Постанова

від 12.04.2021 по справі 904/1440/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1440/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Колесник Д.А.

представники сторін:

від відповідача: Ліфінець Юлія Юріївна, ордер серії ДН №076508 від 17.09.2020 р., адвокат;

представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом відправлення повідомлення на електронну пошту;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року (повний тест рішення складено 07.09.2020 року) та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року (повний текст складено 17.09.2020 року) у справі №904/1440/20 (суддя Бєлік В.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 53 000,00 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення № 67177 від 25.06.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року у справі №904/1440/20 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" (49100, м. Дніпро, Бульв. Слави, буд. 6Б, кімн. 413, код ЄДРПОУ 36962487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403) 53 000,00 грн. основного боргу, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2 102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" (49100, м. Дніпро, Бульв. Слави, буд. 6Б, кімн. 413, код ЄДРПОУ 36962487), оформлений заявою про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог від 25.03.2020 року в розмірі 53 000,00 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення № 67177 від 25.06.2018 року.

Рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла згідно укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення № 67177 від 25.06.2018 року в розмірі 53 000,00 грн., що є порушенням п.6.7 договору та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Також суд дійшов висновку про те, що доводи позивача щодо недійсності одностороннього правочину-заяви ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" про зарахування зустрічних однорідних вимог є обгрунтованними, оскільки наявність заперечень ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" щодо претензії ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" про відшкодування матеріальної шкоди за втрату вантажу свідчить про відсутність важливої умови для здійснення зарахування, яка передбачена ст.601 Цивільного кодесу України - безспірність вимог.

Додатковим рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року у справі №904/1440/20 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" про ухвалення додаткового рішення у справі № 904/1440/20 задоволено частково.

Здійснено частковий розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" (49100, м. Дніпро, Бульв. Слави, буд. 6Б, кімн. 413, код ЄДРПОУ 36962487) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем на доказ вартості наданих адвокатом послуг надані суду копії актів виконаних робіт на загальну суму 13 000,00 грн., в яких визначений обсяг та вартість робіт виконаних представником позивача саме в межах справи № 904/1440/20, а також квитанції про оплату робіт.

Суд першої інстанції, враховуючи надані докази, оцінюючи пов`язаність цих витрат з розглядом даної справи; пропорційність до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, дійшов до висновку про часткове задоволення витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду та додатковим рішенням, відповідач оскаржив їх в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що суд першої інстанції невірно кваліфікував договірні відносини між учасниками справи; невірно з`ясував факти та неповно встановив обставини у цій справі, що мали значення для правильного вирішення спору; не дослідив усіх доказів та не надав їм належну оцінку; не врахував умови договору, що був укладений між учасниками справи.

Вважає, що суд фактично вирішив спір за зустрічним позовом, не маючи його у провадженні, оскільки незаконно повернув зустрічну позовну заяву відповідачеві за первісними позовом, а також неправомірно двічі розподілив витрати на правову допомогу, не надавши, крім іншого, оцінки запереченням відповідача проти їх задоволення.

Щодо незаконності додаткового рішення суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що були всі підстави для відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу через таке:

Представник позивача неодноразово порушувала процесуальні норми щодо повноти документів, поданих відповідачеві, про що є відповідні підтвердження в матеріалах справи (акти відкриття поштових відправлень, порушення порядку ведення дебатів тощо).

За змістом договору № 28/11/19 про надання правової допомоги від 28.11.2019 року відсутній предмет надання правової допомоги; не було визначено ані розміру гонорару, ані порядку його обчислення, у тому числі, були відсутні умови щодо обчислення сум, які підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката. Таким чином, неможливо визначити, до якої саме справи надавались послуги адвоката, про який розмір винагороди домовились сторони, отже, докази щодо величини розміру послуг є неналежними, на що звертав увагу суду відповідач.

Опис робіт (послуг) не був детальним, та був поданий не учасником справи, а його представником. Квитанції, що були подані представником позивача разом із заявою від 27.08.2020 року, не містять позначення того, в який спосіб здійснено розрахунки (готівкова або безготівкова форма) та яка форма та порядок розрахунків чи то оплата, чи то передплата, чи то авансування). Крім того, як вбачається з дати складання квитанцій (від 10.06.2020 року та від 29.07.2020 року, вони ніяк не можуть свідчити про "остаточні" розрахунки, як стверджує представник позивача на стор. 2 своєї заяви.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав вищезгаданому належної оцінки та всупереч приписам ч.9 ст.80. ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розподілив правові витрати у подвійному розмірі.

Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року у справі № 904/1440/20. Прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його вимог повністю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив. Як вбачається з матеріалів справи, поштові відправлення, які надсилались Товариству з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403) були повернуті до Центрального апеляційного господарського суду з відміткою УДППЗ "Укрпошта" - "адресат відсутній за даною адресою" (а.с.143).

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

16.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" подало заяву про заміну позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" (02121, м. Київ, вул. Вербицького Архітектора, буд. 36, кв. 5 код ЄДРПОУ 36272403).

В обґрунтування заяви відповідач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відповідними даними, що за кодом ЄДРПОУ 36272403 зареєстрована інша юридична особа, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2021 року замінено позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403) його правонаступником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" (04060, м. Київ, вул. Ольжича, буд. 27/22, кв. 48, код ЄДРПОУ 36272403).

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" копію апеляційної скарги з додатками.

У зв`язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії ухвал Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2020 року, 16.12.2020 року, 01.02.2021 року, 10.03.2021 року, суд направив на електронну адресу ТОВ"ФІРМА ОЛДСКУЛ": oldskul@gmail.com.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ" відзив на апеляційну скаргу не надало, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 19.11.2018 року у справі № 916/1094/16, містяться наступні посилання:

"…Європейський суд з прав людини у п.41 свого рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Позивач, як сторона по справі, є особою, що зобов`язана добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, вживати заходи щодо отримання інформації про стан розгляду справи, час та місце судового засідання.

Такі заходи позивач не вживав, неодноразово по справі призначалися судові засідання, до яких представник позивача не з`являвся, будь-які клопотання про розгляд справи за його відсутності не надавались суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч.1 та п.2 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що 13.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС", звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" про стягнення заборгованості у розмірі 53 000,00 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення № 67177 від 25.06.2018 року.

29.05.2020 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) збитки внаслідок втрати вантажу та порушення договірних зобов`язань у розмірі 2 290 791,70 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2020 року зустрічну позовну заяву і додані до неї документи повернуто.

02.06.2020 року до суду першої інстанції позивачем подана заява про визнання недійсним одностороннього правочину Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД", оформленного заявою від 25.03.2020 року, про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог в розмірі 53 000,00 грн. за договором про надання послуг з організації перевезення №67177 від 25.06.2018 року. Отже, на час звернення з позовом, враховуючи, що станом на 13.03.2020 року односторонній правочин від 25.03.2020 року відповідачем ще не було вчинено, вимоги про визнання його недійсним позивач не міг включити до вимог позовної заяви.

Справа розглядалась судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження. Доводи скаржника про те, що суд також розглядав вимоги зустрічного позову, є безпідставними виходячи зі змісту оскаржуваного рішення.

Матеріалами справи підтведжується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" (далі-позивач, виконавець, нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА ОЛДСКУЛ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" (далі-відповідач, замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезення № 67177 від 25.06.2018 року (том 1 а.с.19-29).

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов`язується за рахунок замовника на свій власний ризик організувати перевезення вантажів з-за меж України на територію України, територією України та/або за її межі з доставкою за визначеною у заявках адресою, а також (у разі потреби замовника): надати щодо відправлення послуги завантаження, вивантаження, перевантаження, надати інші послуги щодо транспортно-експедиторського обслуговування під час перевезення вантажів (страхування, охорона тощо) (надалі за текстом - послуги), а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги й оплатити їх умовах, визначених договором.

12.11.2019 року згідно умов договору № 67177 сторонами було погоджено заявку на надання транспортно-експедиторських послуг: міжнародне перевезення вантажу по маршруту Клайпеда, Литва - Київ, Україна. Вартість послуг встановлено в сумі 53 000,00 грн. (том 1 а.с.32).

20.11.2019 року за вказаним перевезенням сторонами підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 105 (том 1 а.с.31).

Відповідно до вказаного акту вартість послуг встановлено в сумі 53 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.7. договору замовник оплачує рахунок-фактуру протягом 14 робочих днів після підписання акту здачі-приймання наданих послуг за умови наявності у замовника повного пакету товарно-супровідних документів та за умови відсутності у замовника підстав для зменшення суми для оплати.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що замовник зобов`язаний сплатити вчасно і якісно надані послуги.

За приписами п. 5.1.4. договору виконавець має право отримувати оплату своїх послуг, що надані за цим договором та у відповідності з ним.

Як встановлено колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги, відповідач не заперечував надання послуг за вказаним актом та зазначав, що ним призупинено здійснення розрахунків за вказаним договором, оскільки за іншою заявкою за цим же договором позивач у даній справі має заборгованість з оплати втраченого вантажу в розмірі 77852,10 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, до договору № 67177 від 25.06.2018 року відповідач по даній справі оформив заявку від 06.11.2019 року на надання транспортно-експедиторських послуг на міжнародне перевезення вантажу за маршрутом: Веління (Словенія) - смт.Велика Димерка (Київ) (том 1 а.с.83).

Позивач відповідно до змісту позовної заяви підтвердив посилання відповідача про те, що за заявкою від 06.11.2019 року ним залучено до її виконання як перевізника ТОВ "ГРАНД КАРПАТІЯ", яким отриманий вантаж не доставлено.

Так, позивач вказував, що після отримання вантажу автомобілі перевізника митний кордон України не перетинали, доля вантажу невідома, з даного приводу позивач звернувся до правоохоронних органів та за його заявою про вчинення кримінального правопорушення 29.11.2019 року було порушено кримінальну справу.

Відповідно до п.8.20 договору, як вірно вказує скаржник, замовник у разі, якщо йому спричинено шкоду, що становить більш як 10% вартості вантажу, має право призупинити виконання грошових зобов`язань на суму очікуваних збитків із звільненням замовника від відповідальності за це.

Відповідно до п. 6.15. договору наявність виставлених претензій, якщо сума прямих збитків (матеріальної шкоди) перевищує 50 % від суми, належної до поточної оплати, дає право замовнику (на його розсуд) призупинити строк виконання грошового зобов`язання без настання для замовника відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

27.11.2019 року відповідач направив позивачу претензію про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок втрати вантажу на суму 77 852,10 євро (том 1 а.с.85). Відповідач вважав, що вказана претензія відповідно до п.9.9 договору є погодженою позивачем, оскільки протягом 10 денного терміну з дня її отримання ( 05.12.2019 року) позивач відповіді не надав.

Встановлено, що 04.02.2020 року позивач направив відповідачу відповідь на претензію, в якій відхиляє претензію ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" у зв`язку з відсутністю вини позивача (том 1 а.с.90).

На думку колегії суддів доводи скаржника про неналежну кваліфікацію судом договору №67177 від 25.06.2018 року, а саме п.п.1.1, 1.2. та 1.3., неналежну оцінку наслідків замовлення - заявки від 06.11.2019 року до договору № 67177 та замовлення - заявки від 12.11.2019 року до договору N° 67177, слід відхилити з огляду на те, що визначальним у вирішенні даної справи є саме оцінка того, чи правомірно відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 53 000,00 грн., стятнення яких є предметом позовних вимог.

Так, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" 25.03.2020 року звернулося до позивача з заявою про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог, в якій зазначало, зокрема, що:

- ним направлено ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" претензію про відшкодування матеріальної шкоди внаслідок втрати вантажу на суму 77 852,10 євро, еквівалент якої станом на дату складання претензії - 27.11.2019 року, складає 2 057 631,00 грн.; за умовами п.9.9. договору № 67177 від 25.06.2018 року претензія вважається задоволеною; станом на дату складання заяви про взаємозалік виходячи з офіційного курсу НБУ 77 852,10 євро становить 2 343 791, 97 грн.;

- ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" є боржником згідно акту здачі-приймання наданих послуг №105 від 20.11.2019 року до договору № 67177 від 25.06.2018 року на суму 53 000,00 грн.;

- зобов`язання ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" по договору № 67177 від 25.06.2018 року на суму 53 000,00 грн. припиняються в повному обсязі;

- зобов`язання ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" з відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 2 343 791,97 грн. припиняються частково в розмірі 53 000,00 грн. (том 1 а.с.96).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції надав належну правову оцінку вказаній заяві і дійшов вірного висновку про те, що даний правочин є недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно із ст. 601 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 203 Господарського кодексу України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено у ст. 602 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи з викладеного вище, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути: зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Крім цього, між сторонами не повинно бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо)

Апелянт зазначає, що обов`язок відшкодування завданих йому збитків виникає у позивача відповідно до положень ст.ст.610 - 625 та ст.ст. 929 - 935 Цивільного кодексу України, які суд не застосував внаслідок неналежної оцінки виду договору №67177 від 25.06.2018 року. На думку ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" позивач, який за заявкою відповідача від 06.11.2019 року виступав як експедитор, оскільки залучив до її виконання третю особу - перевізника ТОВ "ГРАНД КАРПАТІЯ", несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу. Визнавши відсутність вини позивача суд позбавив відповідача права на захист його майнових інтересів.

Між тим, суд вірно зазначив, що обидві, зазначені в заяві відповідача про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог вимоги, не є безспірними, оскільки наявність спору на суму 53 000,00 грн. підтверджується пред`явленням позову ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" у даній справі. Наявність заперечень позивача, які викладені у відповіді на претензію від 27.11.2019 року на суму 77 852,10 євро, підтверджує існування спору позивача у даній справі щодо підстав для стягнення вказаної суми.

Також поділяє колегія суддів і доводи суду першої інстанції щодо неоднорідності вказаних відповідачем у заяві про взаємозалік вимог. Так, обов`язок відповідача згідно акту здачі-приймання наданих послуг №105 від 20.11.2019 року виник на суму 53 000,00 грн., а обов`язок позивача у даній справі згідно претензії відповідача від 27.11.2019 року зазначено ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" в сумі 77 852,10 євро.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №914/3217/16 у пункті 92 викладена наступна правова позиція : "Виходячи зі змісту статті 601 Цивільного кодексу України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню на підставі цієї норми права, мають бути зустрічними, однорідними, строк виконання яких настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. У разі якщо зобов`язання підлягають виконанню у різних валютах - євро та доларах США, то такі вимоги не є однорідними з огляду на те, що євро та долар США є різними валютами, які не є рівнозначними".

У даній справі у заяві відповідача про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог йдеться про дві різні валюти - гривні та євро. Отже, доводи скаржника про однорідність вимог, про які він вказує, безпідставні.

Колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що відповідач, як зазначалось вище, звертався у даній справі з зустрічною позовною заявою (том 104-110). Вказаний факт додатково підтверджує наявність спору між сторонами щодо вимог про стягнення матеріальної шкоди за втрачений згідно заявки від 06.11.2019 року вантаж.

Крім того, в позовній заяві ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" заперечує свою вину і підстави для відшкодування заявлених відповідачем збитків. Також відповідачем не зазначено, коли настав для позивача у даній справі строк виконання зобов`язання з відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч.3,5 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ч.ч.1-3,5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З наведеного вбачається, що односторонній правочин - заява ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 25.03.2020 року про припинення його зобов`язання за договором № 67177 від 25.06.2018 року на суму 53 000,00 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (частини заборгованості ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" за цим же договором, але за іншою заявкою), суперечить нормам чинного законодавства, що свідчить про обґрунтованість позову в цій частині.

Отже, доводи апелянта про неправомірність висновків суду про задоволення вимог про визнання одностороннього правочину - заяви ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 25.03.2020 року про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог на суму 53 000,00 грн. недійсним, є необґрунтованими. Рішення суду в цій частині є законним та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що встановлений строк для оплати наданих позивачем послуг на суму 53 000,00 грн. згідно п.6.7 договору №67177 від 25.06.2018 року є таким, що настав, докази оплати в матеріалах справи відсутні, підстави для визнання одностороннього правочину - заяви ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" від 25.03.2020 року про взаємозалік зустрічних однорідних грошових вимог про припинення зобов`язання на користь позивача у даній справі на суму 53 000,00 грн. недійсним, доведені, суд в оскаржуваному рішенні дійшов вірного висновку про порушення відповідачем зобов`язання та стягнення заявленої позивачем суми.

Висновки в цій частині рішення суду скаржник також не спростував.

Посиланя апелянта на п.8.20 договору, згідно якого він має право призупинити виконання свого грошового зобов`язання, слід оцінювати в сукупності з іншими обставинами справи.

Зокрема, щодо доводів апелянта про позбавлення судом можливості захисту майнових прав та інтересів відповідача, слід зазначити наступне:

Як пояснив представник скаржника, після повернення зустрічного позову у даній справі, ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" звернулось до господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" про стягнення збитків, про наявність яких ним зазначалось у даній справі.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду м.Києва від 25.03.2021 року у справі №910/17024/20 за позовом ТОВ "КОМФІ ТРЕЙД" до ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" ( нова назва ТОВ "ФІРМА ОЛДСКУЛ") про стягнення збитків в розмірі 2 290 791,70 грн. позов задоволено повністю. Стягнуто на користь позивача у вказаній справі за договором №61177 від 25.06.2018 року збитки за втрачений вантаж згідно заявки на надання транспортно-експедиторських послуг від 06.11.2019 року в розмірі 2 290 791,70 грн. (тобто ту ж суму, яка зазначена як вартість втраченого вантажу у заяві про взаємозалік).

Враховуючи, що суд має оцінювати докази в їх сукупності, за вказаних обставин підстави для призупинення виконання грошового зобов`язання відповідачем відсутні. Фактично майнові інтереси відповідача у справі щодо відшкодування збитків, спричинених втратою вантажу, перевезення якого організовував позивач у даній справі, вже захищено судом.

Суд першої інстанції щодо цього послався на відсутність вини позивача у втраті вантажу і з такими висновками скаржник не погоджується.

Відповідно до п.8.12. договору на виконавця покладається обов`язок довести відсутність його вини з приводу втрати вантажу.

Враховуючи, що за фактом втрати вантажу за зазначеним сторонами перевезенням за заявою позивача було порушено кримінальне провадження, то лише вирок у кримінальній справі буде належним та допустимим доказом вини позивача чи її відсутності у втраті вантажу на суму 77 852,10 євро.

Щодо доводів апелянта про неправомірність стягнення судом витрат на правову допомогу на користь позивача, необхідно зазначити наступне:

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та адвокатом Наливайко Світланою Павлівною укладено договір про надання правової допомоги № 28/11/19 від 28.11.2019 року (том 1 а.с.56-59). Згідно умов договору адвокат бере на себе зобов`язання з надання правової допомоги клієнту, зокрема, щодо надання консультацій з правових питань та представництва його інтересів, в тому числі в господарських судах.

Додатковою угодою до договору №2 від 28.02.2020 року, яка є невід`ємною частиною договору №28/11/19 від 28.11.2019 року (том 1 а.с.60), сторони погодили, що адвокат за дорученням клієнта зобов`язується надати правову допомогу в господарському суді Дніпропетровської області згідно визначеного п.2 додаткової угоди обсягу.

Відповідно до п.3 додаткової угоди сторони погодили, що вартість надання правової допомоги буде визначена в акті прийому-передачі результатів робіт після їх завершення в залежності від обсягу наданих послуг, але не може становити більше 20 000,00 грн.

На час ухвалення судом рішення по справі позивачем надані на виконання договору квитанції про оплату послуг адвоката Наливайко С.П. від 10.03.2020 року на суму 3 000,00 грн. та від 28.02.2020 року на суму 4 000,00 грн. (том 1 а.с.54-550).

Згідно наданого позивачем розрахунку, який додано до позовної заяви, позивач поніс та очікував понести такі витрати: на сплату судового збору 2 101,00 грн., на професійну правничу допомогу - 7 000,00 грн., за участь у судових засіданнях - 3 000,00 грн. (том 1 а.с.12).

Отже, на час ухвалення рішення по справі у суду були належні та допустимі докази надання позивачу адвокатом правової допомоги та сплату позивачем за таку допомогу 7 000,00 грн.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання щодо стягнення заявлених витрат суд першої інстанції обґрунтовано послався на необхідність встановлення співмірності понесених витрат з складністю справи, обсягом наданих послуг та ціною позову і з врахуванням наданих доказів прийняв обґрунтоване рішення про стягнення понесених та сплачених згідно наданих суду квитанцій послуг адвоката.

Щодо законності ухвалення судом додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, за заявою учасників справи чи з власної ініціативи може ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З матеріалів спраив вбачається, що представник позивача подав суду заяву від 31.08.2020 року про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначав, що сторонами за договором про надання правової допомоги №28/11/19 від 28.11.2019 року - адвокатом Наливайко С.П. та клієнтом ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "КОМПЛЕКТ СЕРВІС" підписано акт прийому-передачі результатів надання правової допомоги.

Згідно вказаного акту адвокатом надано правову допомогу на загальну суму 10 000,00 грн. (том 2 а.с.54).

Про очікувані витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. та остаточне подання суду відповідних доказів протягом 5 днів після ухвалення судового рішення представником позивача було зазначено до закінчення судових дебатів.

Отже, стягнення судом в додатковому рішенні 3 000,00 грн. є відшкодуванням тих витрат на правову допомогу, які були заявлені позивачем згідно розрахунку (том 1 а.с.12) та сплачені ним відповідно до наданих суду квитанцій.

Заперечення апелянта, які аналогічні запереченням щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надані ним суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє з огляду на їх необґрунтованість. Жодного подвійного відшкодування витрат на правничу допомогу суд першої інстанції не здійснив.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України одним із принципів судочинства є змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1,3 ст.74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Під час апеляційного перегляду справи скаржником не спростовано висновки оскаржуваного рішення та додаткового рішення суду, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФІ ТРЕЙД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року у справі №904/1440/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.08.2020 року та додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 року у справі №904/1440/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 11.05.2021 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков