Постанова

від 07.05.2021 по справі 2-1898/10

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 2-1898/10 Головуючий в І інстанції: Скорик С.А.

Номер провадження: №22-ц/819/185/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 року, у складі судді Скорика С.А., у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонське РУ до Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг", ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за договором кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007р у розмірі 336213,71грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно з кредитним договором кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007 року та додатковою угодою №1 від 28.02.2007 року Сільськогосподарському приватному підприємству "Гранд-Юг" в особі директора ОСОБА_2 було надано кредит шляхом надання окремих траншів та відкрито кредитну лінію в сумі 235000,00грн строком з 28.02.2007 року по 20.02.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21,00% на рік. Даний кредит має цільове призначення - придбання основних засобів та поповнення обігових коштів.

В якості забезпечення виконання СПП "Гранд-Юг"своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 28.02.2007 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі що і позичальник. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні відповідачі.

Станом на 14.10.2009 року у зв`язку з неналежним виконанням позичальником СПП "Гранд-Юг" своїх зобов`язань за кредитним договором за останнім виникла заборгованість перед позивачем зі сплати кредитних зобов`язань в сумі 336213,71грн, яка складається з:

- заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 80512,84грн;

- пеня за порушення строків платежів по кредиту в сумі 348,83грн;

- пеня за порушення строків платежів по відсотків по кредиту в сумі 85,78грн;

- штраф за порушення положень кредитного договору в сумі 11190,00грн;

- заборгованість із застосуванням індексу інфляції за прострочену оплату відсотків по кредиту в сумі 550,27грн;

- заборгованість за кредитом в сумі 233136,11грн.

Заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 рокупозов було задоволено. Суд вирішив:

--- стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг" та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 336213,71грн за договором кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007р, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00грн;

--- стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг" та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00грн.

09 січня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про перегляд заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 року та його скасування.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16 квітня 2020 року суд ініціював розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження у вказаній цивільній справі № 2-1898/2010. Крім того, суд зупинив провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі про відновлення втраченого судового провадження. Суд мотивував своє рішення тим, що згідно листа архіваріуса Херсонського міського суду Херсонської області від 09.01.2020 року надати вказану цивільну справу не є можливим через її знищення за терміном зберігання, в архіві на збереженні знаходиться лише оригінал рішення від 03.09.2010 року.

Ухвалою цього ж суду від 24 квітня 2020 року було відкрито провадження щодо відновлення втраченого судового провадження за вказаною цивільною справою № 2-1898/2010.

Ухвалою цього ж суду від 08 травня 2020 року суд постановив:

--- відновити втрачене судове провадження у цивільний справі №2-1898/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонське РУ до Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині змісту заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року.

--- вважати встановленим зміст відновленого заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року.

Ухвалою цього ж суду від 03 червня 2020 року суд відновив провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою цього ж суду від 31 липня 2020 року було залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 року.

В апеляційній скарзі адвокат Пшевлоцький Юрій Миколайович, діючий від імені ОСОБА_1 , просить вказане заочне рішення суду скасувати повністю й ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. При цьому він послався на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, вказав, що суд розглянув справу, не повідомивши ОСОБА_1 належним чином про час та місце розгляду справи. З приводу цього зазначив, що, як вбачається з постанови державного виконавця від 10.12.2019 року ВП № 1145998, місцем проживання ОСОБА_1 вказано АДРЕСА_1 . Відтак, саме така адреса використовувалась судом першої інстанції для інформування відповідачки про розгляд справи. У той же час, ще з 27.04.2007 року ОСОБА_1 зареєстрована за іншою адресою - АДРЕСА_2 .

Також зазначив, що ОСОБА_1 не погоджується з сумою заборгованості, яка визначена позивачем та стягнута судом, оскільки вона як поручитель не поручалась за СПП "Гранд-Юг" у такому обсязі. Вважає, що розмір зобов`язань позичальника перед банком було збільшено без узгодження з поручителькою, а тому, згідно ч.1 ст.559 ЦК України, стягнення з поручителя коштів, які не відповідають зобов`язанню, за яким він виступив поручителем, є помилковим, оскільки в такому випадку порука припиняється.

Крім того, вказав, що судом не було враховано сплив 6-місячного строку від дня настання виконання основного зобов`язання, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України є підставою для висновку про припинення поруки та неможливість стягнення коштів із поручителя. З приводу цього зазначив, що кредитна лінія була відкрита позичальнику СПП "Гранд-Юг" строком з 28.02.2007 року по 20.02.2009 року, тобто днем виконання основного зобов`язання є 21.02.2009 року. В той же час банк звернувся з позовом до поручительки зі спливом 6-місячного строку від вказаного дня, що підтверджується самим рішенням, в якому є посилання на кредитну заборгованість станом на 14.10.2009 року. Тобто, на той час вже пройшло більше 7 місяців.

Справу вчергове було призначено до апеляційного розгляду на 07.05.2021 року о 09-00 годині, однак сторони, які були повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. Розгляд справи проводився за участі представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Пшевлоцького Ю.М. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 08 травня 2020 року суд постановив:

--- відновити втрачене судове провадження у цивільний справі №2-1898/10 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Херсонське РУ до Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг", ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в частині змісту заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року.

--- вважати встановленим зміст відновленого заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року (а.с.49а).

Отже, у цій справі було відновлено втрачене судове провадження, яке відновлено у межах змісту заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року у справі №2-1898/10 (а.с.18-19).

Тобто, крім вказаного заочного рішення втрачене судове провадження в іншій частині відновлено не було.

Вказаним заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 року у справі №2-1898/10, яке наявне в матеріалах справи,позов було задоволено. Суд вирішив:

--- стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг" та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 336213,71грн за договором кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007р, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00грн;

--- стягнути солідарно з Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг" та ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ "Надра" витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00грн.

09 січня 2020 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області із заявою про перегляд вказаного заочного рішення.

Ухвалою цього ж суду від 31 липня 2020 року вказану заяву ОСОБА_1 було залишено без задоволення (а.с.90).

Відповідно до вказаного заочного рішення за кредитним договором кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007 року та додатковою угодою №1 від 28.02.2007 року Сільськогосподарському приватному підприємству "Гранд-Юг" в особі директора ОСОБА_2 було надано кредит шляхом надання окремих траншів та відкрито кредитну лінію в сумі 235000,00грн строком з 28.02.2007 року по 20.02.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21,00% на рік. Даний кредит має цільове призначення - придбання основних засобів та поповнення обігових коштів.

В якості забезпечення виконання СПП "Гранд-Юг"своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 28.02.2007 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі що і позичальник. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні відповідачі.

Станом на 14.10.2009 року у зв`язку з неналежним виконанням позичальником СПП "Гранд-Юг" своїх зобов`язань за кредитним договором за останнім виникла заборгованість перед позивачем зі сплати кредитних зобов`язань в сумі 336213,71грн, яка складається з:

- заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 80512,84грн;

- пеня за порушення строків платежів по кредиту в сумі 348,83грн;

- пеня за порушення строків платежів по відсотків по кредиту в сумі 85,78грн;

- штраф за порушення положень кредитного договору в сумі 11190,00грн;

- заборгованість із застосуванням індексу інфляції за прострочену оплату відсотків по кредиту в сумі 550,27грн;

- заборгованість за кредитом в сумі 233136,11грн.

При апеляційному розгляді справи представник скаржниці ОСОБА_1 адвокат Пшевлоцький Ю.М. зазначив, що у відповідачки та її чоловіка жодних документів щодо вказаного кредитного договору немає, оскільки вони були у квартирі по АДРЕСА_2 , яку у 2019 році було фізично захоплено новим власником. При цьому, коли прийшли виселяти з квартири ОСОБА_1 та її чоловіка там не було. Вказав з цього приводу, що вказану квартиру відповідачка з чоловіком придбали у 2007 році за кредитні кошти, іпотекодержателем був банк "Аваль", було рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_1 , її чоловіка, дітей, сестру відповідачки було виселено. Ними було подано заяву про вчинення злочину, яка перебуває на розгляді. Крім того, зазначив, що відповідачка з чоловіком ОСОБА_2 проживають у Львівські області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, в порушення умов договору кредиту кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007 року, додаткової угоди №1 від 28.02.2007 року та діючого законодавства України не виконують зобов`язання щодо своєчасного погашення наданого кредиту та процентів за його користування.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним по суті.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1); поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2).

Згідно ч.1 ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частиною 4 ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Положення ч.4 ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, містять дві взаємовиключні підстави для припинення поруки: 1) коли договором поруки встановлено строк, після якого порука припиняється - порука вважається припиненою у відповідний строк; 2) коли договором поруки не встановлено строк, після якого порука припиняється - порука вважається припиненою, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимогу до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року і в інших постановах.

Апеляційний суд враховує те, що ця справа досить тривалий час перебуває на розгляді в апеляційному суді (надійшла до суду 24.09.2020 року та апеляційне провадження відкрито 15.10.2020 року). Стороні скаржниці було надано усі можливості для реалізації процесуальних прав. За клопотанням представника скаржниці апеляційним судом було постановлено 10.11.2020 року ухвалу, якою від НБУ витребувано докази, у тому числі й ті, які містять банківську таємницю, зокрема належним чином завірені копії відповідних договору кредитної лінії від 28.02.2007 року, розрахунку заборгованості, договору поруки від 28.02.2007 року та інших документів. У своїй відповіді від 02.12.2020 року НБУ повідомив, що вказані документи в описах архівних справ ПАТ "КБ "Надра" не значаться та на архівне зберігання до НБУ ліквідатором банку не передавались (а.с.163).

Щодо питання про припинення поруки через збільшення обсягу відповідальності поручителя.

На зміну умов основного договору, внаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

На думку апеляційного суду скаржником не надано належних доказів того, що розмір зобов`язань позичальника перед банком було збільшено без узгодження з поручителькою, матеріали відновленого втраченого судового провадження таких доказів не містять. Як вбачається із заочного рішення від 03.09.2010 року СПП "Гранд-Юг" було надано кредит шляхом надання окремих траншів та відкрито кредитну лінію в сумі 235000,00грн строком з 28.02.2007 року по 20.02.2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 21,00% на рік. В якості забезпечення виконання СПП "Гранд-Юг"своїх зобов`язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених Кредитним договором, між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки від 28.02.2007 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі що і позичальник. Позичальник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні відповідачі. Станом на 14.10.2009 року у зв`язку з неналежним виконанням позичальником СПП "Гранд-Юг" своїх зобов`язань за кредитним договором за останнім виникла заборгованість перед позивачем зі сплати кредитних зобов`язань в сумі 336213,71грн. Жодних доказів того, що розмір зобов`язань позичальника перед банком було збільшено без узгодження з поручителькою, немає.

Отже, за вказаними правовідносинами не було збільшено обсяг відповідальності, а тому не можуть бути застосовані наслідки ч.1 ст.559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо питання про припинення поруки на підставі частини 4 ст.559 ЦК України

З огляду на відновлення втраченого судового провадження лише в межах змісту заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03.09.2010 року у справі №2-1898/10, то у цій справі при перегляді її апеляційним судом за відсутності кредитного договору та договору поруки не можна послатися на умови кредитного договору в частині графіка погашення заборгованості, точної дати виникнення такої заборгованості, умови договору поруки в частині зазначення чи незазначення в ньому строку.

Для дослідження питання наявності чи відсутності припинення поруки це є визначальним.

Позиція скаржниці, яка визначена у скарзі та письмових поясненнях (а.с.202-204), така:

--- днем виконання основного зобов`язання є 21.02.2009 року;

--- банк звернувся з позовом до поручительки зі спливом 6-місячного строку від вказаного дня, що підтверджується самим рішенням, в якому є посилання на кредитну заборгованість станом на 14.10.2009 року, а також підтверджується даними електронних торгів від 22.05.2020 року, оформлених протоколом UA-EA-2020-05-12-000017-b, права вимоги за кредитним договором від 28.02.2007 року №349/АК/2007-980 між ПАТ "КБ "Надра" та СПП "Гранд Юг" та договорами забезпечення й поруки за ним.

Було віднайдено публічні відомості з даного предмету торгів, а саме відчуження у складі пулу активів на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп". Дані на веб-порталі "Прозорро Продажі" не містять інформації щодо конкретних прав вимог, які були відчужені вказаному ТОВ, отже неможливо ствердити про набуття останнім права вимоги за цим кредитним договором та договором поруки (оскільки відсутні додатки до договорів відступлення прав вимог і купівлі-продажу майнових прав із вказаним ТОВ).

Однак, у публічному паспорту активу наявна інформація, яка стосується спірних правовідносин, а саме на сторінці "1. Портфель кредитів" у рядку 392 зазначено про дату закінчення строку кредиту (20.02.2009 року), а на сторінці "3.ППР" (претензійно-правова робота) у рядку 555 - про дату звернення до суду щодо солідарного стягнення заборгованості (24.01.2010 року).

Тобто, як вказує сторона скаржника, якщо брати за день подання позову 14.10.2009 року, то пройшло більше 7 місяців з дня виконання основного зобов`язання (21.02.2009 року). А якщо брати за день подання позову 24.01.2010 року, то пройшло більше 11 місяців з дня виконання основного зобов`язання (21.02.2009 року).

--- банк звернувся з позовом до поручительки після спливу 6-місячного строку, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України є підставою для висновку про припинення поруки та неможливість стягнення коштів із поручителя.

Таку позицію скаржниці (поручительки) можна було б вважати обґрунтованою за наявності підтвердження того факту, що строк дії поруки встановлено не було або було встановлено строк, який спливав раніше, ніж дата подання позову.

Однак, апеляційний суд враховує те, що скаржником не надано належних доказів того, що строк дії договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 , сплив раніше, ніж дата подання позову, або його не було встановлено взагалі.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що позивач, звернувшись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі до поручителя, просив стягнути заборгованість за кредитом поза межами дії поруки.

Відповідно, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного позов банку до поручителя підлягає задоволенню, оскільки порука не припинилася.

Апеляційний суд також враховує й наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним засновником, керівником та підписантом Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг", яке в особі директора ОСОБА_2 взяло у позивача вказаний кредит в розмірі 235000,00грн, за який поручилась скаржниця ОСОБА_1 , є чоловік скаржниці ОСОБА_1 , а саме зазначений вище директор підприємства ОСОБА_2 .

Тобто, і чоловік скаржниці, і сама скаржниця, як поручитель, які весь цей час проживають разом, про що зазначив представник скаржниці, знали або повинні були знати про особливості виконання договору кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007 року, адже як добросовісні позичальник (від імені підприємства) та поручитель повинні були цікавитися цими питаннями, а відтак, мати усі необхідні документи з цього приводу.

Зазначивши про зникнення документів під час виселення у 2019 році з квартири сім`ї подружжя ОСОБА_1 , адвокатом Пшевлоцьким Ю.М. не було надано конкретних доказів з приводу цього, які б підтверджували втрату відповідних документів, які стосуються укладеного договору кредитної лінії №349/АК/2007-980 від 28.02.2007 року. При цьому апеляційний суд враховує, що правовідносини з приводу вказаного виселення не мають жодного відношення до спірних правовідносин, які є предметом позову у цій справі.

Згідно ст.81 ЦПК України:

--- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1);

--- докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.5);

--- суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч.7).

За положеннями ст.84 ЦПК України:

--- учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (ч.1);

--- у клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (ч.2).

Стороною скаржниці ОСОБА_1 при апеляційному розгляді справи жодних клопотань щодо витребування від будь-якої особи будь-яких документів, які стосуються спірних правовідносин (зокрема, договору кредитної лінії від 28.02.2007 року, розрахунку заборгованості, договору поруки від 28.02.2007 року тощо), заявлено не було. Натомість суд за загальним правилом позбавлений можливості збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Щодо застосування принципу правової визначеності

Апеляційний суд вважає, що у цій справі стороною відповідачки ОСОБА_1 , яка ініціювала процедуру перегляду й оскарження рішення суду першої інстанції у січні 2020 року, належним чином не обґрунтовано необхідність перегляду оскаржуваного рішення суду від 03.09.2010 року у контексті принципу правової визначеності, на дотримання якого неодноразово наголошував ЄСПЛ.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 129-1 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, про що вказано у статті 9 Конституції України.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права у розумінні п.1 ст.6 Конвенції є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справах "Устименко проти України", "Марушин проти Росії", "Брумареску проти Румунії").

Відстоюючи принцип правової визначеності, як у випадках перегляду судових актів у порядку нагляду (рішення у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Рябих проти Росії"), так і у випадках перегляду справ за нововиявленими обставинами (рішення у справах "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України"), ЄСПЛ вважає за доцільне слідувати тому ж правилу та вказує, що цей основоположний принцип підривається за допомогою інших процесуальних механізмів, таких як продовження строку на оскарження.

У справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ дійшов висновку про порушення статті 6 Конвенції з тих підстав, що строк на оскарження судового рішення був поновлений за спливом значного періоду часу не для усунення серйозних судових помилок, а лише з метою повторного розгляду та ухвалення нового рішення у справі.

У справі "Безрукови проти Росії" ЄСПЛ вказав, що, хоча продовження строку оскарження і проводиться на розсуд національних судів, останні, на думку Суду, повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні щодо тривалості, ні щодо підстав для визначеності нових тимчасових строків.

Відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справах "Проценко проти України", "Кравченко про Росії"). Зокрема, відступ від цього принципу допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи" (рішення у справі "Сутяжник проти Росії").

Національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для оскарження рішення до вищого суду, проте така свобода розсуду не може бути необмежена.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Адреса керівника ТОВ "Гранд-Юг" (позичальника у цій справі) ОСОБА_2 та ж, про яку ОСОБА_1 вказує, де вона живе з 27.04.2007 року: АДРЕСА_2 . Про спільне проживання подружжя ОСОБА_1 (скаржниці ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2 ) вказує й адвокат Пшевлоцький Ю.М., діючий від імені ОСОБА_1 . Тобто, вони живуть за однією адресою, відтак скаржниця мала володіти усією інформацією щодо кредитної угоди, її виконання, судового розгляду цієї справи. Принаймні вона могла б забезпечити таку звичайну поведінку, яка дала б їй можливість дізнатися про інформацію щодо кредитного договору, укладеного між банком та підприємством в особі її чоловіка, на забезпечення виконання якого (договору) вона уклала договір поруки.

Принаймні ОСОБА_1 могла б вжити загальноприйняті заходи для збереження вказаних договорів (кредитного та поруки).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Шевченко проти України" від 26 квітня 2007 року, заява № 8371/02).

Як з`ясувалось, відсутність вказаних договорів та інших доказів унеможливлює через сплив досить тривалого часу (майже 11 років з дня настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором (20.02.2009 року), за виконання якого ОСОБА_1 поручилась, до дня подання нею заяви про перегляд заочного рішення (09.01.2020 року) ) доведення з неминучістю обставин, на які посилається скаржниця.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у цій справі також і не встановлено обставин істотного і непереборного характеру, зокрема тих, які мають за мету виправлення "помилки, що має фундаментальне значення для судової системи", які слугують підставою для відступлення від принципу правової визначеності.

Висновки

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджуються належними доказами та висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання на необхідність скасування оскаржуваного рішення в повному обсязі й ухвалення нового рішення про відмову в позові в повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції враховує те, що вказані доводи виходять за межі прав і повноважень адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 ,оскільки заявлені в інтересах іншого відповідача, а саме Сільськогосподарського приватного підприємства "Гранд-Юг", яке не уповноважувало на захист своїх прав адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича.

Також, підлягають залишенню поза увагою посилання на розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце засідання суду. При цьому апеляційний суд зважає на те, що містять ознаки припущення те, що, як вказує скаржник, саме така адреса ( АДРЕСА_1 ) використовувалась судом першої інстанції для інформування відповідачки про розгляд справи, оскільки, як він зазначає, вказане місце її проживання зазначене в постанові державного виконавця від 10.12.2019 року ВП № 1145998. А її належна адреса є АДРЕСА_2 . Апеляційний суд враховує те, що скаржником не надано належних доказів того, що при розгляді справи в суді першої інстанції для інформування відповідачки про розгляд справи використовувалась неналежна адреса. Необхідне зазначити, що у зв`язку зі знищенням за закінченням строку зберігання цивільної справи №2-1898/10, що розглядалася Комсомольським районним судом м. Херсона, за результатом розгляду якої було ухвалено 03 вересня 2010 року оскаржуване рішення, суди позбавлені можливості перевірити доводи адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 ,щодо неповідомлення відповідачки ОСОБА_1 про розгляд справи та ненаправлення їй судом першої інстанції рішення по справі. Як вже зазначалось, втрачене судове провадження було відновлено лише в межах змісту оскаржуваного заочного рішення суду.

Також, слід залишити поза увагою й посилання скаржника на збільшення розміру зобов`язань позичальника перед банком без узгодження з поручителькою, наслідком чого є припинення поруки. При цьому апеляційний суд виходить з того, що, як вже вказувалось, скаржником не надано належних доказів того, що розмір зобов`язань позичальника перед банком було збільшено без узгодження з поручителькою, матеріали відновленого втраченого судового провадження таких доказів не містять.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги й посилання на сплив 6-місячного строку від дня настання виконання основного зобов`язання, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України є підставою для висновку про припинення поруки. При цьому апеляційний суд враховує те, що, як зазначалось, скаржником не надано належних доказів того, що строк дії договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 , сплив раніше, ніж дата подання позову, або його не було встановлено взагалі.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для того, щоб апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пшевлоцького Юрія Миколайовича, діючого від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 03 вересня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 11 травня 2021 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська