Ухвала

від 06.05.2021 по справі 475/309/21

ДОМАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Доманівський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/309/21

Провадження № 2/475/229/21

У Х В А Л А

06.05.2021смт. Доманівка

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області Кривенко О.В. розглянувши заяву Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ ТАСКОМБАНК Лашко І.І. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ ТАСКОМБАНК заборгованість за за кредитним договором № 023/5768292-СК від 27 грудня 2018 року у розмірі 71 539,27 грн. в т.ч. заборгованість по тілу кредиту 41 522,53 грн., простроченої заборгованості за процентами 30 016,74 грн. та стягнути з ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати у розмірі 2 170,00 грн.

Після встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача, згідно запиту суду від 07.04.2021 року, інформація про що надійшла до суду 06.05.2021 року, (вхідний номер 2587 від 06.05.2021 року) ухвалою суду від 06.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та справа призначена до розгляду на 08-30 год 09.07.2021 року.

Окрім того, представник АТ ТАСКОМБАНК Лашко І.І. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 4822783500:03:000:0016 площею 5,9418 га, що розташова на території Мостівської сільської ради Доманівського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (номер запису про право власності 15826286), що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заяву представник позивача вказує на те, що відповідач навмисно не здійснює виконання зобов`язання за кредитним договором, щодо погашення суми боргу, процентів за його користування. Також у своїй заяві зазначає, що на його думку відповідач є недобросовісним Боржником, оскільки ухиляється від виконання обов`язків, тому для того щоб зробити неможливим невиконання рішення суду, просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову, яка є співмірним заявленим майновим вимогам.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Одночасно, суд враховує співрозмірність, розміру заявлених позовних вимог та реальної вартості нерухомого майна, а саме: земельної ділянки кадастровий номер 4822783500:03:000:0016 площею 5,9418 га, що розташова на території Мостівської сільської ради Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (реєстраційний номер нерухомого майна: 9956827482277, номер запису про право власності15826282) вартість якої заявником не встановлена.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав вказана земельна ділянка обтяжена правом оренди.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно має служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а має бути розумна співмірність між використовуваними інструментами й тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення в справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки на теперішній час відсутні достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись статтями 149-153, 210, 258-261 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому даної ухвали суду.

суддя : О. В. Кривенко