Постанова

від 12.05.2021 по справі 336/6531/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.05.2021 Справа № 336/6531/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 336/6531/19 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.

№ 22-ц/807/997/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Полякова О.З.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2020 року у справі за позовом Кредитної спілки Славутич-Кредит до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

В жовтні 2019 року КС Славутич-Кредит звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 14.08.2018 р. між КС "Славутич-Кредит" та членом КС "Славутич-Кредит" ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 141.

Згідно п.п.1.1 та 1.2 вищезазначеного кредитного договору, позивач надав позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 10000 грн. зі сплатою 72% річних за строковою заборгованістю або 144 % річних від суми залишку кредиту у разі погашення позичальником зобов"язань, як усіх разом, так і кожного окремо, які зазначені в п.5.1.1-5.1.7 цього договору, та був встановлений графік розрахунків - порядок повернення основної суми кредиту та плати за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 14.08.2019 р. згідно додатку № 1 до кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р.

П.4.1 кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. передбачено забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом укладення договору поруки. 14.08.2018 р. з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 51, за яким поручитель зобов`язався перед кредитором нести відповідальність у повному обсязі за виконання обв`язків ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. по поверненню кредиту в сумі 10000 грн. та сплати відсотків по кредитному договору (п.п.1.1 договору).

П.2.1 договору поруки № 51 від 14.08.2018 р. передбачено, що у разі невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за умовами кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, вказаний відповідач має заборгованість станом на 14.10.2019 р. в сумі 19503,97 грн., що складається з: залишку кредиту - 7479,00 грн., відсотків - 12024,97 грн.

Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором № 141 від 14.08.2018 р. в розмірі 19503,97 грн. та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2020 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Славутич-Кредит заборгованість за кредитним договором № 141 від 14.08.2018 року в сумі 19503,97 грн. (залишок кредиту - 7479,00 грн., відсотки - 12024,97 грн.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Кредитної спілки Славутич-Кредит судовий збір в сумі 960,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки Славутич-Кредит судовий збір в сумі 960,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги кредитної спілки, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.08.2018 р. між КС "Славутич-Кредит" та членом КС "Славутич-Кредит" ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 141.

Посилання в апеляційних скаргах на завищення процентів за користування кредитом не є переконливими, позаяк сторони будучи вільними в укладенні договору, обумовили у договорі зазначені процентні ставки, при цьому розмір їх збільшується за прострочення виконання обов`язків позичальником.

Згідно п.п.1.1 та 1.2 вищезазначеного кредитного договору, позивач надав позичальнику на засадах строковості грошові кошти з метою сплати комунальних послуг в сумі 10000 грн.

За п. 3.1. плата за користування кредитними коштами становить 72% річних за строковою заборгованістю та 144 % річних від суми залишку кредиту у разі порушення позичальником зобов`язань, які зазначені в п.5.1.1-5.1.7 цього договору.

Також був встановлений графік розрахунків - порядок повернення основної суми кредиту та плати за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 14.08.2019 р. згідно додатку № 1 до кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р.

П.4.1 кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. передбачено забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом укладення договору поруки. 14.08.2018 р. з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 51, за яким поручитель зобов`язався перед кредитором нести відповідальність у повному обсязі за виконання обв`язків ОСОБА_1 , згідно кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. по поверненню кредиту в сумі 10000 грн. та сплати відсотків по кредитному договору (п.п.1.1 договору).

П.2.1 договору поруки № 51 від 14.08.2018 р. передбачено, що у разі невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків за умовами кредитного договору № 141 від 14.08.2018 р. боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед позивачем.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, вказаний відповідач має заборгованість станом на 14.10.2019 р. в сумі 19503,97 грн., що складається з: залишку кредиту - 7479,00 грн., відсотків - 12024,97 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема, щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановивши факт неналежного виконання позичальником зобов`язань за вказаним вище кредитним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в загальному розмірі 19503,97 грн..

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 11 грудня 2020 рокупо цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанови складено 12 травня 2021 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: С.В. Кухар

О.З. Поляков