Постанова

від 20.04.2021 по справі 160/9146/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9146/20 Суддя І інстанції - Кучма К.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 р. №13-960/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким йому відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем безпідставно відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою через те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), поділ якого не проведено, оскільки така підстава для відмови не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 20.01.2020 р. №13-960/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.).

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів.

У задоволенні решти позовної заяви було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Львівській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що спірна земельна ділянка, яка пропонується позивачем для відведення, знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066), загальна площа 32,0214 га. Висновки суду, щодо не надання доказів формування земельної ділянки площею 32,0214 га з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066 суперечать як встановленим загальним принципам присвоєння кадастрових номерів, так і чітко визначеним положенням п. 30 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. № 1051. У зв`язку з тим, що позивач звернувся з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою частини вже сформованої земельної ділянки, то для надання дозволу на її приватизацію необхідно здійснити роботи по виготовленню документації із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки та сформувати нову земельну ділянку площею 2,0 га позивачу шляхом поділу.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням від 12 грудня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.

Вказане клопотання підписане представником за довіреністю Суровцовою З.А. та разом з додатками надіслано поштовим зв`язком на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

За результатами розгляду даного клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 20.01.2020 р. №13-960/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , підставою відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою стало те, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:39:000:0066, загальна площа 32,0214 га), поділ якого не проведено. Крім цього, земельна ділянка перебуває в користуванні третіх осіб.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів формування земельної ділянки площею 32,0214 га відповідно до статті 79-1 ЗК України та присвоєння їй кадастрового номеру, зокрема, інформацію Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України), центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі за текстом - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Підпунктом 31 пункту 4 Положення № 15 визначено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених ЗК України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Відповідно до частин першої та другої статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно частин третьої-п`ятої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно частин першої та другої статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до частини п`ятої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 6 та 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частинами дев`ятою та десятою статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам ч.6 ст.79-1 ЗК України, та з огляду на що, рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Разом з цим, колегією суддів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620685800:39:000:0066, площею 32,0214 га, з якої 2,0 га бажає приватизувати позивач уже сформована шляхом її інвентаризації на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що спростовує висновок суду першої інстанції про відсутність доказів формування земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції у цій справі підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, колегія суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Мельник