Постанова

від 29.04.2021 по справі 522/3693/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5872/21

Номер справи місцевого суду: 522/3693/19

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

Представника позивача - ОСОБА_1

Представника відповідача - Найда Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2

-про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА:

В березні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 11.03.2016 року:

- проценти за користування коштами та неустойку у сумі 95507148,00 рублів (еквівалентно курсу НБУ на день винесення рішення) та 3% річних у розмірі 653632,27 рублів (еквівалентно курсу НБУ на день винесення рішення)

Стягнути з ОСОБА_2 борг за договором позики від 15.11.2016 року:

- проценти за користування коштами у сумі 12 660 000,00 рублів (еквівалентно курсу НБУ на день винесення рішення) та 3% річних у розмірі 390 534,25 рублів (еквівалентно курсу НБУ на день винесення рішення);

-стягнути судові витрати.

Позивач вимоги обгрунтовував тим, що за договором позики від 11.03.2016 року передав ОСОБА_2 у борг 49000 доларів США, 29000 євро та 1900000 рублів. Відповідачка повинна була повернути борг 15.05.2016 року, проте зобов`язання не виконала.

Згідно договору похзики від 15.11.2016 року ОСОБА_3 надав у борг відповідачці грошові кошти у розмірі 6 500 000 рублів, які вона повинна була повернути 15.03.2017 року, але зобов`язання не виконала. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити.

11.03.2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвоката Найди Д.І. надав до районного суду письмові пояснення, з яких вбачається, що позовні вимоги вважає не обґрунтованими. При цьому посилається на те, що дійсно відповідачем отримані грошові кошти у розмірі та на умовах визначених договорами позики від 11.03.2016 року та від 15.11.2016 року. Одночасно з цим, на початку квітня 2017 року, сторонами за зазначеними договорами позики, проведено реструктуризацію боргу та укладено новий договір позики від 04.04.2017 року на суму 9 000 000 рублів.

В день підписання вказаного договору сторони дійшли згоди про припинення зобов`язань за договорами позики від 11.03.2016 року та від 15.11.2016 року у зв`язку з чим примірники договорів 2016 року були знищені у присутності сторін. Отже на момент звернення позивача з позовом до суду у ОСОБА_2 перед позивачем існували боргові зобов`язання лише за договором позики від 04.04.2017 року, спір про які вже розглянуто Першотравневим районним судом м. Мурманська Російської Федерації 08.02.2018 року. Також вважає позов не підсудним Приморському районному суду м.Одеси (а.с. 183 - 186).

07.05.2020 року на письмові пояснення представника відповідача від 11.03.2020 року від представника позивача до районного суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких пояснення щодо реструктуризації боргів вважає голослівними та не підтвердженими жодними доказами. Зазначив, що позов подано з дотриманням правил підсудності (а.с. 191 - 192).

18.06.2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Найди Д.І. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення в яких зазначив, що справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу непідсудна Приморському районному суду м. Одеси, а провадження має бути закрито, посилаючись на те, що якщо на території двох держав відкриті справи про банкрутство однієї особи, то вони розглядаються за принципом взаємності та наявності у них оригіналів розписок (а.с. 199 - 201).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 11.03.2016 року, проценти за користування коштами та неустойку у сумі 95507148 рублів, що за курсом НБУ на день винесення рішення (10 руб - 3,7133 грн.) еквівалентно 35464669,27 гривень та 3 % річних у розмірі 653632,27 рублів, що за курсом НБУ на день винесення рішення еквівалентно 242713,27 (двісті сорок дві тисячі сімсот тринадцять грн. 27 коп.) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 15.11.2016 року, проценти за користування коштами у сумі 12660000 рублів, що за курсом НБУ на день винесення рішення еквівалентно 4701037,80 гривень та 3 % річних у розмірі 390534,25 рублів, що за курсом НБУ на день винесення рішення еквівалентно 145017,08 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 9605 грн.

21.10.2020 року не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - адвоката Найда Д.І. подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 вересня 2020 року та закрити провадження у справі за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_3 до громадянки Російської Федерації та громадянки України ОСОБА_2

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН:

Заявник вважаю дане рішення таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до ухвалення помилкового рішення.

Посилається на реструктуризацію боргу від яких, згодом, відмовився сам відповідач після огляду у судовому засіданні оригіналів письмових доказів та усунення сумнівів у відповідності поданих разом із позовом копій письмових доказів оригіналам.

Зазначає, що даний спір про стягнення заборгованості не підсудний Приморському районному суду м. Одеси, так як сторони є громадянами Російської Федерації.

Відповідач має, як громадянство Російської Федерації так і громадянство України та реєстрований в місті Одесі.

Всі угоди про позику грошей, на підставі яких заявлено позов, вчинено у місті Мурманську Російської Федерації та борг забезпечений заставою на території РФ.

Зазначає, що в теперішній час існує два судових провадження з однаковим предметом спору про стягнення боргу ОСОБА_3 (кредитором) з ОСОБА_2 (боржника).

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що справа підсудна Приморському районному суду м. Одеси, так як відповідач є громадянином України та зареєстрована в АДРЕСА_1 , а тому в силу с. 27 ЦПК України та п.2 ч.1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право справа прийнята до провадження правомірно

Зазначив, що справа, яка розглядалася Приморським районним судом м. Одеси, стосується стягнення боргу за Договором займу від 11.03.2016 року та Розписки про отримання займу від 11.03.2016 року на суми 49000 доларів США, 29000 євро та 1900000 рублів та Договору займу від 15.11.2016 року на суму 6500000 рублів.

Посилається на те, що в Україні жодних справ щодо банкрутства апелянти не існує (а.с.237-241).

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що згідно договору займу від 11.03.2016 року, відповідачка ОСОБА_2 отримала у борг від позивача ОСОБА_3 грошові кошти, а саме:

- 49 000 доларів США;

- 29 000 євро ;

- 1 900 000 рублів.

Згідно п. 2 Договору відповідачка зобов`язалася повернути грошві кошти до 15 травня 2016 року.

Відповідно до п. 3 Договору, у разу падіння курсу рубля, позичальник повертає кошти по курсу на 11.03.2016 року, тобто, 1 долар - 71 рубль 10 коп., 1 євро - 79 рублів 30 коп.

Пунктом 4 Договору від 11.03.2016 року передбачено сплату щомісячно 3% за користування позикою від суми займу.

Пунктом 7 договору від 11.03.2016 року передбачається сплата неустойки за порушення строку повернення займу у розмірі 1 % від неповерненої суми за кожний день прострочки (а.с. 7).

Відповідно до розписки про отримання займу від 11.03.2016 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 у борг 49 000 доларів США, 29 000 євро та 1 900 000 рублів за договором займу від 11.03.2016 року (а.с. 8).

Згідно договору займу від 15.11.2016 року, відповідачка ОСОБА_2 отримала у борг від позивача ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 6500000 рублів, які зобов`язалася повернули до 15 березня 2017 року. Зобов`язання не виконала.

Пунктом 2 вказаного договору, передбачається сплата відсотків за користування займом у розмірі 220 000 рублів щомісячно (а.с. 9).

Відповідач свої зобов`язання за договорами займу від 11.03.2016 року та від 15.11.2016 року не виконала, грошові кошти не повернула.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовну заяву, районний суд виходив з того, що відповідач ухиляється від виконання грошових зобов`язань за договорами позики від 11.03.2016 року та від 15.11.2016 року та відповідачка не спростувала розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість також роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбаченим цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

За змістом ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі. В підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка чи інший документ, що засвідчує передачу йому займодавцем певної грошової суми.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого само роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що сторони уклали два договори позики, а саме від 11.03.2016 року щодо отримання в борг ОСОБА_2 49 000 доларів США, 29 000 Євро, 1 900 000 рублів з оплатою щомісячно 3% від суми займу та у випадку його прострочення сплачувати 1% від неповернутої суми за кожний день прострочки. Борг ОСОБА_2 повинна була повернути до 15.05.2016 року.

Факт отримання цих коштів підтверджується розпискою від цієї ж дати (11.03.2016 року).

Крім того договором позики від 15.11.2016 року ОСОБА_5 уклала договір позики на суму 6 500 000 рублів та зобов`язалась повернути цю суму до 15.09.2017 року з виплатою процентів в розмірі 220 000 рублів щомісячно, посинаючи з дня укладання договору.

Відповідачка не оспорює отримання цих коштів в борг.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ухилення від виконання грошового зобов`язання за договорами позики від 11.03.2016 та 15.11.2016 р.р. є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позов пред`явлено до суду за місцем реєстрації ОСОБА_2 , а саме за адресою - АДРЕСА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка згідно адміністративно-територіального поділу міста Одеси знаходиться на території Приморського району міста Одеси та відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Приморського районного суду м. Одеса, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що спір не підсудний Приморському районному суду м. Одеси є безпідставними.

Посилання на реструктуризацію боргу, при укладанні договору позики від 04.04.2017 року, спростовуються матеріалами справи та наявністю у позивача оригіналів договорів позики як від 11.03.2016 так і від 15.11.2016 років, які досліджені в суді апеляційної інстанції.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 07.05.2021 року.

Головуючий суддя Л.А. Гірняк

Судді О.С.Комлева

С.М.Сегеда