Постанова

від 29.04.2021 по справі 280/2418/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2021 року справа № 280/2418/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі №280/2418/19 (суддя Сацький Р.В., повний текст рішення складено 01.12.2020) за адміністративним позовом Приватного підприємства "Бізон-плюс" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Бізон-плюс" (далі позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) (правонаступником є Головне управління ДПС у Запорізькій області з ЄДРПОУ ВП 44118663) (далі відповідач) від 18.12.2018 року №0020001413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 800 000,00 грн..

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд визнав протиправними та скасував оскаржене позивачем рішення відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неналежну оцінку доказів, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що під час перевірки встановлено, що позивачем, внаслідок не підтвердження визначення вартості комплексу нерухомого майна первинними документами, завищено інші операційні витрати. В результаті таких дій було занижено фінансовий результат до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства на загальну суму 8 000 000грн, та занижено податок на прибуток на загальну суму 1440000грн.. Відповідач зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до норм ПК України і підстави для його скасування відсутні.

Позивачем подано письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. На думку позивача відсутні підстави для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги, скасуванні рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Бізон-плюс" (ЄДРПОУ 41159382) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 17.02.2017 по 22.10.2018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 17.02.2017 по 22.10.2018.

За результатами перевірки складено акт №651/08-01-14-13/41159382 від 29.10.2018.

Згідно висновків акту під час перевірки встановлено порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 440 000 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 1 440 000грн.

На підставі акту перевірки 18.12.2018 було сформоване податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0020001413, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 800 000,00 грн, у тому числі 1 440 000 грн. за податковим зобов`язанням та 360 000 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив у адміністративному порядку до ДФС України шляхом подання скарги.

Рішенням ДФС України від 04.04.2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2018 року протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржені рішення відповідача, прийшов до висновку, що позивач надав суду достатні та допустимі докази на спростування висновків контролюючого органу про допущені позивачем порушення норм податкового законодавства. В той же час, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність прийняття рішень, які оскаржує позивач.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що у 2017 р. до складу інших операційних витрат позивачем була віднесена вартість реалізованого комплексу нерухомого майна у сумі 8000000 грн, що як наслідок зменшило фінансовий результат на 8000000 грн. Так як комплекс нерухомого майна переведено на рахунок 286 "Необоротні активи", тобто переведені до запасів, їх облік здійснюється у відповідності з П(С)БО №9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 №246. Вартість отриманого від ПП "Бізон" комплексу нерухомого майна визначено тільки на підставі розподільчого балансу ПП "Бізон" станом на 16.02.2017, інших документів до перевірки надано не було. Перевіркою встановлено, що ПП Бізон-плюс" внаслідок не підтвердження вартості комплексу нерухомого майна первинними документами, в порушення п.8 П(С)БО №7 "Основні засоби", п.9-13 П(С)БО №9 "Запаси", п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового Кодексу України завищено інші операційні витрати, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на загальну суму 8000000 грн., у т.ч. за 2017 рік на суму 8000000 грн, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1440000 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 1440000 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України).

Відповідно до положень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є:

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (в первинній редакції).

134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (в редакції Закону№ 1797-VIII від 21.12.2016).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з п. 135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України №996-ХІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пунктів 1-5 ст.9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999 (в редакції на момент господарської операції) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первиннi та зведенi облiковi документи можуть бути складенi на паперових або машинних носiях i повиннi мати такi обов`язковi реквiзити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву пiдприємства, вiд iменi якого складено документ; змiст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операцiї; посади осiб, вiдповiдальних за здiйснення господарської операцiї i правильнiсть її оформлення; особистий пiдпис або iншi данi, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операцiї. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами всіх форм власності встановлює Положення про документальне забезпечення записiв у бухгалтерському облiку №88 від 24.05.1995, що зареєстроване у Міністерстві юстиції України за №168/704 від 05.06.1995.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 від 24.05.1995 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з ч.1 ст.109 Цивільного кодексу України, виділом вважається перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч.2 ст.109 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.3 ст.104 Цивільного кодексу України, юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.

Таким чином, передання активів від підприємства, яке реорганізується, новому на підставі розподільчого балансу (передавального балансу) при виділі є самостійною формою вибуття майна. Таке передання не є ні реалізацією майна, ні безоплатним його переданням, оскільки за умови правонаступництва разом зі збільшенням активів відбувається і збільшення пасивів (зобов`язань).

Під час виділу підприємство, з якого було здійснено виділ (підприємство, яке реорганізується), продовжує свою діяльність за зменшеного обсягу активів і пасивів. За розподільчим балансом частину майна, прав та обов`язків юридичної особи передають саме новій юридичній особі, а не власникам (засновникам) підприємства. Тому, таку операцію не можна розглядати як внесок до статутного капіталу, оскільки новому підприємству за розподільчим балансом поряд із майном і зобов`язаннями передають уже сформований статутний капітал підприємства, яке реорганізується.

Приватне підприємство "Бізон-плюс" створено 17.02.2017 шляхом виділу із Приватного підприємства "Бізон" (код ЄДРПОУ 31964495) на підставі рішення зборів учасників №1 від 16.02.2017.

Відповідно до наданого позивачем "Розподільчого балансу (передавальному акту) юридичної особи ПП "Бізон" на 16.02.2017 року", що затверджений загальними зборами учасників, підприємству ПП "Бізон-плюс" передається:

Актив: Основні засоби (залишкова вартість) 8000,0 тис.грн: первісна вартість - 8988,9 тис.грн.; знос-988,9 тис.грн. Баланс:8000,00 тис.грн

Пасив: Зареєстрований капітал-0,04 тис.грн.: Капітал у дооцінках-7077,3 тис.грн.; Розподілений прибуток - 922,66 тис.грн. Баланс: 8000,00 тис.грн.

У додатку №1 до розподільчого балансу (передавального акту) на 16 лютого 2017 року "Розшифровка необоротних активів, переданих позивачу за строкою балансу 1010 "Основні засоби"" зазначено: "Комплекс м. Мелітополь, вартість на кінець періоду 8988,9 тис.грн., залишкова вартість 8000,0 тис. грн., амортизація на кінець періоду 988,9 тис.грн.".

Основний засіб "Комплекс м.Мелітополь", згідно Акта приймання-передачі основних засобів від 16.02.2017 прийнято засновником і директором позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до відомості бухгалтерського обліку за 2017р., по рахунку 103 "Будинки та споруди" документально підтверджується відображення основного засобу "Комплекс м. Мелітополь" на рахунках бухгалтерського обліку позивача наступними проведеннями:

Дт.103 Кт.00-8988899,00 грн.

Дт.13 Кт.103 -988899,00 грн.

Призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов`язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства) встановлює Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій" №291 від 30.11.1999 (далі - Інструкція №291).

Відповідно до Інструкції №291, рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості. До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". За дебетом рахунку 10 "Основні засоби" відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов`язана з поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта; сума дооцінки вартості об`єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об`єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 "Основні засоби", що затверджений наказом Мінфіну від 27.04.2000 №92 (далі - П(С)БО №7).

Згідно П(С)БО №7 визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до нотаріально завіреного договору купівлі-продажу від 06.03.2017 позивач (як Продавець) продав комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Техноторг" (як Покупець) за 8 000 000 грн. без ПДВ. Вартість предмета договору встановлена згідно Звіту з незалежної оцінки предмету договору, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 від 03.03.2017.

Судом встановлено, що визначена суб`єктом оціночної діяльності ринкова вартість об`єкта, відповідає і не є більшою від його залишкової вартості, за якою об`єкт обліковувався на балансі позивача на момент продажу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" затверджене Мінфіном від 29.11.1999 №290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - П(С)БО№ 15).

Згідно п.5 П(С)БО № 15 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена."

Відповідно до п.34 П(С)БО №7 зазначено, що фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних з вибуттям основних засобів.

За рекомендаціями Інструкції №291 дохід від продажу таких необоротних активів відображається за Кт.712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", а їх залишкова вартість за Дт.943.

Наведене вище підтверджено у висновку експерта №322 від 04.05.2020 за результатами проведення економічної експертизи, що здійснена на підставі первинних документів позивача, які співставлялися з регістрами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Порушень з боку ПП "Бізон-плюс" вимог п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 п.134 ст.135 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 1440000,00 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 1440000,00 грн. за висновком єксперта не виявлено.

Доводи податкового органу про завищення інших операційних витрат позивачем, в результаті чого занижено фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 8 000 000 грн, у т.ч. за 2017 рік на суму 8 000 000 грн. спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи первинними документами та висновком експерта.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки відповідача стосовно допущення позивачем порушень вимог податкового законодавства у періоді, що перевірявся, не підтверджені належними доказами, а тому у суду першої інстанції були підстави для скасування оскарженого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 280/2418/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак