Рішення

від 07.05.2021 по справі 140/1626/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1626/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Підсобне господарство Служби безпеки України" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду у місячний строк клопотання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства орієнтовною площею 0,12 га, яка є сформованою та має кадастровий номер 3221485500:02:009:001 (загальна площа 48,5872 га) і розташована за межами населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва; зобов`язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання зазначених земельних ділянок з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва.

В обґрунтування позову вказала, що 27 листопада 2020 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" шляхом поділу та об`єднання земельних ділянок (кадастровий номер 3221485500:02:009:001) для безоплатної передачі земельної ділянки площею 0,12 га власність для ведення садівництва. Клопотання відповідач отримав 30 листопада 2020 року, однак станом на 22 січня 2021 року у встановленому статтею 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порядку не прийняв рішення ні про надання дозволу, ні про відмову у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок за результатами розгляду клопотання.

Позивач також зазначила, що частиною сьомою статті 122 ЗК України встановлено місячний строк для розгляду такого клопотання. Як визначено цією нормою, якщо особа, яка звернулася до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, виконала усі передумови для отримання відповідного дозволу щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, то відповідно підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні (їх перелік встановлений цим Кодексом). Не вчинення/не прийняття рішення відповідачем є його протиправною бездіяльністю.

Позивач зауважила, що відповідно до частини шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Отож у клопотанні вона просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що є окремим видом документації із землеустрою. Земельна ділянка з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 (загальна площа: 48,5872 га), щодо частини якої було подано клопотання, має цільове призначення для ведення підсобного сільського господарства. Частина третя статті 22 ЗК України визначає можливість передачі громадянам у власність земель сільськогосподарського призначення, зокрема, для ведення садівництва.

На думку позивача, оскільки клопотання подане з дотриманням вимог закону, земельна ділянка, на яку подано клопотання, не перебуває в оренді, то ефективним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити повністю та, крім того, зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідач позовні вимоги заперечив та у задоволенні позову просив відмовити (а.с.33-36; а.с.63-64, 84-85). В обґрунтування цієї позиції вказав, що зі змісту клопотання ОСОБА_1 , яке надійшло до ГУ Держгеокадастру у Київській області, встановлено, що позивач бажала отримати у власність частину (0,12 га) земельної ділянки загальною площею 48,5872 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:0001. Ця земельна ділянка дійсно перебуває у державній власності, однак згідно з держаним актом серії КВ №32 від 07 квітня 1995 року перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Підсобне господарство Служби безпеки України" (далі - ДП "Підсобне господарство Служби безпеки України"); земельну ділянку з кадастровим номером 3221485500:02:009:0001 було зареєстровано у Державному земельному кадастрі за заявою постійного користувача.

Відповідач з посиланням на норми частини п`ятої статті 116 ЗК України, частини шостої статті 118 ЗК України вказав, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. У разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб, до клопотання додається погодження землекористувача. Також Законом України "Про землеустрій" передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок повинна містити у своєму складі, зокрема, нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки у користуванні).

Оскільки підтвердження про надання згоди землекористувача (ДП "Підсобне господарство Служби безпеки України") на вилучення частини належної йому земельної ділянки та на поділ земельної ділянки позивачем до клопотання не додано, то за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 31 грудня 2020 року прийнято наказ №10-19543/15-20-сг, яким правомірно відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року задоволено клопотання відповідача та до участі у справ залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ДП "Підсобне господарство Служби безпеки України" (а.с.79-80).

У письмовому поясненні третя особа погодилась із доводами відповідача про відсутність правових підстав для задоволення позову (а.с.107-109; 131-133) та вказала, що рішенням Іванковичівської сільської Ради народних депутатів від 04 березня 1995 року Підсобному господарству Служби безпеки України (далі - підприємство) надано в постійне користування земельну ділянку загальною площею 85,6 га (24,1 га та 61,5 га) для ведення підсобного господарства, про що видано державний акт серії КВ-31 від 07 квітня 1995 року. Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16 червня 2017 року №10-12043/15-17-сг "Про проведення інвентаризації" проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення та відділом у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області зареєстровано земельну ділянку площею 48,5872 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:0001 (на земельній ділянці розташовується виробничий тваринний комплекс та рілля). Право постійного користування на зазначену земельну ділянку відображено у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Державна реєстрація речового права в Державному реєстрі речових прав на об`єкти нерухомого майна на сьогодні не завершена у зв`язку з тим, що постановами Слідчого управління Служби безпеки України спільно з Обухівським відділом Києво-Святошинської місцевої прокуратури від 12 червня 2008 року №7380387, від 12 серпня 2008 року №7725542 та від 17 вересня 2008 року №7927997 на земельну ділянку накладено арешт.

Третя особа зазначила, що частина земельної ділянки (0,12 га), яку позивач бажала отримати у власність, дійсно належить на праві постійного користування підприємству та воно згоду на вилучення частини належної земельної ділянки відповідно до статті 142 ЗК України на користь позивача не надавало.

Перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, шляхом дослідження письмових доказів суд встановив такі обставини.

27 листопада 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Київській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення підсобного сільського господарства орієнтовною площею 0,12 га, яка є сформована та має кадастровий номер 3221485500:02:009:001 (загальна площа 48,5872 га) і розташована за межами населеного пункту села Мархалівка Васильківського району Київської області, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва (а.с.13). До клопотання позивач додала, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.14). Зазначене клопотання направлено позивачем засобами поштового зв`язку та отримане відповідачем 30 листопада 2020 року, про що видно із відомостей офіційного веб-сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" (а.с.16-17).

Позивач, не отримавши рішення за результатами розгляду клопотання, звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду у місячний строк клопотання та неприйняття відповідного рішення; зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 3 ЗК України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина друга статті 4 ЗК України).

Відповідно до підпункту "б" частини першої статті 81 ЗК України однією з підстав набуття громадянами України права власності на земельні ділянки є безоплатна передача із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами першою - другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як встановлено підпунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Підпунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом "в" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва в розмірі не більше 0,12 гектара.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Київській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 07 вересня 2020 року №354, визначено, що ГУ Держгеокадастру у Київській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області.

Частиною шостою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Цією ж нормою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такими підставами є: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Аналогічна висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17, від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17, від 08 листопада 2019 року у справі №420/914/19, від 09 жовтня 2020 року у справі №1840/3664/18.

Суд також враховує, що за правилами статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі №815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Відповідно до частини другої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частини третя - четверта статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV "Про землеустрій", проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Відповідно до статті 25 цього ж Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок частину земельної ділянки площею 0,12 га у власність, є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі.

Як видно зі змісту клопотання ОСОБА_1 до відповідача, вона просила надати їй дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, оскільки земельна ділянка, у межах якої вона мала намір отримати земельну ділянку площею 0,12 га, є сформованою та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка загальною площею 48,5872 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 перебуває у державній власності та має цільове призначення для ведення підсобного сільськогосподарського господарства, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06 вересня 2018 року НВ-0002003392018 (а.с.142-148), від 25 лютого 2021 року №НВ-32222019072021 (а.с.89-95).

Відповідно до відомостей Поземельної книги 322148550002009001 земельна ділянка площею 44,9657 га з кадастровим номером 3221485500:02:009:001 сформована 30 вересня 2016 року (а.с.43-60).

Поряд з тим матеріали справи свідчать, що у постійне користування ДП "Підсобне господарство Служби безпеки України" передані земельні ділянки загальною площею 85,6 га, що підтверджується державним актом серії КВ-32 від 07 квітня 1995 року, виданим Іванковичівською сільською Радою народних депутатів Васильківського району Київської області на підставі рішення від 04 березня 1995 року (а.с.135-138).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16 червня 2017 року №10-12043/15-17-сг "Про проведення інвентаризації" надано дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Підсобне господарство Служби безпеки України" на підставі державного акта на право постійного користування землею серії КВ-32. За результатами інвентаризації ГУ Держгеокадастру у Київській області внесено відповідні відомості до Поземельної книги 3221485500020090001 щодо площі земельної ділянки - 48,5872 га, експлікації земельних угідь, відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки, а також щодо користувача - третьої особи у справі.

Судом також встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 31 грудня 2020 року №10-19543/15-20-сг "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" (а.с.39-41; 86-88) відмовлено громадянам України, у тому числі й позивачу ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, розташованих на території Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною площею 4,80 га із цільовим призначенням для ведення садівництва з підстав невідповідності частини сьомої статті 118 ЗК України. У додатку до наказу наведено розширене обґрунтування мотивів прийняття наказу та зазначено, що відповідно до наданої відділом у Васильківському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області бажана до відведення земельна ділянка перебуває у користуванні третіх осіб.

Предметом позову є бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо нерозгляду клопотання позивача ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/ протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Такий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17, від 15 травня 2019 року у справі №688/4324/16-а, від 16липня 2020 року у справі №П/811/637/17).

В адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності (стаття 9 КАС України), який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Отже, суд здійснює розгляд справи у межах заявлених позовних вимог - про визнання протиправною бездіяльності відповідача (основна вимога) та про зобов`язання вчинити дії (похідна вимога).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (статті 2 КАС України).

Зважаючи на ту обставину, що відповідач за результатами розгляду клопотання позивача ОСОБА_1 , яке надійшло йому 30 листопада 2020 року, прийняв рішення у формі наказу від 31 грудня 2020 року №10-19543/15-20-сг, тобто, вчинив юридично значимі і обов`язкові дії, які визначені частиною сьомою статті 118 ЗК України, то відсутні підстави вважати, що він допустив протиправну бездіяльність щодо нерозгяду клопотання позивача. Оскільки цей наказ як акт індивідуальної дії не є предметом позову, то суд не надає йому правову оцінку.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за взаємопов`язаними позовними вимогами про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Серпова, 3/14, ідентифікаційний код юридичної особи 39817550), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Підсобне господарство Служби безпеки України" (08633, Київська область, Васильківський район, село Мархалівка, ідентифікаційний код юридичної особи 20001349) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк