Постанова

від 10.05.2021 по справі 460/5649/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/5649/20 пров. № А/857/5872/21

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року (ухвалене головуючим суддею Комшелюк Т.О., у м. Рівне) у справі № 460/5649/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні позивачу періоду проживання на забрудненій території з 30.08.1988 по теперішній час згідно з довідкою від 10.06.2020 № 481, виданою Виконавчим комітетом Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області;

зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу з 20.10.2019 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на п`ять років у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», врахувавши при цьому період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 30.08.1988 по 31.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що він має статус потерпілого від наслідків Чорнобильської катастрофи та станом на 01.01.1993 прожив в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, а тому в червні 2020 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на п`ять років відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, листом від 27.06.2020 за № 1700-0301-8/18145 відповідач відмовив позивачу в призначені пенсії, мотивуючи це тим, що доданими до заяви документами не підтверджується постійне проживання або робота позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю протягом періоду, визначеного ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки факт його постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в повній мірі підтверджується доданою ним до заяви про призначення пенсії довідкою Виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від10.06.2020 № 481.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду проживання на забрудненій території з 30.08.1988 по 10.06.2020 на підставі довідки Виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 10.06.2020 № 481. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 16.06.2020 пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на п`ять років у відповідності до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», врахувавши при цьому період проживання останнього на території зони посиленого радіоекологічного контролю з 30.08.1988 по 31.12.2014. В задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 19.10.2019 - відмовлено.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що довідкою № 481 підтверджується проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 15 років, в тому числі станом на 01.01.1993 більше 4 років, тому він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що відповідно до записів в трудовій книжці позивача, останній працював у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 з 09.03.1988 по 05.05.1988 та у кооперативі «Висота» Харківської області з 03.05.1989 по 01.11.1989, тобто на незабрудненій території. При цьому, позивачем не надані документи, що підтверджують роботу на забрудненій території у вказані періоди. Тому, враховуючи зазначене, наданими позивачем документами підтверджується факт постійного проживання (роботи) останнього на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 3 років 9 місяців 3 днів. Таким чином, права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку позивач немає.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач має статус громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 01.04.1994.

19.10.2019 позивачу виповнилося 55 років.

16.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 24.06.2020 за № 1700-0301-8/18145 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки надані ним документи не підтверджують набуття права на зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Свою відмову відповідач мотивував тим, що згідно з наданою позивачем копією довідки Виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 10.06.2020 № 481, останній проживав в зоні посиленого радіологічного контролю з 30.08.1988 по 10.06.2020 (день видачі довідки). Однак, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, останній працював у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 з 09.03.1988 по 05.05.1988 та у кооперативі «Висота» Харківської області з 03.05.1989 по 01.11.1989, тобто на незабрудненій території. При цьому, позивачем не надані документи, що підтверджують роботу на забрудненій території у вказані періоди. Таким чином, наданими позивачем документами підтверджується факт постійного проживання (роботи) останнього на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 протягом 3 років 9 місяців 3 днів, у зв`язку з чим він немає права на призначення пенсії зі зниження пенсійного віку.

Позивач вважаючи таку відмову протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону № 796 визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зокрема, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з абзацом 6 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796, потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у такому порядку: 2 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до положень п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях № 122 від 09.03.1988, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XI).

Основною підставою для прийняття альтернативних документів є інформація у них про період роботи чи проживання, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або відомості проживання на територіях радіоактивного забруднення .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що до заяви про призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону № 796, позивачем, зокрема, були додані:

копія посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (4 категорії), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 1 квітня 1994 року;

копія трудової книжки серії НОМЕР_2 ;

копія довідки Виконавчого комітету Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 10 червня 2020 року № 481 (далі довідка № 481), згідно з якою позивач у період з 30 серпня 1988 року по 10 червня 2020 року (день видачі довідки) проживав в селищі міського типу Рафалівка Володимирецького району Рівненської області.

Відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106, селище Рафалівка (до перейменування Нова Рафалівка) Володимирецького району Рівненської області відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено проживання позивача в зоні посиленого радіоекологічного контролю понад 15 років, в тому числі станом на 01.01.1993 більше 4 років, тому він має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років.

Щодо покликання апелянта на те, що згідно з записами в трудовій книжці позивача, останній працював у Криворізькому спеціалізованому управлінні № 1 з 09.03.1988 по 05.05.1988 та у кооперативі «Висота» Харківської області з 03.05.1989 по 01.11.1989, тобто на незабрудненій території, а тому відповідні періоди не можуть бути включенні до періоду проживання позивача в зоні радіоактивного забруднення, то суд апеляційної інстанції вважає такі є безпідставними з огляду на таке.

Згідно Порядку № 22-1, для підтвердження періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення приймаються виключно довідки, видані органами місцевого самоврядування. Відтак, трудова книжка не відноситься до документів, які можуть підтверджувати період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні посиленого радіологічного контролю або поза її межами, а тому такі доводи не спростовують факту постійного проживання позивача у зоні посиленого радіологічного контролю.

Враховуючи наведене вище суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів, тоді як для призначення пенсії ОСОБА_1 із зниженням пенсійного віку надані всі необхідні для цього документи, які є належними.

Відтак відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку з подальшою її виплатою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 460/5649/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель