Постанова

від 13.08.2007 по справі 3/529/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/529/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2007 р. 10:30Справа №  3/529/07

м. Миколаїв

Суд під головуванням судді господарського суду Миколаївської області Смородінової О.Г., при секретарі судового засідання Вязовському М.А., розглянувши адміністративний  позов ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва (54030, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 24)

до відповідачів:

1). ТОВ «Укртрейдагро»(54000, м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, б. 131/в; ЄДРПОУ 32188685);

2). ПП «Авеста-2003»(91000, м.Луганськ, Кам'янобрідський р-н, вул.Комсомольська, 40-а; ЄДРПОУ 32648526)

про: визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

від позивача: Плахотна О.М., за дорученням,

від відповідачів: не з'явились,

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області в порядку адміністративного провадження з позовом до відповідачів про визнання договору, укладеного між ПП «Авеста-2003»та ТОВ «Укртрейдагро», за яким ТОВ «Укртрейдагро»отримало від ПП «Авеста-2003»металоконструкції в кількості 624, 88 т на загальну суму 607385, 00 грн., недійсним та про стягнення з ПП «Авеста-2003»вартості всього отриманого з ТОВ «Укртрейдагро»за договором на загальну суму 607385, 00 грн. на користь ТОВ «Укртрейдагро», а з ТОВ «Укртрейдагро»в доход держави 607385, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході здійснення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва виїзної планової перевірки ТОВ «Укртрейдагро»було виявлено, що в квітні 2006 року ТОВ «Укртрейдагро»виступило як сторона правочину (договір для перевірки наданий не був), за яким підприємство отримало від ПП «Авеста-2003»за накладною № 44 від 30.04.2006р. металоконструкції в кількості 624, 88 т на загальну суму 607385, 00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 101230, 94 грн. Розрахунки між підприємствами були проведені у готівковій формі на загальну суму 607385, 00 грн. згідно квитанцій до відповідних прибуткових касових ордерів.

Встановлення вказаних фактів підтверджується наданим позивачем Актом виїзної планової перевірки від 19.12.2006р. № 260 /23-300/32188685.

Позивач вказує на те, що чинною постановою господарського суду Луганської області від 04.07.2006р. по справі № 8/434 пп-ад установчий документ - статут ПП «Авеста-2003»  визнаний недійсним з моменту реєстрації, припинено юридичну особу - ПП «Авеста-2003».

Постанова суду мотивоване тим, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Позивач вважає, що спірна угода була укладена з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.  

Відповідачі відзив на позовну заяву та заперечень проти позову не надали, своїх представників у судове засідання не направили.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Позовні вимоги податкового органу про недійсність договору, укладеного між відповідачами у квітні 2006 року, за приписами ст. 207 ГК України обґрунтовані вчиненням останнього з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності умислу лише однієї сторони - ПП «Авеста-2003», установчий документ якого визнаний недійсним, а також, юридичну особу якого припинено рішенням суду, яке набрало законної сили.

За твердженнями позивача доказом наявності такого умислу (наміру) та мети є укладання договору сторонами саме після визнання недійсними їх установчих документів.   

Згідно ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності наміру лише у однієї з сторін все одержане нею повинно  бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Наразі проблеми щодо застосування ст. 208 ГК України криються, насамперед, в застосуванні наслідків недійсності угоди, що встановлені зазначеною статтею, які полягають за наявності умислу у однієї зі сторін у поверненні винною стороною (котра, як правило, відсутня) всього одержаного за угодою другій стороні та стягненні з останньої належного їй на відшкодування виконаного у дохід держави без попереднього фактичного одержання такого відшкодування від контрагента.

За загальним правилом до угод, що підпадають  під ознаки ст. 207 ГК України, належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування об'єктів оподаткування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, тобто на причинення шкоди інтересам держави і суспільства. Однак, при прийнятті рішення по кожному спору необхідно встановлювати в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і якою мірою виконано господарське зобов'язання, а також вину сторін у формі умислу (наміру). Причому умисел (намір) юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

При цьому, така ознака як завідомість свідчить, що сторони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди (господарського зобов'язання), суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Виходячи з вищенаведеного, наявність умислу не може підтверджуватись лише постановою господарського суду про визнання недійсними установчих документів та припиненням юридичної особи –однієї сторони договору, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, існування підстав для припинення юридичної особи, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.

Рішення суду з господарської справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду згідно ст. 72 КАС України.

З урахуванням викладеного, юридичним наслідком визнання недійсними установчих документів ПП «Авеста-2003» постановою господарського суду Луганської області від 04.07.2006р. мало бути здійснення заходів, направлених на припинення підприємства, а сам факт визнання недійсними установчих документів підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту їх видачі та подальшої державної реєстрації підприємства і до моменту виключення підприємства з державного реєстру.

Посилання позивача на постановою господарського суду Луганської області від 04.07.2006р., як на доказ наявності у відповідачів наміру на приховування прибутку, суд вважає безпідставним, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, існування підстав для скасування державної реєстрації, припинення юридичної особи, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта господарювання. В зазначеній  постанові відсутні обставини, встановлені в підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони або одна із сторін діяли  з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Будь-яких інших доказів наявності у однієї із сторін спірного договору умислу на його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та заподіяння шкоди державним інтересам у вигляді ненадходження коштів до Державного бюджету України позивач суду не надав.

Крім того, згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області № 13-48/2/46 від 12.06.2007р. станом на 12.06.2007р., тобто й на час укладання та виконання спірного договору –2006 рік, ПП «Авеста-2003»значиться в ЄДРПОУ, зареєстровано за адресою: м.Луганськ, Кам'янобрідський р-н, вул.Комсомольська, 40-а; ТОВ «Укртрейдагро»згідно довідки Головного управління статистики у Миколаївській області № 19/11-1161 від 12.04.2006р. зареєстровано 11.09.2002р., внесенні зміни до ЄДРПОУ від 11.11.2004р., за адресою: м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 131-в.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

В свою чергу, виконання ПП «Авеста-2003»господарських зобов'язань в повному обсязі в частині поставки ТОВ «Укртейдагро»металоконструкцій, а ТОВ «Укртейдагро»- в частині оплати отриманого товару, підтверджується накладною № 44 від 30.04.2006р. на загальну суму 607385 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 101230, 94 грн., та відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки факт укладання між відповідачами оспорюваного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства та наявності наміру щодо настання певних наслідків (діяльність з метою несплати податків) позивачем не доведений.

Керуючись ст. ст. 158-163, 165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, - господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Суддя                                                                                            О.Г.Смородінова

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.Г. Смородінова