Рішення

від 09.04.2021 по справі 428/8892/20

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/8892/20

Провадження № 2/428/95/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Посохова І.С.,

за участю секретаря судового засідання Колядінцевої П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот (далі за текстом - ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот ) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 08.08.2018 вона припинила трудові відносини з відповідачем на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні їй не виплатили заробітну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 21078,14 грн. На виконання судового наказу від 07.11.2018 № 428/14420/18 заборгованість із заробітної плати була виплачена в повному обсязі 06.10.2020. Просила суд стягнути з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2018 року по 06 жовтня 2020 року у сумі 110 892, 90 грн.

На виконання ухвали суду від 05.01.2021 представником відповідача Селіховою Г.А. було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідач не визнає у повному обсязі. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), а саме акти тероризму, військові дії на території Луганської області встановлені висновком Торгово-промислової палати України № 3800/2/21-10.2 від 28.11.2017 року, що був виданий ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот . Представник відповідача вважає, що настання обставин непереборної сили свідчать про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України. Крім того, в результаті пошкодження електромереж внаслідок бойових дій ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот відділено від об`єднаної енергосистеми України. Згідно з вимогами ПУЕ електропостачання підприємства повинно здійснюватися від двох незалежних джерел. Електропостачання здійснюється лише по одній електропередачі від Луганської ТЕС (м. Щастя), яка є вкрай ненадійною та працює з постійними перебоями через те, що розташована безпосередньо на лінії зіткнення. Введення в дію паралельної лінії електропостачання підприємства, а саме приєднання до загальноукраїнської мережі, до цього часу не відбулося. Вищевказане унеможливлює до теперішнього часу здійснення виробничої діяльності ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот . Вказані чинники свідчать про те, що затримка виплати заробітної плати працівникам та розрахунку при звільненні не є результатом провини роботодавця, а є слідством форс-мажорних обставин, тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, до суду подала заяву, в якій просила розглянути справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот , про причину неявки в судове засідання суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот по 08.08.2018 включно.

Трудові відносини припинились 08.08.2018 на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .

На момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становила 21 078, 14 грн., про стягнення якої 07.11.2018 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області був виданий судовий наказ.

06.10.2020 ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот виплатило ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у повному обсязі у сумі 21 078, 16 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.

Отже, з наведеного вище судом достовірно встановлено, що у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 08.08.2018, яка була сплачена тільки 06.10.2020, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати в день звільнення.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Згідно з науково-правовим висновком, наданим відповідачем та підписаним фахівцями у галузі права та Першим віце-президентом Торгово-промислової палати України, щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при звільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2: зупинення господарської діяльності Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот є вимушеним заходом, зумовленим запобіганням виникненню техногенних катастроф через потенційну загрозу проведення терористичних актів на території Луганської області, а також фізичною неможливістю ведення виробничої діяльності через відсутність належного енергопостачання, зокрема: зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС Михайлівська-330 кВ , що розташоване біля міста Первомайськ Луганської області, територія якого з 2014 року та по цей час перебуває під контролем незаконних збройних формувань; унеможливлення виконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 83 та ст. 116 КЗпП України, а саме провести розрахунок із кожним звільненим працівником у день звільнення, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території Луганської області, у тому числі: міста Сєвєродонецьк (в період з 25.05.2014 року по 22.07.2014 pоку), міста Первомайськ, міста Щастя (місто Луганськ) Луганської області, наслідками яких є зруйнування 17 вересня 2014 року Луганської ТЕЦ, що розташована у місті Щастя поблизу міста Луганська Луганської області, та припинення електропостачання ПС Михайлівська - 330 кВ , що розташована біля міста Первомайськ Луганської області, яке знаходиться під контролем незаконних збройних формувань, і які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо.

Разом з тим, п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5), встановлено, що сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Пунктами 3.4, 3.5 вищевказаного Регламенту визначено, що: уповноважений орган - ТПП України або регіональна торгово-промислова палата, до якої звернувся заявник зі зверненням про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили); уповноважені особи - співробітники ТПП України, співробітники регіональних торгово-промислових палат, які внесені до Реєстру уповноважених осіб із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3, 5.7 вищевказаного Регламенту ТПП України веде єдиний Реєстр сертифікатів, виданих ТПП України та регіональними ТПП (Реєстр сертифікатів), про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та Реєстр уповноважених осіб. Уповноважена особа ТПП України, регіональної ТПП після розгляду заяви, підготовки сертифіката і до його видачі заявнику зобов`язана зареєструвати електронну версію сертифіката в Реєстрі сертифікатів із присвоєнням йому порядкового номера. Після отримання порядкового номера та видачі оригінала сертифіката заявнику один екземпляр підлягає зберіганню в уповноваженому органі, що видав сертифікат, і один депонується в ТПП України, термін зберігання яких становить 4 (чотири) роки з дня видачі. До Реєстру уповноважених осіб вносяться фахівці з вищою юридичною освітою та досвідом практичної роботи в юридичній сфері не менше 3 років, які мають свідоцтво про проходження відповідного курсу навчання в ТПП України, уповноважені відповідно до наказу Торгово-промислової палати України або регіональної ТПП на виконання функціональних обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що доказів на підтвердження внесення науково-правового висновку від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 до вищезгаданого Реєстру сертифікатів, а також того, що особи, які підписали цей висновок є уповноваженими особами в розумінні Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, відповідачем суду не надано.

Таким чином, науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є сертифікатом (висновком, довідкою, підтвердженням) засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Крім того, суд зазначає, що наданий висновок є письмовою думкою певних фахівців у галузі права стосовно спірних правовідносин, висловленою за приватним замовленням відповідача, лише на підставі відомостей та документів, наданих ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот .

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що науково-правовий висновок від 28.11.2017 року № 3800/2/21-10.2 не є належним та допустимим доказом у даній справі, у зв`язку з чим не приймається судом до уваги.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні необхідно встановити факт порушення строків виплати заробітної плати, розмір якої не оспорюється, та наявність вини підприємства у не проведенні такого розрахунку.

Як вже встановлено судом, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем ОСОБА_1 із виплати заробітної плати на день її звільнення 08.08.2018, яка була сплачена 06.10.2020, тобто позивачем доведений факт порушення відповідачем строків виплати їй заробітної плати.

З наведеного суд доходить висновку, що в даному випадку наявна вина підприємства у не проведенні розрахунку з позивачем в день звільнення, оскільки доказів відсутності вини підприємства або існування будь-яких поважних причин, які б виключали відповідальність підприємства за порушення трудового законодавства, відповідачем суду не надано.

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, який підлягає стягненню на користь позивача, суд вважає, що розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку з позивачем має обчислюватися з дня, наступного за днем звільнення, та до дня, коли позивачу було сплачено заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у повному обсязі, тобто за період з 09.08.2018 по 05.10.2020 включно, в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 у справі № 6-195цс134.

Середньогодинна заробітна плата позивача ОСОБА_1 становить 25,59 грн., а середньомісячна кількість робочих годин - 167,20 год., що підтверджується копією довідки ПрАТ Сєвєродонецьке об`єднання Азот від 18.10.2018 № 37339.

Загальна кількість робочих годин за період з 09.08.2018 по 05.10.2020 включно становить 4325,46 год., яка складається з кількості робочих годин за 25 повних місяців (вересень-грудень 2018 року, січень-грудень 2019 року, січень-вересень 2020 року), за 16 робочих днів у серпні 2018 року та 3 робочих дні у жовтні 2020 року ((167,2 год. х 25 міс.) + (167,2 год./22 робочих дні у серпні 2018 року х 16 робочих днів затримки розрахунку) + (167,2 год./21 робочий день у жовтні 2020 року х 3 робочих дні затримки розрахунку) = 4325,46 год.).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 110 688, 52 грн. (визначається шляхом множення середньогодинної заробітної плати на кількість робочих годин затримки, тобто 25,59 грн. х 4325,46 год. = 110 688, 52 грн.).

За таких обставин, суд вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, здійснений позивачем, не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 № 100 та не може бути прийнятий судом до уваги, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований судом, у сумі 110 688, 52 грн.

Водночас суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, та зазначила, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду також відступила і від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Отже, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, задовольняє він позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Таким чином, ураховуючи правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 761/9584/15-ц, суд вважає за необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача, обрахований судом у сумі 110 688, 52 грн., адже його розмір є вочевидь не співмірним із сумою заборгованості по заробітній платі у розмірі 21 078, 14 грн., яка не була виплачена в день звільнення позивача з роботи.

За таких обставин, з урахуванням розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 21 078, 14 грн., що дорівнює розміру заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням про сплату судового збору № Р24А821836043А31966 від 20.10.2020 у сумі 849, 21 грн. та дублікатом квитанції про сплату судового збору № 0.0.1961269266.1 від 29.12.2020 у сумі 259, 72 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 210, 70 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.08.2018 по 05.10.2020 включно, визначений без утримання податків та інших обов`язкових платежів, у сумі 21 078 (двадцять одна тисяча сімдесят вісім) грн. 14 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Сєвєродонецьке об`єднання Азот на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 210 (двісті десять) грн. 70 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство Сєвєродонецьке об`єднання Азот , місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, буд. 5, код ЄДРПОУ 33270581.

Суддя І. С. Посохов