Постанова

від 11.05.2021 по справі 380/8727/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8727/20 пров. № А/857/6914/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Ніколіна В.В., Гінди О.М.,

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року (головуючий суддя Брильовський Р.М., м. Львів, повний текст складено 19.02.2021) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління про визнання протиправним, скасування наказу та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 1С від 08 січня 2020 року та зобов`язати Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), №1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1), та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 1С від 08 січня 2020 року. Зобов`язано Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), №1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1), та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно. У задоволенні позовних вимог до виконавчого комітету Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Стягнуто з Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. сплаченого судового збору та 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн. витрат на правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН .

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Департамент економічного розвитку Львівської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із неправильним установленням обставин, неправильним дослідженням та оцінкою доказів, які мають значення для справи, тому просить скасувати рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно із ч. 1 та ч. 3 ст. 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (Правила № 2067) регулюють відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Крім цього, у Львові також діють Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджені рішенням виконавчого комітету від 21.05.2010 № 569 (далі - Правила № 569)

При прийнятті рішення судом першої інстанції допущено неправильне тлумачення закону та незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд першої інстанції неправильно тлумачить Правила № 569 та не застосовує Закон України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , який підлягає застосуванню, оскільки відповідно до абзацу другого пункту 3 Типових правил № 2067 видача (відмова у видачі, переоформленні, видачі дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Отже, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні статті 1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , відтак, на дану процедуру поширюються норми зазначеного закону.

Згідно з положеннями пункту 3.1.4 Правил № 569 робочий орган реєструє та розглядає заяви розповсюджувачів зовнішньої реклами щодо надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії.

Процедура продовження строку дії дозволу регламентується розділом 4.4 Правил № 569.

Підпунктом 4.4.1 Правил № 569 передбачено, що за відсутності письмових заперечень з боку розповсюджувача, власника місця розташування спеціальної конструкції, інших органів, що здійснювали погодження дозволу на розміщення реклами, термін дії такого дозволу продовжує робочий орган з наступним повідомленням розповсюджувача.

З текстового аналізу пункту 4.4.1 Правил № 569, на який послався департамент як на підставу відмови у продовженні дозволів, висновується, що він є імперативним і чітко вказує єдину умову для продовження дозволів - відсутність письмових заперечень з боку власника місця розташування спеціальної конструкції, інших органів, що здійснювали погодження дозволу на розміщення реклами .

Відповідна локальна норма відповідає частині п`ятій статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності :

Підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є, зокрема: негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.

Натомість п. 4.4.3 Правил № 569 є диспозитивною нормою, на що вказує слово може та, який надає варіанти поведінки сторонам регульованих відносин у випадку невиконання договірних зобов`язань, таких як, заборгованість з оплати за тимчасове користування місцями, заборгованість зі сплати штрафів тощо.

При цьому, необхідність виконання Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Львові позивачем не оскаржена, тому фактично ним визнана.

Беручи до уваги вищенаведене, департамент економічного розвитку не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності визначеної законом підстави для відмови, адже, виходячи зі змісту листа Управління патрульної поліції у Львівській області від 15.11.2017 № 30057/41/12/02-2017, це є негативний висновок погоджувального органу за результатами обстеження місць розташування рекламних засобів.

Суд першої інстанції безпідставно посилався на п. 4.4.2. Правил № 569, з огляду на таке.

Управління патрульної поліції в складі Національної поліції України є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. Повноваження Управління патрульної поліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху визначені низкою нормативно-правових актів, серед яких Закон Про Національну поліцію України . Стаття 23 Закону наділяє поліцію повноваженнями щодо видачі та погодження дозвільних документів у сфері безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 16 Правил № 2067 на вимогу робочого органу дозвіл погоджується з: Національної поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування.

Тобто, негативний висновок погоджувального органу є підставою для відмови у видачі дозволу відповідно до Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності .

Встановивши необґрунтованість висновку Управління патрульної поліції, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, адже лист від 15.11.2017 № 30057/41/12/02-2017 не був предметом оскарження. Окрім того, правова оцінка такого висновку була здійснена судом без аналізу вимог до форми, змісту, чинного законодавства, яким керується орган у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху при наданні відповідних висновків.

В цьому контексті апелянт наголошує на вимогах Кабінету Міністрів України № 2067, на які посилається у своєму листі Управління патрульної поліції, а саме:

пункт 34. Зовнішня реклама повинна відповідати таким вимогам:

розміщуватися із забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не відтворювати зображення дорожніх знаків.

Пункт 35. Забороняється розташовувати рекламні засоби:

на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху

пішоходів.

пункт 43. Розташування рекламних засобів на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування дозволяється за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Аналогічно статтею 16 Закону України Про рекламу встановлено вимоги до розміщення зовнішньої реклами.

Однак, відповідність конструкцій позивача цим вимогам не було предметом дослідження і оцінки судом у даній справі.

Обставини наведені судом першої інстанції, такі як зміни параметрів елементів автомобільної дороги на проспекті Свободи, час виникнення обставин, які стали причинами для зауважень тощо не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган і приймати замість нього рішення.

Також департамент не може погодитися з висновком суду 1-ї інстанції з приводу того, що департамент економічного розвитку вийшов за межі повноважень.

Відповідно Правил № 569 робочий орган:

3.1.2. У межах своєї компетенції забезпечує контроль за виконанням вимог Закону України Про рекламу , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, цих Правил всіма особами незалежно від форм власності та відомчої належності. Звертається до юридичних і фізичних осіб з вимогами про усунення виявлених порушень у визначений у вимогах термін.

Разом з тим, відповідно до Типових Правил, дозвіл погоджується Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.

Відтак, департамент економічного розвитку в межах контролю за виконанням вимог Закону України Про рекламу , Типових правил розміщення зовнішньої реклами, звернувся в кінці 2017 року до УПП з метою отримання відповідного висновку щодо впливу рекламних конструкцій на безпеку дорожнього руху, оскільки останнє погодження дозвільних документів було здійснено вже ліквідованим 1-им міжрайонним відділом ДАІ при УМВСУ у Львівській області у 2011 році.

Також апелянт не погоджується з доводами суду щодо перевищення департаментом своїх повноважень при зверненні з листом до управління патрульної поліції.

Департамент економічного розвитку звернувся до управління патрульної поліції не безпосередньо при прийнятті рішення про продовження терміну дії дозволів позивача в січні 2020 року, а значно раніше при виконанні своїх контролюючих повноважень за виконанням вимог Закону України Про рекламу , Типових правил розміщення зовнішньої реклами.

Крім того Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 12.22.2019 у справі № 813/2802/16 встановив, що отримавши пакет документів про продовження дозволу на розміщення зовнішньої реклами від позивача, відповідний орган може або продовжити дозвіл, або відмовити у продовженні, але це рішення повинен прийняти саме суб`єкт владних повноважень. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується і приймати замість нього рішення.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегіі суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.04.2020 у справі №461/3019/17 (адміністративне провадження № /9901/38389/18):

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим в кодексі критеріям, не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

За таких обставин Львівський окружний адміністративний суд, дотримуючись принципів законності, поділу влади, а також компетенції, визначеної Конституцією та законами України, не мав права перебирати на себе повноваження робочого органу щодо вирішення питання про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН .

Підсумовуючи вищенаведене, департамент економічного розвитку при прийнятті оскаржуваного позивачем наказу діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством у сфері зовнішньої реклами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив відмовити у задоволенні такої.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 березня 2002 року Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН були видані дозволи на розміщення зовнішньої реклами у місті Львові, а 25 листопада 2011 року зазначені дозволи були продовжені як дозволи під номерами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце №8), №1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце №5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце №7), №1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце №6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце №4), №1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце №3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце №2), №1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1) - до 19.08.2016. Продовження вказаних дозволів було погоджене у тому числі із 1-м міжрайонним відділом ДАІ при УМВСУ у Львівській області, про що свідчать відмітки на звороті дозволів.

12.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН звернулося до Департаменту економічної політики Львівської міської ради із заявою про продовження строку дії дозволів на розміщення реклами у місті Львові.

21.07.2016 Департамент економічної політики Львівської міської ради надав Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН лист-відповідь вих. №2-16115-23 в якому повідомив, що 19.01.2016 набрали чинності зміни до Типових правил розміщення зовнішньої реклами (Постанова Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1773 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо відповідності основним вимогам до дозвільної системи у сфері господарської діяльності ), якими процедуру продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами було виключено. Робочий орган також зазначив, що процедура продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами не передбачена Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Відтак згадані вище дозволи є дійсними до закінчення строку їх дії, а саме до 19.08.2016 без права продовження. Крім того, робочий орган повідомив, що позивач має право звернутися за отриманням нового дозволу, подавши заяву встановленого зразка.

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту економічної політики Львівської міської ради за участі третьої особи Комунального підприємства Адміністративно-технічне управління , в якій просило суд:

- визнати протиправним неналежне виконання Львівською обласною державною адміністрацією обов`язку зі здійснення контролю за додержанням абз. 2 п. 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2013 №2067, на території міста Львова Департаментом економічної політики Львівської міської ради як робочим органом, до повноважень якого належить розгляд заяв Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН як розповсюджувача реклами на продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр.Свободи, 35 (місце № 8), №1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1-11-05-058 - пр.Свободи, 37 (місце № 7), №1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр.Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр.Свободи, 21 (місце № 2), №1- 11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1);

- визнати протиправною відмову Департаменту економічної політики Львівської міської ради оформити продовження строку дії дозволів Товариства на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр.Свободи, 35 (місце № 8), №1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1-11-05-058 - пр.Свободи, 37 (місце № 7), №1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр.Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр.Свободи, 21 (місце № 2), №1- 11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1);

- зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради та Департамент економічної політики оформити продовження строку дії згаданих вище дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 у справі № 813/2802/16 позов задоволено частково, зобов`язано Виконавчий комітет Львівської міської ради та Департамент економічної політики повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН від 12.07.2016 № 2-16115-23 щодо продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце № 1) з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов`язано Департамент економічної політики Львівської міської ради, Виконавчий комітет Львівської міської ради оформити продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Львові за номерами: № 1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), № 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце № 1) і видати оновлені продовжені дозволи Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН зі строком дії до 19.08.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №813/2802/16 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 скасовано в частині позовних вимог про зобов`язання Виконавчого комітету Львівської міської ради та Департаменту економічної політики оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видання Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно і в цій частині прийнято нове рішення, яким зобов`язано Департамент економічного розвитку Львівської міської ради (як правонаступника Департаменту економічної політики Львівської міської ради) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕОН щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 1-11-05-056 - пр.Свободи, 35 (місце № 8), №1-11-05-057 - пр. Свободи, 31 (місце № 5), № 1-11-05-058 - пр.Свободи, 37 (місце № 7), №1-11-05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), № 1-11-05-060 - пр.Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05- 061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), № 1-11-05-062 - пр.Свободи, 21 (місце № 2), №1- 11-05-063 - АДРЕСА_1 (місце №1).

На виконання постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН 26 грудня 2019 року через Центр надання адміністративних послуг звернулось з проханням повторно розглянути заяву ТзОВ ЕОН від 12.07.2016 року № 2-16115-23 щодо продовження строку дії згаданих вище дозволів на розміщення зовнішньої реклами (додаючи оригінали дозволів та постанову Верховного Суду).

При цьому, суд правильно зауважив, що згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , строк розгляду вищевказаного звернення ЕОН і рішень про видачу документів дозвільного характеру або відмову в їх видачі становить 10 робочих днів - відповідно, останнім днем цього строку було 14 січня 2020 року.

Проте, жодної інформації про результати розгляду звернення від 26 грудня 2019 року № 2-40253/ДДХ-23 ТзОВ ЕОН не отримувало аж до 12 лютого 2020 року, коли з отриманого 12 лютого 2020 року відзиву Департаменту економічного розвитку ЛМР у справі № 380/608/20 позивач дізнався про те, що Департамент економічного розвитку ЛМР прийняв наказ № 1С, датований 08 січня 2020 року, про відмову в продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на пр. Свободи.

Як додаток до вищевказаного відзиву позивач отримав рішення Департаменту економічного розвитку ЛМР про відмову у продовженні терміну дії спірних дозволів від 08.01.2020 за № 2301-вих-154, у якому повідомляється про прийняття наказу Департаменту економічного розвитку ЛМР Про відмову у продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами дозвіл № 1-11-05-063, пр. Свободи, 17 (місце 1), дозвіл № 1-11-05-062, пр. Свободи, 21 (місце 2), дозвіл № 1-11-05-061, пр. Свободи, 23 (місце 3), дозвіл № 1-11-05-060, пр. Свободи, 27 (місце 4), дозвіл № 1-11-05-057, пр. Свободи, 31 (місце 5), дозвіл № 1-11-05-059, пр. Свободи, 33 (місце 6), дозвіл № 1-11-05-056, пр. Свободи, 35 (місце 8), дозвіл № 1-11-05-058, пр. Свободи, 37 (місце 7) (без вказівки дати і номеру цього наказу).

Копію наказу Департаменту економічного розвитку ЛМР № 1С від 08 січня 2020 року позивач отримав 17 березня 2020 року разом з супровідним листом від 16.03.2020.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідності до ст. 1 Закону України Про рекламу зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 16 Закону України Про рекламу розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003.

Пунктом 2 Типових правил Типових правил розміщення зовнішньої реклами визначено, що дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

Положеннями пунктів 24, 28 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Згідно з підпунктом 13 п. а ч. 1 ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні надання дозволу на розміщення реклами належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад як повноваження в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Листом від 15.11.2017 № 30057/41/12/02-2017 Управління патрульної поліції у місті Львові відповіло на звернення Департаменту економічного розвитку ЛМР від 08.11.2017 і висловило свої зауваження щодо впливу рекламних конструкцій.

Зміст зауважень Управління патрульної поліції у місті Львові зводиться до наступного:

1) рекламні конструкції, розташовані за адресами АДРЕСА_1 (непарна сторона) - АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , створюють перешкоду для руху пішоходів по тротуару;

2) вищевказані рекламні конструкції суттєво обмежують оглядовість як водіям транспортних засобів (трикутник видимості), так і пішоходам, які рухаються по центральному проспекту міста.

При цьому, у оскаржуваному наказі № 1С від 08 січня 2020 року Департамент економічного розвитку ЛМР як на підставу відмови в продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами посилається на п. 4.4.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, тобто на письмові заперечення органу, що здійснював погодження дозволів на розміщення реклами.

Погодження дозволів на розміщення зовнішньої реклами Управлінням патрульної поліції у м. Львові та органами, які виконували відповідні функції до створення Національної поліції, передбачено пунктом 4.2.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, у якому зазначено, зокрема, наступне:

1) додатково на вимогу робочого органу дозвіл погоджується з відділом Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території м.Львова та автомобільно-технічної інспекції ГУ МВС України у Львівській області - у разі розміщення зовнішньої реклами на перехрестях, біля дорожніх знаків, світлофорів, пішохідних переходів та зупинок транспорту загального користування;

2) погодження вищезазначеного органу дійсне протягом терміну дії дозволу;

3) у разі виникнення обставин, які унеможливлюють подальше розміщення рекламного засобу на відповідному місці, вищезазначений орган зобов`язаний невідкладно у письмовій формі повідомити про це робочий орган. У разі відсутності заперечень застосовується принцип мовчазної згоди, що є підставою для продовження терміну дії дозволу на наступний термін.

Судом у даній спірній ситуації з`ясовано, що після видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами на проспекті Свободи позивачем періодично отримувались нові погодження, в чергове - у виданих 2011 року дозволах, у яких на зворотній стороні є напис про погодження 1-м міжрайонним відділом ДАІ при УМВСУ у Львівській області.

Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що у листі від 15.11.2017 № 30057/41/12/02-2017 Управління патрульної поліції у місті Львові не наводить пояснень щодо часу виникнення обставин, які стали причинами для зауважень щодо розташування рекламних конструкцій вперше з 2002 року. Так, зауваження Управління патрульної поліції у місті Львові не містять вказівки на дату (чи хоча би на місяць або навіть рік) виникнення таких фактичних обставин. Таким чином, відсутні обґрунтування відповідачів щодо того, чому заперечення патрульної поліції у місті Львові з`явились лише після звернення Департаменту економічного розвитку ЛМР у 2017 році, як і відсутні докази щодо того, що з 2002 року відповідні місця встановлення рекламних конструкцій змінювались.

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що характеристики рекламних конструкцій (розмір, технічні параметри) з часу їх встановлення на проспекті Свободи у 2002 році до сьогодні змінювалися, крім того, не надано також доказів зміни параметрів елементів автомобільної дороги на проспекті Свободи, які могли б привести до виникнення відповідних зауважень в Управління патрульної поліції у м. Львові і які в будь-якому випадку мало описати Управління патрульної поліції у м. Львові заперечуючи проти продовження терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. За таких умов, погоджувальний орган не може змінювати становище позивача без встановлення фактичних підстав - нових обставин, що унеможливлюють подальше розміщення рекламного засобу на відповідному місці - і відповідних їм юридичних підстав.

Також, суд першої інстанції привильно зазначив, що Департамент економічного розвитку ЛМР, посилаючись в оскаржуваному наказі № 1С від 08 січня 2020 року як на підставу відмови в продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами на п. 4.4.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові і на лист від 15.11.2017 р. № 30057/41/12/02-2017 Управління патрульної поліції у місті Львові, не звернув уваги на те, що цей лист фактично не містить заперечень проти продовження терміну дії конкретних дозволів на розміщення зовнішньої реклами і є лише по суті інформаційним повідомленням, яке містить необґрунтовані зауваження щодо рекламних засобів, розташування яких вже раніше було погодженим, без встановлення фактичних обставин, які змінилися і вплинули на можливість розміщення рекламних засобів.

Крім того, згідно з п. 4.4.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, у чинній редакції від 27.04.2018, у разі, якщо дозвіл, термін дії якого закінчується, потребує приведення його у відповідність до вимог підпунктів 4.2.2, 4.2.3 та/або вимог розділу 5 цих Правил робочий орган скеровує рекламорозповсюджувачу рекомендованим листом перелік вимог, у відповідність до яких необхідно привести дозвіл і проектно-технічну документацію.

Розповсюджувач реклами протягом встановленого робочим органом у листі терміну приводить у відповідність рекламний засіб та/або дозвільну документацію.

Не приведення розповсюджувачем рекламного засобу та/або дозвільної документації протягом встановленого терміну у відповідність до вимог підпунктів 4.2.2, 4.2.3 та/або вимог розділу 5 цих Правил є підставою для відмови у продовженні дії дозволу та демонтажу рекламного засобу.

Згідно з п. 5.1.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, розміщення рекламних засобів здійснюється з забезпеченням видимості дорожніх знаків, світлофорів, перехресть, пішохідних переходів, зупинок транспорту загального користування та не повинно відтворювати зображення дорожніх знаків.

Забороняється розташовувати рекламні засоби на пішохідних доріжках та алеях, якщо це перешкоджає вільному руху пішоходів та створює перешкоди для прибирання вулиць і тротуарів.

Розміщення окремостоячих рекламних засобів на тротуарах допускається при умові розташування їх рекламних площин над тротуаром та збереження для руху пішоходів ширини не меншої, ніж: 4,5 м - для проспекту, 3,0 м - для магістральних вулиць, 2,25 м - для інших вулиць та міжквартальних проїздів.

Висота від рівня тротуару до нижнього краю розташованої над ним площини рекламного засобу не повинна бути меншою, ніж 2,5 м.

Нижній край рекламних засобів, що розміщуються над проїжджою частиною вулиць і доріг, у тому числі на мостах, естакадах, на опорах електромереж, електротранспорту та освітлення, на окремих стійках тощо, повинен розташовуватися на висоті не менш як 5 м від поверхні дорожнього покриття.

Не допускається розміщення на одній опорі більше одного рекламного засобу.

Таким чином, навіть за умови наявності обґрунтованих зауважень Управління патрульної поліції у м. Львові, ці зауваження могли б слугувати лише підставою для виправлення невідповідностей вимогам розділу 5 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, а не підставою для відмови в продовженні терміну дії дозволів без можливості виправити невідповідності у разі дійсного виявлення таких.

Крім того, суд першої інстанції підставо звернув увагу на те, що Департамент економічного розвитку ЛМР як робочий орган, звертаючись до Управління патрульної поліції у м. Львові з проханням надати висновок щодо впливу відповідних рекламних засобів на безпеку руху та доцільності подальшого продовження терміну дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій, вийшов за межі наданих йому повноважень, зважаючи на наступні міркування.

Згідно з п. 4.4.1 Місцевих правил, у чинній редакції від 04.03.2011, при відсутності письмових заперечень з боку розповсюджувача, власника місця розташування спеціальної конструкції, інших органів, що здійснювали погодження дозволу на розміщення реклами, термін дії такого дозволу продовжує Робочий орган з наступним повідомленням розповсюджувача.

При цьому, якщо процедура погодження видачі дозволу з точки зору взаємодії з погоджувальними органами є врегульованою Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, таким чином, що для здійснення погодження до погоджувальних органів повинен звернутись робочий орган (п. 16 Типових правил розміщення зовнішньої реклами), то у процедурі продовження дії дозволів ані Законом України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , ні Типовими правилами, ні Місцевими правилами не надано робочому органу повноважень звертатись до органів, що здійснювали погодження дозволу на розміщення реклами, для з`ясування наявності чи відсутності письмових заперечень щодо продовження дії дозволів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, звертаючись до Управління патрульної поліції у м. Львові з проханням надати висновок щодо впливу відповідних рекламних засобів на безпеку руху та доцільності подальшого продовження терміну дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій, Департамент економічного розвитку ЛМР вийшов за межі наданих йому повноважень.

Крім того, судом правильно вказано, що у відповідності до абз. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється вичерпний перелік підстав для відмови у видачі, переоформлення, анулювання документа дозвільного характеру.

Підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру повинні бути сформульовані у вигляді переліку, при чому такий перелік має бути вичерпним, аби суб`єкт господарювання мав можливість спрогнозувати на майбутнє, за яких обставин у видачі дозволу може бути відмовлено та усунути такі обставини за їх наявності.

Перелік підстав для відмови у продовженні строку дії дозволу передбачений виключно у п. 4.4.3 місцевих Правил.

У продовженні дії дозволу може бути відмовлено, якщо у заявника:

1) існує заборгованість з оплати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо заборгованість не оскаржується розповсюджувачем зовнішньої реклами у судовому порядку;

2) існує заборгованість зі сплати штрафів за несвоєчасну оплату за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо штрафні санкції не оскаржуються розповсюджувачем зовнішньої реклами у судовому порядку;

3) існує заборгованість зі сплати штрафів за самовільне встановлення рекламних засобів;

4) зафіксована та не ліквідована до закінчення дозволу невідповідність рекламного засобу дозвільно-проектній документації;

5) зафіксовані самовільно встановлені рекламні засоби.

Наявність жодної з цих підстав не доведено відповідачами у суді першої інстанції.

Надаючи оцінку ефективному способу захисту прав позивача суд першої інстанції вірно врахував, що Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України , № 40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі Джорджевич проти Хорватії (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі Ван Остервійк проти Бельгії (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12).

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/4989/17, від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Підхід, за якого дискреційність у повноваженнях суб`єкта владних повноважень відсутня у разі протиправності використаної підстави для відмови у видачі документу дозвільного характеру і неможливості використання інших підстав у майбутньому при повторному розгляді, відповідає практиці Верховного Суду у правововідносинах у сфері видачі документів дозвільного характеру на розміщення зовнішньої реклами.

Так, постановою від 29 вересня 2020 року у справі № 160/9578/18 Верховний Суд скасував рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року в частині зобов`язання Департаменту торгівлі та реклами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяви про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та ухвалив нове рішення в цій частині, яким зобов`язав Департамент торгівлі та реклами Дніпровської міської ради продовжити строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 108/64, 108/65, 108/67, 108/69, 108/72, 108/80, 108/81, 108/84, 108/85, 108/86, 108/87, 108/88, 108/89, 108/90, 108/91, 108/92, 108/93, 108/94, 108/95, 108/96, 108/97 на 5 років.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 160/9578/18 навів наступну правову позицію:

39. Таким чином, оскільки відповідач, при повторному розгляді заяви позивача про продовження дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами, в силу приписів частини п`ятої статті 4-1 Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності , не може відмовити у видачі документа дозвільного характеру з причин, раніше не зазначених у письмовому повідомленні заявнику, а вказані ним підстави для відмови у такому продовженні є неправомірними і це підтверджено ухваленими у цій справі судовими рішеннями, які в цій частині ніким не оскаржуються, у Департаменту торгівлі та реклами Дніпропетровської міської ради не має іншого альтернативного варіанту поведінки, окрім як задовольнити заяву, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Американське рекламно-інформаційне агентство ALTER-V у формі ТОВ, і видати відповідний документ дозвільного характеру.

40. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що обраний судами попередніх інстанцій спосіб захисту порушеного права позивача, є неефективним і не призведе до реального відновлення прав Товариства. Повторний же розгляд порушеного позивачем питання щодо продовження дії дозволів, за наслідками якого, як вказано вище, може бути прийнято лише одне рішення, фактично призведе до необґрунтованого затягування видання заявнику документа дозвільного характеру за відсутності на це передбачених законом правових підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, за обставин даної справи необхідно застосовувати ч. 4 ст. 245 КАС України, з приводу чого у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 160/9578/18 міститься наступна правова позиція:

51. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

52.Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача (суб`єкта владних повноважень) прийняти рішення або вчинити дії на користь позивача (суб`єкта приватного права) виключно за умови одночасного встановлення двох обставин:

1) для прийняття позитивного для позивача рішення виконано всі умови, визначені законом;

2) прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Недотримання хоча б однієї з цих умов надає право суду лише зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 826/9727/16 (пункти 49-53), сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що аналіз статті 245 у взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:

1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;

2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;

3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;

4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Застосовуючи вищенаведені правові позиції Верховного Суду у даній справі, суд здійснює перевірку дотримання вищезазначених умов, у зв`язку з чим зазначає наступне.

Внаслідок протиправної відмови в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами порушено право позивача на підприємницьку діяльність, що доведено позивачем і не спростовано відповідачами.

У період існування спірних правовідносин оформлення продовжених дозволів на розміщення зовнішньої реклами належить до повноважень Департаменту економічного розвитку ЛМР згідно з п. 4.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, затверджених рішенням виконкому ЛМР від 21.05.2010 № 569.

Суд встановив виконання усіх умов, визначених законодавством для прийняття рішення про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Позивачем подані всі визначені законодавством документи для отримання продовжених дозволів.

Згідно з п. 29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу.

Згідно з п. 4.4.5 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові, продовження терміну дії дозволу (відмова у його продовженні) фіксується у журналі реєстрації з внесенням відповідних змін до дозволу, який підписує керівник робочого органу та скріплює печаткою. Один примірник оригіналу дозволу видається заявникові, а другий - залишається у робочого органу для обліку та контролю.

Як уже зазначалось вище у відповідності до зазначених норм та на виконання постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 813/2802/16, Товариство з обмеженою відповідальністю ЕОН 26 грудня 2019 року через Центр надання адміністративних послуг (вхідний номер звернення 2-40253/ДДХ-23) звернулось з проханням повторно розглянути заяву ТзОВ ЕОН від 12.07.2016 № 2-16115-23 щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1-11-05-056, 1-11-05-057, 1-11-05-058, 1-11-05-059, 1-11-05-060, 1-11-05-061, 1-11-05-062, 1-11-05-063 (додаючи оригінали дозволів та постанову Верховного Суду).

Позивачем документи подані за встановленою законодавством процедурою - на виконання постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 813/2802/16 за фактом отримання цієї постанови і з долученням наявних у розповсюджувача оригіналів дозволів та копії первісної заяви про продовження строку дії дозволів від 12.07.2016.

Подані позивачем документи відповідають вимогам законодавства - заява про продовження строку дії дозволів згідно з Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами та раніше видані у встановленому порядку оригінали дозволів на розміщення зовнішньої реклами.

За наслідками повторного розгляду порушеного позивачем питання щодо продовження дії дозволів може бути прийнято лише одне рішення - про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами (ч. 5 ст. 4-1 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності ).

Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що на основі встановлених обставин справи і з врахуванням правових позицій Верховного Суду є всі підстави для покладення на Департамент економічного розвитку ЛМР обов`язку оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №1-11-05-056 - пр. Свободи, 35 (місце № 8), № 1-11-05-057 -пр. Свободи, 31 (місце № 5), №1-11-05-058 - пр. Свободи, 37 (місце № 7), № 1-11- 05-059 - пр. Свободи, 33 (місце № 6), №1-11-05-060 - пр. Свободи, 27 (місце № 4), № 1-11-05-061 - пр. Свободи, 23 (місце № 3), №1-11-05-062 - пр. Свободи, 21 (місце № 2), 1-11-05-063 - пр. Свободи, 17 (місце №1), та видати Товариству з обмеженою відповідальністю ЕОН оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно.

При цьому, суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача щодо того, що обов`язок оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами та видати оновлені продовжені дозволи на строк до 19.08.2021 включно слід покласти також на Виконавчий комітет Львівської міської ради, оскільки відповідно до положень п. 4.4 Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові заява про продовження строків дозволу розміщення реклами подається до робочого органу та розглядається саме робочим органом.

З огляду на те, що Департаментом економічного розвитку ЛМР як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржуваного наказу, і оскільки відмова Департаменту економічного розвитку ЛМР у продовженні терміну дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами є протиправною через відсутність визначених законом підстав для такої відмови, а інші альтернативні варіанти для прийняття рішення у Департаменту економічного розвитку ЛМР, кожен з яких окремо є відносно правильними, відсутні, то судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що зобов`язання Департаменту економічного розвитку ЛМР продовжити дію дозволів позивачу не є протиправним втручанням у дискреційні повноваження і водночас є ефективним способом захисту порушених прав позивача на отримання документу дозвільного характеру.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року по справі № 380/8727/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Ніколін

О.М. Гінда

повний текст складено 13.05.2021