Рішення

від 12.05.2021 по справі 483/581/20

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/581/20

Провадження № 2/483/64/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Казанлі Л.І.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

прокурора Чехліної В.О.,

представника відповідача ОСОБА_2.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняцивільну справу за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 , третя особа - державне підприємство Очаківське лісомисливське господарство , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

04 травня 2020 року заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 Савицька М. звернулася до суду із зазначеним позовом в інтересах держави в особі Очаківської районної державної адміністрації до Покровської сільської ради та ОСОБА_1 .. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що прокуратурою було встановлено порушення Покровською сільською радою вимог законодавства при передачі земельної ділянки ОСОБА_1 , якій рішенням від 05 липня 2011 року № 5 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,120 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 06 квітня 2012 року отримано державний акт серії ЯК № 263597 на право власності на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 4825183203:02:006:0068. Вказана земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ та відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому повноваження щодо вилучення та передачі її у власність належали Очаківській РДА. Крім того, зазначила, що спірна земельна ділянка входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду Кінбурнська коса . Також вказана земельна ділянка знаходиться у межах двохкілометрової прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 629 м від урізу Дніпровського лиману, а тому не може передаватися у приватну власність взагалі та, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку. Посилаючись на викладене, просила визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради щодо затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, визнати недійсним виданий останній державний акт на земельну ділянку, а також зобов`язати відповідачку повернути її у власність держави в особі Очаківської районної державної адміністрації з постійним землекористуванням державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство .

Ухвалою від 10 лютого 2021 року в якості правонаступника відповідача - Покровської сільської ради до участі в справі залучено Очаківську міську раду Миколаївського району Миколаївської області, а 12 квітня 2021 року в якості правонаступника позивача - Очаківської районної державної адміністрації - Миколаївську районну державну адміністрацію.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, уточнивши, що просить зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 у власність територіальної громади Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області, з урахуванням того, що спірна земельна ділянка на теперішній час розташована саме в межах цієї територіальної громади.

Представник відповідача - Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області в судовому засіданніпозов визнав частково, при цьому погодився, що земельна ділянка відповідачки ОСОБА_1 перетинається з землями Державного лісового фонду України. Разом із тим, вважав безпідставними доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, оскільки згідно з містобудівною документацією села Покровське така прибережна смуга не встановлена, проект землеустрою щодо її встановлення не розроблено та не затверджено, цільове призначення земель населеного пункту в межах двох кілометрів від урізу води не змінено, та вони за рішенням компетентного органу не віднесені до земель водного фонду. Також наголошував на безпідставності тверджень прокурора, що спірна земельна ділянки розташована в межах території об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП Кінбурнська коса , адже проекту організації території цього парку немає, і земельна ділянка території регіонального ландшафтного парку в натурі не відведена.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала, зазначивши, що витребування у неї земельної ділянки як у добросовісного набувача є суттєвим порушенням гарантованого Конституцією України права кожної особи вільно володіти своїм майном.

Представник позивача - Миколаївської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 130 ЦПК України, до суду не з`явився, про причини неявки свого представника третя особа суду не повідомила.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.

На підставі рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 29 грудня 2009 року № 14 відповідачці ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,120 га в межах території с. Покровське Очаківського району Миколаївської області із земель житлової та громадської забудови (а. с. 22).

05 липня 2011 року Покровською сільською радою прийнято рішення № 5, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,120 га у власність відповідачці ОСОБА_1 за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а. с. 20).

На підставі вказаного рішення відповідачці ОСОБА_1 06 квітня 2012 року видано державний акт серії ЯК № 263597 на право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га за цільовим призначенням - будівництво і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 4825183203:02:006:0068, що розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 29).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 , входить до складу земель державного лісового фонду Кінбурнського лісництва ДП Очаківське ЛМГ в межах Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДП Очаківське ЛМГ (до перейменування - Очаківське державне лісомисливське господарство, Очаківський держлісгосп), що підтверджується копією виданого у 1994 році державного акта про надання Очаківському державному лісомисливському господарству земельної ділянки у складі єдиного земельного масиву площею 9 355 га у постійне користування (а. с. 143-147), а також повідомленнями ДП Очаківське ЛМГ від 06 лютого 2020 року № 32 (а. с. 36) та ВО Укрдержліспроект від 14 лютого 2020 року № 94 з фрагментами накладки земельних ділянок та картографічної бази даних ДП Очаківське ЛМГ на публічну кадастрову карту України станом на 01 січня 2004 року, доданих до нього (а. с. 33-35).

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 116 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент прийняття спірного рішення) передбачено, що надання земельної ділянки, яка перебуває у власності чи користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 12 ЗК України визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , ст. 32 Лісового кодексу України (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, зокрема, передачу у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припинення права користування ними.

Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства, будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків, визначених ч. 7 цієї статті (ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Вилучення спірної земельної ділянки в порядку ст. 149 ЗК України Очаківською РДА не здійснювалося, що вбачається з повідомлення голови Очаківської РДА Допіри О. (а. с. 41).

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками , що діяло на час прийняття оскаржуваного рішення, з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері було заборонено приймати рішення про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.

Отже, вилучення земель лісогосподарського призначення з передачею їх у власність громадян було заборонено.

Таким чином, розпорядження спірною земельною ділянкою не відносилось до повноважень Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, а тому земельну ділянку було надано у власність відповідачці ОСОБА_1 з перевищенням власних повноважень та поза волею належного розпорядника - Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області, без вилучення земельної ділянки з постійного користування ДП Очаківське ЛМГ всупереч існування заборони на вилучення та передачу лісових ділянок у приватну власність громадян.

Крім того, як випливає зі змісту ст.ст. 85, 88 Водного кодексу України, ст.ст. 59, 60, 84 Земельного кодексу України, з метою охорони водних об`єктів уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Землі цих захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Отже, прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень, а землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, і проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води.

Вищевказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах № 6-182цс14 та № 6-175цс від 19 листопада 2014 року, № 6-193цс14 від 17 грудня 2014 року, № 6-206цс14 від 24 грудня 2014 року, № 6-162цс15 від 10 червня 2015 року, № 6-523цс15 від 01 липня 2015 року, в яких наголошується на тому, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з їх нормативних розмірів, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них , і сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Як вбачається з роздруківки з Публічної кадастрової карти України, яка є загальнодоступною та інформація з якої відповідно до ст. 82 ЦПК України не потребує додаткового доведення, спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 , знаходиться на відстані близько 629 метрів від урізу Дніпровського лиману (а. с. 34-35), тобто вона розташована в межах двокілометрової зони, розміри якої передбачено ст. 88 Водного кодексу України.

Оцінюючи доводи представника відповідача про відсутність доказів того, що спірна земельна ділянка розташована в межах території об`єкту природно-заповідного фонду - РЛП Кінбурнська коса , суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про природно-заповідний фонд України до природно-заповідного фонду належать, зокрема, регіональні ландшафтні парки.

15 жовтня 1992 року Миколаївською обласною радою у в межах своєї компетенції було прийнято рішення № 16 Про створення регіонально-ландшафтного парку Кінбурнська коса (а. с. 44), в якому визначено загальний розмір території цього парку та конкретні землі, що входять до складу створеного парку, надавши таким чином цим землям статусу території та об`єктів природно-заповідного фонду України. До складу територій цих земель увійшли землі Покровської сільської ради, до яких входять території с. Покровка, с. Покровське та с. Василівка, а відтак на ці землі також розповсюджується правовий режим земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до цих рішень та проекту створення парку вся територія півострова в межах області та відповідно й спірна земельна ділянка входять в межі об`єкту природно-заповідного фонду Кінбурнська коса .

Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЗК України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Статтею 186-1 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягають погодженню зі структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Як вбачається з інформації управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації (а. с. 43), проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки до зазначеного підрозділу не надавався, висновки про його погодження не приймалися.

Доводи відповідачки ОСОБА_1 про те, що вона є добросовісним набувачем, а тому відсутні підстави для повернення з її власності земельної ділянки, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику Європейського суду з прав людини, яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України, зокрема ст.ст. 13, 14, визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

З огляду на наведене, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідачки відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідачка ОСОБА_1 не мала перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна були знати про те, що ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 травня 2018 року в справі № 372/2180/15-ц, від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15-ц.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Покровської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1200 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд суперечить нормам ЗК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), а тому є незаконним та у відповідності до ст. 21 ЗК України підлягає скасуванню.

У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, за правилами ст. 152 ЗК України недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки, а тому також слід визнати недійсним виданий відповідачці ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення державний акт.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Оскільки земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею власника, повноваження якого здійснює на даний час Миколаївська районна державна адміністрація, суд вважає, що вимоги прокурора про зобов`язання відповідачки повернути земельну ділянку у власність держави також підлягають задоволенню.

Проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, у порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню на користь Миколаївської обласної прокуратури відшкодування сплаченого судового збору з відповідачів - Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області в розмірі2 102 грн за немайнову вимогу про визнання незаконним та скасування рішення,з ОСОБА_1 - 5 255 грн(за вимогу майнового характеру, за вимогу про визнання недійсним державного акту та за розгляд заяви про забезпечення позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки- задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 05 липня 2011 року № 5 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1200 га по АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №263597 від 06 квітня 2012 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 482510001001295 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 4825183203:02:006:0068 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , повернути земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 4825183203:02:006:0068, що розташована по АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації з постійним землекористуванням державного підприємства Очаківське лісомисливське господарство .

Стягнути з Очаківської міської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Миколаївської обласної прокуратури - 2 102 (дві тисячі сто дві) гривні в рахунок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури - 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень в рахунок судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 травня 2021 року.

Головуючий: