Постанова

від 12.05.2021 по справі 683/426/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 683/426/19

Провадження № 22-ц/4820/676/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

секретар судового засідання Філіпчук О.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представниці третьої особи Ковальчук Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна , третя особа - Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області, про визнання цивільно-правової угоди недійсною та встановлення факту перебування у трудових відносинах за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2021 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна (далі - ТОВ Блок Майстер Україна ), третя особа - Управління Державної служби України з питань праці у Хмельницькій області (далі - Управління Держпраці), про визнання цивільно-правової угоди недійсною та встановлення факту перебування у трудових відносинах.

ОСОБА_3 зазначив, що 13 березня 2017 року його було прийнято на роботу слюсарем-збиральником металевих конструкцій у ТОВ Блок Майстер Україна . З того часу позивач виконував покладені на нього трудові обов`язки, підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку, був забезпечений робочим місцем, виконував виробничі завдання під керівництвом і контролем посадових осіб підприємства. Крім того, з ним був проведений вступний і первинний інструктаж з питань охорони праці, підприємство забезпечило його засобами індивідуального захисту та засобами для ведення технологічного процесу по збиранню металевих конструкцій.

24 березня 2017 року у виробничому приміщенні ТОВ Блок Майстер Україна з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму лівого стегна. За результатами роботи спеціальної комісії складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1. У матеріалах спеціального розслідування міститься цивільно-правова угода від 13 березня 2017 року, за умовами якої позивач зобов`язався надати ТОВ Блок Майстер Україна послуги по збиранню металевих конструкцій, а саме ферми по складу Д2, креслення №38, замовлення №03/17. До цієї угоди доданий акт виконаних робіт від 31 березня 2017 року, який позивач підписав у лікарні на прохання представника ТОВ Блок Майстер Україна .

Цивільно-правова угода 13 березня 2017 року не підписана ним і має бути визнана недійсною, оскільки між сторонами фактично існували трудові відносини.

За таких обставин ОСОБА_3 просив суд визнати цивільно-правову угоду від 13 березня 2017 року, укладену між ним і ТОВ Блок Майстер Україна , недійсною та встановити факт його перебування у трудових відносинах із ТОВ Блок Майстер Україна з 13 до 24 березня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2021 року позов задоволено.

Визнано цивільно-правову угоду, укладену 13 березня 2017 року між ТОВ Блок Майстер Україна та ОСОБА_3 , недійсною і встановлено факт перебування ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ Блок Майстер Україна з 13 березня 2017 року по 24 березня 2017 року.

Стягнуто з ТОВ Блок Майстер Україна на користь держави 768 грн 40 коп. судових витрат.

Суд керувався тим, що насправді між сторонами був укладений трудовий договір та існували трудові відносини, внаслідок чого цивільно-правова угода є недійсною.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ Блок Майстер Україна просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони уклали цивільно-правовий договір, а не трудовий договір, внаслідок чого трудове законодавство не поширюється на спірні правовідносини. Крім того, ОСОБА_3 обрав неправильний спосіб захисту порушеного права та пропустив строк звернення до суду. Суд першої інстанції не застосував норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 та Управління Держпраці не подали відзив на апеляційну скаргу .

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

З 13 березня 2017 року ОСОБА_3 виконував роботу слюсаря зі збирання металевих конструкцій у виробничому цеху №2 ТОВ Блок Майстер Україна , розташованому по вул. І. Франка, 20, у м. Старокостянтинові, Хмельницької області.

Того ж дня з ОСОБА_3 був проведений вступний і первинний інструктаж з питань охорони праці. Крім того, ОСОБА_3 було ознайомлено з режимом роботи та правилами внутрішнього трудового розпорядку, забезпечено робочим місцем і технічними засобами виробництва. ОСОБА_3 виконував роботи по збиранню металевих конструкцій під керівництвом і контролем посадових осіб ТОВ Блок Майстер Україна .

24 березня 2017 року у виробничому приміщенні ТОВ Блок Майстер Україна з ОСОБА_3 стався нещасний випадок, внаслідок чого він отримав травму лівого стегна. За результатами роботи спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку 12 травня 2017 року складено акт спеціального розслідування за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, за формою Н-1. Згідно висновків спеціальної комісії нещасний випадок з ОСОБА_3 стався під час виконання ним трудових обов`язків.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року в позові Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до Управління Держпраці, третя особа - ОСОБА_3 , про скасування вказаних актів відмовлено.

13 березня 2017 року сторони уклали цивільно-правову угоду №21, за умовами якої позивач зобов`язався надати ТОВ Блок Майстер Україна послуги по збиранню металевих конструкцій, а саме ферми по складу Д2, креслення №38, замовлення №03/17, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався оплатити ці послуги. 31 березня 2017 року ОСОБА_3 і ТОВ Блок Майстер Україна склали акт виконаних робіт, згідно якого позивачем надано ТОВ Блок Майстер Україна послуги зі збирання ферм в кількості 14 т 548 кг вартістю 2 255 грн.

Застосовані норми права

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору, зокрема договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Частиною 1 статті 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

Підставами для визнання правочину недійсним є недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, в тому числі вимог щодо змісту та спрямованості правочину.

Якщо правочин суперечить нормам чинного законодавства або не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, то його може бути визнано судом недійсним відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України.

До правовідносин сторін удаваного правочину застосовуються правила, що регулюють той правочин, який сторони насправді мали на увазі.

За цивільно-правовим договором відносини регламентуються не трудовим законодавством, а виключно цивільним.

Головна відмінність цивільно-правового та трудового договору полягає у предметі. У цивільно-правовому договорі роботодавця цікавить результат, отриманий внаслідок проведення робіт. Предметом трудового договору є сам процес трудової діяльності працівника (посадові обов`язки, початок та закінчення робочого дня, тривалість перерви, надання щорічної відпустки тощо).

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №541/459/17, провадження №14-370цс18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

За своїм правовим визначенням договір про надання послуг, який є різновидом цивільно-правового договору, - це угода між замовником і виконавцем на вчинення останнім певних дій, які призведуть до певного результату. З цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У свою чергу, трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після того, як виконання визначеного завдання буде закінчено, трудова діяльність не припиняється.

Виконавець, який надає послугу за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівникові гарантується заробітна плата, виплата якої має носити систематичний характер, і встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. У свою чергу, за цивільно-правовим договором виконавець одержує від замовника плату за надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені цим договором.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Із матеріалів справи слідує, що цивільно-правова угода №21 від 13 березня 2017 року (т. 1 а.с. 16-17) укладена сторонами без визначення строку її дії (до повного виконання зобов`язань), при цьому на начальника цеху (керівника відділу) ТОВ Блок Майстер Україна було покладено координацію процесу виконання ОСОБА_3 робіт, тобто організацію процесу робіт, контроль за їх ходом і якістю.

За змістом указаної угоди сторони не визначили конкретного результату, який мав би бути отриманий відповідачем від наданої ОСОБА_3 послуги по збиранню металевих конструкцій.

Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 підтвердив, що він працював у ТОВ Блок Майстер Україна за трудовим договором. Зокрема, він підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпорядку та дотримувався режиму роботи підприємства, був забезпечений робочим місцем, виконував виробничі завдання під керівництвом і контролем начальника цеху; з ним був проведений вступний і первинний інструктаж з питань охорони праці, підприємство забезпечило його засобами індивідуального захисту та технічними засобами виробництва.

Згідно журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці зварювально-складальної дільниці №2 (т. 1 а.с. 11-12), журналу реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці (т. 1 а.с. 13-14), контрольного листа проходження інструктажів з охорони праці (т. 1 а.с. 13-15) ці інструктажі ОСОБА_3 проходив як працівник підприємства, що прийнятий на роботу слюсарем зі збирання металевих конструкцій.

Матеріали спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві вказують на те, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався саме під час виконання ним трудових функцій. Існування між сторонами трудових відносин фактично було встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що насправді між сторонами був укладений трудовий договір, а цивільно-правова угода вчинена сторонами для приховання цього договору та є удаваним правочином.

Надані відповідачем докази, зокрема: показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про цивільно-правові відносини сторін; акт виконаних робіт від 31 березня 2017 року за цивільно-правовою угодою (т. 1 а.с. 100); бухгалтерсько-податкові документи ТОВ Блок Майстер Україна щодо нарахування та виплати фізичним особам грошових коштів (т. 1 а.с. 103-116); довідка ТОВ Блок Майстер Україна від 20 серпня 2020 року про відсутність станом на 13 березня 2017 року вакансій за посадою слюсар із збирання металевих конструкцій, а також відсутність у штатному розписі посади зварювальник металевих конструкцій (т. 1 а.с. 201), - є сумнівними та непереконливими. Ці докази суперечать фактичним обставинам справи та не спростовують доводи позивача про трудові відносини сторін.

Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, а його висновки ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Також суд правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Посилання ТОВ Блок Майстер Україна на неправильне застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими.

Щодо інших доводів апеляційної скарги

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права та визнання правочину недійсним (п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється.

Оскільки між сторонами існує спір з приводу наявності чи відсутності цивільно-правових відносин між ними, які виникли на підставі правочину, а ТОВ Блок Майстер Україна заперечує існування між сторонами трудових відносин, то ОСОБА_3 правомірно звернувся до суду з позовом про визнання цивільно-правової угоди недійсною та встановлення факту перебування у трудових відносинах.

Задоволення позову призведе до реального відновлення порушеного права ОСОБА_3 , а тому доводи ТОВ Блок Майстер Україна про неправильність обраного позивачем способу правового захисту є безпідставними.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, перебіг позовної давності за вимогами про визнання правочину недійсним починається за загальними правилами, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення нею правочину.

Оскільки з часу укладення сторонами цивільно-правової угоди (13 березня 2017 року) до часу пред`явлення ОСОБА_3 позову до суду (18 лютого 2019 року) не минуло три роки, то загальна позовна давність у спорі не сплила.

Посилання ТОВ Блок Майстер Україна на пропуск ОСОБА_3 строку звернення до суду за захистом свого порушеного права не відповідає фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги про те, що спірні правовідносини регулюються нормами ст. 233 КЗпП України, є помилковими.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блок Майстер Україна залишити без задоволення, а рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 5 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції - Андрощук Є.М.

Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 53