Ухвала

від 12.05.2021 по справі 491/597/19

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/597/19

УХВАЛА

12 травня 2021 рокуАнаньївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого у справі судді - Желяскова О.О.,

за участю:

-секретаря судового засідання - Гула О.Р.,

-представника позивача - Гук В.С.,

-представника відповідача ПП АГРОС-ЮГ - Свида К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області заяву представника відповідача ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ - адвоката Свида Катерини Володимирівни про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД до ОСОБА_1 та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД ,

В С Т А Н О В И В:

На розгляді в Ананьївському районному суді Одеської області перебувала цивільна справа за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД до ОСОБА_1 та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД .

20 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява директора ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД Калашник Олександра Івановича (а.с.231-232), який діє в порядку самопредставництва юридичної особи, повноваження якого підтверджені випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11), відповідно до якої представник позивача просив суд залишити без розгляду позовну заяву ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД до ОСОБА_1 та ПП АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД .

Ухвалою суду від 29 квітня 2021 року вказану заяву задоволено та залишено позовну заяву ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

При цьому, 5 травня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача ПП АГРОС-ЮГ - адвокат Свида Катерина Володимирівна, повноваження якої підтверджені копією ордера серії ОД №537611 від 5 серпня 2019 року (Том справи №1 а.234), про стягнення з позивача судових витрат - витрат на правничу допомогу, які поніс відповідач ПП АГРОС-ЮГ .

Заява обґрунтована тим, що 7 травня 2019 року між ПП АГРОС-ЮГ та Адвокатським об`єднанням Паверлекс був укладений договір про надання правової допомоги. 10 липня 2019 року між ПП АГРОС-ЮГ та АО Паверлекс було укладено додаткову угоду №1, якою пункт 1.2 договору від 7 травня 2019 року викладено в новій редакції, відповідно до якої Правова (правнича) допомога надається Об`єднанням щодо представництва інтересів Клієнта в усіх справах за позовами Дочірнього підприємства Украгросоюз (код ЄДРПОУ 30818378) до Приватного підприємства Агрос-Юг з питань визнання договорів недійсними, поновлення договорів оренди земельних ділянок, визнання додаткових угод укладеними, зокрема, але не виключно, у справах: №491/309/19 за позовом ДП Украгросоюз до ПП Агрос-Юг , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; №491/327/19 за позовом ДП Украгросоюз до ПП Агрос-Юг , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; №491/333/19 за позовом ДП Украгросоюз до ПП Агрос-Юг , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 ; №491/585/19 за позовом ТОВ Украгросоюз ЛТД до ПП Агрос-Юг , ОСОБА_15 ; №491/597/19 за позовом ТОВ Украгросоюз ЛТД до ПП Агрос-Юг , ОСОБА_1 ; а також з інших питань, що виникають при захисті інтересів Клієнта у вказаних справах .

Також, в заяві зазначено, що згідно п.5.2 договору, даним договором встановлена погодинна оплата за надання правової (правничої) допомоги. За домовленістю сторін вартість однієї години витраченого часу адвоката Об`єднання у справі дорівнює 1250,00 (одна тисяча двісті п`ятдесят) гривень (п.5.3 договору). Клієнт сплачу гонорар згідно з виставленим рахунком (п.5.4 Договору). Відповідно до п.5.5 Договору розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги розраховується за формулою: гонорар = кількість витрачених годин адвоката у відповідній справі Х вартість 1 години, зазначеної в п.5.3 Договору. Судові витрати відповідача ПП Агрос-Юг по даній справі №491/597/19, які представляють собою вартість правничої допомоги, складають 23645,65 грн.

Згідно заяви, представником відповідача адвокатом Свидою К.В. були підготовлені та направлені до суду 17 липня 2019 року, 11 вересня 2019 року, 21 жовтня 2019 року, 20 грудня 2019 року, 18 вересня 2020 року, 06 січня 2021 року, 01 березня 2021 року, 19 квітня 2021 року - заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, 21 жовтня 2019 року - відзив на позов, 26 лютого 2020 року,16 березня 2021 року - заява про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, 18 грудня 2019 року - додаткові пояснення, 15 жовтня 2020 року - додаткові пояснення з урахуванням постанови ВП ВС, 16 березня 2021 року - відзив на клопотання позивача про уточнення позовних вимог, а також заяви процесуального характеру, які стосуються руху справи та пов`язані з рухом справи в суді, що детально відображено у звіті про обсяг наданих послуг та використання адвокатом робочого часу для надання правничої (правової) допомоги ПП Агрос-Юг по договору.

Крім того, в заяві про стягнення судових витрат зазначено, що засідання неодноразово відкладалися з таких причин, як: представник позивача за півгодини до засідання подав клопотання про відкладення у зв`язку з хворобою, представник позивача не з`явився для участі у відеоконференції, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні, в подальшому у зв`язку з перебуванням на самоізоляції, позивач клопотав про відкладення у зв`язку з відсутністю у нього представника та необхідністю укладення договору з іншим адвокатом.

Таким чином, як зазначено в заяві, зі звіту про обсяг наданої правничої допомоги та використання адвокатом робочого часу на надання правничої допомоги ПП АГРОС-ЮГ за договором про надання правової (правничої) допомоги від 07 травня 2019 року з урахуванням Додаткової угоди №1 від 10 липня 2019 року у справі №491/597/19, які надається до суду, вбачається, що в цілому на правничу допомогу адвокатами АО Паверлекс під час розгляду справи в суді першої інстанції витрачено 18 годин 55 хвилин робочого часу та відповідно розмір гонорару, який підлягав сплаті склав 23645 гривень 65 копійок.

Згідно заяви, 30 квітня 2021 року АО Паверлекс виставило рахунок на оплату гонорару у розмірі 23645,65 грн. та платіжним дорученням №711 від 05 травня 2021 року ПП АГРОС-ЮГ здійснило оплату гонорару за ведення справи в суді першої інстанції з урахуванням витраченого часу у розмірі - 23645,65 грн.

Також в заяві про стягнення судових витрат представник відповідача зазначає, що з часу відкриття провадження у справі - 10 липня 2019 року позивач та його представник жодного разу не з`явилися в судові засідання, направляючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав: представник хворіє, перебуває у відрядженні, на самоізоляції, у зв`язку з пошуком позивачем нового представника. Тобто, на думку представника відповідача, тривалість розгляду справи обумовлена діями самого позивача, який не забезпечив явку свого представника до суду, що зумовлювало відкладення розгляду справи.

Крім того, як зазначає ОСОБА_16 на момент звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди, договір оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_1 від 17 вересня 2001 року вже сім років як припинив свою дію, тому не міг бути поновлений судом. Не міг він бути поновлений в тому числі через те, що позивач не узгоджував нові умови договору з орендодавцем, як того вимагає Закон України Про оренду землі , а тому суд за таких обставин не міг би задовольнити позов та визнати укладеним договір оренди з позивачем на умовах, які позивач ніколи не узгоджував з ОСОБА_1 .

Тобто, на думку представника відповідача, фактично спір, який розглядався в суді майже три роки, виник з необґрунтованих дій самого позивача.

У зв`язку з викладеним представник відповідача вважає, що з ТОВ Украгросоюз ЛТД на користь відповідача ПП Агрос-Юг мають бути стягнуті 23645,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з урахуванням витраченого часу 18 годин 55 хвилин, виходячи з передбаченої договором про надання правової (правничої) допомоги вартості 1 години робочого часу - 1250,00 грн.

На підтвердження доводів, викладених в заяві представником відповідача додано до заяви копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 7 травня 2019 року; додаткової угоди №1 від 10 липня 2019 року; звіту про обсяг наданих послуг та використання адвокатом робочого часу за період з 10 липня 2019 року по 29 квітня 2021 року; рахунку-фактури №1 від 30 квітня 2021 року; платіжного доручення №711 від 5 травня 2021 року; виписки з ЄДР щодо АО Паверлекс ; про файлу на адвоката Свиду К.В. з ЄРАУ.

Згідно частини 6 статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним заяву про стягнення судових витрат було призначено до розгляду на 12 травня 2021 року, про що повідомлено учасників справи.

11 травня 2021 року на адресу суду надійшли заперечення представника позивача - адвоката Гук В`ячеслава Сергійовича, повноваження якого підтвердженні копією довіреності від 22 березня 2021 року (Том справи №1 а.226), на заяву представника ПП АГРОС-ЮГ про розподіл судових витрат (Том справи №2 а.10-11).

У вказаному запереченні представник позивача зазначив, що з вимогами представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивач не погоджується, оскільки не має підстав вважати, що дії позивача при зверненні до суду були необґрунтовані, подача суду клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, є беззаперечним правом учасника справи, право звернення до суду є гарантованим кожному Конституцією України, а подання заяви про залишення позову без розгляду саме по собі не є необґрунтованими діями позивача.

Крім того, у запереченнях представник позивача зазначив, що розмір процесуальних витрат, які просить стягнути представник відповідача, є явно завищеним та не відповідає критерію розумності та співмірності.

Враховуючи викладене, представник позивача просив суд відмовити в задоволенні заяви про стягнення судових витрат в повному обсязі.

При цьому, представник відповідача ПП АГРОС-ЮГ - адвокат Свида К.В. 12 травня 2021 року у судовому засіданні доводи заяви підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача - адвокат Гук В.С. 12 травня 2021 року у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в наданому ним письмовому запереченні, просив в задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Суд дослідивши матеріали справи та заяви про розподіл судових витрат, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги заяви не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституційний Суд України в Рішенні №9-зп від 25 грудня 1997 року у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Вказане узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні за змістом положення містяться в частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що звернення до суду з заявою про захист своїх прав є беззаперечним правом особи, гарантованим як національним законодавством України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Користуючись зазначеним правом позивач (ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД ) звернувся до Ананьївського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД .

При цьому, згідно частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 5 частини 3 статті 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства визначено диспозитивність.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, якою дано визначення принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізація принципу диспозитивності знайшла своє відображення у пункті 1 частини 2 статті 49 ЦПК України, відповідно до якого позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

Зі змісту наведених норм вбачається, що як ініціація перед судом судового розгляду спору, так і припинення такого розгляду є беззаперечними правами позивача, окрім виключень наведених в частині 6 статті 49 ЦПК України, які узгоджуються з реченням 2 частини 3 статті 13 ЦПК України. Так, згідно пункту 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і така відмова прийнята судом.

При цьому, ЦПК України також містить інститут залишення позовної заяви без розгляду, який відрізняється від інституту закриття провадження у справі, зокрема, наслідками (ст.256 та ч.2 ст.257 ЦПК України).

Так, пунктом 5 частини 1 статті 257 ЦПК України визначено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона носить імперативний (спрямовуючий дії суду) характер, та фактично встановлює обов`язок суду постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, при подачі позивачем відповідної заяви до початку розгляду справи по суті.

Як зазначалося, 20 квітня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача, якою він ініціював перед судом питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Зазначену заяву, ухвалою суду від 29 квітня 2021 року задоволено та залишено позовну заяву ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Представник відповідача звернулася до суду з заявою, в якій просила стягнути з позивача - ТОВ Украгросоюз ЛТД на користь відповідача ПП Агрос-Юг 23645,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно частин 1 та 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, з аналізу норм ЦПК України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, можливо дійти висновку, що ними визначено два окремих випадки розподілу судових витрат, в залежності від рішення, яким завершено розгляд справи, а саме: 1) в разі прийняття рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1, частиною 3 статті 258 ЦПК України (стаття 141 ЦПК України); 2) в разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду (статті 142 ЦПК України).

Як було зазначено, в даному випадку позовну заяву ТОВ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД ухвалою суду від 29 квітня 2021 року було залишено без розгляду.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Слід зазначити, що статтею 257 ЦПК України передбачено ряд підстав для залишення позову без розгляду, проте частина 5 статті 142 ЦПК України, посилань на залежність застосування її положень від підстав залишення позовної заяви без розгляду не містить.

Саме правом, передбаченим ч.5 ст.142 ЦПК України, скористувався представник ПП АГРОС-ЮГ звернувшись до суду з даною заявою, про що зазначено безпосередньо в заяві.

При цьому, слід звернути увагу на те, що стаття 142 ЦПК України містить частину 6, якою визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною 9 статті 141 ЦПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Зі змісту частини 9 статті 141, частин 5 та 6 статті 142 ЦПК України вбачається, що для стягнення з позивача судових витрат понесених відповідачем, в разі залишення позовної заяви без розгляду, визначено додаткові умови, хоча б одна з яких має існувати для здійснення такого стягнення, а саме: 1) зловживання стороною чи її представником процесуальними правами; 2) спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

При цьому, відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В якості обґрунтування заяви про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу представник ПП АГРОС-ЮГ в заяві зазначила, що засідання неодноразово відкладалися з таких причин, як: представник позивача за півгодини до засідання подав клопотання про відкладення у зв`язку з хворобою, представник позивача не з`явився для участі у відеоконференції, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відрядженні, в подальшому у зв`язку з перебуванням на самоізоляції, позивач клопотав про відкладення у зв`язку з відсутністю у нього представника та необхідністю укладення договору з іншим адвокатом.

Крім того, обґрунтовуючи заяву представник ПП АГРОС-ЮГ зазначила, що з часу відкриття провадження у справі - 10 липня 2019 року позивач та його представник жодного разу не з`явилися в судові засідання, направляючи до суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних підстав: представник хворіє, перебуває у відрядженні, на самоізоляції, у зв`язку з пошуком позивачем нового представника. Тобто, на думку представника відповідача, тривалість розгляду справи обумовлена діями самого позивача, який не забезпечив явку свого представника до суду, що зумовлювало відкладення розгляду справи.

Також, як зазначає ОСОБА_16 на момент звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди, договір оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_1 від 17 вересня 2001 року вже сім років як припинив свою дію, тому не міг бути поновлений судом. Не міг він бути поновлений в тому числі через те, що позивач не узгоджував нові умови договору з орендодавцем, як того вимагає Закон України Про оренду землі , а тому суд за таких обставин не міг би задовольнити позов та визнати укладеним договір оренди з позивачем на умовах, які позивач ніколи не узгоджував з ОСОБА_1 .

Тобто, на думку представника відповідача, фактично спір, який розглядався в суді майже три роки, виник з необґрунтованих дій самого позивача.

Щодо посилань на клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, наступне.

Згідно частини 2 статті 12 та частини 3 статті 13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 43 ЦПК України визначено ряд прав та обов`язків учасників справи, серед яких, зокрема, право подавати заяви та клопотання (п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України).

Отже, звертатися до суду з клопотаннями, в тому числі про відкладення розгляду справи, є гарантованим ЦПК України правом позивача, як учасника справи.

При цьому, згідно частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 5 частини 5 статті 12 ЦПК України визначено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до частини 4 статті 44 ЦПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Частиною 1 статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 143 ЦПК України заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

При цьому, вивченням матеріалів справи встановлено, що протягом здійснення провадження у справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД до ОСОБА_1 та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД судом ухвали про застосування до будь-яких осіб заходів процесуального примусу не застосовувались, що з урахуванням положень ч.4 ст.44 ЦПК України, вказує на те, що судом не було встановлено фактів зловживання учасниками справи процесуальними правами.

В свою чергу, слід звернути увагу на те, що відповідач - ПП АГРОС-ЮГ та його представник, як учасник справи, користуючись правом наданим п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України, мали змогу порушити перед судом питання про наявність в діях позивача ознак зловживання процесуальними правами та ініціювати застосування до нього заходів процесуального приводу, в разі якщо вони вважали, що такі зловживання мали місце.

Проте, відповідних заяв або клопотань на адресу суду не надходило, що свідчить про те, що, на час здійснення у справі провадження, відповідач погоджувався з тим, що в діях позивача зловживання правами не вбачалося.

Щодо доводів ОСОБА_16 на момент звернення з позовом про визнання укладеним договору оренди, договір оренди земельної частки (паю) з ОСОБА_1 від 17 вересня 2001 року вже сім років як припинив свою дію, тому не міг бути поновлений судом. Не міг він бути поновлений в тому числі через те, що позивач не узгоджував нові умови договору з орендодавцем, як того вимагає Закон України Про оренду землі , а тому суд за таких обставин не міг би задовольнити позов та визнати укладеним договір оренди з позивачем на умовах, які позивач ніколи не узгоджував з ОСОБА_1 . Тобто, проте, що на думку представника відповідача, фактично спір, який розглядався в суді майже три роки, виник з необґрунтованих дій самого позивача, суд зазначає, наступне.

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив суд: 1) Договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрос-гЮг про оренду земельної ділянки з кадастровими номером 5120281400:01:002:0284, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис №12145481 від 18.11.2015 року визнати недійсним. 2) Визнати укладеним Договір оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Украгросоюз ЛТЛ .

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначав в позовній заяві, що 17 вересня 2001 року між фізичною особою ОСОБА_19 (Орендодавець) та ДП УКРАГРОСОЮЗ (Орендар) був укладений договір оренди земельної частки (паю), який був зареєстрований Долинською сільською радою народних депутатів в Книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею 16 вересня 2002 року за №370 (надалі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, Орендар приймає в оренду для сільськогосподарських потреб земельну частку (пай) розміром 4,73 умовних кадастрових гектарів, вартістю 14490,04 грн., право на яку засвідчено Сертифікатом (Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0327417, який виданий Ананьївською районною державною адміністрацією на підставі рішення Ананьївської РДА від 06 серпня 1996 року №245), яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Відповідно до п. 1.2. Договору земельна ділянка надається за умовами оренди строком на 10 років для проведення повного циклу робіт щодо посіву, вирощування та збирання сільськогосподарських культур. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору ні одна із сторін в письмовій формі не доведе до відома іншої сторони про розірвання Договору, дія Договору продовжується на той же строк, на тих же умовах. З огляду на п.1.2. Договору та на те, що ані Орендодавець ані Орендар за місяць до закінчення строку дії Договору не повідомили іншу сторону про розірвання Договору - строк Договору продовжено на 10 років, тобто до 17 вересня 2021 року.

Крім того, позивач в обґрунтування позову посилався на положення Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Верховний Суд у постанові від 8 квітня 2020 року у справі №761/41071/19 (провадження №61-2192св20) зазначив, що тлумачення пунктів 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України дає підстави зробити висновок, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З наведеного вбачається, що необґрунтованість дій позивача при зверненні до суду, представник відповідача обгрунтовує обставинами, які були предметом та підставами позову у даній справі.

При цьому, як зазначалося, звернення до суду з позовною заявою за захистом порушених або оспорюваних прав є гарантованим Конституцією України правом позивача.

В свою чергу, згідно частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

З наведеної норми вбачається, що питання щодо наявності підстав позову вирішується судом при ухваленні рішення, передбаченого пунктом 2 частини 1, частиною 3 статті 258 ЦПК України. Проте таке рішення судом не приймалося, а отже наведені доводи представника відповідача про необґрунтованість дій позивача є лише припущенням представника ПП АГРОС-ЮГ , а згідно частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як зазначалося, право подачі заяви про залишення позовної заяви без розгляду є диспозитивним правом позивача.

Сам лише факт подання такої заяви не може свідчити про безпідставність позову.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, який в постанові від 26 вересня 2018 року у справі №148/312/16-ц (провадження №61-24189 св 18) зазначив, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача ПП АГРОС-ЮГ - адвоката Свида К.В. про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) є необґрунтованою та недоведеною належними та достовірними доказами, у зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду. Який у постанові від 14 січня 2021 року у справі №521/3011/18 (провадження №61-10254св20) зазначив, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 137, 141, 142, 259, 260, 261, 263, 353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника відповідача ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ - адвоката Свида Катерини Володимирівни про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у цивільній справі за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД до ОСОБА_1 та ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА АГРОС-ЮГ про визнання договору оренди землі недійсним, та визнання укладеним договору між ОСОБА_1 та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКРАГРОСОЮЗ ЛТД , - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

У відповідності до положень ч.1 ст.261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

У хвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку.

У відповідності до положень частини 1 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області.

Роз`яснити, що у відповідності до положень пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст ухвали суду складений 13 травня 2021 року.

У відповідності до положень ч.2 ст.272 ЦПК України учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення видаються копії скороченого судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 272 ЦПК України копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання надіслати учасникам у порядку, встановленому законом.

Суддя: О.О. Желясков