Постанова

від 27.04.2021 по справі 160/12552/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/12552/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

секретарі судового засідання Рубана А.В.,

за участі представника позивача Попкова О.О.,

представника відповідача Колодки Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДП ВТОРМЕТ на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі №160/12552/19 (головуючий суддя першої інстанції Тулянцева І.В., рішення у повному обсязі складено 06.03.2020 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДП ВТОРМЕТ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 12.12.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2019 року №000758509, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 161180 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, про нереальність господарських операцій ТОВ ДП ВТОРМЕТ із контрагентом ТОВ ТОРГ-БАЗА , є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки до перевірки підприємством надано всі первинні документи, які підтверджують правомірність та реальність господарських операцій позивача з даним контрагентом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти постанову про задоволення позовних вимог з підмтав, зазначених в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції взято до уваги лише висновки акту перевірки контролюючого органу та не враховано пояснення позивача та надані під час перевірки та до суду документи, взагалі не надано таким поясненням та документам оцінки, а відтак необгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Посилання контролюючого органу та суду на інформацію прокуратури про здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, в якому одним з фігурантів є контрагент позивача, є безпідставним, оскільки вказана кримінальна справа стосується в умисному ухиленні низки підприємств від сплати податків, що не стосується конкретної господарської операції між позивачем та ТОВ ТОРГ-БАЗА , проведеної в грудні 2018 року. Вирок по вказаній кримінальній справі відсутній, а відтак судом безпідставно та всупереч ч.2 ст.71 КАС України прийнято зазначену інформарцію як доказ.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача просив вимоги апеляційної скарги задовольнити.

Представник відповідача проти вимог скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ДП ВТОРМЕТ є юридичною особою (ЄДРПОУ 31177431), з 24.10.2000 року перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності підприємства є Оптова торгівля відходами та брухтом (46.77).

Відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 18.10.2019 року по 24.10.2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДП ВТОРМЕТ (код ЄДРПОУ 31177431) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТОРГ-БАЗА (код ЄДРПОУ 42391771) за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року, за результатами якої 31.10.2019 року складено акт №7333/04-36-5-09/31177431 (а.с.8-29 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- ст.1, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2. п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого у Мін`юсті України 05.06.1995 року за №168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від`ємного значення з податку на додану вартість у грудні 2018 на суму 161180 грн..

На підставі акту перевірки контролюючим органом 22.11.2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №000758509 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 161180 грн. за період грудень 2018 року (а.с.37 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на акт перевірки контролюючого органу, зазначив, що з податкової декларації ТОВ ТОРГ БАЗА з податку на додану вартість за період грудень 2018 року вбачається, що підприємством придбається велика кількість різноманітних товарів та послуг в однаковій кількості та по однаковій ціні по ланцюгу постачання. Досліджуючи ланцюг постачання, суд встановив, що походження наданих ТОВ ТОРГ БАЗА послуг отримано у низки підприємств, які як і сам контрагент відповідно до листа Генеральної прокуратури України є фігурантами кримінального провадження №4201900000000063 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст. 212, ч.2 ст. 364 КК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до 21.12.2016 року), з придбання або виготовлення товарів та послуг ( в редакції з 21.12.2016 року).

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг (в редакції до 21.12.2016 року) та придбанням або виготовленням товарів та послуг (в редакції з 21.12.2016 року).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

В даному пункті перелічені обов`язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8 ст.201 ПК України).

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (в редакції до 21.12.2016 року), Кодексу (в редакції з 21.12.2016 року).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об`єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат та формування податкового кредиту надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді (грудень 2018 року) позивач мав взаємовідносини з ТОВ ТОРГ-БАЗА (код ЄДРПОУ 42391771).

30.11.2018 року між ТОВ ДП ВТОРМЕТ (замовник) та ТОВ ТОРГ-БАЗА (виконавець) укладено договір №30/11-18 про надання послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання про надання послуг: перевезення вантажу автотранспортом виконавця (а.с.41-42 т.1).

Згідно вказаного договору замовлення автотранспорта по видам здійснюється по заявці замовника. Заявка надається виконавцю (письмово, або телефоном, факсом) не пізніше, ніж за добу до моменту надання послуг (п.2.2). По закінченню кожного календарного місяця (але не пізніше, 15 числа наступного місяця) сторони оформлюють двосторонній акт виконаних послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. В акті зазначається вид і вартість послуг, наданих виконавцем у попередньому місяці (п.2.5). Вартість використання автомобіля є договірною і зазначається в актах виконаних робіт (п.3.1). Оплата послуг здійснюється протягом 30 днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем шляхом перерахування Замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. За згодою сторін оплата послуг може здійснюватися в іншій формі, в тому числі шляхом проведення заліку однорідних зустрічних вимог за договорами закупки та надання послуг по перевезенню із оформленням відповідних двосторонніх актів (п.3.3).

На підтвердження виконання вказаного договору авторанспортних послуг позивачем під час перевірки та до матеріалів справи надано: акт №ОУ-311218 від 31.12.2018 року здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем надані автотранспортні послуги на суму 805898,04 грн. без ПДВ (ПДВ 161179,61 грн. (а.с.43 т.1); податкова накладна від 31.12.2018 року №443 на суму 967077,65 грн., в тому числі ПДВ 161179,61 грн. (автотранспортні послуги) (а.с.46 т.1); товарно-транспортні накладні від 11.12.2018 року, 27.12.2018 року, 28.12.2018 року, 18.12.2018 року, 25.12.2018 року (а.с.44, 45, 92-92, 96-97, 102-103, 116-121 т.1).

За отримані послуги позивачем здійснено частково оплату ТОВ ТОРГ-БАЗА на суму 91872,00 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку за 18.01.2019 року (а.с.49 т.1).

Щодо оплати іншої частини суми, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ТОРГ-БАЗА (первісний кредитор) та ТОВ ГРАНД СТІЛ КОМПАНІ (новий кредитор) та позивачем (боржник) укладено договір відступлення права вимоги №29/03-19 від 29.03.2019 року, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе належне первісному кредиторові право вимоги у боржника грошової суми 875205,65 грн. за договором №30/11-18 від 30.11.2018 року, укладеним між первісним кредитором та боржником (а.с.47 т.1).

Позивачем на погашення боргу здійснено ТОВ ГРАНД СТІЛ КОМПАНІ оплату 02.04.2019 року у сумі 62848,96 грн., 09.04.2019 року у сумі 270240,71 грн. та 10.04.2019 року у сумі 299724,61 грн., а тому заборгованість майже погашена (а.с.47-49 т.1).

Згідно наведених вище ТТН замовниками виступали: ТОВ Металургійний завод Дніпросталь , ТОВ Інтерпайп Україна ; вантажоодержувачами: ТОВ Інтерпайп Ніко тьюб , ТОВ Інтерпайп Новомосковський трубний завод , ТОВ Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод , ТОВ Металургійний завод Дніпросталь , філія Дніпропетровський річний порт АСК Укррічфлот , ТОВ ІІ БАДМ ЛТД .

На підтвердження договірних відносин із замовниками позивачем до матеріалів справи надано:

- договір №UL-462/15 від 01.07.2015 року на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом, укладений між ТОВ ДП ВТОРМЕТ (Експедитор) та ТОВ Металургійний завод Дніпросталь (Замовник) (а.с.88-90 т.1);

- договір №UL-310/13 від 20.11.2013 року на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом, укладений між ТОВ ДП ВТОРМЕТ (Експедитор) та ТОВ Інтерпайп Україна (Клієнт) (а.с.99-100 т.1).

Вказані договори на транспортно-експедиторське обслуговування вантажів автомобільним транспортом регулюють взаємовідносини сторін при наданні експедитором клієнту комплексу транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень та транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньоторговельних та внутрішньоукраїнських вантажів клієнта автомобільним транспортом по території України та інших держав.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем до суду надано: заявки на перевезення вантажів за грудень 2018 року, товарно-транспортні накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с.91, 94, 95, 98, 101, 104, 122-128 т.1).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон №996) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В абзаці другому пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704 (далі по тексту - Положення №88), визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов`язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника.

Таким чином, наведеними вище первинними документами підтверджується виконання у грудні 2018 року господарської операції між позивачем та ТОВ ТОРГ-БАЗА з перевезення вантажу, а відтак формування позивачем податкового кредиту в грудні 2018 року з урахуванням такої операції є правомірним.

Судом першої інстанції в рішенні зазначено про ненадання позивачем під час перевірки деяких документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ Металургійний завод Дніпросталь , ТОВ Інтерпайп Україна та ТОВ ГРАНД СТІЛ КОМПАНІ .

Колегія суддів зазначає, що по-перше: контролючим органом проводилась перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТОРГ-БАЗА за період з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року, а не взаємовідносини з іншими підприємствами, в тому числі за інши періоди. По-друге, акт перевірки не містить відомостей, що до проведення перевірки або під час перевірки контролюючим органом робились запити щодо надання ТОВ ДП ВТОРМЕТ будь-яких документів на підтвердження взаємовідносин, або на підтвердження виконання конкретних договорів з ТОВ Металургійний завод Дніпросталь , ТОВ Інтерпайп Україна та ТОВ ГРАНД СТІЛ КОМПАНІ .

Вказані обставини контролюючим органом в суді апеляційної інстанції не заперечувалось та не спростовувалось.

Посилання представників податкового органу та суду першої інстанції на ту обставину, що позивачем деякі документи надані лише до заперечень на акт перевірки, а тому такі документи не можуть бути належними доказами по справі, оскільки при перевірці не надавались, колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

Норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Не дає підстави для такого висновку і пункт 44.6 статті 44 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складенні такої звітності.

Адже наведена норма Кодексу лише визначає статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежує право платника довести під час надання заперечень на акт перевірки або у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Крім того, контролюючий орган в акті перевіки дійшов висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що ТОВ ТОРГ-БАЗА не могло фактично здійснювати господарські операції.

Вищевикладений висновок відповідача базується на тому, що відповідно до даних інформаційних баз даних ДПС України перевіркою встановлено проведення операції з контрагентом позивача ТОВ ТОРГ-БАЗА та ланцюгу постачання товару та послуг на адресу ТОВ ТОРГ-БАЗА ішими постачальниками, які не виконують свої податкові зобов`язання, не мають правових зв`язків по операціях з реалізації (продажу) товарів (послуг).

Окрім того, при проведенні перевірки встановлено наступне: податкова декларація з податку на додану вартість ТОВ ТОРГ-БАЗА надавалась лише з грудня по січень 2019 року, баланс, декларація з податку па прибуток за 2018 рік підприємством надавалась 18.02.2019 №9310550257 (має статус до відома ), між тим, вбачається відсутність приміщень, основних засобів, кваліфікованого персоналу у підприємства.

Колегія суддів вважає, що вищезазначена позиція відповідача не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, у зв`язку з тим, що фактичне постачання послуг підтверджується, в свою чергу, належним чином оформленими первинними документами, наведеними вище та долученими до матеріалів справи, а також те, що саме за перевіряємий період (грудень 2018 року) ТОВ ТОРГ-БАЗА надавались декрарації і з податку на додату вартість і з податку на прибуток.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснив, що будь-яких зустрічних перевірок контрагента позивача ТОВ ТОРГ БАЗА , а також контрагентів по ланцюгу постачання товарів не проводилось. Представник не зміг пояснити, яке відношення добросовісне чи не добросовісне придбання товарів чи послуг ТОВ ТОРГ БАЗА по ланцюгу постачання від інших контрагентів, має відношення до надання ТОВ ТОРГ БАЗА автотранспортних послуг з перевезення вантажів позивачу.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на порушення податкового законодавства контрагентом позивача та зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначено, що державні органи повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього об`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався в своєу рішенні на лист Генеральної прокуратури України про здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42019000000000638 від 22.03.2019 року за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст. 364 КК України (умисне ухилення від сплати податків, зловживання владою або службовим становищем).

За змістом вказаного листа у ході досудового розслідування виявлено, що невстановлені особи упродовж 2018-2019 років, діючи за попередньою змовою зі службовими особами контролюючих органів Миколаївської області, з метою пособництва в умисному ухиленні від сплати податків, організували функціонування на території області низки підприємств з ознаками фіктивності, серед яких ТОВ ТОРГ-БАЗА (всього 37 підприємств).

Як пояснив в судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, по вказаній справі відсутній вирок, справа ще знаходиться на досудовому розслідуванні.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як зазначалось вище, у справі №42019000000000638 відсутній вирок, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Вказана справа знаходиться на досудовому розслідуванні, відтак, по ній відсутній навіть обвинувальний акт. Крім того, вказана справа порушена за фактом умисного ухилення від сплати податків та зловживання владою або службовим становищем, що не є тотожним фіктивному підприємству фігурантів, та не має відношення до предмета перевірки позивача. З ци же підстав, судом апеляційної інстанції не приймається і висновок експерта у даній справі та пояснення свідка.

З урахуванням наведених вище оставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ДП ВТОРМЕТ .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.1 ст.134 КАС України).

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 19821,00 грн., при поданні апеляційної скарги сплачено 2881,50 грн. (а.с.7 т.1, ас.24 т.2).

Оскільки позовні вимоги ТОВ ДП ВТОРМЕТ задоволено в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшодуванню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 4802,50 грн.

Норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17 встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України , заява №19336/04).

В обгрунтування вимог про стягнення судових витрат позивачем надано акт здачі - прийняття робіт (а.с.62 т.1), згідно якого надані наступні послуги:

- вивчення документів 500 грн.,

- вивчення та аналіз судової практики 500 грн.,

- складання документів (адмін.позову) 1500 грн.,

- консультації з правових питань 500 грн..

- представництва в суді (договір) 4000 грн..

Всього на суму 7000 грн..

Колегія суддів зазначає, що послуги щодо правового аналізу, формування правової позиції, консультації з правових питань є однією послугою.

Апеляційний суд вказує, що обсяг, види та вартість правничої допомоги є неспівмірними з урахуванням складності справи та часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягу, тому, співрозмірною та достатньою суд вважає суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, в розмірі 3500 грн., яка належить відшодуванню позивачу шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 313, 312,315, 317 ,321, 322, 325, 328 КАС України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Втормет задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в адміністративній справі №160/12552/19 скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Втормет до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.11.2019 року №000758509.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДП Втормет судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги в розмірі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 07 травня 2021 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак