Постанова

від 12.05.2021 по справі 160/8492/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/8492/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпровської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (суддя Юхно І.В., м. Дніпро) у справі № 160/8492/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО

до Дніпровської митниці Держмитслужби

про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

У липні 2020 року ТОВ ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 06.07.2020 року UA110230/2020/00124/2.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 позовні вимоги задоволено.

Вказане рішення мотивоване відсутністю розбіжностей у наданих декларантом документах, що підтверджують числове значення митної вартості, задекларованої позивачем у гр. 22 митної декларації № UA 110230/2020/014591 від 06.07.2020, а також необґрунтованим застосуванням митним органом резервного методу визначення митної вартості без надання пояснень щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, що мають бути застосовані почергово до застосування резервного методу згідно норм Митного кодексу України. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості та протиправність відмови митного органу у оформленні імпортованого ним товару за основним методом, тобто за ціною договору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Дніпровська митниця Держмитслужби оскаржила його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на обставини, що стали підставою для витребування ним при митному оформленні у декларанта додаткових документів, а саме щодо відсутності у наданому декларантом рахунку-фактурі від 30.06.2020 № 6/30/1 печаток та штампів митних органів країни відправлення, а також відсутності у наданому декларантом платіжному дорученні від 22.06.2020 № 11 дати надходження такого документа, підпису та відбитку штампа уповноваженого банку. Зазначив, що вказані обставини дають підстави для сумніву у достовірності заявленої декларантом митної вартості. З огляду на це, а також враховуючи наявність інформації щодо вищих рівнів митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких здійснено за основним методом визначення митної вартості, скаржник стверджує про прийняття ним правомірного рішення про коригування митної вартості товарів, що була заявлена декларантом. Враховуючи зазначене, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися. Відповідач надіслав клопотання на адресу суду, в якому просив справу розглянути в порядку письмового провадження з огляду на наявність карантинних обмежень, пов`язаних з пандемією COVID-19.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО (код ЄДРПОУ 43034279) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, зареєстровано 03.06.2019.

18.06.2020 року між ТОВ ПК Аргола (продавець) та ТОВ ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО (покупець) укладено договір №25, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує товар, в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту

Відповідно до пунктів 4.1-4.13, 2.1-2.3 вказаного договору, поставка товару здійснюється на умовах визначених у Специфікаціях (Додатках) до договору. Якість товару має відповідати міжнародним стандартам, технічним умовам заводу - виробника. Товар, що поставляється повинен відповідати кількості, зазначеній у Специфікаціях. Поставка здійснюється на умовах згідно правил Інкотермс за редакцією 2010 року FCA м. Москва, які мають обов`язковий характер для сторін у рамках цього договору. Конкретні умови поставки партії товару зазначаються в Специфікації.

На виконання умов договору, між сторонами укладено Специфікацію 1 від 18.06.2020 до договору № 25 от 18.06.2020 на поставку товарів наведеного найменування, вартістю 1 359 575 рублів РФ, терміном поставки - протягом 60 днів з моменту підписання специфікації, 100% попередня оплата.

Також продавцем виставлений рахунок на оплату №1 від 19.06.2020, та рахунок-фактура № 6/30/1 від 30.06.2020. В свою чергу, ТОВ ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО 22.06.2020 сплатило 1 359 575 рублів РФ вартість вказаного товару у повному обсязі.

06.07.2020 TOB ІНСТРУМЕНТ-ЦЕНТР ДНІПРО подано до митного оформлення митну декларацію, якій присвоєно номер UA110230/2020/014591.

На підтвердження задекларованої митної вартості позивачем були надані наступні документи (графа 44):

- паспорт на виріб б/н від 01.05.2020;

- платіжне доручення на оплату в іноземній валюті № 11 від 22.06.20;

- рахунок на оплату №103 від 02.07.2020;

- довідку про транспортно-експедиційні витрати №01/07 від 01.07.2020;

- договір купівлі-продажу № 25 від 18.06.20 31.12.20, специфікацію № 1 від 18.06.2020;

- договір про надання брокерських послуг від 14.02.20 з ТОВ ІЦД , товаро-транспортна накладна;

- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Єдиного вікна згенерований інф. системою номер 5632193 від 02.07.2020;

- агентський договір номер 35-А від 19.06.2017;

- акт № 5 від 30.06.2020;

- договір № 144-СВХ від 06.07.2017;

- договір № 34 від 06.07.2017;

- заявка на перевезення № 8 від 24.06.2020;

- товарна накладна номер 6/30/1 від 30.06.2020;

- митна декларація країни відправлення (РФ) у 10129060/020720/0085175 від 02.07.2020;

- лист від ПК Аргола № № 03/07-02 від 03.07.2020;

- договір поставки № 02/19 від 10.02.2020;

- комерційна пропозиція № 05/06-01 від 05.06.2020;

- лист від виробника № 02/07-01 від 02.07.2020;

- платіжне доручення № 192 від 16.06.2020;

- рахунок до оплати № 337 від 10.06.2020;

- специфікація № 3 від 08.06.2020;

- універсальний передавальний документ (УПД) № 262 17.06.2020.

06.07.2020 посадовою особою митниці надіслано електронне повідомлення декларанту щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МК України, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

06.07.2020 на адресу митниці декларантом направлено повідомлення про надання додаткових документів - платіжного доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 № 11 з підписом та відбитком штампа уповноваженого банку.

06.07.2020 митний орган рішенням UА110230/2020/000124/2 скоригував миту вартість товару № 3 декларації № UA110230/2020/014591 від 06.07.2020 - механізму МЗО- 10000/160-0,63М- 97СК УХЛ1. Різниця вартості розмитнення складає 9 774,24 грн. графа 47 декларації.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 Митного кодексу України, використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаної митної вартості за основним методом ідентичного товару: механізму МЭО - 10000/160-0,63М-97СК УХЛ1 на рівні 132 855,0 рос.руб. Розрахунок митної вартості по товару № 3: МЭО-10000/160-0,63М-97СК УХЛ1 132 855,0 х 2 = 265 710,0 рос.руб. (джерело інформації (ЕМД 20.06.2019

№ UА112080/2019/017964). МЭО-250/25-0,25Р-99К - 25 725,00 рос.руб. МЭО-250/25-0,25У-99К 28000,00x2 = 56 000,00 рос.руб. + витрати на митне оформлення - 4657,38 рос.руб., витрати на транспортування до митного кордону України 804,60 грн.

Правомірність рішення UА110230/2020/000124/2 від 06.07.2020 є предметом спору у межах цієї адміністративної справи.

При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до ч. 2 зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. 5, 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зі змісту ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53 Кодексу) заборонено.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.08.2019 по справі № 804/9003/13-а, від 12.12.2019 по справі № 804/2957/17, від 13.08.2020 по справам № 815/3451/16, № 815/1935/16.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено скаржником у апеляційній скарзі, що підставою для витребування у позивача додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України стали наступні обставини, що були встановлені за результатами розгляду наданих декларантом разом із митною декларацією № UA110230/2020/014591 від 06.07.2020 документів:

- наданий до митного оформлення рахунок-фактура від 30.06.2020 № 6/30/1 не містить печаток і штампів митних органів країни відправлення, що може свідчити про надання декларантом до митниці інших документів, ніж ті, що були додані відправником, що дає підстави для сумніву у достовірності зазначених відомостей та указує на наявність фіскальних ризиків, в частині можливого заниження митної вартості заявленого товару;

- відповідно до вимог п. 3.2 Постанови Нацбанку України 28.07.2008 № 216, відповідальний виконавець уповноваженого банку має проставити на всіх примірниках платіжного доручення в іноземній валюті дати надходження і виконання такого документа, засвідчивши їх своїм підписом та відбитком штампа уповноваженого банку, натомість платіжне доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 № 11 не містять дати надходження і виконання такого документа, підпису та відбитку штампа уповноваженого банку.

Стосовно першого зауваження митного органу колегія суддів зазначає, що митним органом не вказано норму чинного законодавства України, якою передбачено обов`язковість надання декларантом рахунку-фактури з відбитком печаток і штампів митних органів країни відправлення.

Посилання митного органу на позицію Верховного Суду, що викладена у постанові по справі № 804/1211/16 не підлягає застосуванню у спірному випадку, оскільки, по-перше, вона стосується здійснення перевезення залізничним транспортом в той час, коли у спірному випадку мова йде про здійснення перевезення автомобільним транспортом, що підтверджено міжнародною товарно-транспортною накладною - СМR № 443010 від 02.07.2020 (а.с. 16).

По-друге, нормативні акти, якими мотивована позиція Верховного Суду, регулюють послідовність дій саме митних органів України під час здійснення митного контролю.

Зокрема, п. 1 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2015 № 451 передбачено, що ця Типова технологічна схема визначає відповідно до Митного кодексу України послідовність дій посадових осіб митних органів під час здійснення митного контролю залізничних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними через митний кордон України (далі - залізничні транспортні засоби і товари), у пунктах пропуску (пунктах контролю) для залізничного сполучення через державний кордон (далі - пункти пропуску).

Також, п. 1.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 № 1066, передбачено, що цей Порядок регламентує дії посадових осіб митних органів, перевізників, декларантів або уповноважених ними осіб під час здійснення контролю за переміщенням товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу юридичними та фізичними особами незалежно від виду транспорту, крім товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування (трубопроводи та лінії електропередачі) без застосування заходів гарантування вантажних відправленнях, супроводжуваному багажі, несупроводжуваному багажі, ручній поклажі.

Отже, у вказаних нормативних актах мова йде про порядок дій митних органів України, а не митних органів країни відправника.

Водночас, колегія суддів зазначає, що з наданої митним органом копії рахунку-фактури від 30.06.2020 № 6/30/1, яка була надіслана декларантом до митного органу засобом електронного зв`язку під час первинного митного оформлення, вбачається, що остання містить відбитки штампів Під митним контролем Харківської митниці та Запорізької митниці (а.с. 101).

Таким чином, вимоги вищенаведених нормативних актів під час переміщення імпортованого позивачем товару територією України виконано. Його переміщення відбулося під митним контролем митних органів України.

Доказом оформлення митними органами країни відправлення експорту товару у такому випадку є експортна митна декларація країни відправлення, що оформлена її митними органами.

Щодо оцінки вказаної обставини судом першої інстанції, колегія суддів з останньою погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з п. 2 Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товарів, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджене на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав - учасниць Співдружності рішенням № 5/32 від 13.09.2001 року (набрало чинності з 01.01.2002 року, далі - Положення) (мовою оригіналу): настоящее Положение устанавливает обязательное проставление на транспортных и коммерческих документах (далее - перевозочные документы) печатей и штампов таможенных органов (далее - отметки таможни) государств СНГ при вывозе товаров, а также таможенных органов государств СНГ в местах пересечения таможенных границ при перемещении товаров автомобильным, железнодорожным, авиационным, водным видами транспорта и при смешанном перемещении.

З огляду на це, судом першої інстанції зроблено висновок, що зазначеними нормативно-правовими актами передбачено проставляння митними органами печаток, підпису і відбитку штампа Під митним контролем на перевізних документах, товаросупровідних документах і документах контролю доставки.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою передбачено також проставлення штампу Під митним контролем на комерційних документах, якими згідно п. 6 вказаного Положення можуть бути використані, зокрема, рахунки-фактури.

Отже, вказаними нормами Положення передбачено обов`язковість проставлення митними органами країн-учасниць СНГ відповідних печаток і штампів у тому числі на рахунках-фактурах.

Водночас, колегія суддів зазначає, що вказане Положення затверджено ще у 2001 році. Зі спливом часу були змінені порядок та засоби митного оформлення, внаслідок чого норми Положення втратили свою актуальність.

Зокрема, мова йде про здійснення на цей час митного оформлення у електронному вигляді, що не враховано нормами Положення.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з врахуванням судом першої інстанції норм ст. 248, ч. 5 ст. 255 Митного кодексу України, а також наказу Міністерства фінансів України № 631 Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосування митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа , внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність проставлення митними органами відповідних печаток і штампів у разі паперового оформлення.

У разі здійснення митного оформлення у електронному вигляді, що мало місце у спірному випадку, останнє здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог митного органу щодо необхідності подання рахунку-фактури від 30.06.2020 № 6/30/1 із відбитками печаток і штампів митних органів країни відправлення, оскільки митне оформлення було здійснено у електронному вигляді без проставлення останніх, що відповідає нормам ст. 248 Митного кодексу України

Стосовно другого порушення, встановленого митницею, колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо наявності у платіжному дорученні №11 від 22.06.2020 на суму 1 359 575 рос. рублів у графі Відмітки банку відбитку штампу ПАТ Райффайзен Банк Аваль від 26.06.2020 та підпис уповноваженої особи, а також помітки виконано , зроблені виходячи з копії платіжного доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 № 11, що надано до матеріалів справи позивачем разом із позовною заявою (а.с. 17).

Разом із цим, зі змісту наданої митним органом копії платіжного доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 № 11, що було отримано ним від декларанта при первинному оформленні, насправді вбачається відсутність дати надходження і виконання такого документа, підпису та відбитку штампа уповноваженого банку (а.с. 102).

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками митного орану щодо наявності обґрунтованих сумнівів, що дають право витребувати додаткові документи на підтвердження митної вартості.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сам факт здійснення оплати спірної партії товару у сумі, що зазначена у платіжному дорученні від 22.06.2020 № 11 та відповідає сумі, що визначена рахунком-фактурою від 30.06.2020 № 6/30/1, митним органом під сумнів не поставлено.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання митного органу на ненадання декларантом протягом встановленого десятиденного строку додаткових документів, оскільки митним органом ані у спірному рішенні, ані у апеляційній скарзі не зазначено, які саме документи не були надані позивачем.

Так, з оскаржуваного рішення митного органу вбачається, що декларантом 06.07.2020 року направлено платіжне доручення в іноземній валюті від 22.06.2020 року № 11 з підписом та відбитком штампа уповноваженого банку (а.с 10). Таким чином, відповідачем не доведено, що ненадання будь-яких інших документів унеможливило визначення митної вартості за ціною договору, а саме, як відсутність таких документів впливає на складові митної вартості.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Проте, спірне рішення митного органу не містить посилання на конкретну норму ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, що стала підставою для винесення спірного рішення.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилання митного органу на наявність у його автоматизованих інформаційних базах даних інформації щодо вищих рівнів митної вартості ідентичних товарів, оскільки така підстава не передбачена нормами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України як підстава для відмови у митному оформленні за першим методом - за ціною договору.

Крім того, ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі , якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Спірне рішення від 06.07.2020 року UA110230/2020/00124/2 не містить обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом. У ньому наведено лише загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що не є належним обґрунтуванням прийнятого скаржником рішення.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо спростування твердження скаржника про те, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавали можливості встановити всі складові митної вартості товару, мали розбіжності, у зв`язку з чим рішення митного органу про визначення митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим і правомірним, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновків суду першої інстанції,

Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі № 160/8492/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13.05.2021р.

Головуючий суддя О.М. Панченко

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко