно виписки з ЄДРПОУ (а.с. 24) СФГ "Вікторія" зареєстровано 21.02.2001 року, ідентифікаційний код 31157169.

Статутом Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" підтверджується, що засновником цього господарства є ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 13).

Позивачем в останнє засідання надано копію первісного статуту СФГ "Вікторія" в редакції 2001 року з відомостями про те, що єдиним засновником і головою Господарства є ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що засвідчується Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 (а.с. 58).

Відповідач доводить, що в період життя засновника СФГ "Вікторія" ОСОБА_1 не було звернення до органів державної влади чи місцевого самоврядування за переоформленням права постійного користування 48,6 га землі на інше право. Тому постійним користувачем спірної землі є саме фізична особа ОСОБА_1 і після його смерті фермерське господарство втратило право користування цими землями.

Земельний кодекс України, прийнятий 25.10.2001, визначає право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Підстави припинення права користування земельними ділянками наведено у статті 141 цього Кодексу.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право. При цьому положення про обов`язок переоформити право користування земельною ділянкою у відповідний строк, передбачений у пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (у справі № 1-17/2005) за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками).

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

З боку відповідача суду не надано доказів добровільної відмови ОСОБА_1 чи СФГ "Вікторія" від права постійного користування земельною ділянкою в розмірі 48,6 га, посвідченого відповідним державним актом на право постійного користування землею Серія ЧР № 10-62, так і наявності підстав, визначених у статті 141,143 Земельного кодексу України, для примусового припинення права користування землею.

Між сторонами немає спору, що земельна ділянка площею 48,6 га, на яку видано державний акт на право постійного користування землею Серія ЧР № 10-62 ОСОБА_1 , в даний час складається із трьох земельних ділянок з визначеними межами і площами:

кадастровий номер 7122885600:02:001:0555 площею 21,8792 га;

кадастровий номер 7122885600:02:001:0557 площею 12,9155 га;

кадастровий номер 7122885600:02:001:0556 площею 13,657 га.

Листом від 17.02.2021 № Т-4/0-0.290-4/137-21 (а.с. 50) ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відділення у Лисянському районі засвідчує, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія ЧР № 10-62 земельна ділянка площею 48,6 га була передана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського господарства) в адмінмежах Ріпківської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Згідно даних ДЗК площа даних земельних ділянок становить:

7122885600:02:001:0555 площею 21,8792 га по ДЗК; 22,10 га у Держакті;

7122885600:02:001:0557 площею 12,9155 га по ДЗК; 13,80 га у Держакті;

7122885600:02:001:0556 площею 13,657 га по ДЗК; 12,70 га у Держакті.

На ці земельні ділянки право власності з січня 2021 зареєстровано за Виноградською сільською радою внаслідок передачі цих ділянок у комунальну власність з боку ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за актом приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а.с. 44,45, 81).

У відзиві на позов відповідач ці обставини не заперечив.

При цьому суд враховує положення ч. 4 ст. 165 ГПК України, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Також в справу не подано доказів припинення на час вирішення спору існування Селянського фермерського господарства "Вікторія", яке виступає позивачем і не надано доказів прийняття стосовно СФГ "Вікторія" рішень владних органів про припинення у нього права постійного користування та витребування спірних земельних ділянок.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 червня 2020 року справа № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 922/3312/17 та зазначила, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства (СФГ) до нього переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника. Велика Палата Верховного Суду відступила від попередніх висновків Верховного Суду України, згідно з якими право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини, і зазначила, що в разі смерті громадянина - засновника СФГ - право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до СФГ не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо СФГ, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства. Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Законодавством, чинним у 2001 році на момент створення СФГ Вікторія , було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ, як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV Про фермерське господарство (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України Про селянське (фермерське) господарство № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність. У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства відповідно до закону.

Отже, і нині можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину в установленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 16 січня 2019 року у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 628/776/18).

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, чинного на момент створення СФГ "Вікторія" ) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їхні підприємства (об`єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу). Із наведеного видно, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа (власник, користувач чи орендар земельної ділянки), а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їхнім суб`єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Отже, підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (чинному як на момент створення СФГ Вікторія , так і до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть засновника СФГ, відсутня.

Правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, у тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства. Тому в разі смерті - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, наданої засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства в установленому порядку.

Отже, зі смертю засновника ОСОБА_1 для СФГ "Вікторія" не припинилося право постійного користування спірними земельними ділянками, яке перейшло до СФГ відразу після його державної реєстрації у 2001 році.

Відповідач, Виноградська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, не визнає за СФГ "Вікторія" право постійного користування на спірні земельні ділянки, з чого і виник спір.

Враховуючи відсутність прямих норм чинного законодавства щодо діяльності фермерських господарств про перехід до СФГ права постійного користування, яке попередньо в силу закону набувалося засновником такого СФГ, то без рішення суду позивач не взмозі зареєструвати за собою законно набуте право постійного користування земельними ділянками.

У відповідності до ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно приписів ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 152 ЗК передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Чинним законодавством не передбачено видозміни права постійного користування на інший вид права при його переході від засновника ФГ до самого фермерського господарства після його створення та реєстрації.

Отже враховуючи обставини взаємовідносин сторін позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання права постійного користування на спірні земельні ділянки, які мають кадастрові номери та зареєстровані за Виноградською сільською радою Звенигородського району Черкаської області на праві комунальної власності, що підтверджується Інформацією з ДР речових прав (а.с. 44,45,81).

Відповідач є належним, як особа, за якою на праві комунальної форми власності зареєстровано право власності на всі три спірні земельні ділянки.

У відповідності до положень ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Суд вважає, що зібраними у справі доказами повністю доведено правові підстави позову, перехід до СФГ "Вікторія" права постійного користування спірними земельними ділянками, доказів припинення у відповідності до вимог чинного законодавства права постійного користування у СФГ "Вікторія" на спірні земельні ділянки відповідачем суду не надано, тому позов підлягає до повного задоволення.

У відповідності до положень ст. 129 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача, з якого на користь позивача слід стягнути 6810,00 грн. за вирішення спору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" (код ЄДРПОУ 31157169, Черкаська область, смт. Лисянка. Гетьманський шлях, 76, юридична адреса Черкаська область, Лисянський район, с. Ріпки) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7122885600:02:001:0555, площею 21,8792 га, місце розташування Черкаська область, Звенигородський район, адмінмежі Ріпківської сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 10-62 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 06.09.2000 № 11-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14 від 12.10.2000;

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" (код ЄДРПОУ 31157169, Черкаська область, смт. Лисянка. Гетьманський шлях, 76, юридична адреса Черкаська область, Лисянський район, с. Ріпки) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7122885600:02:001:0557, площею 12,9155 га, місце розташування Черкаська область, Звенигородський район, адмінмежі Ріпківської сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 10-62 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 06.09.2000 № 11-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14 від 12.10.2000;

- визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" (код ЄДРПОУ 31157169, Черкаська область, смт. Лисянка. Гетьманський шлях, 76, юридична адреса Черкаська область, Лисянський район, с. Ріпки) право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 7122885600:02:001:0556, площею 13,657 га, місце розташування Черкаська область, Звенигородський район, адмінмежі Ріпківської сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР № 10-62 на підставі рішення Лисянської районної ради народних депутатів Лисянського району Черкаської області від 06.09.2000 № 11-2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 14 від 12.10.2000.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 07 травня 2021

Суддя Н.М. Спаських