Рішення

від 11.05.2021 по справі 443/1144/19

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1144/19

Провадження №2/443/449/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

11 травня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Равлінко Р.Г.,

з участю секретаря судового засідання Рибакової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою в якій, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог просить, визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4621585900:09:001:0072.

Обгрунтування позиції сторін.

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 14.06.2016 між ним та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів на суму 400 000,00 грн., реєстровий номер 1208, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. В якості забезпечення виконання зобов`язання по зазначеному Договору сторони по справі уклали договір іпотеки від 14.06.2016 реєстровий № 1209, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. Згідно п. 1.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно п.4 Договору іпотеки у разі невиконання Іпотекодавцем в строк до 14.12.2016 зобов`язання за основним Договором, сторони домовились про те, що, на підставі ст. 37 ЗУ Про іпотеку Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. У зв`язку із невиконанням грошового зобов`язанням за Договором позики 03.06.2017 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Будніковою Ю.С. була проведена державна реєстрація житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на нового власника, ОСОБА_1 , про що був виданий Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.06.2017 реєстровий номер 88862965.Після реєстрації права власності на житловий будинок, Позивач дізнався із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4621585900:09:001:0072, на якій знаходиться житловий будинок, який належить Позивачу, було передано безоплатно у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області №202 від 05.07.2016. Покликаючись на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України вважає, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача, автоматично припиняється , в силу закону, без оформлення припинення права власності будь-якими актами та документами. З врахуванням вищенаведеного у зв`язку із набуттям у власність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 до нього перейшло право власності на спірну земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок, без зміни її цільового призначення, в обсязі та умовах, встановлених для її попереднього власника, просить визнати за ним право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4621585900:09:001:0072.

Відповідач не скористався свої процесуальним правом на подання відзиву.

Процесуальні рішення, постановлені по справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 13.11.2020 забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, шляхом накладення арешту та заборони вчиняти державну реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації речових прав, похідних від права власності на земельну ділянку площею 0,0563 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за кадастровим номером 46215859000:09:001:0072, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.53-54/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 13.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. /а.с.60-61/.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінка Р.Г. від 08.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справ постановлено проводити за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання на 19.02.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с.68-69/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 19.02.2021 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11.05.2021. /а.с.81-82/.

Розгляд справи по суті відбувся 11.05.2021 за відсутності сторін.

Представник позивача, ОСОБА_1 адвокат Гивель В.П., будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

За таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу за його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачкою, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

14.06.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів на суму 400 000,00 грн., реєстровий № 1208, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. /а.с.9/

14.06.2016 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки реєстровий № 1209, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Будніковою Ю.С. Згідно п. 1.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 . Згідно п.4 Договору іпотеки у разі невиконання Іпотекодавцем в строк до 14.12.2016 зобов`язання за основним Договором, сторони домовились про те, що, на підставі ст. 37 ЗУ Про іпотеку Іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. /а.с.10-11/.

Згідно заяви ОСОБА_1 приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Будніковій Ю.С. від 03.06.2017 ОСОБА_1 просив зареєструвати за ним право власності згідно ст. 37 ЗУ Про іпотеку в рахунок виконання основного зобов`язання за Договором іпотеки від 14.06.2016 реєстраційний номер 1209 на житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . /а.с.12/.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.06.2017 реєстраційний номер №88862965, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: за адресою АДРЕСА_1 ./а.с.13/.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 172824593 від 05.07.2019 земельна ділянка кадастровий №4621585900:09:001:0072, що розташована за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). /а.с.14/.

Відповідно до Рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області № 202 від 05.07.2016 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу її у власність ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 передано безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,0563 га кадастровий номер №4621585900:09:001:0072. /а.с.23/.

Норми права та мотиви їх застосування.

Так, відповідно до п. п. 3, 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Ч. 1 ст. 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч. 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що ніхто не може бути протиправно обмежений у здійсненні права власності.

У відповідності до приписів статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 377 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлі чи споруди, або їх частини стає власником відповідної земельної ділянки, або її частини на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до п. е ст.141 Земельного кодексу України підставами для припинення права користування земельної ділянки є набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказане узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеної у постанові від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15. Придбавши нерухоме майно - будинок, будівлю або споруду - новий власник отримує й певні права та обов`язки на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

Зокрема, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-2цс15, яка містить аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені. Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності .

Тобто, у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об`єкти.

Така позиція Верховного Суду України дає підстави стверджувати, що: право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає з моменту державної реєстрації його права власності на будинок (будівлю, споруду) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки саме з цього моменту в силу ч. 2 ст. 331 ЦКУ та ч. 3 ст. 3 Закону про держреєстрацію особа стає власником такої нерухомості; в разі застосування статті 120 ЗК України відсутність державної реєстрації права власності на земельну ділянку не впливає на виникнення у набувача нерухомості права власності на таку земельну ділянку.

Суд перевірив наявність обов`язкової умови набуття новим власником нерухомості права власності на земельну ділянку - факт наявності такого права на землю у попереднього власника нерухомості. Судом було встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,0563 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), належала відповідачу ОСОБА_2 на праві власності, на підставі рішення Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області № 202 від 05.07.2016 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача ( ОСОБА_1 ) будинку, будівлі або споруди виникло з моменту набуття права власності на будинок, тобто з часу державної реєстрації його права власності на будинок (03.06.2017) незалежно від будь яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку.

Крім того, згідно вищенаведених правових норм, в усіх випадках переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає в набувача одночасно із виникненням права на розташовані на ній об`єкти.

За ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Матеріали справи вказують, що позивачем здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджено витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно від 06.06.2017, а тому до нього перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій розташоване це нерухоме майно без зміни її цільового призначення.

Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на вказану земельну ділянку, як за набувачем житлового будинку.

Враховуючи викладене вище, законодавчо визначені правила переходу у власність земельної ділянки разом з будівлями або спорудами, які на ній розташовані, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Окремо суд звертає увагу, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами, ця норма є імперативною, відтак не вимагається додаткового припинення права власності за рішенням суду.

Вище наведене узгоджується з правовою позицією викладеною в Постанові Верховного суду від 26.12.2019 в справі № 364/515/19.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак з відповідача на користь позивача стягується судовий збір у розмірі 1 126,00 грн.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав , ст. ст. 120,125,141, 152, 153 Земельного Кодексу України , ст. ст. 16, 182, 203, 256-257, 261, 267, 268, 331, 373, 374, 377, 392 ЦК України, , ст.ст. 2, 3, 5-13, 44, 76-81, 89, 141, 258 -259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд , -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити

Визнати за ОСОБА_1 (іпн НОМЕР_1 ) право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 462158900:09:001:0072, загальною площею 0,0563 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання його копії.

Суддя Р.Г.Равлінко