Постанова

від 11.05.2021 по справі 905/2295/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Справа № 905/2295/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Новікової Ю.В.

за участю представників:

позивача - адвокат Третьякова Н.Ю.;

відповідача - адвокат Борозенцев С.В., адвокат Кірєєв Є.В;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 653 Д/1) на рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2021, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Зекунов Е.В., повний текст якого складено 02.02.2021 року, у справі

за позовом: ОСОБА_1 , Донецька обл., м. Краматорськ,

до: Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", Донецька обл., м. Краматорськ,

про стягнення вартості частини майна,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" про стягнення оцінену ринкову вартість частини майна товариства, відповідно до проведеної комплексної комісійної будівельно-технічної експертизи, пропорційно його частці у статутному капіталі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.01.202 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" на користь ОСОБА_1 оцінену ринкову вартість частини майна товариства у розмірі 8909359,55грн., судовий збір у розмірі 1762,00 грн. Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" в бюджет судовий збір у розмірі 131878,39грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати. Одночасно, апелянт просить поновити строк подання апеляційної скарги.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує на те, що Інститут здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та даного Статуту (п. 1.8 Статуту). У розділі 2 Статуту визначено права та обов`язки засновників, зокрема засновники інституту мають право вийти у встановленому законом порядку зі складу засновників. При цьому, відповідно до п.2.4 Статуту при виході засновника йому виплачується вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов зі складу засновників, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Вартість частки майна, яке передається при виході засновника, враховується за залишковою вартістю. При прийнятті оскаржуваного рішення по даної справі судом першої інстанції не прийнято до уваги і не надано належної оцінки вказаним положенням Статуту, а саме, не враховано, що вартість частки майна, яке передається при виході засновника, вираховується за залишковою, а не за ринковою вартістю.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту 10-денний строк, з дня вручення цієї ухвали, для усунення недоліку апеляційної скарги.

18.03.2021 Східним апеляційним господарським судом від представника позивача отримано заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПВНЗ "Краматорський економіко-гуманітарний інститут".

22.03.2021 Східним апеляційним господарським судом від апелянта на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 у даній справі отримано клопотання про усунення недоліків.

Колегією суддів встановлено, що апелянтом усунуто недоліки, встановлені ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2021. Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважав необґрунтованими твердження представника позивача, викладені у заперечені проти відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк поновлено; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; учасникам справи встановлено строк до 16.04.2021 року впродовж якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на 26.04.2021 об 11:00 год.

На виконання вказаної ухвали, позивач 09.04.2021 через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2021 у справі № 905/2295/18 залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що в даному випадку має місце повна аналогія закону щодо регулювання відносин пов`язаних із виходом учасника та виплати йому частки, оскільки Статут Інституту повністю створений за аналогією товариства з обмеженою відповідальністю. Так, відповідно до ч. 1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Судом першої інстанції належним чином надано оцінку положенням щодо виплати саме ринкової вартості частки та зазначено, що за наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами. До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

У судове засідання 26.04.2021 прибули уповноважені представники сторін та надали пояснення стосовно своєї позиції по справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 11.05.2021 о 12:00 год.

У судовому засіданні 11.05.2021 представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як свідчать матеріали справи, 15.03.2005 проведена державна реєстрація Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", утвореного в результаті перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" (номер запису 12701230000000514).

Відповідно до п.1.1. Статуту Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", затвердженого радою засновників, протокол №5 від 19.10.2016, даний статут Приватного вищого навчального закладу розроблений відповідно до Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту" і є документом, який регламентує діяльність Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" (надалі Інститут) - КЕГІ, є правонаступником Краматорського економіко-гуманітарного інституту у формі товариства з обмеженою відповідальністю, створеного на основі рішення засновників, протокол №1. Засновники інституту: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .

Згідно п. 1.6. Статуту Інститут є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до п.1.7. Статуту Інститут веде самостійний баланс, має поточні, вкладні (депозитні) та інші рахунки в установах банку, печатку із власним найменуванням та інші реквізити Інститут здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та даного Статуту.

У розділі 2 Статуту визначено права та обов`язки засновників, зокрема засновники інституту мають право: брати участь в управлінні справами інституту, у розподілі прибутку та одержувати його частку (дивіденди), вийти у встановленому законом порядку зі складу засновників, одержувати інформацію про діяльність інституту.

Згідно з п.2.4. Статуту засновник має право вийти зі складу засновників, повідомивши про свій вихід не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу. При виході засновника йому виплачується вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов зі складу засновників, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу засновника та за згодою інших засновників внесок може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Вартість частки майна, яке передається при виході засновника, враховується за залишковою вартістю. Засновнику, який вибув, виплачується належна частка прибутку, одержаного в даному році до моменту його виходу. Майно, передане засновником тільки у користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 2.8. Статуту передбачено, що вищим органом управління є Рада засновників. Рада засновників складається із засновників або їх представників.

Цивільна правоздатність інституту виникає з моменту його реєстрації і складається із його прав та обов`язків (п.3.1. Статуту).

Майно інституту складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі Інституту (п.7.1. Статуту).

За змістом п.7.2. Статуту інститут є власником майна і здійснює володіння майном, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства, і відповідає по своїм зобов`язанням усім належним йому майном.

Відповідно до п.7.7 Статуту статутний капітал Інституту складає 3600000,00грн. Засновниками інституту є: 1) ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 49%, що складає 1764000грн; 2) ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі 25%, що складає 900000 грн; 3) ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі 13%, що складає 468000грн; 4) ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 13%, що складає 468000грн. Засновники відповідають по зобов`язанням інституту в межах своїх внесків до статутного капіталу

Отже, частка позивача, ОСОБА_1 у статутному капіталі відповідача складала 13% (468000,00грн).

Прибуток, який залишається в розпорядженні інституту після сплати податків, розподіляється згідно з рішенням Ради Засновників (п.7.8 Статуту).

Як свідчать матеріали справи, 05.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" із заявою про вихід зі складу засновників.

З наявного в матеріалах справи Протоколу №10 Загальних зборів засновників ПВНЗ "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" від 07.04.2017 позивача було виведено зі складу засновників ПВНЗ "Краматорський економіко-гуманітарний інститут". Рішенням Загальних зборів від 07.04.2017 вирішено виплатити ОСОБА_1 вартість частини майна пропорційно її частки у статутному капіталі, виплату провести після затвердження звіту за 2017 рік і в строк до 05.04.2018, вартість частини майна розрахувати за залишковою вартістю.

Не погоджуючись з рішенням, 03.05.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила у зв`язку з виключенням ОСОБА_1 зі складу засновників приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" 04.04.2017 сплатити належну їй частку вартості майна, встановленої на момент виходу її зі складу засновників, або передати майно в натуральній формі відповідно вимогам статуту ПВНЗ "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" та законодавства України, чинних на дату виходу зі складу засновників.

Вимога позивача не була виконана відповідачем, внаслідок чого ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" про стягнення ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно її частки у статутному капіталі в розмірі 8 918 589, 55грн (з урахуванням уточненої заяви позивача від 28.10.2020).

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до п. 7, 10 ч.1 ст.1 Закону України "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад - це окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей; засновник вищого навчального закладу - органи державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано вищий навчальний заклад. Права засновника, передбачені цим Законом, набуваються також на підставах, передбачених цивільним законодавством.

Вищий навчальний заклад діє на підставі власного статуту (ст.27 Закону України "Про вищу освіту").

Згідно з інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" - приватна організація (установа, заклад).

Організаційно-правові форми суб`єктів господарювання визначені Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року №97.

Згідно з п.3.4.6. вказаного Класифікатору приватна організація (установа, заклад) утворюється на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства або на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Цивільний кодекс України визначає організаційно-правові форми юридичних осіб.

Статтею 83 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Частиною 2 ст.83 Цивільного кодексу України визначено, що товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч. 3 ст.83 Цивільного кодексу України установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об`єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Отже, основною відмінністю між товариством та установою є право участі учасників (засновників) в управлінні нею.

Частиною 2 ст.15 Закону України "Про вищу освіту" передбачено, що засновник (засновники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган: 1) затверджує статут закладу вищої освіти та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію; 2) укладає в місячний строк контракт з керівником закладу вищої освіти, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом; 3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти достроково розриває контракт із керівником закладу вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту; 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти; 5) здійснює контроль за дотриманням статуту закладу вищої освіти; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом закладу вищої освіти.

Статутом відповідача передбачено право участі його засновників в управлінні інститутом.

Відповідно до п.7.7 Статуту відповідача статутний капітал Інституту складає 3600000,00грн. Частка засновників у статутному капіталі складає: 1) ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 49%, що складає 1764000грн; 2) ОСОБА_3 з часткою в статутному капіталі 25%, що складає 900000грн; 3) ОСОБА_4 з часткою в статутному капіталі 13%, що складає 468000грн; 4) ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 13%, що складає 468000грн.

Засновники відповідають по зобов`язанням інституту в межах своїх внесків до статутного капіталу.

Прибуток, який залишається в розпорядженні Інституту після сплати податків, розподіляється згідно з рішенням Ради Засновників (п. 7.8 статуту).

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що Інститут здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та даного Статуту (п. 1.8 Статуту). У розділі 2 Статуту визначено права та обов`язки засновників, зокрема засновники інституту мають право вийти у встановленому законом порядку зі складу засновників. При цьому, відповідно до п.2.4 Статуту при виході засновника йому виплачується вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов зі складу засновників, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Вартість частки майна, яке передається при виході засновника, враховується за залишковою вартістю. При прийнятті оскаржуваного рішення у даній справі судом першої інстанції не прийнято до уваги і не надано належної оцінки вказаним положенням Статуту, а саме, не враховано, що вартість частки майна, яке передається при виході засновника, вираховується за залишковою, а не за ринковою вартістю.

Колегія суддів ставиться критично до тверджень позивача з огляду на таке.

Чинним законодавством України не передбачено правового регулювання діяльності юридичних осіб з організаційно-правовою формою "приватна організація (установа, заклад)".

Разом з тим, згідно ст.8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Отже, виходячи із змісту зазначеної статті, використання аналогії можливе лише за наявності достатніх умов, а саме: відносини, до яких застосовується аналогія охоплюється предметом цивільно-правового регулювання (ст.ст. 1, 9 Цивільного кодексу України); наявність прогалин в їх регулюванні (прогалини в праві); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Відтак, однією із умов застосування аналогії закону є наявність подібних за змістом відносин, урегульованих нормами права, що означає, що відносини не є тотожними, а лише схожі за певною кількістю істотних ознак. Такою ознакою ст.8 Цивільного кодексу України визначає зміст відносин.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент подання заяви про вихід) господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об`єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов`язання, виступати в суді та третейському суді від свого імені.

Враховуючи положення статуту відповідача (правовий статус засновників, їх права та обов`язки, порядок формування статутного капіталу, компетенцію ради засновників), неврегульованість законодавством України взаємовідношень власників приватного вищого навчального закладу та зміст правовідносин сторін, суд вважає, що між позивачем та відповідачем по справі існують корпоративні правовідносини та до них за аналогією закону мають бути застосовані положення законодавства, що регулюють, зокрема, правовідносини між учасниками товариства з обмеженою відповідальністю. Таким чином, твердження відповідача, що посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на Закон України "Про господарські товариства" є помилковим та до уваги не приймається.

На момент виникнення спірних у справі правовідносин поняття товариства з обмеженою відповідальністю, правила їх створення, діяльності, а також права і обов`язки учасників та засновників були визначені положеннями §1 глави 8 Цивільного кодексу України, глави 9 розділу ІІ Господарського кодексу України та Закону України "Про господарські товариства" у відповідних редакціях.

В п.2.4 Статуту відповідача також зазначено, що засновник має право вийти зі складу засновників, повідомивши про свій вихід не пізніше, ніж за 3 місяці до виходу. При виході засновника йому виплачується вартість частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов зі складу засновників, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу засновника та за згодою інших засновників внесок може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Вартість частки майна, яке передається при виході засновника, враховується за залишковою вартістю. Засновнику, який вибув, виплачується належна частка прибутку, одержаного в даному році до моменту його виходу. Майно, передане засновником тільки у користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з положеннями статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України, статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, вийти у встановленому порядку з товариства.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України (тут та надалі в редакції станом на день виходу позивача зі складу засновників відповідача) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Право на вихід з товариства є безумовним суб`єктивним правом учасника, яке не залежить від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого має наслідком припинення корпоративних відносин між учасником і товариством. При цьому на учасника покладається обов`язок повідомити товариство про свій вихід шляхом подання або вручення відповідної заяви

З огляду на положення наведених правових норм учасник товариства, який реалізував своє право на вихід з товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Зазначеному праву учасника кореспондує обов`язок товариства здійснити виплату вартості зазначеної частини майна після затвердження звіту за відповідний рік у дванадцятимісячний строк з дня виходу.

Відповідно до статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

За змістом статті 139 Господарського кодексу України майном у сфері господарювання визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб`єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Отже, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника в статутному капіталі товариства.

За наявності спору між учасником товариства та самою юридичною особою щодо визначення вартості майна останньої, учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а не на підставі вартості, за якою майно обліковується у товаристві. Взяття майна на облік за певною вартістю є односторонньою вольовою дією товариства, яка не може бути беззаперечним доказом дійсної вартості майна. Сторони можуть доводити дійсну вартість майна будь-якими належними доказами (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України). До таких доказів належать, у тому числі, висновки експертів.

Аналогічний висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14.

Згідно ч.4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №925/1165/14 повинні бути враховані при розгляді цієї справи.

Таким чином, позивач має право на розрахунок вартості своєї частки саме на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

Як свідчать матеріали справи 10.01.2019 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи для визначення дійсної (реальної) ринкової вартості майна Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз. Позивач в клопотанні зазначив наступні питання, які мають бути вирішені експертизою: яка дійсна (ринкова) вартість усього майна Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, була станом на 05.04.2017? Яка реальна вартість активів Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" станом на 05.04.2017? Яка вартість частини майна Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" була станом на 05.04.2017 з урахуванням дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, а також частка прибутку Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" одержана з 01.01.2016 по 05.04.2017 включно, належить до сплати ОСОБА_1 у зв`язку з її виходом з юридичної особи?

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.01.2019 у справі №905/2295/18 призначено комплексну судову економічну експертизу. Проведення комплексної судової економічної експертизи доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

16.09.2019 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуті матеріали справи, у зв`язку з неможливістю надання висновку від 11.09.2019 № 4318/19-71/17385/19-53 в господарській справі №905/2295/18, оскільки витребувані клопотанням додаткові матеріали від відповідача на дослідження не представлені.

Таким чином, перша судова експертиза не була проведена у зв`язку невиконанням відповідачем ухвал суду щодо надання судовому експерту документів.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.11.2019 призначено повторно комплексну судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи у справі №905/2295/18 та/або повернення матеріалів зазначеної справи з експертної установи.

12.11.2019 до суду на виконання ухвали суду від 22.10.2019 від Головного управління ДПС у Донецькій області надійшли копії звітів про фінансовий стан відповідача за 2016-2018 роки. Повідомлено, що за даними інформаційних систем ДПС України звіт про фінансовий стан за 1 квартал 2017 року відсутній.

21.09.2020 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз повернуті матеріали справи, у зв`язку з неможливістю надання висновку від 10.09.2020 № 2958/20-71/2960/20-42/2961/20-53 в господарській справі №905/2295/18.

У зв`язку з тим, що комплексна судова економічна експертиза не відбулась позивач звернувся до ТОВ "Галтекс Плюс" з метою проведення незалежної оцінки об`єктів нерухомості, які належали відповідачу на момент виходу учасників.

Частинами 1 та 2 ст.12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" закріплено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту №1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надано суду:

- Звіт про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі інституту, літ.А-4, а-а2 (67/1000 ідеальної частки), площею 2570,7кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого (мин. назва вул. Орджонікідзе), буд.10 оціночної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс плюс", оцінювач Д.Ю. Бобров . Відповідно до висновку про вартість майна на підставі даних, наданих замовником і прийнятих як достовірні, вивчення правовстановлюючої, технічної, фінансової документації, аналізу, маркетингу ринків даної галузі, послуг, регіону, з урахуванням загальних положень та обмежуючих умов із застосуванням методик, затверджених законодавством України, міжнародних стандартів оцінки, оцінювач стверджує, що станом на 05.04.2017 ринкова вартість об`єкта оцінки, розрахована з використанням порівняльного підходу складає 16731526,00грн;

- Звіт про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі загальною площею 1725,1кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, буд.63а оціночної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс плюс", оцінювач Д.Ю. Бобров . Відповідно до висновку про вартість майна на підставі даних, наданих замовником і прийнятих як достовірні, вивчення правовстановлюючої, технічної, фінансової документації, аналізу, маркетингу ринків даної галузі, послуг, регіону, з урахуванням загальних положень та обмежуючих умов із застосуванням методик, затверджених законодавством України, міжнародних стандартів оцінки, оцінювач стверджує, що станом на 05.04.2017 ринкова вартість об`єкта оцінки, розрахована з використанням порівняльного підходу складає 11695726,00грн;

- Звіт про незалежну оцінку об`єкта - нежитлового приміщення загальною площею 3281,3кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Стуса Василя, буд.47 оціночної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс плюс", оцінювач Д.Ю. Бобров . Відповідно до висновку про вартість майна на підставі даних, наданих замовником і прийнятих як достовірні, вивчення правовстановлюючої, технічної, фінансової документації, аналізу, маркетингу ринків даної галузі, послуг, регіону, з урахуванням загальних положень та обмежуючих умов із застосуванням методик, затверджених законодавством України, міжнародних стандартів оцінки, оцінювач стверджує, що станом на 05.04.2017 ринкова вартість об`єкта оцінки, розрахована з використанням порівняльного підходу складає 20822588,00грн;

- Звіт про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі (43/100 ідеальної частки), площею 1391,7кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, буд.53 оціночної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс плюс", оцінювач Д.Ю. Бобров . Відповідно до висновку про вартість майна на підставі даних, наданих замовником і прийнятих як достовірні, вивчення правовстановлюючої, технічної, фінансової документації, аналізу, маркетингу ринків даної галузі, послуг, регіону, з урахуванням загальних положень та обмежуючих умов із застосуванням методик, затверджених законодавством України, міжнародних стандартів оцінки, оцінювач стверджує, що станом на 05.04.2017 ринкова вартість об`єкта оцінки, розрахована з використанням порівняльного підходу складає 9171172,00грн;

- Звіт про незалежну оцінку об`єкта - нежитлового приміщення загальною площею 1723,3кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Паркова, буд.43А оціночної компанії Товариство з обмеженою відповідальністю "Галтекс плюс", оцінювач Д.Ю. Бобров . Відповідно до висновку про вартість майна на підставі даних, наданих замовником і прийнятих як достовірні, вивчення правовстановлюючої, технічної, фінансової документації, аналізу, маркетингу ринків даної галузі, послуг, регіону, з урахуванням загальних положень та обмежуючих умов із застосуванням методик, затверджених законодавством України, міжнародних стандартів оцінки, оцінювач стверджує, що станом на 05.04.2017 ринкова вартість об`єкта оцінки, розрахована з використанням порівняльного підходу складає 11683523,00грн.

Згідно Звітів про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі оціночної компанії ТОВ "Галтекс плюс" загальна ринкова вартість об`єктів нерухомості відповідача станом на 05.04.2017 складала 70104 535,00 грн.

Надані позивачем звіти про оцінку майна відповідача не суперечать вимогам законодавства та складені повноважною особою - суб`єктом оціночної діяльності, який діє на підставі сертифіката СОТ №613/19, виданого Фондом державного майна України від 01.08.2019 та є належними, допустимими та вирогідними доказами.

З наявного в матеріалах справи балансу на 31.12.2017 Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут", наданого Головним управлінням статистики у Донецькій області 05.11.2019 та Головним управлінням ДПС у Донецькій області 12.11.2019, вартість основних засобів складає 401000,00 грн, нерозподілений прибуток (непокриті збитки) - 910000,00грн, поточні кредиторські зобов`язання відповідача на кінець звітного періоду - 661000,00грн, з яких: кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги - 78000,00грн, розрахунки з бюджетом - 51000,00грн, розрахунки з оплати праці - 15000,00грн, розрахунки зі страхування - 5000,00грн, інші поточні зобов`язання - 512000,00грн.

09.01.2019 відповідачем через канцелярію суду наданий баланс підприємства станом на 31.12.2017.

При дослідженні вказаних документів, судом встановлено, що данні у вказаних документах не співпадають.

Оскільки відповідач зобов`язаний подавати свою фінансову звітність в органи статистики та органи податкової служби, суд вважає належним доказом по справі баланс відповідача на 31.12.2017, що наданий до суду Головним управлінням статистики у Донецькій області та Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Виходячи з того, що вартість основних засобів відповідача за балансом підприємства від 31.12.2017 становить 401000,00грн, та приймаючи до уваги висновки, викладені у Звіті про незалежну оцінку об`єкта - нежитлової будівлі, суд зазначає, що визначена відповідачем в балансі вартість основних засобів є явно заниженою по відношенню до її реальної вартості, а відтак не може вважатись справедливою.

Позивач здійснив розрахунок вартості частини майна товариства, що належить до стягнення наступним чином: 70104535,00грн (ринкова оціночна вартість об`єктів нерухомості) - 910000,00грн (збитки) - 78000,00грн (борг за товари та послуги) - 512000,00грн (інші поточні витрати) = 68604535,00грн (100% вартості частки). Оскільки, частка позивача становить 13%, то ринкова вартість частки позивача складає: 68604535,00грн (100% вартості частки відповідача) х 0,13 = 8918589,55грн (ринкова вартість частки позивача, яка підлягає сплаті).

Однак, позивач при здійсненні розрахунку помилково не відрахував від ринкової оціночної вартості об`єктів нерухомості поточні кредиторські зобов`язання відповідача на кінець звітного періоду, а саме розрахунки з бюджетом, з оплати праці та зі страхування.

Так, ринкова вартість частки позивача, яка підлягає сплаті відповідачем, повинна здійснюватись за наступним розрахунком:

70104535,00грн (ринкова оціночна вартість об`єктів нерухомості) - 910000,00грн (збитки) - 78000,00грн (борг за товари та послуги) - 512000,00грн (інші поточні витрати) - 51000,00грн (розрахунки з бюджетом), - 15000,00грн (розрахунки з оплати праці) - 5000,00грн (розрахунки зі страхування) = 68533535,00грн (100% ринкової вартості частки).

13% від 68533535,00грн складає 8909359,55грн (ринкова вартість частки позивача, яка підлягає сплаті).

Таким чином, з моменту звернення позивача із заявою до Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" (05.04.2017) ним реалізовано гарантоване чинним законодавством та обумовлене Статутом право на вихід зі складу засновників відповідача, в зв`язку з чим позивач має право на отримання вартості частини майна, пропорційної його частці (вкладу) у статутному капіталі.

Приймаючи до уваги, що відповідачем не доведено виконання ним обов`язку з виплати ОСОБА_1 вартості частини майна, пропорційної її частці в статутному капіталі товариства, установленої на момент виходу її зі складу засновників, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" на користь ОСОБА_1 оцінену ринкову вартість частини майна товариства у розмірі 8909359,55 грн.

За таких обставин, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, не обґрунтовані та не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Твердження заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при ухваленні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2021 у справі № 905/2295/18.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2021 у справі № 905/2295/18 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Краматорський економіко-гуманітарний інститут" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2021 у справі № 905/2295/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.05.2021.

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий