Рішення

від 11.05.2021 по справі 340/1013/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1013/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 05378818) щодо не розгляду на засіданні ради заяви ОСОБА_1 від 30.12.2020 року;

- зобов`язати Смолінську селищну раду Маловисківського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 05378818) на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2020 року.

В обґрунтування вимог позивача його представником зазначено, що відповідачем не вчинено всіх необхідних дій щодо розгляду заяви позивача про виділення йому в натурі земельної ділянки згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0237097, оскільки не розглянуто заяву на сесії ради.

12.04.2021 представником відповідача Бесалян Е.А. надано відзив на позовну заяву від 06.04.2021 ( а.с.29-30).

15.04.2021 до суду засобами електронного зв`язку подано відзив на позовну заяву від 14.04.2021 ( а.с. 36-38) від імені представника відповідача Бесалян Е.А., який не містить кваліфікованого електронного підпису .

Також, на адресу суду, засобами поштового зв`язку, надіслано відзив на позовну заяву від 14.04.2021 ( а.с. 40-42) та відзив на позовну заяву від 21.04.2021, що підписані від імені представника відповідача Бесалян Е.А.

Суд зазначає, що згідно ч.3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

До суду на надано доказів направлення вказаних відзивів позивачу ( а.с. 30, 43,49).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про подання відповідачем відзивів на позов з порушенням порядку вставного КАС України, а тому не приймає їх до розгляду та вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 30 грудня 2020 року звернувся до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області із заявою про виділення йому в натурі земельної ділянки згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії КР № 0237097 ( а.с.8).

До вказаного клопотання додані документи згідно додатку (а.с 9-15).

Відповідач листом від 26.01.2021 вих. №02-37/116, на заяву позивача від 30.12.2020 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", повідомив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523183700:02:000:9029, перебуває в оренді СФГ Лада згідно договору оренди ( а.с.7).

Представник позивача, вважаючи, що відповідачем, було допущено бездіяльність в частині розгляду заяви позивача про виділення в натурі земельної ділянки згідно сертифікату на право на земельну частку, звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР від 21.05.1997 року визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (частина 2 статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно приписів ст.25 цього Закону сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується.

Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

У відповідності до п. "б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

При цьому, з огляду на зміст п.п. "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 5 червня 2003 року, № 899-IV (далі по тесту - Закон № 899-IV) визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону № 899-IV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до абз.2,3 ч. 1 ст. 5 Закону № 899-IV сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Проаналізувавши вищезазначені норми, суд дійшов висновку про наявність у відповідача повноважень щодо прийняття рішень про виділення громадянам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач отримавши заяву позивача про виділення в натурі ( на місцевості) земельної ділянки не прийняв рішення про виділення земельної частки (паїв) у натурі (на місцевості) або відмову у виділенні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Документальних доказів прийняття рішення на сесії ради про виділення земельної частки (паїв) у натурі (на місцевості) або відмову у виділенні, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача про виділення в натурі ( на місцевості) земельної ділянки, яка полягала в не прийнятті в межах повноважень, рішення за результатами розгляду такої заяви, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №420/5288/19 (провадження №К/9901/15392/19)

Позовна вимога щодо зобов`язання Смолінську селищну раду Маловисківського району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 05378818) на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2020 року є похідною від первинної вимоги, а тому також підлягає задоволенню.

Крім того, суд, відповідно до положень ч. 2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, вважає що порушене право позивача на розгляд його заяви має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача прийняти рішення з урахуванням висновків суду, у встановлений законодавством спосіб.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 908 (а.с.1) грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.(а.с.5).

Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16, від 11 червня 2019 року у справі №826/841/17.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 р. №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення зазначених витрат надано: копію договору №17 від 09.03.2021 про надання правової допомоги (а.с. 20-21), копію акту приймання передачі наданих послуг від 12.04.2021 на суму 5000 грн. (а.с.35), , ордер серії КР №138571 від 12.03.2021 та копія свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю(а.с.22-23).

Суд звертає увагу на те, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, тобто без участі адвоката в судових засіданнях та є справою незначної складності.

При цьому суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, а розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою, не є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому розумний та справедливий розмір винагороди за цю послугу для цілей включення її до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, не може перевищувати 2 000 грн.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 2 000 грн.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (с.Успенівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26220. РНОКПП НОМЕР_1 ) до Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області (вул. Казакова, буд. 39, смт. Смоліне, Маловисківський район, Кіровоградська область, 26223, код ЄДРПОУ 05378818) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області щодо не розгляду на засіданні ради заяви ОСОБА_1 від 30.12.2020 року та неприйняття рішення у встановлений законодавством спосіб.

Зобов`язати Смолінську селищну раду Маловисківського району Кіровоградської області на найближчій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.12.2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, у встановлений законодавством спосіб.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Смолінської селищної ради Маловисківського району Кіровоградської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун