Рішення

від 12.05.2021 по справі 760/5790/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/5790/20

Провадження № 2/760/6452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Соломахи А. П.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю АУЗ Факторинг про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) АУЗ Факторинг в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 30 листопада 2010 року про арешт нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , прийняту у виконавчому провадженні № 22933735 (реєстраційний номер обтяження: 10557354); зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , накладений вищевказаною постановою.

Свої вимоги мотивує тим, що у травні 2020 року при здійсненні нотаріальних дій йому стало відомо, що на виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 22933735 з примусового виконання виконавчого листа від 17 листопада 2010 року № 2-3188, виданного Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з нього на користь ТОВ АУЗ Факторинг боргу у розмірі 34 699,42 грн.

30 листопада 2010 року старшим державним виконавцем Адаменко О. М. винесено постанову відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на все майно боржника.

В подальшому, 25 січня 2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47, 50 Закону України Про виконавче провадження . Проте арешт з майна боржника знято не було.

Позивач зазначає, що з листа Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 березня 2021 року йому стало відомо, що інформацію щодо вказаного виконавчого провадження виконавча служба не може надати, оскільки відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, таке виконавче провадження було знищене за терміном зберігання.

Крім того, вказує на те, що станом на 05 березня 2021 року виконавчі документи, за якими боржником є ОСОБА_1 на виконанні не перебувають, однак арешт з його майна не знятий.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до суду з указаним позовом, оскільки безпідставне обтяження його майна створює перешкоди в його використанні, зокрема, неможливості розпорядитись ним.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 15 березня 2021 року вказаний позов було залишено без руху. На виконання зазначеної ухвали 23 березня 2021 року позивачем надано до суду позовну заяву в новій редакції, в якій вказано з якого майна необхідно зняти арешт, та визначено коло учасників справи відповідно до вимог чинного законодавства.

24 березня 2021 року ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва у вказаній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з даними зворотніх повідомлень про вручення поштових відправлень, учасники справи отримали копії ухвал про відкриття та позовних заяв з додатками.

Відповідачі у встановлений судом строк не скористалися своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд в межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) та наданих сторонами доказів по справі встановив наступні обставини та правовідносини.

На виконанні у Солом`янському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження № 22933735 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3188 від 17 листопада 2010 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ АУЗ Факторинг боргу в розмірі 34 699,42 грн.

З листа старшого державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05 березня 2021 року вбачається, що постановою старшого державного виконавця Адаменко О. М. від 30 листопада 2010 року було відкрито виконавче провадження з накладенням арешту на все майно боржника.

25 січня 2021 року головним державним виконавцем Мазуром Ю. С. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47, 50 Закону України Про виконавче провадження .

Також встановлено, що виконавче провадження № 22933735 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3188 від 17 листопада 2010 року знищене за терміном зберігання.

Згідно перевірки даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 05 березня 2021 року, виконавчий документ № 2-3188 від 17 листопада 2010 року, виданий Солом`янським районним судом міста Києва на виконання до Відділу не надходив та на виконанні не перебуває.

Крім того, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 23 березня 2021 року № 249366789 вбачається, що в розділі Державного реєстру про відомості з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, містяться записи про обтяження № 10557354, внесені на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 30 листопада 2010 року, винесеної ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві, об`єктом обтяження є невизначене майно та все майно ОСОБА_1 , тип обтяження - арешт нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент видачі виконавчого листа, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий документ було повернуто 25 січня 2013 року, на підставі пункту 2 статті 47 Закону України Про виконавче провадження , в редакції чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу, яким передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, тобто після набуття чинності Закону України Про виконавче провадження .

Частиною п`ятою статті 47 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, тобто протягом року.

Судом встановлено, що станом на сьогоднішній день після повернення Солом`янським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого документу щодо стягнення з позивача грошових коштів на користь ТОВ АУЗ Факторинг без виконання, відповідачем даний виконавчий документ повторно не пред`являвся ні в межах однорічного, і, навіть, в межах трирічного строку.

Таким чином, виконавчий документ щодо стягнення з позивача грошових коштів на користь ТОВ АУЗ Факторинг виконанню не підлягає, у зв`язку з пропуском строку, який передбачено для пред`явлення виконавчого документу.

Інших відкритих виконавчих проваджень, де боржником є позивач, на сьогоднішній день немає.

До того ж, відповідно до пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки.

Враховуючи викладене виконавчий документ, а саме виконавчий лист № 2-3188 від 17 листопада 2010 року щодо стягнення грошових коштів на користь ТОВ АУЗ Факторинг виконанню не підлягає, у зв`язку з пропуском строку, який передбачено для пред`явлення виконавчого документу, в тому числі і трирічного терміну.

Частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону України Про виконавче провадження визначено підстави звільнення майна з-під арешту: у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника органу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику. За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов`язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови державного виконавця про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу вищенаведеної норми вбачається, що Законом визначений вичерпний перелік підстав з настанням яких виконавець має право зняти арешт з обтяженого майна, а в усіх інших випадках арешт знімається за рішенням суду.

Так, до цього переліку не входить зняття арешту виконавцем у випадку повернення виконавчого документу без виконання, тож, враховуючи вищевикладене, таке праве належить суду.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожний громадянин має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, статтею 321 ЦК України закріплено принцип непорушності права власності. Зокрема, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі, не надавши відзиву до суду, приведені позивачем обставини не спростували.

Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку. Судом не встановлено порушень прав третіх осіб у разі звільнення з-під арешту майна, що належить власнику.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, позов в частині зняття арешту з майна підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині скасування постанови відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2010 року про арешт нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , прийняту у виконавчому провадженні № 22933735, то, з урахуванням частини другої статті 16 ЦК України, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає змісту порушеного права, а тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною першою статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем, що включають судовий збір у розмірі 908 грн, підлягають стягненню з відповідачів в рівних частках.

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, Закону України Про виконавче провадження , статтями 15, 16, 18, 317, 321, 391 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартири загальною площею 39,5 кв. м, жилою площею 19,1 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві Адаменко О. М. від 30 листопада 2010 року у виконавчому провадженні № 22933735 з примусового виконання виконавчого листа від 17 листопада 2010 року № 2-3188, виданого Солом`янським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ АУЗ Факторинг боргу у розмірі 34 699,42 грн.

Стягнути з Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю АУЗ Факторинг на користь ОСОБА_1 судовий збір в рівних частках у розмірі 908 грн, а саме по 454 грн з кожного.

В іншій частині позову відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідачі:

- Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 03186, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 76-А

- Товариство з обмеженою відповідальністю АУЗ Факторинг , код ЄДРПОУ 36303279, місцезнаходження: 4112, м. Київ, вул. Танкова 8, 6-й поверх, оф. 1.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України) до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна