Постанова

від 11.05.2021 по справі 910/11161/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Справа № 910/11161/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Гнидка М.В.

відповідача - Назаренко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 (повне рішення складено 01.02.2021)

у справі №910/11161/20 (суддя - Баранов Д.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 18097708,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660 від 23.08.2019 у загальному розмірі 28614650,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в порушення договірних зобов`язань не сплачено орендну плату, додаткову плату та не компенсовано вартість комунальних послуг за квітень-червень 2020 року, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість у розмірі 26232093,52 грн. Окрім цього, Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" на суму основного боргу було здійснено нарахування 1009712,54 грн пені, 1228473,70 грн штрафу, 61607,04 грн інфляційних втрат та 82763,32 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 відкрито провадження у справі №910/11161/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

24.09.2020 до суду позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості просило суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованість у загальному розмірі 18097708,63 грн.

У підготовчому засіданні 02.12.2020 суд повідомив представників сторін, що заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Також у судовому засіданні 22.01.2021 представником позивача надано суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 15284191,47 грн заборгованості у зв`язку з частковим її погашенням відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 (повне рішення складено 01.02.2021) закрито провадження у справі №910/11161/20 в частині стягнення заборгованості у розмірі 15284191,47 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, в іншій частини позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь позивача 430960,55 грн основного боргу, 352255,33 грн пені, 1228473,70 грн штрафу, 82763,32 грн 3% річних та 17636,59 грн інфляційних втрат, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" подало апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

На переконання скаржника, судом першої інстанції залишено поза увагою ті обставини, що орендодавець повинен був самостійно застосувати умови п. 3.7 договору оренди відносно використання забезпечувального платежу.

Також відповідач зазначає, що пеня і штраф є одним і тим самим видом цивільно-правої відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне і те ж саме порушення суперечить ст. 61 Конституції України.

Ще одним аргументом відповідача є те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено його доводи щодо неправомірності нарахування позивачем штрафу у розмірі 7%.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу у справі №910/11161/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Буравльов С.І., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 апеляційну скаргу у справі №910/11161/20 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №910/11161/20, призначено її до розгляду на 11.05.2021, а також встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 22.04.2021 у встановлений процесуальний строк Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Разом з відзивом позивач подав попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які останній очікує понести у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. За розрахунком позивача очікувані витрати на професійну правничу допомогу становлять 40000,00 грн.

У призначене засідання суду з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Також представником позивача зазначено, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу буде надано у порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п`яти днів після ухвалення постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що 23.08.2019 між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (орендодавець) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1ГЖМК190004/10-125-08-19-00660, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлові приміщення загальною площею 10231,7 кв. м, що знаходяться в адміністративній будівлі літ. А за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 22-24.

За умовами п. 3.3 договору плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі рахунку та акта орендодавця. Оплата здійснюється за умови наявності у рахунках та актах посилання на повний номер і дату договору.

Відповідно до п. 3.4 договору у редакції додаткової угоди №2 від 05.02.2020 орендодавець оформлює рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до цього договору, останнім днем першого місяця та кожного наступного календарного місяця користування об`єктом оренди, та передає його орендареві не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за оплачуваним. Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно з п. 1.2 додатку №2 до договору плата за оренду об`єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати.

Також, пунктом 3.8 договору встановлено, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання й водовідведення, приймання стічних вод, опалення й т. д.). Компенсація витрат на комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з електроенергії, водопостачання та водовідведення на підставі виставлених орендодавцем рахунків згідно показників лічильників. Орендар компенсує орендодавцю витрати на комунальні послуги з водовідведення додаткових стічних вод та опалення згідно отриманих від орендодавця розрахунків фактичних витрат, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об`єкта оренди до загальної площі будівлі, що здана в оренду. Перерахування компенсації витрат на комунальні послуги здійснюється орендарем на підставі виставлених орендодавцем рахунків або актів наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг) не пізніше 20-го числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем. Орендодавець до 5 числа місяця, що слідує за оплачуваним місяцем, виставляє орендареві рахунки на компенсацію витрат на комунальні послуги та акт наданих послуг (щодо компенсації комунальних послуг). Орендодавець надає відповідні рахунки орендарю наступними способами: надсилає на електронну адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору, та вручає представнику орендаря в об`єкті оренди під підпис про отримання, та/або надсилає цінним листом на адресу орендаря, вказану у розділі 14 договору. Обов`язок по отриманню вищевказаного рахунка покладається на орендаря.

Згідно з пп. 2.3.6 п. 2.3 договору орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати плату за оренду, компенсацію комунальних платежів, інших платежів, передбачених цим договором, у відповідності з умовами договору.

Відповідно до п. 10.1 укладеного правочину цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 23.07.2022 (включно), але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.

Строк оренди починається з моменту прийняття орендарем об`єкта оренди за актом №1 і закінчується в дату спливу строку договору (п. 10.2 договору).

На виконання п. п. 3.4 та 3.8 договору орендодавцем були виставлені орендарю наступні рахунки на загальну суму 26232093,52 грн:

- №41591 від 30.04.2020 на сплату орендної плати за квітень 2020 року у сумі 6639680,66 грн;

- №41582 від 30.04.2020 на сплату додаткової плати за квітень 2020 року у сумі 2010543,25 грн;

- №160010875 від 30.04.2020 на сплату компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року у сумі 168068,35 грн;

- №160011080 від 31.05.2020 на сплату орендної плати за травень 2020 року у сумі 6623556,22 грн;

- №160011082 від 31.05.2020 на сплату додаткової плати за травень 2020 року у сумі 2005660,64 грн;

- №160011083 від 31.05.2020 на сплату компенсації комунальних послуг за травень 2020 року у сумі 102115,22 грн;

- №160011085 від 30.06.2020 на сплату орендної плати за червень 2020 року у сумі 6570948,65 грн;

- №160011086 від 30.06.2020 на сплату додаткової плати за червень 2020 року у сумі 1989730,69 грн;

- №160011087 від 30.06.2020 на сплату компенсації комунальних послуг за червень 2020 року у сумі 121789,84 грн.

Також сторонами підписано без будь яких зауважень акти здачі-прийняття наданих послуг на загальну суму 26232093,52 грн:

- №41591/2020 від 30.04.2020 щодо надання послуг з оренди приміщень за квітень 2020 року на суму 6639680,66 грн;

- №41582/2020 від 30.04.2020 щодо надання послуг з додаткової плати за квітень 2020 року на суму 2010543,25 грн;

- №160010875/2020 від 30.04.2020 щодо компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року на суму 168068,35 грн;

- №160011080/2020 від 31.05.2020 щодо надання послуг з оренди приміщень за травень 2020 року на суму 6623556,22 грн;

- №160011082/2020 від 31.05.2020 щодо надання послуг з додаткової плати за травень 2020 року на суму 2005660,64 грн;

- №160011083/2020 від 31.05.2020 щодо компенсації комунальних послуг за травень 2020 року на суму 102115,22 грн;

- №160011085/2020 від 30.06.2020 щодо надання послуг з оренди приміщень за червень 2020 року на суму 6570948,65 грн;

- №160011086/2020 від 30.06.2020 щодо надання послуг з додаткової плати за червень 2020 року на суму 1989730,69 грн;

- №160011087/2020 від 30.06.2020 щодо компенсації комунальних послуг за червень 2020 року на суму 121789,84 грн.

Натомість, як стверджує позивач, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" всупереч умовам договору не сплатило орендну плату, додаткову плату та витрати на комунальні послуги за квітень-червень 2020 року на загальну суму 26232093,52 грн, не дивлячись на те, що об`єкт оренди позивач прийняв в користування за актами приймання-передачі від 13.12.2019, 18.12.2019, 21.12.2019, 27.12.2019, 01.02.2020, 04.02.2020 та 12.02.2020.

24.07.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про погашення вищевказаної заборгованості, а також нарахованих сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних. Проте, відповіді на вказану претензію Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" позивачу не надало.

Таким чином, оскільки Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" станом на час подання позовної заяви не здійснило погашення заборгованості з орендної плати, додаткової плати та компенсації вартості комунальних послуг, позивач звернувся до суду з даним позовом та, окрім суми основного боргу, що становить 26232093,52 грн, просив стягнути з відповідача 1009712,54 грн пені, 1228473,70 грн штрафу, 61607,04 грн інфляційних втрат та 82763,32 грн 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Однак, судом зазначено, що розрахунок пені та інфляційних втрат здійснено позивачем невірно, тому до стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає 352255,33 грн пені та 17636,59 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Частинами 1 та 4 статті 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як було зазначено вище, наявними у матеріалах справи доказами, а саме рахунками та підписаними між сторонами актами здачі-прийняття наданих послуг підтверджується, що позивачем надано Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" послуги з оренди нежитлових приміщень на підставі укладеного договору у період з квітня по червень 2020 року на загальну суму 26232093,52 грн.

Відповідно до п. п. 3.3, 3.8 та з урахуванням п. 1.2 додатку №2 до договору орендар зобов`язаний здійснювати оплату за оренду, що складається з орендної плати та додаткової плати, та компенсацію витрат на комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним.

Разом з цим, як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем станом на день звернення з даним позовом до суду не здійснено оплату за послуги з оренди приміщень на загальну суму 26232093,52 грн. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем частково було здійснено погашення наявної заборгованості на суму 25801132,97 грн.

Вказане підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями №1559 від 05.05.2020 на суму 2314744,52 грн, №1560 від 05.08.2020 на суму 36749,46 грн, №1561 від 05.08.2020 на суму 131318,89 грн, №1562 від 05.08.2020 на суму 1811511,00 грн, №1563 від 05.08.2020 на суму 59869,86 грн, №1564 від 05.08.2020 на суму 47329,06 грн, №1565 05.08.2020 на суму 91833,33 грн, №1682 від 01.09.2020 на суму 4301350,76 грн, №1683 від 01.09.2020 на суму 1698649,24 грн, №645 від 13.03.2020 на суму 23585,38 грн, №1843 від 24.09.2020 на суму 194149,64 грн, №1844 від 24.09.2020 на суму 1811511,00 грн, №1845 від 24.09.2020 на суму 102115,22 грн, №1846 від 24.09.2020 на суму 178219,69 грн, №1971 від 15.10.2020 на суму 4416723,65 грн, №2107 від 27.10.2020 на суму 500000,00 грн, №2117 від 28.10.2020 на суму 500000,00 грн, №2137 від 02.11.2020 на суму 500000,00 грн, №2144 від 03.11.2020 на суму 3230650,24 грн, №2471 від 03.12.2020 на суму 236810,90 грн, №2472 від 03.12.2020 на суму 360188,54 грн, №2473 від 03.12.2020 на суму 430960,55 грн, №2474 від 03.12.2020 на суму 376312,99 грн, №2475 від 03.12.2020 на суму 5064,88 грн, №2476 від 03.12.2020 на суму 82478,81 грн, №2477 від 03.12.2020 на суму 508183,33 грн, №2503 від 07.12.2020 на суму 1811511,00 грн та №2504 від 07.12.2020 на суму 39311,03 грн.

З огляду на викладене, сума основного боргу за договором оренди, що лишилася несплаченою відповідачем, становить 430960,55 грн (26232093,52-25801132,97).

Як наслідок, у підготовчому засіданні 02.12.2020 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Також у судовому засіданні 22.01.2021 представником позивача надано суду клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення 15284191,47 грн заборгованості у зв`язку з частковим її погашенням відповідачем.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки предмет спору в частині стягнення заборгованості в сумі 15284191,47 грн припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про закриття провадження у справі в частині зазначених позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

З огляду на викладене, правомірним є і висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 430960,55 грн основного боргу за договором оренди та, відповідно, задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

У поданій апеляційній скарзі відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що орендодавець повинен був самостійно застосувати умови п. 3.7 договору оренди відносно використання забезпечувального платежу.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 3.7 договору оренди заборгованість орендаря може компенсуватися з забезпечувального платежу. У такому разі орендодавець виставляє орендарю рахунок на відновлення забезпечувального платежу.

З огляду на зміст наведеного пункту договору, застосування його положень щодо компенсації заборгованості з забезпечувального платежу є лише правом, а не обов`язком сторін. Натомість, позивач не виставляв відповідачу рахунок на відновлення забезпечувального платежу, оскільки на власний розсуд прийняв рішення стягнути наявну заборгованість у примусовому порядку, що не суперечить закону та обставинам справи.

Отже, наведені аргументи відповідача колегією суддів відхиляються за наведених вище підстав.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1009712,54 грн за загальний період прострочення з 21.05.2020 по 21.07.2020 та штрафу у сумі 1228473,70 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пунктом 7.2 договору оренди передбачено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка грошових зобов`язань, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків грошових зобов`язань з яких допущено прострочення виконання.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати по договору у спірний період з квітня по червень 2020 року, у тому числі і на строк понад 30 календарних днів, який станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Так, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, додаткової плати та компенсації комунальних послуг за квітень 2020 року саном на день звернення з позовом становила 8818292,26 грн. При цьому, строк виконання зобов`язання з оплати вказаних грошових коштів є таким, що настав з 21.05.2020, оскільки 20.05.2020 є останнім днем виконання зобов`язання відповідно до умов укладеного договору. Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, додаткової плати та компенсації комунальних послуг за травень 2020 року саном на день звернення з позовом становила 8731332,08 грн. Строк виконання зобов`язання з оплати вказаних грошових коштів є таким, що настав з 21.06.2020, оскільки 20.06.2020 є останнім днем виконання зобов`язання. Заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати, додаткової плати та компенсації комунальних послуг за червень 2020 року саном на день звернення з позовом становила 8560679,34 грн. Строк виконання зобов`язання з оплати вказаних грошових коштів є таким, що настав з 21.07.2020, оскільки 20.07.2020 є останнім днем виконання зобов`язання. При цьому, кінцевою дату розрахунку пені за вказані періоди позивач на власний розсуд визначив 28.07.2020.

Суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок пені, виходячи із зазначених позивачем періодів та врахувавши положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, дійшов правомірного висновку, що обґрунтованою сумою пені, яка підлягає стягненню з відповідача, є 352255,33 грн. Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення у зазначеній частині, оскільки судом також здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми пені. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у зазначеній частині є правомірним.

Окрім цього, зважаючи на встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання у термін понад 30 днів вимога позивача про стягнення 7% штрафу у розмірі 1228473,70 грн є також обґрунтованою.

Так, позивач нарахував штраф лише за прострочення виконання зобов`язань відповідачем за квітень та травень 2020 року, прострочення за якими становить 69 днів та 38 днів відповідно, оскільки за червень 2020 року прострочення складало лише 8 днів.

Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову в частині стягнення 7% штрафу у розмірі 1228473,70 грн є також правомірним. Розрахунок позивача перевірено судом апеляційної інстанції та встановлено його відповідність обставинам справи і умовам укладеного договору оренди.

Разом з цим, у поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що пеня і штраф є одним і тим самим видом цивільно-правої відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне і те ж саме порушення суперечить ст. 61 Конституції України.

У даному контексті апеляційний суд звертає увагу на численну практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою ст. 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 викладено правову позицію, яка полягає у тому, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Отже, наведені доводи відповідача також відхиляються апеляційним судом як необґрунтовані.

Ще одним аргументом апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" є те, що судом першої інстанції безпідставно відхилено його доводи в частині неправомірності нарахування позивачем штрафу у розмірі 7%.

Натомість, дані аргументи відповідача були предметом розгляду у суді першої інстанції. Місцевим господарським судом зазначено, що твердження відповідача щодо безпідставності нарахування позивачем штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, не беруться до уваги, оскільки під час розгляду справи встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, зокрема, щодо своєчасності проведення оплат, визначених в договорі оренди. При цьому, відповідальність орендаря у вигляді сплати штрафу передбачена умовами п. 7.2 договору оренди.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 61607,04 грн 3% річних та 82763,32 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 21.05.2020 по 28.07.2020, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних за періоди прострочення зобов`язання відповідачем з 21.05.2020 до 28.07.2020, з 21.06.2020 до 28.07.2020 та з 21.07.2020 до 28.07.2020, апеляційний суд зазначає, що позивачем здійснено їх правомірно, вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 61607,04 грн.

Натомість, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та зазначив, що належною до стягнення їх сумою є 17636,59 грн.

Місцевим господарським судом зазначено, що в розрахунок інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці. Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Таким чином, Господарський суд міста Києва, здійснивши розрахунок інфляційних втрат за повні місяці, дійшов висновку, що обґрунтованою сумою інфляційних втрат є 17636,59 грн.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду у вказаній частині, оскільки судом також здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат. Таким чином, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову у зазначеній частині також є правомірним.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/11161/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2021 у справі №910/11161/20.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Управління справами".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст складено 12.05.2021

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В.Андрієнко