Ухвала

від 11.05.2021 по справі 757/24222/21-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24222/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016,

В С Т А Н О В И В :

11.05.2021 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділуКиївської міськоїпрокуратури ОСОБА_3 про арештмайна укримінальному провадженні№32016100000000126від 20.10.2016,згідно вимогякого останнійпроситьнакласти арешт на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

В обґрунтування клопотання зазначив, що досудовим слідством встановлено, що згідно заяви директора-розпорядника фонду гарантування вкладів фізичних осіб, невстановлені посадові особи ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175), шляхом розтрати активів Банку, проведеними операціями в 2015 році, по відчуженню майна Банку банківських будівель загальною площею 5 690,1 кв.м., вчинили продаж за ціною 170 400 000 грн., згідно договорів купівлі-продажу між ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175) та ТОВ «Едельмар» (код 39239180), тим самим привели до недостатністю майна Банку для задоволення їх вимог, як наслідок, нанесли великої матеріальної шкоди вкладникам та кредиторам Банку, що призвели до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди кредиторам.

На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 травня 2016 року № 783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Також, в ході подальшого розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що в період 2015 року, службовими особами ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016), а саме головою правління ОСОБА_4 та іншими посадовими особами правління Банку, зловживаючи службовим становищем здійснено відчуження майна банку, а саме банківських будівель загальною площею 5104,2 кв. м. та 585,9 кв. м., продаж вчинено за ціною 152 800 000,00 грн. та 17 600 000,00 грн. відповідно, шляхом укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) та ТОВ «Едельмар» (код 39239180). Крім того, згідно наявної інформації придбання вказаних банківських нежитлових приміщень здійснено службовими особами ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за рахунок коштів нако пичених на власному поточному рахунку компанії відкритому в ПАТ «УПБ» (код 19019775, МФО 300205), отриманих від компанії ТОВ «МаксимусЕссет» (код 38930661) з поточного рахунка відкритому в ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) та з джерелом походження фактично з власних коштів ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016).

Тобто, придбання ТОВ «Едельмар» (код 39239180) нежитлових приміщень у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016), розташованих за адресою м. Київ, вул. Червоноармійська, 10-Б та 10-А, відбулася за рахунок коштів походження яких бере початок у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016). ТОВ «Едельмар» (код 39239180) придбано нерухомість банку мали початок у ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) з декількох джерел, а саме: отримання кредиту, отримання овердрафту, розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Клієнти ПАТ «ФІДОБАНК» здійснювали між собою перерозподіл таких коштів шляхом надання/повернення фінансової допомоги один одному або шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів з подальшим достроковим розірванням.

Отже, службові особами ПАТ «ФІДОБАНК» (код 14351016) зловживаючи службовим становищем, упродовж 2015-2016 років, шляхом проведення міжбанківських операцій, у тому числі операцій з цінними паперами, заволоділи майном банківської установи в особливо великих розмірах. Проведення вищевказаних операцій призвело до суттєвого погіршення фінансового стану Банку та неможливості належного виконання ним своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами, шляхом доведення ПУАТ «ФідоБанк» до категорії неплатоспроможних. Кінцевою метою вказаних умисних дій керівництва банківської установи було привласнення та виведення грошових коштів, та майна банку.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено наявність операцій по відчуженню майна банку банківських будівель загальною площею 5 104,2 кв.м. та 585,9 кв.м., продаж вчинено за ціною 152 800 000,00 грн. та 17 600 000,00 грн. відповідно, шляхом укладання договору купівлі-продажу між ПАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

27.03.2015 ТОВ «Едельмар» (код 39239180) з власного поточного рахунку в ПАТ «УПБ» було здійснено оплату за договорами купівлі-продажу нерухомого майна від 25.03.2015 за реєстровим № 405 в сумі 152 800 000,00 грн. нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а (загальною площею 5104,2 кв.м.), та реєстровим № 406 в сумі 17 600 000,00 грн. нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б (585,9 кв.м.).

Також, в ході слідчих (розшукових) дій встановлено, що фактично кошти сплачені ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за договорами купівлі-продажу нерухомості були накопичені на власному рахунку компанії в ПАТ «УПБ», шляхом надходження коштів через поточні рахунки різних компаній з поточного рахунку ТОВ «Максимус Ессетс» (код 38930661) в ПАТ «ФІДОБАНК». Тобто, фактично купівля банківських будівель за адресами: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-б та 10-а відбулась за рахунок коштів, походження яких бере початок у ПАТ «ФІДОБАНК».

В результаті здійснення аналізу грошових потоків компаній, залучених до схеми набуття коштів ТОВ «Едельмар» (код 39239180) для купівлі даної нерухомості встановлено, що всі грошові потоки мали початок в ПАТ «ФІДОБАНК» з декількох джерел отримання кредиту, отримання овердрафту, розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Клієнти ПАТ «ФІДОБАНК» здійснювали між собою перерозподіл таких коштів шляхом надання/повернення фінансової допомоги один одному або шляхом укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів з подальшим достроковим розірванням.

Далі було встановлено, що основним джерелом накопичення коштів на рахунках ТОВ «Максімус Ессетс» (код 38930661), набутих згодом ТОВ «Едельмар» (код 39239180), були розрахунки за договорами купівлі-продажу цінних паперів. Операції за договорами купівлі-продажу цінних паперів мали типовий характер: ПАТ «ФІДОБАНК» здійснював попередню оплату цінних паперів, які відображались на рахунку дебіторської заборгованості № 3541. Отримані від банку кошти за «продаж» цінних паперів продавці або їх контрагенти, яким перераховувались кошти, у вигляді поворотної фінансової допомоги, розміщували на депозитних рахунках в ПАТ «ФІДОБАНК». Далі протягом короткого періоду відбувалось дострокове розторгнення депозитів, а також, до визначеної дати передачі продавцем банку цінних паперів, здійснювалось розторгнення договорів купівлі-продажу цінних паперів.

У ході аналізу автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві було встановлено, що ПАТ «ФІДОБАНК» перераховувало кошти на адресу ТОВ «Едельмар» (код 39239180) за оренду приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська (колишня адреса Червоноармійська), 10-а. В подальшому встановлено, що ТОВ «Едельмар» (код 39239180) з метою несплати ПДВ та обготівкування коштів отриманих від ПАТ «ФІДОБАНК», проводили безтоварні операції з рядом СГД з явними ознаками фіктивності.

Також було встановлено, що ТОВ «Максимус Ессет» (код 38930661) на податковому обліку перебуває в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС Запорізької області, директором/бухгалтером та засновником являється одна і та сама людина ОСОБА_5 код іпн НОМЕР_1 , який зареєстрований на території Донецької області, який крім того являється директором та засновником ще дванадцяти СГД, що мають ознаки фіктивності. ТОВ «Максимус Ессет» згідно інформації 1-ДФ на підприємстві працює одна людина ОСОБА_5 , також вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має ніяких складських приміщень, не може виконувати ні які роботи та надавати послуги підприємствам контрагентів у зв`язку з відсутністю можливості.

Також, в ПУАТ «ФІДОБАНК», відповідно до кредитного договору № 782014К від 27.11.2014 відкрито кредитну лінію ТОВ «ФК «Авіста» з лімітом кредитування 400,0 млн. грн., цільовим призначенням - «поповнення обігових коштів» та терміном погашення - до 26.11.2015.

За рахунок кредитних коштів, наданих позичальникам-юридичним особам а саме: TOB «Грифон Капітал», TOB «Скай Кепітал», TOB «ФК «Глобал Фінанс», TOB «ФК «Авераж», TOB «ФК «Вендор» та ТОВ «ФК «Авіста» на загальну суму 2 056 млн. грн., профінансовано сплату зобов`язань за договорами відступлення прав вимог за кредитами, що обліковувались за балансом Банку на загальну суму 2 239,5 млн. грн., а також кредитів, переданих на баланс Банку від неплатоспроможного ПАТ КБ «Промекономбанк» в межах умов надання фінансової підтримки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в сумі 40 000 000 грн. для відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможного ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».

Така практика кредитування для викупу проблемного портфеля фінансовими компаніями є способом штучного покращення якості активів, що обліковувались за балансом Банку на момент їх продажу, уникнення формування резервів під кредитні ризики, а також збільшення рівня його доходності.

Після отримання грошових кредитних коштів, які надані ТОВ «ФК «Авіста», були направлені на поточні рахунки ТОВ «ФК «Авераж», ТОВ «ФК «Вендор», ТОВ «ФК «Глобал Фінанс», ТОВ «Грифон Капітал», ТОВ «Скай Кепітал», як попередня оплата за попередніми договорами, внаслідок чого до ТОВ «ФК «Авіста» перейшло викуплене згідно умов цих попередніх договорів право вимоги за частиною договорів відступлення кредитної заборгованості фізичних та юридичних осіб ПУАТ «ФІДОБАНК». Але фактично кредитними коштами ТОВ «ФК «Авіста» було профінансовано часткове закриття заборгованості за кредитами ТОВ «ФК «Авераж», ТОВ ФК «Вендор», ТОВ «ФК «Глобал Фінанс», ТОВ «Грифон Капітал», ТОВ «Скай Кепітал».

За наявними в матеріалах кредитної справи документами, кредитний договір від імені ТОВ «ФК «Авіста» підписаний директором товариства ОСОБА_6 (на дату підписання кредитного договору співробітник ПуАТ «Фідобанк»). Від імені Банку - ОСОБА_7 (на підставі довіреності від 17.12.2013).

Забезпеченням виконання умов вказаного кредитного договору були:

1) відкладальна умова до 03.12.2014 надати в заставу майнові права на депозит в сумі не менше ніж 50,0 млн. грн.;

2) відкладальна умова до 30.12.2014 надати в заставу майнові права за контрактами (право отримати від контрагентів грошові кошти) в сумі не менше ніж 250,0 млн. грн.;

3) відкладальна умова до 30.12.2014 надати в заставу майнові права на корпоративні права на 100% частки у статутному капіталі, як позичальника так і засновника позичальника.

Рішення щодо встановлення ліміту кредитування ТОВ «ФК «Авіста» прийнято кредитним комітетом у складі заступника голови правління банку ОСОБА_8 , члена правління ОСОБА_9 , директора з правових питань ОСОБА_10 , керівника служби економічної безпеки ОСОБА_11 , заступника голови правління банку ОСОБА_12 (протокол засідання кредитного комітету від 27.11.2014 №1523).

Рішення про надання поновлювальної кредитної лінії на поповнення обігових коштів ТОВ «ФК «Авіста» затверджене рішенням правління Банку у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , (протокол № 110 від 27.11.2014).

У період дії кредитного договору № 782014К від 27.11.2014, укладеного між ПУАТ «ФІДОБАНК» та ТОВ «ФК «Авіста», неодноразово укладались додаткові договори до кредитного договору та договору застави, яким передували рішення кредитного комітету та Правління Банку.

Слід зазначити, що згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.11.2015, укладеного між ТОВ «АЛЬКАНА» та Банком, відбулося часткове погашення заборгованості ТОВ «ФК «Авіста» на загальну суму 36 952 600,00 грн. (протокол засідання кредитного комітету №116/17 від 23.11.2016), за рахунок яких було погашено нараховані проценти в сумі 11 002 406,60 грн. та частина основного зобов`язання в сумі 25 950 193,40 грн.

Погашення заборгованості ТОВ «ФК «Авіста» відбулось за рахунок набуття Банком права власності на земельні ділянки загальною площею 11,35 га, які розташовані у Київській області Макарівського району Новосілківської сільської ради.

Внаслідок неповернення кредиту ТОВ «ФК «Авіста» Банку завдано збитків на суму 341 040 717,60 грн.

Також було встановлено що протягом 2014 року Банком видано кредити наступним суб`єктам господарської діяльності:

1. 10.01.2014 ТОВ «Скай кепітал» (ЄДРПОУ 37974493), заборгованість у сумі 368,2 млн. грн. закрита 29.12.2015 за рахунок передачі відступного (земельні ділянки, автомобіль) протокол Кредитного комітету № 134 від 22.12.2015;

2. 29.04.2014 ТОВ «Грифон Капітал» (ЄДРПОУ 38316138), станом на 01.05.2016 заборгованість складає 234,7 млн. грн.;

3. 30.05.2014 ТОВ «ФК «Глобал Фінанс» (ЄДРПОУ 38902168), станом на 01.05.2016 заборгованість складає 363,9 млн. грн. ;

4. 31.07.2014 ТОВ «ФК «Вендор» (ЄДРПОУ 38996895), станом на 01.05.2016 заборгованість складає 356,8 млн. грн.;

5. 29.08.2014 складає ТОВ «ФК «Авераж» (ЄДРПОУ 39115791), станом на 01.05.2016 заборгованість 369,4 млн. грн.;

6. 27.11.2014 ТОВ «ФК «Авіста» (ЄДРПОУ 39288180), станом на 01.05.2016 заборгованість складає 341,0 млн. грн.

За рахунок кредитних коштів, наданих позичальникам-юридичним особам (TOB «Грифон Капітал», TOB «Скай Кепітал», TOB «ФК «Глобал Фінанс», TOB «ФК «Авераж», TOB «ФК «Вендор», ТОВ «ФК «Авіста») на загальну суму 2 056 млн. грн., профінансовано сплату зобов`язань за договорами відступлення прав вимог за кредитами, що обліковувались за балансом Банку на загальну суму 2 239,5 млн. грн., а також кредитів, переданих на баланс Банку від неплатоспроможного ПАТ КБ «Промекономбанк» в межах умов надання фінансової підтримки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, в сумі 40 000 000 грн. для відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможного ПАТ «КБ «ПРОМЕКОНОМБАНК».

Таким чином, службові особи ПУАТ «ФІДОБАНК» МФО (300175), шляхом розтрати активів Банку, проведеними операціями в 2015 році, по відчуженню майна Банку банківських будівель загальною площею 5690,1 кв.м., вчинили продаж за завідомо заниженою ціною в адресу ТОВ «Едельмар» (код 39239180), тим самим привели до недостатністю майна Банку для задоволення їх вимог, як наслідок, нанесли великої матеріальної шкоди вкладникам та кредиторам Банку, що призвели до віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, що завдало великої матеріальної шкоди кредиторам.

На даний час невстановлені особи проводять реєстраційні дії щодо ТОВ «Едельмар» (код 39239180), з метою противоправного заволодіння вищевказаним нерухомими майном підприємства.

Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2019 № 188375811, записом про право власності № 34015530 від 05.11.2019 здійсненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 право власності на об`єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10А та АДРЕСА_1 , зареєстровано за ТОВ «ХЕНВІК СИСТЕМ»(код 43126851).

Крім того, встановлено, що засновником ТОВ «ХЕНВІК СИСТЕМ» (код 43126851) являється ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

Також, встановлено, що відповідно до рішення Єдиного учасника ТОВ «ХЕНВІК СИСТЕМ» б/н від 30.10.2019, до статутного капіталу ТОВ ХЕНВІК СИСТЕМ» внесено зміни, зокрема внесено додатковий вклад учасника ТОВ «Едельмар» у вигляді нежитлових споруд, що знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10А та АДРЕСА_1 , тим самим було безоплатно змінено власника з ТОВ «Едельмар» на ТОВ «ХЕНВІК СИСТЕМ».

Під час досудового розслідування винесено постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів корпоративних прав у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

З метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, запобіганню подальшого відчуження речових доказів (майна за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 5104,2 кв.м.), та реєстровим № 406 та нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 (585,9 кв.м.), попередження заподіянню збитків, виникла необхідність у накладенні арешту на корпоративні права ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, представник сторони обвинувачення подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити та накласти арешт на корпоративні права з метою збереження речових доказів.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається що у провадженні слідчого управління ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000126 від 20.10.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ст. 218-1, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 220-2, ст. 219, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України.

Під час досудового розслідування винесено постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів корпоративних прав у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Так, ст. 190 Цивільного кодексу України визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Стаття 139 Господарського кодексу України надає визначення майна у сфері господарювання. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Враховуючи вищенаведене, поняття «майно», яке використовується у законодавстві України, включає акції та частки у статутних капіталах, які є особливим видом майна.

Отже, майно, яке має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №32016100000000126 від 20.10.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 218-1, ст. 218-1, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ст. 218-1, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 220-2, ст. 219, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на корпоративні права у вигляді 100% статутного капіталу підприємства ТОВ «Едельмар» (код 39239180).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1