Рішення

від 28.04.2021 по справі 734/2409/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/55/21 Справа № 734/2409/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 квітня 2021 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Бузунко О.А.,

за участю секретарів судових засідань Галюк Л.В., Колоколуші Н.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

за позовом: ОСОБА_1 до

відповідача: ОСОБА_3

вимоги позивача: стягнення матеріальної компенсації за користування спільним майном та половини доходу, отриманого від користування майном, що є у спільній частковій власності,

встановив:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за користування спільним майном та про стягнення половини доходу, отриманого від користування майном, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 24 липня 2003 року по 07 жовтня 2014 рік перебував з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано.

Все майно, набуте позивачем та відповідачем за період перебування у шлюбі, рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2017 року у справі № 734/2029/15-ц розділено в порядку поділу спільного майна подружжя.

За позивачем визнано право власності на Ѕ частку будівлі кафетерію, площею 632,1 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та Ѕ частку земельної ділянки кадастровий номер 7422055100:01:003:0082, площею 0,0415 га, на які розташована будівля.

За відповідачем також визнано право власності на Ѕ частку будівлі кафетерію, площею 632,1 м 2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та Ѕ частку земельної ділянки кадастровий номер 7422055100:01:003:0082, площею 0,0415 га, на які розташована будівля.

На теперішній час позивач та відповідач є співвласниками вказаної будівлі кафетерію, площею 632,1 м 2 , що належать їм на праві спільної часткової власності.

З 07 жовтня 2014 року ОСОБА_3 одноособово використовує вказану будівлю для здійснення підприємницької діяльності в сфері ресторанного бізнесу та надання послуг харчування, у зв`язку з чим отримує прибуток.

Відповідач одноособово володіє і користується всім приміщенням вказаного нерухомого майна, не допускає позивача до володіння і користування своєю Ѕ часткою майна, чинить супротив останньому, відмовляється спілкуватись і домовлятись про порядок володіння та користування будівлею, що є їхньою спільною частковою власністю.

За весь період одноособового використання будівлі кафетерію, з 07 жовтня 2014 року, відповідачем не сплачено жодної матеріальної компенсації за користування Ѕ часткою майна, що належить позивачу, не сплачено половину доходу, отриманого від використання майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно зі ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкова вартості 1 м 2 орендної плати об`єкта нерухомого майна - будівлі кафе-бару, загальною площею 632,1 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 а від 10 серпня 2020 року ринкова вартість 1 м 2 орендної плати вказаного об`єкта нерухомого майна становить 146 грн./міс.

Отже, ринкова вартість орендної плати за місяць від використання всього приміщення будівлі кафетерію площею 632,1 м 2 становить - 92 286,60 гривень/місяць.

Оскільки ОСОБА_1 належить Ѕ частка у праві власності на нерухоме майно, а саме будівлі кафетерію, площею 632,1 м 2 , яку сума компенсації, яку відповідач має сплатити на користь позивача за останні три роки з 21 серпня 2017 року по 21 серпня 2020 рік одноособового користування спільним майном, становить - 1 661 158,80 гривень.

Щомісячна компенсація за одноособове користування спільним нерухомим майном, а саме будівлею кафетерію, які відповідач має сплачувати до припинення права спільної часткової власності, становить - 46 143,30 гривень/місяць.

Позивач просив суд:

- стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 1 661 158,80 гривень за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном, будівлі кафетерію, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період останні три роки до моменту пред`явлення позову,

- встановити щомісячну компенсацію за одноособове володіння та користування ОСОБА_3 спільним нерухомим майном, а саме будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 46 143,30 гривень, яку ОСОБА_3 має сплачувати на користь ОСОБА_1 з дати пред`явлення позову до припинення спільної часткової власності,

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину доходу отриманого ОСОБА_3 за 2018 - 2020 роки отриманого від користування будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в спільній частковій власності, в розмірі 78 376 гривень. Вирішити питання про стягнення з ОСОБА_3 судового збору та інших витрат по справі /а.с. 1-7, т.1/.

2. 01 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначає наступне.

Щодо недоведеності порушення прав позивача на користування будівлею кафетерію. Як зазначає сам позивач, вже майже два роки триває розгляд справи № 734/2434/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки у спільній частковій власності. Згідно уточнених позовних вимог, позивач просить виділити в натурі належну йому частину будівлі кафетерію що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий номер 7422055100:01:003:0082, на якій цей кафетерій знаходиться. При цьому затягування справи відбувається через призначення позивачем експертизи по справі і не надання експертам протягом тривалого часу необхідних документів. Таким чином, питання виділу в натурі 1/2 частини кафетерію є предметом спору по справі № 734/2434/18.

також, позивач не звертався із пропозиціями щодо спільного користування майном, як він про це зазначає. Натомість позивач звертався з позовом про виселення відповідача з даного приміщення та робив спроби захоплення приміщення разом із сторонніми особами, що йому здійснити не вдалось. Тобто, позивач намагався позбавити відповідача можливості здійснювати у приміщенні підприємницьку діяльність. Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року у справі № 734/3532/16-ц позовні вимоги відповідача задоволено та зобов`язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні належним на праві приватної власності відповідача нежитловим приміщенням загальною площею 632 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення вказаного приміщення. Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 06 квітня 2017 року скасовано. В подальшому постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року залишено без змін. В своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про порушення відповідачем його прав, як власника майна, є безпідставними, оскільки, вважаючи, що таке його право порушено, ОСОБА_1 мав право звернутись з позовом про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю шляхом зобов`язання не чинити перешкоди, а не шляхом звільнення ОСОБА_3 займаного нежитлового приміщення. Таким чином, Верховним Судом встановлено безпідставність доводів ОСОБА_1 щодо порушення його прав як власника майна.

В подальшому, з позовами про усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю шляхом зобов`язання не чинити перешкоди чи з позовом про встановлення порядку користування приміщенням ОСОБА_1 не звертався. Відтак відсутні докази того, що відповідачем порушувались права позивача на користування приміщення.

Щодо відсутності правових підстав стягнення компенсації. Позивач посилається на ч. 3 ст. 358 ЦК України, стверджуючи, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. В той же час, таке тлумачення позивачем положень ч. 3 ст. 358 ЦК України є довільним, вирваним з контексту та хибним. Частина 3 ст. 358 ЦК України, встановлює право на отримання матеріальної компенсації тільки тим співвласником, який за договором про визначення порядку володіння та користування спільним майном, або в судовому порядку, отримав у володіння та користування меншу частину майна, ніж та, що відповідає його частці, або у разі неможливості цього, взагалі не отримав майно у володіння та користування у натурі.

Відповідно, співвласник позбавлений права вимоги матеріальної компенсації, якщо договір про порядок володіння та користування майном не було укладено, або якщо порядок володіння або користування спільним майном у натурі не вирішено в судовому порядку.

04 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_5 в простій письмовій формі було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_1 зобов`язується передати ОСОБА_3 в безоплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 632 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі того, що об`єкт збудовано в шлюбі на кошти ОСОБА_3 . Згідно договору приміщення використовується для здійснення господарської діяльності ОСОБА_3 . Тобто, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 358 ЦК України, шляхом укладання договору визначили порядок користування приміщенням кафетерію.

Даний договір неодноразово був предметом судових спорів. Так, судовими рішеннями, позивачу було неодноразово відмовлено у визнанні даного договору недійсним з різних підстав. ОСОБА_3 на належних правових підставах, безоплатно використовувала приміщення для здійснення господарської діяльності відповідно до умов договору, укладеного з іншим співвласником. Договір не визнаний в судовому порядку недійсним, а позивач не подавав до суду позову про визначення порядку користування та володіння будівлею кафетерію. Доводи позивача про те, що він намагався встановити порядок користування будівлею нічим не підтверджені.

Щодо безпідставного визначення суми компенсації за "одноособове користування" об`єктом. Позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за одноособове користування спільним майном в розмірі 1 661 158,80 гривень. При визначенні суми компенсації позивач використовував звіт про незалежну оцінку ринкової вартості 1 кв. м. орендної плати об`єкта нерухомого майна, тобто компенсацію відповідач ототожнює з орендною платою, яку, на думку позивача, відповідач має сплатити з 21 серпня 2017 року по 21 серпня 2020 року.

В той же час, відповідач стверджує, що така вимога є безпідставною так як, позивач не має право на компенсацію в силу вимог ст. 358 ЦК України. Також, відповідно до укладеного договору від 04 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 безоплатного користування спірним майном, що виключає можливість стягнення з ОСОБА_3 будь-якої орендної плати за користування майном. Також, ОСОБА_3 не передавала приміщення кафетерію в оренду і не має наміру цього робити в подальшому, а отже не отримувала доходів у вигляді орендної плати за здавання в оренду вказаного спірного майна. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача ринкової вартості орендної плати за користування приміщенням є безпідставними. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача щомісячної компенсації за користування спільним майном у вигляді орендної плати, визначеної звітом про оцінку, задоволенню не підлягають. Стягненню можуть підлягати тільки фактичні витрати, які здійснила особа.

Щодо безпідставності вимог про стягнення суми частини доходу, отриманого від користування спільним майном. Позивач просить стягнути суму частини доходів, отриманих від користування спільною власністю. Така вимога позивача є необґрунтованою та такою, що не підтверджується наявними доказами, а саме: згідно ст. 359 ЦК України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. 04 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір безоплатного користування спірним майном. Відповідач має право власності на доходи, одержані нею у зв`язку із користуванням об`єктом. Таким чином, домовленістю між сторонами встановлено, що доходи, отримані відповідачем від використання майна, є її власністю. Відтак, вимоги про стягнення на користь позивача частини доходів є необґрунтованими та безпідставними. Всі інші доводи позивача також не підтверджуються доказами та суперечать домовленостям, викладеним в договорі від 04 вересня 2014 року.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 116-121, т. 1/.

3. 02 березня 2021 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить вважать викладеними позовні вимоги у такій редакції: Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 661 158,80 гривень за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном, будівлі кафетерію, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період останні три роки до моменту пред`явлення позову; встановити щомісячну компенсацію за одноособове володіння та користування ОСОБА_3 спільним нерухомим майном, а саме будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 в розмірі 46 143,30 гривень, яку ОСОБА_3 має сплачувати на користь ОСОБА_1 з дати пред`явлення позову до припинення спільної часткової власності; у разі відмови у задоволенні позовної вимоги про встановлення щомісячної компенсації за одноособове володіння і користування ОСОБА_3 будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 за період з дати пред`явлення позову до припинення спільної часткової власності - встановити режим користування будівлею; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину доходу отриманого ОСОБА_3 за 2018 - 2020 роки отриманого від користування будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в спільній частковій власності, в розмірі 78 376 гривень. Судові витрати покласти на відповідача /а.с. 212-221, т. 1/.

4. 11 березня 2021 року від відповідача надійшли пояснення на заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, відповідно до яких ОСОБА_3 просить суд відмовити позивачу повністю в задоволенні позовних вимог /а.с. 234-238, т. 1/.

5. 16 березня 2021 року /до прийняття судом процесуального рішення по заяві про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 02 березня 2021 року/ від позивача надійшла заява про зміну предмета позовної вимоги та залишення без розгляду третьої позовної вимоги, відповідно до якої позивач просить вважати викладеними позовні вимоги в такій редакції:

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 661 158,80 гривень за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном, будівлі кафетерію, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період останні три роки до моменту пред`явлення позову,

встановити порядок користування будівлею, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши у користування ОСОБА_1 приміщення: 1-1 (тамбур) - 1,5 м. кв., 1-2 (зал бар) - 35,4 м. кв., 1-3 (сходи) - 2,7 м. кв., 1-4 (кладова) - 5,3 м. кв., 1-5 (умивальник) - 1,0 м. кв., 1-6 (туалет) - 1,2 м. кв., 1-7 (склад) - 10,6 м. кв., 1-8 (кухня) - 14,8 м. кв., 1-15 (коридор) - 7,0 м. кв., 1-16 (сходи) - 7,9 м. кв., 1-17 (туалет) - 1,5 м. кв., 1-18 (умивальник) - 1,2 м. кв., 1-19 (зал ресторан) - 46,6 м. кв., 1-20 (кухня) - 6,0 м. кв., 1-21 (балкон) - 1,3 м. кв., 1-32 (сходи) - 3,8 м. кв., 1-33 (хол) - 5,2 м. кв., 1-34 (душева) - 1,8 м. кв., 1-35 (туалет) - 2,1 м. кв., 1-36 (коридор) - 9,6 м. кв., 1-37 (роздягальня) - 5,1 м. кв., 1-38 (парилка) - 4,1 м. кв., 1-39 (кладова) - 13,8 м. кв., 1-40 (кабінет) - 12,5 м. кв., 1-41 (кладова) - 5,4 м. кв., 1-43 (більярдна) - 62,95 м. кв., загальною площею - 270,35 м. кв., іншу частину будівлі залишити в користуванні ОСОБА_3 ,

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину доходу, отриманого ОСОБА_3 за 2018, 2019, 2020 роки від користування будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в спільній частковій власності, в розмірі 78 376 гривень /а.с. 5-10, т. 2/.

Протокольною ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області 17 березня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про зміну позовних вимог в частині визначення порядку користування будівлею та прийнято заяву про зменшення позовних вимог.

Таким чином, судом здійснювався розгляд справи стосовно двох заявлених позовних вимог (з урахуванням останнього уточнення 16 березня 2021 року):

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 661 158,80 гривень за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном, будівлі кафетерію, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за період останні три роки до моменту пред`явлення позову,

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 половину доходу, отриманого ОСОБА_3 за 2018, 2019, 2020 роки від користування будівлею кафетерію, за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться в спільній частковій власності, в розмірі 78 376 гривень /а.с. 5-10, т. 2/.

Вказані позовні вимоги підтримувалися позивачем та його представником в судовому засіданні.

6. 01 квітня 2021 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

1. Представником позивача разом з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів у Козелецькій ДПІ Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області.

2. 26 січня 2021 року представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

3. 22 лютого 2021 року представником позивача подані клопотання про витребування доказів.

4. 05 квітня 2021 року представником позивача подана заява про долучення доказів щодо понесених позивачем судових витрат та акт розрахунку за договором про надання правової допомоги № 12-06/20 від 12 червня 2020 року та додаткова угода № 2 від 17 червня 2020 року.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

1. У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2020 року справа була передана судді Бузунко О.А.

2. Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву та призначено справу до розгляду на 07 жовтня 2020 року.

3. 07 жовтня 2020 року справу було знято з розгляду в зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному. Наступне судове засідання призначено на 09 листопада 2020 року.

4. 09 листопада 2020 року розгляд справи відкладено до 14 грудня 2020 року в зв`язку з наданням часу позивачу для підготовки клопотань.

09 листопада 2020 року судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано в Козелецькій ДПІ Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області відомості про суми доходів, отриманих ОСОБА_3 від діяльності в сфері ресторанів, надання послуг мобільного харчування КВЕД 56.10 та утриманих податків.

5. 14 грудня 2020 року розгляд справи відкладено до 26 січня 2021 року в зв`язку з необхідністю витребування інформації від ДПІ.

6. 26 січня 2021 року розгляд справи відкладено до 08 лютого 2021 року.

26 січня 2021 року судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано в Козелецькій ДПІ Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області відомості про суми доходів, отриманих ОСОБА_3 від діяльності в сфері ресторанів, надання послуг мобільного харчування КВЕД 56.10 та утриманих податків за період ІІІ, IV квартали 2017 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року; І, ІІ квартали 2020 року. У разі неможливості надати вище вказані докази за КВЕДом 56.10, надати на адресу суду відомості про суми/джерела доходів отриманих від усіх видів діяльності та утриманих податків ОСОБА_3 за період ІІІ, IV квартали 2017 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2018 року; І, ІІ, ІІІ, IV квартали 2019 року; І, ІІ квартали 2020 року.

7. 08 лютого 2021 року розгляд справи відкладено до 22 лютого 2021 року у зв`язку з неотриманням відповіді з Козелецької ДПІ.

8. 22 лютого 2021 року судове засідання відкладено до 03 березня 2021 року у зв`язку з необхідністю надання додаткового часу стороні позивача для підготовки до захисту.

22 лютого 2021 року протокольними ухвалами Козелецького районного суду Чернігівської області відмовлено в задоволенні клопотань про витребування доказів.

9. 03 березня 2021 року розгляд справи відкладено до 17 березня 2021 року у зв`язку з наданням часу представнику відповідача для ознайомлення із заявою про уточнення позовних вимог.

10. 17 березня 2021 року протокольною ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області клопотання позивача задоволено частково. Відмовлено в прийнятті заяви щодо зміни позовних вимог в частині порядку користування будівлею, оскільки в такій вимозі вбачалася зміна одночасно предмета і підстав позову та прийнято заяву про зменшення позовних вимог з 465 000,00 грн до 78 000,00 грн.

17 березня 2021 року закрито підготовче провадження. Справа призначена до судового розгляду на 05 квітня 2021 року.

11. 05 квітня 2021 року розгляд справи відкладено до 20 квітня 2021 року.

12. 20 квітня 2021 року розгляд справи відкладено до 28 квітня 2021 року.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

1. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17 серпня 2020 року, встановлено, що кафе-бар, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності /по Ѕ/ належить ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 травня 2017 року /а.с. 22-24, т. 1/. На вказане нежитлове приміщення виготовлено технічний паспорт /а.с. 11-21, т. 1/.

2. В провадженні Козелецького районного суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки у спільній частковій власності /справа № 734/2434/18, ухвала про відкриття провадження - а.с. 33, т. 1 /сторони в судовому засіданні підтвердили, що на час розгляду цієї справи, справа № 734/2434/18 ще не розглянута/.

3. Відповідно до Звіту про незалежну оцінку ринкової вартості 1 м 2 орендної плати об`єкта нерухомого майна - будівлі кафе-бару, загальною площею 632,1 м 2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що ринкова вартість 1 м 2 орендної плати об`єкта нерухомого майна - будівлі кафе-бару, за станом на 10 серпня 2020 року становить приблизно 146,00 гривень/місяць /а.с. 58-96, т. 1/.

4. Відповідно до договору від 04 вересня 2014 року ФОП ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_1 , з однієї сторони, та Фізична особа ОСОБА_3 уклали Договір, відповідно до якого Сторона 1 зобов`язується передати Стороні 2 в безоплатне користування нежитлове приміщення загальною площею 632 м 2 (об`єкт) за адресою: АДРЕСА_1 . Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, або до визначення судом права власності щодо можливого розподілу майна, на підставі позову про розподіл майна (якщо рішення суду не буде до дати закінчення договору, він автоматично подовжується) - а.с. 122-123, т. 1.

5. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 12 жовтня 2016 року залишено без змін рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2016 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору, укладеного 04 вересня 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_3 /а.с. 138-139, т. 1, а.с. 124-127, т. 1/.

6. Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 06 червня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, розташованим по АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення /а.с. 128-137, т. 1/.

7. ОСОБА_3 в 2016 році отримала дохід від зайняття підприємницькою діяльністю в розмірі 316 099,00 грн. /декларація, роздрукована з інтернет-ресурсу - а.с. 26-32, т. 1/.

8. Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, встановлено, що обсяг доходу від провадження підприємницької діяльності, відповідно до поданих річних декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_3 за період 2017-2020 роки становить: 2017 рік - 38 400 гривень, 2018 рік - 79 676 гривень 80 копійок, 2019 рік - 50 076 гривень, 2020 рік - 27 000 гривень /а.с. 193-198, т. 1/.

9. 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 звертався до т.в.о. начальника Козелецького ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області з заявою, що в ресторані Росичі за адресою: вул. Соборності, буд. 40-А в смт Козелець ОСОБА_3 проводить реконструкцію та наносить збитки приміщенню /а.с. 225, т. 1/.

10. Відповідно до відповіді, наданої 22 березня 2018 року за підписом заступника начальника Козелецького ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, в діях ОСОБА_3 , які, за твердженням ОСОБА_1 , полягали в ненаданні доступу до нежитлового приміщення - ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вбачається склад кримінального правопорушення /а.с. 226, т. 1/.

11. Згідно з талоном-повідомленням єдиного обліку № 686, наданого за підписом старшого інспектора-чергового Козелецького ВП Ніжинського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, 07 лютого 2020 року до чергової частини надійшла письмова заява ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 проводить реконструкцію ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 та не допускає його до приміщення кафетерію /а.с. 227, т. 1/.

12. Відповідач здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану не лише зі спірним об`єктом нерухомості (вказана обставина доведена до відома суду відповідачем і визнана позивачем).

V. Оцінка Суду.

Згідно з частиною першою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи , їхніх представників.

Згідно з вимогами статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо матеріальної компенсації за користування спільною частковою власністю.

Позивач просив стягнути з відповідача 1 661 158,80 грн за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном - будівлею кафетерію на підставі частини третьої статті 358 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно з частиною третьою статті 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Стаття 358 Цивільного кодексу України встановлює певний алгоритм дій при користуванні спільною частковою власністю: сторони володіють/користуються/розпоряджаються такою власністю за взаємною згодою; у разі недосягнення згоди між співвласниками про порядок володіння та користування майном, співвласник має право звернутися до суду з позовом про надання йому у володіння та користування тієї частини майна, яка відповідає його частці; і лише у випадку неможливості надання у володіння та користування майна /неможливість визначення окремого порядку користування, занадто малий об`єкт спільної часткової власності /автомобіль і т.д./ тощо/ співвласник має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються майном, відповідної матеріальної компенсації.

Приписи частини третьої статті 358 Цивільного кодексу України регулюють право співвласника отримати матеріальну компенсацію у разі неможливості надання йому у володіння та користування його частини спільного майна в натурі.

Тобто, законодавцем як правову підставу такої компенсації закладена фактична неможливість надання майна у володіння та користування. Натомість, у відносинах, які сталися між сторонами, такої неможливості не доведено. Чинення перешкод відповідачем позивачу, як на тому наполягає останній та з приводу чого звертався до правоохоронних органів (про що детально описано вище), не є підставою для компенсації матеріальної шкоди в порядку, передбаченому частиною третьою статті 358 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для врахування як доказу договору про безоплатне користування спірним приміщенням, оскільки він має інший предмет - безоплатність користування майном, натомість предметом позову є матеріальна компенсація, а не встановлення розміру плати за користування приміщенням.

Щодо розподілу доходів від використання майна, що є спільною частковою власністю.

Позивач просив стягнути з відповідача 78 376,00 грн за одноособове володіння і користування спільним нерухомим майном - будівлею кафетерію на підставі статті 359 Цивільного кодексу України.

Вказана сума розрахована позивачем з урахуванням того, що за період 2018-2020 роки відповідач отримала сукупний дохід в розмірі 156 752,00 грн., половину від якого позивач і просив стягнути на його користь.

Відповідно до статті 359 Цивільного кодексу України плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як встановлено в судовому засіданні за твердженнями сторін, у відповідача, окрім вказаного нежитлового приміщення, є ще інше приміщення, в якому вона також здійснює підприємницьку діяльність.

Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, встановлено, що обсяг доходу від провадження підприємницької діяльності, відповідно до поданих річних декларацій про майновий стан і доходи ОСОБА_3 за період 2017-2020 роки становить: 2017 рік - 38 400 гривень, 2018 рік - 79 676 гривень 80 копійок, 2019 рік - 50 076 гривень, 2020 рік - 27 000 гривень /а.с. 193-198, т. 1/. При цьому, розмежування стосовно того, яку суму доходу відповідач отримала від здійснення підприємницької діяльності ресторану ІНФОРМАЦІЯ_1 , а яку від здійснення також діяльності в іншому об`єкті нерухомості суду не надано. Вказане свідчить, що в сукупний дохід відповідача, який за 2018-2020 роки становить 156 752,00 грн, входять і доходи від підприємницької діяльності, не пов`язаної з діяльністю спірного об`єкта нерухомості.

На виконання вимог частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України позивачем не доведено, що сукупний дохід в розмірі 156 752,00 грн відповідачем отримано виключно від діяльності спірного об`єкта, з огляду на що в задоволені позову слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

У разі відмови в позові, відповідно до частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 358, 359 Цивільного кодексу України, статтями 76, 80, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за користування спільним майном та стягнення половини доходу, отриманого від користування майном, що є у спільній частковій власності, - відмовити в повному обсязі.

Відомості про учасників провадження:

Позивач - ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 /,

Представник позивача - адвокат Циктич Олена Олександрівна / АДРЕСА_3 /,

Відповідач - ОСОБА_3 / АДРЕСА_4 /,

Представник відповідача - адвокат Нагорний Олександр Віталійович /м. Київ, проспект Голосіївський, 70, офіс 406/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Бузунко

Повний текст рішення складений 11 травня 2021 року