Рішення

від 25.02.2021 по справі 753/11421/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11421/20

провадження № 2/753/1199/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сирбул О.Ф.

за участю секретаря - Лаптєвої Ю.М.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у липні 2020 року звернулась до Дарницького районного суду міста Києва з позовом, в якому просить на підставі ст.ст. 57, 60-63, 68-71 СК України визнати її особистою приватною власністю земельні ділянки, які знаходиться за адресою: Рівненська обл., Острозький р., с. Шлях; житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за номером АДРЕСА_2 , автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 та відшкодувати судові витрати.

Обгрунтовуючи позовни вимоги позивач посилалась на те, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 15.11.2011 року. В період шлюбу вона продала власну квартиру у м. Москва, Російська Федерація, яка з 2001 року належала їй. Від продажу вказаної квартири вона отримала 12 800 000 рублів, що за курсом на момент укладання угоди складало 442 906 доларів США. В період шлюбу з відповідачем, вона за кошти що належали їй на праві особистої власності, придбала декілька об`єктів нерухомого майна та автомобіль. Позивач вказує, що хоча майно і було придбано нею в період шлюбу, це не є безумовною підставою для визначення цього майна спільною власністю подружжя, оскільки кошти на придбання цього майна вона отримала у зв`язку із реалізацією належного їй майна. 27.07.2017 року на вищезазначене майно було накладено арешт Голосіївський районним судом м. Києва в рамках кримінального провадження відносно її чоловіка, відповідача по справі. В постанові про арешт вказане майно було визначене як спільне сумісне позивача та відповідача майно. Проте, вважає, що оскільки майно придбано за її особисті кошти, то земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0012, земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0013, житловий будинок, загальна площа (кв.м): 234.3, житлова площа (кв.м): 110.7, квартира за номером АДРЕСА_2 , автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , є її особистою приватною власністю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30.07.2020 року відкрито провадження у даній цивільній справі, призначено її підготовчий розгляд.

До суду 27.10.2020 року надійшов відзив на позов від відповідача, який ухвалою суду (яка занесена до протоколу судового засідання від 27.10.2020 року) долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2020 року закрито підготовчий розгляд, призначено розгляд справи по суті.

Позивач та її представник в судове засідання з`явились, позовні вимоги підтримали з викладених в позові підстав, просили позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, пояснив, що дійсно спірне майно куплялось за кошти позивача, проте він сплачував послуги з нотаріального посвідчення договорів купівлі майна. Просив у задоволені позову відмовити.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

Згідно ст. 3 СК України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали шлюб 15.11.2011 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №1903 від 15.11.2011 року (а.с. 6).

В період шлюбу ОСОБА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 16.05.2012 року продала власну квартиру у м. Москва, Російська Федерація, яка з 2001 року належала їй (а.с. 37-38).

Відповідно до договору купівлі продажу квартири від 16.05.2012 року, позивач від продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 отримала 12 800 000 рублів, що за курсом на момент укладання угоди складало 442 906 доларів США.

В період шлюбу було придбано нерухоме та рухоме майно.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2015 року придбано земельну ділянку, кадастровий номер 5624281605:03:002:0012, площа (га): 0.2192, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Рівненська обл., Острозький р., с. Шлях, за ціною 42 979 грн. 00 коп (а.с. 48).

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2015 року придбано земельну ділянку, кадастровий номер 5624281605:03:002:0013, площа (га): 0.2011, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) Рівненська обл., Острозький р., с. Шлях, за ціною 48 224 грн. 00 коп (а.с. 20).

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 28.07.2015 року придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 234.3, житлова площа (кв.м): 110.7, матеріали стін: дерев`яний брус, за ціною 40 875 грн. 00 коп. (а.с. 21).

Згідно договору купівлі-продажу від 07.08.2012 року придбано квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 114,50 кв.м., за ціною 803 070 грн. 00 коп. (а.с. 23-24).

17.10.2014 pоку було придбано автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , за 400 000 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Дані обставини сторонами не заперечувались.

27.07.2017 року на нерухоме майно було накладено арешт Голосіївський районним судом м. Києва в рамках кримінального провадження відносно відповідача, що підтверджується записом у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с. 11-16). Зазначено, що земельна ділянка, житловий будинок належить на праві спільної сумісної власності позивача та відповідача (а.с. 13, 15).

Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до положень ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно доЗакону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначенихЗемельним кодексом України.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є також речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди; страхові суми, одержані нею, ним за обов`язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Норми Сімейного кодексу України у статтях 57, 60 встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їммайна. З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності і справедливості Сімейний кодекс України містить винятки із загального правила.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до роз`яснень наданих у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У зв`язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Така правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі № 6-801цс16 та від 12.10.2016 року у справі № 6-846цс16, які є обов`язковими для застосування у подібних правовідносинах.

Якщо один з подружжя доведе, що майно набуте ним у шлюбі було придбано за особисті, а не спільні кошти, то таке майно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою власністю цього члена подружжя, зазначене узгоджене з позицією ВСУ (Постанова ВСУ у справі № 6-1568цс16).

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0012, земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0013, житловий будинок, загальна площа (кв.м): 234.3, житлова площа (кв.м): 110.7, квартира площею 114,5 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску були придбані позивачем за особисті кошти, набуті за рахунок продажу квартири АДРЕСА_5 , яка була особистою приватною власністю позивача, оскільки набута до шлюбу, у 2001 році.

А оскільки майно придбано за особисті кошти ОСОБА_1 , тому суд приходить до висновку на підставі положень п. 3 ч.1 ст.57 СК України, що земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0012, земельна ділянка, кадастровий номер 5624281605:03:002:0013, житловий будинок, загальна площа (кв.м): 234.3, житлова площа (кв.м): 110.7, квартира площею 114,5 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , є її особистою приватною власністю.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України та ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не можу бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном, як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду (ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів. Кім того, відповідач в судовому засіданні і не надав доказів на спростування доводів позивача.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 57, 60-63, 68-71 СК України, ст.ст. 16, 316, 319 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 133, 141, 200, 206, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності- задовольнити.

Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 :

земельну ділянку, кадастровий номер 5624281605:03:002:0012, площа (га): 0.2192, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Рівненська обл., Острозький р., с. Шлях;

земельну ділянку, кадастровий номер 5624281605:03:002:0013, площа (га): 0.2011, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: Рівненська обл., Острозький р., с. Шлях;

житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м): 234.3, житлова площа (кв.м): 110.7, матеріали стін: дерев`яний брус;

квартиру АДРЕСА_2 , площею 114,5 кв.м;

автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: