Рішення

від 22.04.2021 по справі 495/5196/20

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/5196/20

№ провадження 2/495/985/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарі судового засідання: Охримчук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідачки: не з`явилася

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 495/5196/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

31.08.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі по тексту - позивач) звернулося до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості (а.с.1-5).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.09.2020 року відкрито спрощене позовне провадження по справі № 495/5196/20 за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14.03.2011 року, згідно якої було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну карту, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7 800,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Однак, ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, чим порушила умови кредитного договору, тому з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 30.06.2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 299 005,66 грн., яка складається з наступного: 7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 288 765,51 грн. - заборгованість за відсотками; 2 800,00 - нарахована пеня.

Але, кредитодавцем на власний розсуд зменшено вищезазначену суму боргу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 136 111,37 грн., яка складається з: 7 440,15 грн. - заборгованість за кредитом; 128 671,22 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 14.03.2011 року по 29.03.2019 року.

Невиконання відповідачем зобов`язань по укладеному договору зумовило звернення АТ КБ ПриватБанк до суду із відповідним позовом.

09.03.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 14.03.2011 року в розмірі 24 468,50 грн. (7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 028,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками).

У судові засідання представник позивача не з`явився, але подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності та зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач - ОСОБА_1 , відзив або заперечення на позов АТ КБ ПриватБанк до суду не надавав та в судові засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо доступу до персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відповіді, що надійшла з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, ухвала суду та повістки про призначення слухання справи, а також копія позовної заяви АТ КБ ПриватБанк з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за якою він зареєстрований. Між тим, усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату.

Відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою (ст.281 ЦПК України).

Як встановлено матеріалами справи та було вище зазначено, відповідач - ОСОБА_1 , був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, жодного разу не з`явився в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подавав відзив, а позивач - АТ КБ ПриватБанк , не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.04.2021 року постановлено розгляд справи 495/5196/20 за позовом АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостіпровести у заочному порядку.

У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ ПриватБанк з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14.03.2011 року, згідно якої було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці кредитування та обслуговування картрахунку. Для використання кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну карту, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7 800,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Відповідач зобов`язувався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Таким чином, відповідач, прийняв на себе зобов`язання по поверненню наданого кредиту і виплаті нарахованих відсотків у порядку, розмірі і терміни передбачені договором та підтвердив свою згоду, що Заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Однак, ОСОБА_1 в порушення умов Договору б/н від 14.03.2011року не надавала своєчасно АТ КБ ПриватБанк грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що підтверджується відповідними розрахунками банку (а.с.6-10), тому з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 30.06.2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 299 005,66 грн., яка складається з наступного: 7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 288 765,51 грн. - заборгованість за відсотками; 2 800,00 - нарахована пеня.

Але, кредитодавцем на власний розсуд зменшено вищезазначену суму боргу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 136 111,37 грн., яка складається з: 7 440,15 грн. - заборгованість за кредитом; 128 671,22 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 14.03.2011 року по 29.03.2019 року.

В добровільному порядку ОСОБА_2 виниклу та непогашену заборгованість відповідно до Договору б/н від 14.03.2011на загальну суму 136 111,37 грн. не погасив.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань по вищезазначеної угоди зумовило звернення АТ КБ ПриватБанк до суду із відповідним позовом.

09.03.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 14.03.2011 року в розмірі 24 468,50 грн. (7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 028,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками).

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст. 509, 510, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.ст. 525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.ст. 1047, 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Крім того, відповідно до абз.1 ч.1 ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов`язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 в порушення умов Договору б/н від 14.03.2011 року та зазначених вище норм чинного законодавства не надавала АТ КБ ПриватБанк грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, тобто свої зобов`язання, визначені цим договором, виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, тому з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, станом на 30.06.2020 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 299 005,66 грн., яка складається з наступного: 7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 288 765,51 грн. - заборгованість за відсотками; 2 800,00 - нарахована пеня.

Але, кредитодавцем на власний розсуд зменшено вищезазначену суму боргу, у зв`язку з чим позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 136 111,37 грн., яка складається з: 7 440,15 грн. - заборгованість за кредитом; 128 671,22 грн. - заборгованість по відсоткам за період з 14.03.2011 року по 29.03.2019 року.

09.03.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 14.03.2011 року в розмірі 24 468,50 грн. (7 440,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 17 028,35 грн. - заборгованість за простроченими відсотками).

Між тим, у заяві позичальника строк повернення кредиту не зазначено. Умови та Правила з надання банківських послуг, надані позивачем як доказ нарахування заборгованості відповідачем не підписувалися, а тому не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 14.03.2011 року шляхом підписання Анкети-заяви.

В той же час відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), який підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин (ч.4 ст.263 ЦПК) сама по собі відсутність в кредитному договорі вказівки про строк повернення кредиту не є підставою для відмови в задоволенні вимого кредитодавця про стягнення фактично отриманих та використаних позичальником коштів, оскільки за змістом ч.2 ст.530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Враховуючи те, що факт отримання відповідачем кредиту, який останій в добровільному порядку не повернув, є доведеним, то право позивача є порушеним і підлягає судовому захисту.

Одночасно суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог Банку в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пенею. До такого висновку приходить суд виходячи з того, що в Анкеті-заяві, підписаній ОСОБА_1 , процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк , з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України не можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо не ознайомлений.

Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Пред`являючи позовні вимоги про погашення кредиту, Банк просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ Приватбанк , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вже зазначеній постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17) зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник АТ КБ Приватбанк вказував, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, підписавши Анкету-заяву. Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку.

Проте, наданий позивачем Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт, Умов та Правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, а тому не може вважатися доказом на підтвердження умов надання кредиту та того, що під час підписання заяви відповідачка була ознайомлена саме з цими Умовами та правилами надання банківських послуг. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справах № 6-16цс15, № 6-698цс15, № 6-757цс15

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ Приватбанк заборгованості по відсоткам за користування кредитом та пенею, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає до стягнення заборгованість за тілом кредиту в сумі 7 440,15 грн.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509-510, 525-526, 530, ч.3 ст.551, 612, 625, 1046-1050, 1054-1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.11 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 128, 131, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 280-282, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за Договором б/н від 14.03.2011 року в розмірі 7 440 (сім тисяч чотириста сорок) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк (01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1 Д, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 639 (шістсот тридцять дев`ять) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Мишко