Рішення

від 29.04.2021 по справі 910/19654/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.04.2021Справа № 910/19654/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія" до фізичної особи - підприємця Трофименка Дмитра Олександровича про стягнення 174 224,00 грн. та розірвання договору,

за участі представників:

позивача: Середи С.О. за ордером від 11 грудня 2020 року серії КВ № 054292;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно умов укладеного між ним та фізичною особою - підприємцем Трофименком Дмитром Олександровичем (далі - Підприємець) договору про надання послуг від 1 серпня 2019 року № 1-08/19, позивач перерахував відповідачу попередню оплату за послуги на суму 174 224,00 грн. Оскільки Підприємець взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання з надання послуг не виконав, позивач, посилаючись на статті 509, 525, 526, 530, 570, 610-612, 629, 837, 838, 849, 901, 907 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 180, 188, 193, 220 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищевказану суму здійсненої попередньої оплати. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням та істотним порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг від 1 серпня 2019 року № 1-08/19 Товариство на підставі статті 651 ЦК України просило суд розірвати наведений правочин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

24 грудня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2020 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 грудня 2021 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19654/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 лютого 2021 року.

У засіданні 4 лютого 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 4 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 4 березня 2021 року підготовче засідання відкладено на 18 березня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 березня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 1 квітня 2021 року.

Ухвалою суду від 1 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 29 квітня 2021 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву у визначений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2019 року між Товариством та Підприємцем був укладений договір про надання послуг № 1-08/19, за умовами якого останній взяв на себе обов`язок надати позивачу комплекс послуг, а замовник, у свою чергу, - прийняти й оплатити такі послуги на умовах вказаного правочину.

Вищезазначений договір підписаний Підприємцем і уповноваженим представником Товариства, та скріплений печаткою останнього.

Умови та обсяг послуг, що надаються виконавцем за цим правочином, визначаються у додатках до нього і є невід`ємною його частиною (пункт 1.2 договору).

Пунктом 2.1 вказаної угоди передбачено, що виконавець зобов`язаний надати належним чином послуги відповідно до умов цього договору, а також скласти, підписати та надати замовнику акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше, ніж через 3 календарні дні після надання послуг.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість послуг та порядок розрахунків визначається у відповідних додатках до нього.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у договорі (пункт 3.2 договору).

У додатку від 1 серпня 2019 року № ДЛ-01 до цього правочину, що також підписаний відповідачем та уповноваженим представником позивача, сторони узгодили наступний перелік та вартість послуг, що надаються виконавцем за замовленням Товариства в межах підготовки, реалізації проекту та/або брендів клієнта, а саме: розробка бренд-буку житлового комплексу: неймінг, слоган, місія та основні цінності, позиціонування; створення фірмового стилю бренду житлового комплексу: логотип, лого-бук, оформлення шаблонів документації, візитівки, шаблони рекламних форматів, елементи навігації, сувенірна орендована продукція; розробка комунікації стратегії житлового комплексу для соціальних мереж (строк виконання - до 2 вересня 2019 року; вартість без ПДВ - 58 374,00 грн.); а також розробка сайту житлового комплексу: прототип, дизайн-макет, тестування (строк виконання - до 10 жовтня 2019 року; вартість без ПДВ - 63 450,00 грн.).

Додатком від 3 лютого 2020 року № ДЛ-02 до договору, підписаним відповідачем та уповноваженим представником позивача, сторони також погодили перелік та вартість послуг, що надаються виконавцем за замовленням Товариства в межах підготовки, реалізації проекту та/або брендів клієнта, зі строком виконання - до 24 квітня 2020 року та вартістю без ПДВ - 50 040,00 грн.). Оплата послуг за цим додатком здійснюється у формі 100 % передоплати.

Пунктом 5.1 даного правочину передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині виконання грошових зобов`язань - до їх повного завершення.

Строк дії договору автоматично продовжується на наступний місяць після настання дати, зазначеної в пункті 5.1 цієї угоди, якщо жодна зі сторін за 10 робочих днів до цієї дати не проінформувала іншу сторону письмово (рекомендованим листом) про своє бажання припинити його дію (пункт 5.2 даного правочину).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання спірного договору позивач згідно платіжних доручень: від 11 вересня 2019 року № 29 на суму 58 374,00 грн., від 25 лютого 2020 року № 149 на суму 50 400,00 грн. та від 4 вересня 2020 року № 295 на суму 65 450,00 грн. - перерахував відповідачу авансовий платіж у загальному розмірі 174 224,00 грн. Належним чином засвідчені копії цих платіжних доручень наявні в матеріалах даної справи.

Факт здійснення позивачем попередньої оплати за договором про надання послуг від 1 серпня 2019 року № 01-08/19 у загальному розмірі 174 224,00 грн. не був спростований відповідачем під час розгляду справи.

Водночас судом встановлено, що у передбачений укладеним між сторонами договором строк вказані послуги позивачу Підприємцем надано не було.

У матеріалах справи наявна копія адресованого відповідачу повідомлення позивача від 11 листопада 2020 року № 11/11-20 про припинення дії договору з вимогою повернути суму попередньої оплати.

Проте поштовий конверт із зазначеним повідомленням було повернуто підприємством поштового зв`язку Товариству без вручення Підприємцю в зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, предметом яких є надання послуг.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Крім того, за умовами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 174 224,00 грн. перерахованої позивачем попередньої оплати, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед Товариства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємця про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що у своєму позові Товариство також просило суд розірвати укладений між сторонами договір про надання послуг від 1 серпня 2019 року № 1-08/19 у зв`язку з істотним порушенням Підприємцем умов цього правочину.

Згідно частинами 1, 3 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається з направленого Товариством повідомлення від 11 листопада 2020 року № 11/11-20 про припинення дії договору з 30 листопада 2020 року, останнє реалізувало своє право саме на дострокове припинення дії договору, передбачене пунктом 5.2 цього правочину, шляхом направлення зазначеного повідомлення за 10 днів до дати запланованого припинення дії договору. Факт надсилання такого повідомлення підтверджується описом вкладення до цінного листа № 0110312321505 та накладною від 11 листопада 2020 року № 0110312321505. Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

Отже, вказаний договір припинив свою дію з 30 листопада 2020 року, тобто до порушення провадження у справі, у зв`язку з чим предмет спору в частині позовних вимог про його розірвання відсутній.

У разі якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Трофименка Дмитра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія" (01103, місто Київ, Військовий проїзд, будинок 8; ідентифікаційний код 24932955) 174 224 (сто сімдесят чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. заборгованості, а також 2 613 (дві тисячі шістсот тринадцять) грн. 36 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 травня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко