Рішення

від 30.03.2021 по справі 761/9991/20

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 761/9991/20

2/296/319/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участі секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство Лексон Маркетінг Корп про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якій позивач просив визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором від 14 березня 2016 року між ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. і зареєстрований в реєстрі за № 2563; визнати недійсним договір відступлення права вимоги за договором від 14 березня 2016 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. і зареєстрований в реєстрі за № 2562.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 02.12.2014 року він позичив ОСОБА_2 гроші в сумі 1500000 грн. на строк до 09.12.2014 року, про що був складений договір позики. В забезпечення вказаного договору в той же день між Товариством Лексон Маркетінг Корп та позивачем укладено договори поруки та іпотеки. При цьому, позичальник прострочив виконання зобов`язань, у зв`язку з чим він вимушений був неодноразово звертатись з проханням повернути кошти. 20.08.2015 року ОСОБА_2 повернув борг, про що ним була складена розписка. Після цього, будь-які претензії до позичальника та поручителя відпали. В 2019 році позивачу стало відомо про існування позову Товариства Лексон Маркетінг Корп до нього про визнання поруки припиненою. В ході розгляду даної справи його представник адвокат Налапко М.М. повідомив, що 14.03.2016 року між ним та ОСОБА_2 був складений акт звірки за яким станом на 14 березня 2016 року останній не повернув позивачу заборгованість, а також 14 березня 2016 року ОСОБА_5, який діяв від імені позивача та ОСОБА_3 уклали договір відступлення права вимоги за договором позики та в цей же день ОСОБА_4 , який діяв від його імені та ОСОБА_3 уклали договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки. В свою чергу, ОСОБА_5 заявою від 15 березня 2016 року підтвердив, що розрахунки з позивачем проведено ОСОБА_3 в повному обсязі.

Позивач вказав, що наміру укладати вказані договори він не мав і нікого не уповноважував, та оскільки укладаючи вказані договори представники не повідомили його про їх укладання, не повідомили нотаріуса про те, що кошти за договором позики повернуто, підписали неправдивий документ про те, що ОСОБА_3 сплачені кошти, вважає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними, так як одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману, правочини укладені внаслідок зловмисної домовленості з відповідачем та є фіктивними (ст. ст. 230, 232, 234 ЦК України).

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними передано на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2020 року дану справу передано судді Адамовичу О.Й. для розгляду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 08.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 20.01.2021 року залучено до участі у справі 761/9991/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство ЛЕКСОН МАРКЕТІНГ КОРП .

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01.03.2021 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство ЛЕКСОН МАРКЕТІНГ КОРП про визнання договорів недійсними та призначено справу до судового розгляду по суті.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_3 вказав, що позивач ОСОБА_1 , в особі уповноважених представників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклав 14.03.2016 р. з ОСОБА_3 абсолютно законні договори відступлення права вимоги за договором позики та договором іпотеки, що були посвідчені приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. за реєстровими номерами 2562 та 2563. ОСОБА_3 здійснив компенсацію за відступлення права вимоги у сумі 1 500 000 грн.. На укладання вказаних договорів була надана згода дружиною позивача ОСОБА_7 та від Товариства ЛЕКСОН МАРКЕТІНГ КОРП , що також підтверджується постановою Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020р. Тому підстав для визнання таких договорів недійсними немає, а позов є безпідставним і в його задоволенні необхідно повністю відмовити (а.с. 52-57).

У доповненнях до відзиву відповідач ОСОБА_3 вказав, що договори про відступлення права вимоги від 14.03.2016 року за р. №2562 та №2563 є повністю чинними, законними та укладені у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також просив прийняти до уваги інформацію та докази про те, що ОСОБА_1 безпідставно пропустив трирічний строк позовної давності для звернення до суду та застосувати до спірних правовідносин позовну давність (а.с.82-84).

Позивач в судові засідання не зявлявся, про розгляд справи повідомлявся неодноразово, причини неявки суду не відомі.

Представник позивача - адвокат Налапко М.М. подав до суду письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с.112).

Відповідач ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача. Проти позову заперечує та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.52)

Відповідач ОСОБА_2 та представник третьої особи Товариство Лексон Маркетінг Корп відзиву (пояснення) на позов не надали, в судове засідання не з`явилися, про день час та місце розгляду справи повідомлялися належно, причини неявки суду не відомі.

Згідно ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, відповідно до ст.211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.12.2014 між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, згідно якого позичальник отримав в борг грошові кошти в сумі 1 500 000 грн., строком до 09.12.2014 без процентних нарахувань річних. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., та зареєстровано в реєстрі за №3146 (а.с.13).

В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 02.12.2014, в цей же день між ОСОБА_1 (іпотекодержателем) та Товариством Лексон Маркетінг Корп. (іпотекодавцем) укладено договір іпотеки, за яким товариством Лексон Маркетінг Корп. передало в іпотеку будівлю навчального корпусу, за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ТОВ Лексон Маркетінг Корп. на підставі договору пожертви від 09 жовтня 2014 року, посвідченого Кударенко В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 09 жовтня 2014 року за р.№2667 (а.с.12).

В пункті 4 договору іпотеки сторони оцінили предмет іпотеки в сумі 1 500 000 грн.

14 березня 2016 року ОСОБА_5 який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за договором позики від 02.12.2014р. Згідно п.1 договору, первісний кредитор ( ОСОБА_1 ) передає, а новий кредитор ( ОСОБА_3 ) набуває в повному обсязі права первісного кредитора як кредитора за зобов`язаннями, що виникли на підставі договору позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого в реєстрі за №3146 від 02 грудня 2014 року. Право вимоги, що передбачено цим договором, на дату укладання цього договору ( 14 березня 2016 року) визначено у розмірі заборгованості боржника перед первісним кредитором, що відповідно складає 1 500 000 грн. (а.с. 60-61).

Крім того, 14 березня 2016 року ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки. За умовами договору, первісний іпотекодержатель ( ОСОБА_1 ) передає, а новий іпотедержатель ( ОСОБА_3 ) набуває в повному обсязі права первісного іпотекодержателя як іпотекодержатель за зобов`язаннями, що виникли на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М., зареєстрованого за №347 02 грудня 2014 року, укладеного між первісним іпотекодержателем та ТОВ Лексон Маркетінг Корп. , згідно з яким предметом іпотеки є: будівля навчального корпусу в АДРЕСА_1 (а.с.62-63).

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до Закону України Про іпотеку абз. 3, 5, 7, 8, 9, 10 ст. 1, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов`язанням; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Згідно абз. 1,2,4, 7ст. 7 вказаного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання; витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

За приписами статей 514, 516 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на момент укладання договорів про відступлення права вимоги за договором позики від 02.12.2014 борг в сумі 1 500 000 грн. було погашено.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію розписку про отримання грошових коштів від 20.08.2015, згідно якої ОСОБА_1 підтвердив повернення ОСОБА_2 боргу в сумі 1 500 000 грн. В розписці зазначено, що договір позики, укладений 02.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Кударенко В.М. Київського міського нотаріального округу 02.12.2014, реєстровий №3146, слід вважати припиненим (а.с.17).

Згідно положень ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Позивач вказує, що договори слід визнати недійсними з підстав передбачених ст. 230, 232, 234 ЦК України.

Так , згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ч.1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Суд вважає, що позивачем не доведено наявність підсттав визнання договорів недійсними з підстав передбачених ст. 230 ЦК України, оскільки матеріали справи містять відомості, які вказують, що на момент укладання договорів про відступлення права вимоги сторонами були вчиненні дії, які вказували на наявність боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .

Зокрема, дружина позивача нотаріально посвідченою заявою від 10 березня 2016 року ОСОБА_7 дала згоду чоловіку ОСОБА_1 на вчинення усіх передбачених законом дій та правочинів щодо договору іпотеки та всіх правочинів, які цей договір іпотеки забезпечує ( посвідченого Кадаренко В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 02.12.2014 за р.№3147), будівлі навчального корпусу, яка належить ТОВ Лексон Маркетінг Корп. на підставі договору пожертви від 09 жовтня 2014 року (а.с.64).

Також, заявами від 09 та 12 березня 2016 року ТОВ Лексон Маркетінг Корп. , дало згоду на вчинення усіх передбачених законом дій та правочинів щодо договору іпотеки та всіх правочинів, які цей договір іпотеки забезпечує ( посвідченого Кадаренко В.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 02.12.2014 за р.№3147), будівлі навчального корпусу, яка належить ТОВ Лексон Маркетінг Корп. на підставі договору пожертви від 09 жовтня 2014 року (а.с.65-66).

В постанові Житомирського апеляційного суду від 27.02.2020р. у справі №296/1647/17 за позовом Товариства Лексон Маркетінг Корп. до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визання поруки припиненою, договір про яку було укладено в забезпечення договору позики від 02.12.2014р. встановлено, що 15.03.2016р. ОСОБА_1 направив компетентним органам та всім, кого це стосується заяву, в якій зазначив, що з ним згідно договору позики не проведено розрахунок ні ОСОБА_2 , як позичальником, і ТОВ Лексон Маркетінг Корп. , майновим поручителем. Сума боргу становить 1 500 000 грн. (а.с. 69-74).

Після укладання договорів про відсутплення права вимоги ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , заявою від 15 березня 2016 року підтвердив, що розрахунки з ОСОБА_1 в сумі 1 500 000 грн. проведено ОСОБА_3 в повному обсязі (а.с.67).

Також, ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , заявою від 11 листопада 2020 року підтвердив, що він отримав від ОСОБА_3 гроші готівкою у сумі 1 500 000,00 грн. за відступлення права вимоги за Договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. за №3146 від 02 грудня 2014 року, про що було укладено Договір відступлення права вимоги за договором позики від 14 березня 2016 року, посвідченого Сєтаком В.Я., приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу за №2562, та Договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 14 березня 2016 року, посвідченого Сєтаком В.Я., приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу №2563 (а.с. 68).

Також суд вважає, що відсутні підстави для визнання договорів недійсними з відстав передбачених ст. 232 ЦК України.

Так, зі змісту нотаріально посвідченої довіреності від 10.03.2016р. позивач ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_5 вчиняти юридично значимі дії та правочини, що стосуються договору позики від 02.12.2014р., уступати право вимоги за цим договором, підписувати документи, що стосуються цього договору та правочини, що забезпечують договір позики (а.с. 58).

Зі змісту нотаріально посвідченої довіреності від 06.05.2015р. позивач ОСОБА_1 цією довіреністю уповноважив ОСОБА_4 представляти інтереси позивача з правом доповнювати та змінювати договір іпотеки, стягувати предмет іпотеки, укладати різноманітні договори по договору іпотеки від 02.12.2014р. (а.с. 59).

Таким чином, позивач особисто уповноважив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на укладання від його імені договори, які є предметом оскарження.

Крім того, в матеріалах справи відсутні відомості, що представники були обізнанні про розписку від 20.08.2015р., на яку посилається позивач.

Не підлягає задоволенню позов також з підстав передбачених ст. 234 ЦК України, оскільки позивачем не було надано доказів, що договори про відступлення права вимоги не були виконанні, зокрема відповідачем ОСОБА_3 .

Як вказувалося вище, представник позивача ОСОБА_5 надав нотаріально посвідчені зави про отримання від ОСОБА_3 коштів за договорами. Вказані обставини були також взяті до уваги судом апеляційної інстанції у постанові від 27.02.2020р., якою відмовлено в задоволенні позову Товариства Лексон Маркетінг Корп. про визнання поруки припиненою, а також враховано, що останнім була надана згода на уступку права вимоги.

Таким чином, позивач не довів, що спірні договори були кладені без створення правових наслідків, які обумовлені цими договорами.

Крім того, суд вважає безпідставними твердження позивача про обізнаність з обставинами укладання договорів лише з лютого місяця 2020 року зі слів представника адвоката Налапко М.М., оскільки, обставини справи, зокрема видача доручення, отримання згоди дружини на укладання договорів, номера нотаріальних бланків, реєстраційні записи (що вказує на їх виготовлення в той самий проміжок часу), а також повідомлення позивача 15.03.2016р. про наявність боргу, участь в розгляді справи №296/1647/17 свідчить про можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила значно раніше.

Відповідно до положень статей 257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Враховуючи правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 року по справі № 920/1771/14, можна відзначити, що при вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Так, зі змісту зазначених норм, роз`яснень та положень вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі, як одна із сторін договору, так і будь-яка інша заінтересована особа, права та законні інтереси якої були порушені таким правочином.

Крім того, така заінтересована особа вправі вимагати застосування наслідків недійсності правочину, яким було порушено її права.

При цьому заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, тому така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Отже, вказівка в ч. 3 ст. 215 ЦК України на те, що правочин може бути визнаний судом недійсним не лише за позовом однієї із сторін договору, а й за позовом заінтересованої особи, стосується тих випадків, коли заінтересована особа домагається відновлення порушеного договором її права, не вимагаючи повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а вимагаючи повернути сторони договору до первісного стану, тому коло таких заінтересованих не є обмеженим і залежить від обставин конкретної справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено можливість визнання договорів від 14.03.2016р. недійсними з наведених вище підстав. Крім того, суд вважає, що позивачем не доведено, які саме його права та законні інтереси були порушені такими правочинами.

Отже, в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог, у зв`язку з чим наслідки пропуску строку позовної давності не застосовуються.

Згідно ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі ст.15, 16, 203, 2015, 230, 232, 234 ЦК України, керуючись ст. ст.ст.4, 12, 13, 76-91, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство Лексон Маркетінг Корп про визнання договору від 14.03.2016р №2562 та договору від 14.03.2016р №2563 недійсними - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не була вручена в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса, АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Товариство Лексон Маркетінг Корп , адреса: м. Київ. пров. Чеховський, 10, кв.15, ЄДРПОУ 655596.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 12.04.2021.