Рішення

від 11.05.2021 по справі 340/837/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/837/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом : ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Великосеверинівської сільської ради, вул. Миру, 1, с. Велика Северинка, Кропивницький р-н, Кіровоградська область, 27613

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Великосеверинівської сільської ради щодо не вжиття, у відповідності до вимог чинного законодавства, заходів у затверджені йому проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 3522581200:02:000:3515 та передачі її у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області;

2) зобов`язати Великосеверинівську сільську раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,00 га /кадастровий номер 3522581200:02:000:3515/ та передати її йому у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

В обґрунтування вимог зазначив, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши у встановлений законодавством строк, поданий на затвердження проект землеустрою.

Ухвалою судді від 09.03.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача правом на подання відзиву не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановлено наступне.

На підставі рішення відповідача від 22.10.2020 року за №1907 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою", позивачем розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту на території Великосеверинівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Проект землеустрою отримав відповідне погодження, згідно з ч. 1 ст.186 ЗК України (а.с.12)

ОСОБА_1 звернувся до Великосеверинівської сільської ради з заявою від 12.01.2021 року про затвердження проекту відведення у власність (оренду) земельної ділянки загальною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення на території Великосеверинівської сільської ради, кадастровий номер 3522581200:02:000:3515.

27 січня 2021 року на засідання четвертої сесії восьмого скликання було розглянуто питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та передачу у власність земельної ділянки на території Великосеверинівської сільської ради ОСОБА_1 , але більшість депутатів проголосувати проти, отже за результатами протоколу поіменного голосування рішення не прийнято (а.с.15).

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність, суд зазначає наступне.

Позивач, вказує, що оскільки за його заявою про затвердження проекту землеустрою не було прийнято жодного рішення, тому відповідач допустив протиправні дії щодо не вжиття у відповідності до вимог законодавства заходів по затвердженню проекту землеустрою.

Відповідач в свою чергу не скористався правом надави відзив на позов.

Згідно пункту 14 частини 4 статті 42 Земельного Кодексу України (надалі ЗК України) сільський, селищний, міський голова: представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Розгляд заяви позивача про затвердження проекту землеустрою повинен відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Великосеверинівської сільської ради із прийняттям відповідного рішення протягом двотижневого строку, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.

Тобто сам розгляд заяви позивача на пленарному засіданні без прийняття жодного рішення за наслідком розгляду такої заяви свідчить про бездіяльність останнього, оскільки відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, взагалі не вирішено питання, поставлене позивачем.

Судом встановлено, що заява позивача про затвердження проекту землеустрою не розглянута відповідачем у місячний строк та у спосіб, що встановлені Земельним кодексом України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу прийнято не було.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Отже у даному спорі відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача, а не як, зазначено позивачем, протиправні дії.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи не був долучений примірник проекту землеустрою, а відтак у суду взагалі відсутня правова підстава перевірити його наявність та відповідність на предмет усіх погоджень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що розглядається, повноваження щодо затвердження проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його затверджені, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Жодного рішення за заявою позивача не було прийнято, відтак суд не вбачає за можливим здійснювати за відповідача перевірку відповідності проекту землеустрою усім вимогам законодавства.

Станом на день розгляду справи суду не наведено жодних обставин, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятись від зобов`язання розглянути заяву позивача.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою від 12.01.2021 року.

Водночас, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність Великосеверинівської сільської ради, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача розглянути цю заяву та вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, відповідно до вимог земельного законодавства та з урахуванням висновків суду.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 14 днів з дня набрання ним законної сили.

Звертаючись до суду, позивач на меті має намір захистити своє право щодо не розгляду його заяви, а тому належним способом захисту у даній справі є зобов`язання відповідача розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою протягом двотижневого строку, визначеного статтею 118 ЗК України, а відтак позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при з частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн. (а.с.12), враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, на користь позивача слід стягнути 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 257 - 263, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Великосеверинівської сільської ради щодо не прийняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 12.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зобов`язати Великосеверинівську сільську раду у двотижневий строк, з дня набрання цим рішенням суду законної сили, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.01.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 454 гривні за рахунок бюджетних асигнувань Великосеверинівської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко