Постанова

від 11.05.2021 по справі 580/5717/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Трофімова Л.В. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 року Справа № 580/5717/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу виробничо-торгівельної фірми Вікторія на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі

за позовом виробничо-торгівельної фірми Вікторія

до Головного управління Державної податкової служби

в Черкаській області

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Виробничо-торгівельна фірма Вікторія (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2020 № 0006140507 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до виробничо-торгівельної фірми Вікторія у сумі 38 056,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час проведення перевірки з 28.07.2020 до 29.07.2020, оформленої актом від 30.07.2020, не було надано контролюючому органу документів, що підтверджують облік товарів, які знаходяться у місці продажу (на господарському об`єкті), що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону № 265/95.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог, апелянт наполягає на безпідставності проведення відповідачем перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, зазначає, що за адресою проведення перевірки в кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 господарська діяльність здійснюється ні ВТФ Вікторія , а ФОП ОСОБА_1 , що не було прийнято до уваги контролюючим органом та призвело до зазначення в акті перевірки недостовірних відомостей.

Крім того, апелянт стверджує, що на момент перевірки у нього були в наявності всі документи на алкогольні напої, що перебували в залишку товарних запасів кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вони не були надані через карантин, відсутність цих документів у бармена та відсутність на місці керівника і бухгалтера закладу.

Разом з тим, апелянт вказує, що в наступному такі документи були ним надані.

Також апелянт стверджує, що скляні пляшки з прозорою рідиною з характерним запахом спирту, які були виявлені під час перевірки, є звичайним побутовим антисептиком, а не алкогольними напоями для збуту споживачам.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на безпідставності доводів апеляційної скарги та правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, відповідач у своєму відзиві зазначає, що фактична перевірка була ним проведена на виконання завдання ДПС України щодо організації контрольно-перевірочних заходів місць роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, а також, що така перевірка була проведена шляхом здійснення контрольно-розрахункової операції з придбання плашки горілки Малинівка , за результатами якої барменом видано фіскальний чек через РРО, зареєстрований саме ВТФ Вікторія .

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві також вказує, що контролюючим органом було складено акт зняття залишків товарних запасів у кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 , але будь-яких супровідних документів на алкогольні напої, вказані в цьому акті, в ході перевірки надано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, виробничо-торгівельна фірма Вікторія (далі - ВТФ Вікторія ) (ЄДРПОУ 21362121) перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби в м. Києві (далі - ГУ ДПС в Черкаській області).

На підставі наказу від 16.07.2020 № 779 Про проведення фактичної перевірки та направлень на перевірку від 16.07.2020 № 423 і № 424 в період з 20.07.2020 тривалістю 10 діб працівниками ГУ ДПС в Черкаській області на підставі було проведено фактичну перевірку ВТФ Вікторія з питань дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимоги з регулювання обігу готівки, наявності патентів і ліцензій, за місцем фактичного провадження діяльності: АДРЕСА_1 , кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Результати перевірки оформлено актом від 30.07.2020 № 182/23/23/05/21362121, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95, саме зазначено, що:

- під час фактичної перевірки перевіряючими придбано пляшку горілки Малинівка 0,25 л за ціною 64,00 грн., за яку бармен ОСОБА_2 отримала кошти, провела розрахункову операцію через фіскальний реєстратор розрахункових операцій, видала фіскальний чек;

- встановлено факт зберігання з метою продажу кінцевому споживачу алкогольних напоїв з порушенням встановленого законодавством порядком обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 19028,00 грн., згідно з актом зняття залишків товарних запасів від 28.07.2020. Супровідні документи на зазначені алкогольні напої під час перевірки не надано.

Копію вказаного акта перевірка від 30.07.2020 вручено позивачу 04.08.2020, що підтверджується відміткою в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до фіскального чека від 28.07.2020 у ВТФ Вікторія за адресою: АДРЕСА_1, кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено розрахункову операцію у сумі 64,00 грн., товар - горілка.

Згідно письмових пояснень бармена ОСОБА_3 від 28.07.2020 у приміщенні магазину за барною стійкою зберігалось 7 пляшок по 0,5 горілки, що реалізовувалась на розлив ціною 12 грн за 100 грам. Горілка була розлита у пляшки із під коньяку. В акті зняття залишків товарних запасів міститься підпис бармена ОСОБА_3 .

28.07.2020 директору ВТФ Вікторія Павленко К.В. вручено письмове звернення про отримання документів, що необхідно подати до 29.07.2020, зазначене підтверджується особистим підписом Павленко К.В.

18.08.2020 на підставі акта перевірки від 30.07.2020 відповідачем прийнято ППР № 0006140507, відповідно до якого за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95, згідно з підпунктом 54.3.3 статті 54 Кодексу № 2755, статті 20 Закону № 265/95 до позивача застосовано штраф у сумі 38056,00 грн.

ППР вручено позивачеві 20.08.2020 та було оскаржено ним в адміністративному досудовому порядку до ДПС України.

За результатами розгляду зазначеної скарги позивача ДПС України прийнято рішення від 04.11.2020 № 31720/6/99-00-06-02-06-06, яким ППР від 18.08.2020 № 0006140507 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального від 19.12.1995 № 481/95-ВР у редакції, чинній станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин (далі - Закон № 481/95-ВР), Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів (підпункт 75.1.3 пункт 75.1статті 75 ПК України).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу пального.

У пункті 80.5 статті 80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до статті 1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, що засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95 передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені у пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно із статтею 1 Закону № 481/95 місце торгівлі - це місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пива - без обмеження площі, для алкогольних напоїв, крім пива, - торговельною площею не менше 20 кв. метрів, обладнане реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій (незалежно від їх кількості) або де є книги обліку розрахункових операцій (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів; місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться податковими органами і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно з підпунктом 54.3.3 статті 54 ПК України згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Статтею 20 Закону № 265/95 встановлено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, що підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.20); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4); під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб платників податків - юридичних осіб та платників єдиного внеску перевіряти документи, що посвідчують особу, а також документи, що підтверджують посаду посадових осіб та/або осіб, які фактично здійснюють розрахункові операції (підпункт 20.1.8); вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки (підпункт 20.1.9); здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів (підпункт 20.1.10); проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів (підпункт 20.1.11).

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481/95 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано повноваження податкових органів щодо проведення фактичних перевірок платників податків, якому кореспондує обов`язок платників надати контролюючому органу під час перевірки товаросупровідні документи.

Разом з тим, ненадання суб`єктом господарювання таких документів є порушенням пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 та підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді штрафу.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами перевірки, які містяться, підтверджується факт ненадання позивачем під час проведення відповідачем фактичної перевірки за місцем здійснення господарської діяльності ( у кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 ) супровідних документів на товар, а саме алкогольні напої, виявлені контролюючим органом та описаних в акті зняття залишків.

При цьому, доводи апелянта про те, що за адресою проведення перевірки в кафе-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 господарська діяльність здійснюється ні ВТФ Вікторія , а ФОП ОСОБА_1 , апеляційний суд відхиляє, оскільки фіскальний чек про продаж горілки під час контрольно-розрахункової операції видано з використанням РРО саме ВТФ Вікторія , що зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому, жодних доказів, які б підтверджували облік і походження аналогічних алкогольних напоїв, ліцензій, реєстрації РРО та оренди/користування в один і той же час баром ІНФОРМАЦІЯ_1 (30.07.2020) вказаною фізичною особою-підприємцем ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження позивачем не надано.

Втім, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Доводи апелянта щодо безпідставності проведення відповідачем перевірки, за результатами якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, в наказі про призначення відповідної перевірки від 16.11.2020 № 779 зазначено правові підстави перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності ВТФ Вікторія , що буде перевірятися, місце проведення перевірки та об`єкт контролю, міститься підпис керівника контролюючого органу та печатка контролюючого органу /т.1 а.с. 133/.

Крім того, судова колегія відзначає, що у вказаному наказі чітко зазначено правові підстави для призначення перевірки та мету її проведення, що відповідає вищенаведеним нормам чинного податкового законодавства.

Доводи апелянта про те, що на момент перевірки у нього були в наявності всі документи на алкогольні напої, що перебували в залишку товарних запасів кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_1 , але вони не були надані через карантин, відсутність цих документів у бармена та відсутність на місці керівника і бухгалтера закладу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірне ППР прийнято контролюючим органом у зв`язку з ненаданням позивачем документів, що підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), саме під час проведення перевірки, що є самостійним складом відповідного правопорушення та підставою для накладення штрафу.

Аналогічний правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №813/2875/17.

Тож, доводи апелянта про те, що в наступному такі документи були ним надані, судова колегія відхиляє.

При цьому, твердження апелянта про те, що відповідні висновки Верховного Суду не підлягають застосуванню при вирішенні цієї справи, оскільки спірні в цій справі обставини мали місце під час запровадження в Україні карантину, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки, як вбачається з матеріалів справи кафе-бар ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому було проведено перевірку, був відчинений для відвідувачів та працював.

Доводи апелянта про те, що скляні пляшки з прозорою рідиною з характерним запахом спирту, які були виявлені під час перевірки, є звичайним побутовим антисептиком, а не алкогольними напоями для збуту споживачам, є безпідставними і не підтверджуються належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.

Водночас, відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному випадку не може засновуватися на припущеннях.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга виробничо-торгівельної фірми Вікторія підлягає залишенню без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виробничо-торгівельної фірми Вікторія - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 11 травня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк